Рішення

від 16.06.2020 по справі 420/2197/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2197/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Коліогло П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), в якому просить суд:

- Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2018р. по четвертий квартал 2019р. включно, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність.

- Визнати противоправним та скасувати рішення № 0184335507 від 04.07.2019р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

- Визнати противоправним та скасувати рішення № 0200305507 від 18.07.2019р., про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що не погоджуюється з оскарженими рішеннями та вважає дії ГУ ДПС в Одеській області протиправними, а прийняті внаслідок таких дій рішення протиправними та вимагає скасування рішень № 0184335507 від 04.07.2019р. та № 0200305507 від 18.07.2019р.

17.04.2020 року, від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність зобов`язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску, така особа веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними оскаржуваних рішень та дій щодо нарахування ЄСВ вважає повністю необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Заяви чи клопотання від сторін.

21.04.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

18.03.2020 року, судом при відкритті провадження, зупинено провадження у справі до 18.05.2020 року, в зв`язку з зопровадженням на території України карантину (коронавірус COVID-19).

18.05.2020 року, протокольною ухвалою суду, поновлено провадження у справі.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

22.12.2019р. Позивачу стало відомо, що він перебуває у Єдиному реєстрі боржників у зв`язку з наявністю заборгованості перед ГУ ДПС в Одеській області та перед ГУ ДФС в Одеській області.

Оскільки на його адресу не надходило ні актів перевірки, ні податкових повідомлень-рішень, ні податкових вимог, ні будь-яких інших документів ні з ГУ ДПС в Одеській області ні з ГУ ДФС в Одеській області щодо нарахування та необхідності сплати податків, зборів, 23.12.2019р. Позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області із заявою надати інформацію про розміри, підстави виникнення заборгованості перед ГУ ДФС в Одеській області, а також документи на підставі яких вона виникла (акти перевірок, податкові вимоги, податкові повідомлення-рішення та будь-які інші документи).

У відповідь Позивач отримав лист ГУ ДПС в Одеській області №1016/Ш/15-32-50-08-10 від 22.01.2020р. у якому зазначено, що Позивач не знаходиться на податковому обліку у Південному управлінні у м. Одесі ГУ ДПС в Одеській області.

30.01.2020р. Позивач повторно звернувся до ГУ ДПС в Одеській області з заявою надати деталізовану інформацію про розмір заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів, штрафних санкцій, пені, з яких підстав та за який період у нього виникла заборгованість, на яку суму та за який період нараховувались штраф та пеня, а також надати документи (копії документів) на підставі яких виникла заборгованість, а саме: акти перевірок, податкові повідомлення-рішення, податкові рішення, податкові вимоги, та будь-які інші документи стосовно наявної заборгованості.

У відповідь Позивач отримав лист ГУ ДПС в Одеській області № 3958/Ш/15-32-55-09-04 від 28.02.2020р., у якому зазначено, що станом на 31.01.2020р. в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 рахується заборгованість по єдиному внеску на суму 15 930,68 грн., в тому числі 1638,12 гри. - заборгованість частково за грудень-січень 2018р. фізичної особи-підприємця, 13473,90 грн. - заборгованість за період з 01.10.2018р. по 31.12,2019р. особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, 648,66 грн. - заборгованість по штрафній санкції № 0194335507, та 170грн. - заборгованість по штрафній санкції № 0200305507.

Також, у вказаному листі зазначено, що Позивач зареєстрував підприємницьку діяльність 12.05.2005р., припинив - 30.01.2019р. і тому з 01.01.2011р. по 30.01.2019р., був платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець. Як фізична особа-підприємець Позивач повинен був сплатити єдиний внесок у наступних розмірах та строки:

- за 3 квартал 2018р. у розмірі не менше 2457,18грн. у строк до 20.10.2018р.;

- за 4 квартал 2018р. у розмірі не менше 2457,18грн. у строк до 20.01.2019р.;

- за січень 2019р. у розмірі не менше 918,06грн.

Позивач, вважає такі дії та рішення протиправними та такими, що суперечить вимогам діючого законодавства, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу статті 15 Податкового кодексу України, Позивач є платником податків і зборів.

Податковий кодекс України, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.п. 16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Крім того, пунктом 36.5. ст.36 ПК України, встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно із п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон N2 5076) адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 5076, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`яз кове державне соціальне страхування , який набрав чинності з 01.01.2011 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпе чення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхуван ня, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або заяку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 1 ч. 2 cт. 6 Закону № 2464, платник единого внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону №2464-VІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджуютьсуми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповіднодо цього Закону нараховується єдиний внесок.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа-платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV ПК України.

Так, згідно з пунктами 291.3, 291.4 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, перебуваючи на третій групі, - це фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

В свою чергу, порядок та умови взяття на облік у контролюючих органах фізичних осіб, які зареєстровані як фізична особа-підприємець та при цьому провадять незалежну професійну діяльність, регулюються Порядком обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588).

