Рішення

від 05.06.2020 по справі 520/63/20

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 червня 2020 р. № 520/63/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Зіноватного В.В.

представника відповідача Бирки Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-2001" (вул.Заводська/Чапаєва, б. 18/86, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область, 62416, код ЄДРПОУ 31555986) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 11.10.2019 № 00000590502 "форма Р", винесеного ГУ ДПС у Харківській області про донарахування зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1228518.75 грн., в тому числі 982815 грн. - сума збільшення податкових зобов`язань та 245703.75 грн.- штрафна санкція.

Ухвалою від 08.01.2020 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою від 02.03.2020 у справі закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що оскаржуване рішення відповідача винесено без урахування усіх обставин у справі, а отже є таким , що підлягає скасуванню

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на те, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено заниження суми податку на прибуток приватних підприємств, що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення. Під час прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Олімп-2001 , за результатами якої складено акт від 16.09.2019 №36/20-40-05-02-08/31555986 (а.с.10-68, т.1)

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п.140 ст.140 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 982815.00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 174292.00 грн., за 2 квартал 2019 на суму 808523.00 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 11.10.2019 № 00000590502, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1228518.75 грн., в тому числі основний платіж 982815.00 грн. та штрафні санкції 245703.75 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його в порядку, визначеному ст.56 ПК України, та рішенням ДПС України від 20.12.2019 року № 13950/6/99-00-08-05-01 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення- рішення без змін.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що між позивачем та ТОВ Сінтальмо Груп укладено договір поставки від 31.03.2015 № 3/03/15, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених договором ТОВ Сінтальмо Груп зобов`язується поставити у власність позивачу, а позивач прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості та за цінами зазначеними у накладних, що складають невід`ємну частину цього Договору. Згідно з пунктом п.3.1. Договору поставка товару здійснюється у термін 10 календарних дів на умовах DDP на склад Покупця (Харківська область, смт. Пісочин, вул. Заводська/Чапаєва, буд. 18/86). Разом з товаром, що постачається постачальник передає покупцю видаткову накладну. З долученого до матеріалів справи договору , укладеного з ТОВ Сінтальмо Групп від 31.03.2015 встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року; у випадку, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про свій намір його розірвати, він вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах (п.8.1, 8.3 Договору).

Відвантаження ТМЦ за вказаним договором проведено на підставі накладних (а.с.177-202, т.1) та відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах.6311 розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 30.06.2019 рахується кредиторська заборгованість в сумі 786796.84 грн., що виникла 24.09.2015.

Суд зазначає, що підпункт 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України визначає, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.си.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зобов`язання - це заборгованість підприємства, котра виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Тобто, під кредиторською заборгованістю мається на увазі заборгованість підприємства перед іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов`язання її погашення в певний строк.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання (далі - П(С)БО 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20.

Відповідно до п.п. 4, 5 і 6 П(С)БО 11 Зобов`язання , за строком погашення зобов`язання поділяють на: довгострокові (очікуваний строк погашення перевищує 12 місяців або операційний цикл) та поточні (очікуваний строк погашення не перевищує операційного циклу чи 12 місяців).

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення (недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, котра, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства).

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Аналізуючи зміст п. 5 П(С)БО 11 Зобов`язання можна дійти висновку, що під словами не підлягає погашенню слід мати на увазі випадок, коли є впевненість у тому, що заборгованість уже не буде погашена.

Зокрема, така впевненість може бути у такому випадку як сплив строк позовної давності (під яким в ст. 256 Цивільного кодексу України розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) та прийняття рішення не погашати борг після його закінчення. Тобто, після спливу строку позовної давності боржник може бути впевненим, що кредитор не зможе звернутися до суду з вимогою про погашення заборгованості, а тому погашення такої заборгованості вже не є обов`язком боржника. З огляду на зазначене, боржник може або розрахуватися з кредитором за такими зобов`язаннями, або ж прийняти рішення про їх непогашення.

Відповідно до ст.ст. 257, 260 ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, із якою пов`язаний його початок. Зокрема така подія може настати в день, коли особа дізналася (або могла дізнатися) про порушення власного права чи про особу, котра його порушила (як то визначено в ч. 1 ст. 261 ЦК України).