В п.п.4 п.6.7.розд.VІ Порядку №1588 вказано, що якщо фізична особа- зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає що позов пвдлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем 12.05.2005р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

01.07.2017р. Позивач перейшов на сплату єдиного податку, що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету платника від 07.01.2020 р. Підприємницька діяльність була припинена 30.01.2019р., що підтверджується описом документів код 453978135090 від 30.01.2019р. та детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дата запису про припинення: 30.01.2019, номер запису: 25400060003000151. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Видом діяльності як фізичної особи-підприємця Позивача у період перебування на єдиному податку (з 01.07.2017р. по 30.01.2019р.) був код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права , що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету платника розділу Реєстр платників єдиного податку від 07.01.2020р.

З 01.02.2019 р. Позивач здійснює адвокатську діяльність у формі Адвокатського Бюро Олександр Швець (код ЄДРПОУ 42792840) вид економічної діяльності 69.10 Діяльність у сфері права , що підтверджується рішенням засновника № 1 від 01.02.2019р., описом документів про проведення державної реєстрації від 01.02.2019р., випискою з ЄДРПОУ від 06.02.2019р., роздруківкою з Єдиного державного реєстру адвокатів України.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України не передбачена можливість взяття на подвійний облік в якості фізичної особи-підприємця та в якості особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Також, взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність передбачає подання до контролюючого органу відповідної заяви із пакетом документів.

Судом встановлено, що Позивач не подавав до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як особи, яка здійснює професійну діяльність, оскільки здійснював діяльність як фізична особа-підприємець (самозайнята особа), та після припинення підприємницької діяльності - у складі Адвокатського бюро.

Суд зазначає, що Закон №2464 не передбачає можливість обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а відтак розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону №2464, зокрема відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску.

З моменту реєстрації Позивача в якості фізичної особи-підприємця згідно з Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , до нього не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону України №2464. Вказане також підтверджується положеннями п. 2 ч, 1 ст. 7 Закону №2464, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб- підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Судом встановлено, що Позивач своєчасно та у повному обсязі оплатив єдиний соціальний внесок. Факт оплати єдиного соціального внеску підтверджується наступними документами:

- квитанція № 155610009 від 09.10.2018р. на суму 2457,18грн. про сплату єдиного соціального внеску за третій квартал 2018р.;

- квитанція № 18939124 від 29.12.2018р. на суму 2457,18грн. про сплату єдиного соціального внеску за четвертий квартал 2018р.;

- квитанція № 19461823 від 13.02.2019р. на суму 918,06 грн, про сплату єдиного соціального внеску за січень 2019р.

Крім того, суд зазначає, що Позивач, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа - підприємець із відповідними видами діяльності.

Також слід зауважити, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм ст. 4 п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості гуртуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства цілком узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повню юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахування судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заява №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерело права.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право та мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982р., Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21,02.1986р., Щокін проти України від 14.10.2010р., Сєрков проти України від 07.07.2011р., Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000р. Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009р., Трегубенко проти України від 02.11.2004р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 р. у справі Колишній король Греції та інші до Греції ). Крім того, ЕСПЛ також визначає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЕСПЛ від 02.11.2004р. у справі Трегубенко проти України ),

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеної для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, враховуючи практику ЄСПЛ та доводи, наведені вище, суд вважає, що нарахування Позивачу єдиного внеску в період з 01 червня 2018 року як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність є протиправним.

У зв`язку із оплатою єдиного внеску у встановленому законодавством порядку, розмірі та строки та відсутністю заборгованості зі сплати єдиного внеску, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення № 0184335507 від 04.07.2019р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є незаконним та підлягає скасуванню.

Також суд вважає незаконним рішення № 0200305507 від 18.07.2019р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . У вказаному рішенні зазначено, що підставою для застосування штрафної санкції є подання недостовірних даних у звітності за 2017р.

Однак, як встановлено судом в даному рішенні, жодних недостовірних даних у звітності за 2017 рік, яка подавалась на виконання вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у Позивача не має, у зв`язку з цим, рішення № 0200305507 від 18.07.2019р. теж підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2018р. по четвертий квартал 2019р. включно, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, то вона підлягає задоволенню в частині щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.08.2018р. по четвертий квартал 2019р. включно, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, оскільки Позивачем не доводено, що йому було нараховано заборгованість (штраф та пеню) за весь оскаржений період.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263 КАСУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області в особі Подільського управління ГУ ДФС в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) єдиний внеок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0184335507 від 04.07.2019р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 511 (п`ятсот одинадцять) гривень 23 копійки та нарахування пені у розмірі 137 (сто тридцять сім) гривень 43 копійки

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0200305507 від 18.07.2019р. про застосування штрафних санкцій за подання недостовірних відомомстей у декларації у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.06.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.