При цьому, ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Наведені положення дають підстави також для висновку, що у договірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності також залежить від умов договору, укладеного між боржником і кредитором, щодо строків виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, у разі якщо зобов`язання має визначений строк виконання (у договорі чітко зазначено, до якої дати чи в який строк сторони повинні виконати свої зобов`язання), то перебіг позовної давності розпочинається зі спливом строку виконання (що передбачено в ч. 5 ст. 261 ЦК України, та кореспондується зі ст. 530 цього Кодексу). Тобто, фактично перебіг позовної давності розпочинається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 264 ЦК України визначено порядок переривання позовної давності. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1 і 3 зазначеної статті ЦК України).

Згідно висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2019 у справі 820/ 5386/19, від 30.07.2019 у справі 820/568/13 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу, тощо.

Отже, дією по визнанню боргу може бути дія по підписанню актів зарахування зустрічних однорідних вимог, в яких визначена сума заборгованості, і боржник її визнає.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Судовим розглядом встановлено, що 01.02.2019 між позивачем та ТОВ Сінтальмо Групп підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 01.01.2019, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Щодо висновків податкового органу стосовно того, що позивачем безпідставно обліковуються довгострокові зобов`язання перед засновниками товариства у загальному розмірі 3705000.00 грн., у зв`язку з відсутністю доказів переходу кредиторської заборгованості від АТ Олімп до ТОВ Олімп-2001

Так, долученим до матеріалів справи протоколом № 1 від 04.01.2012 загальних зборів акціонерів акціонерного товариства ОЛІМП (ідентифікаційний код юридичної особи: 31555986) у зв`язку з проведенням процедури реорганізації шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю ОЛІМП-2001 затверджено передавальний акт та ліквідаційний баланс АТ ОЛІМП , правонаступником якого є TOB ОЛІМІ 1-2001 .

Згідно з пунктом 1.2 Статуту ТОВ ОЛІМП-2001 товариство є новим правонаступником майна, майнових прав та обов`язків акціонерного товариства ОЛІМП (ЄДРПОУ 31555986).

Аналогічна інформація міститься у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до приписів статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його у часників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до положень ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми; у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників (ч.4 статті 107 ЦК України).

Відповідно до положень частини 6 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Положеннями п.4 ч.1 ст. 1, ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не мас статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців га їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу га фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться із Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Слід наголосити, що 03.10.2011 року між AT ОЛІМП , правонаступником якого є позивач та засновником ОСОБА_1 укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги, та 03.10.2011 року між AT ОЛІМП , правонаступником якого є позивач та засновником ОСОБА_2 укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги

Вказані договори є ідентичними за змістом та відповідно до пункту 1.1. зазначених вище Договорів засновники надають підприємству фінансову допомогу, а підприємство зобов`язане повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Згідно з пунктом 2.1., 3.1 Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 03.10.2011 року, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1855 000.00 грн. ( за двома договорами сума позики дорівнює 3750000 грн.). Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою засновників. Повернення грошових коштів проводиться шляхом їх видачі з каси підприємства або шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок засновників.

Пунктом 8.1. Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 03.10.2011 року зафіксовано, що цей договір вступає в силу з моменту пою підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цього Договору у повному обсязі.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, то звичайно ставляться.

Частиною 3 статті 530 ЦК України встановлено, то якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок семиденний строк від дня пред`явлення вимоїн, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, зазначеними вище Договорами про надання фінансової допомоги строк виконання зобов`язання з повернення грошових коштів встановлений визначеним моментом пред`явлення вимоги, та зважаючи на те, що від засновників на адресу ТОВ ОЛІМП-2001 до моменту перевірки платника податків, не надходило жодної вимоги про повернення грошових коштів, можна констатувати, що право вимоги Засновника до підприємства не наступило, та продовжує існувати до моменту повного виконання зобов`язань зі сторони ТОВ ОЛІМП-2001 .

Доказів протилежного відповідачем в порядку ст.77 КАС України суду не надано.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що зі змісту акту перевірки встановлено, предметом документальної планової виїзної перевірки позивача був виключно звітний період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

Між тим, в силу припису абз. 1 п. 102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на вищенаведене суд погоджується з посиланнями позивача на те, що контролюючим органом фактично було встановлено порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України, яке вчинене ним у звітних періодах за 2011-2015 роки, а тому в даному випадку строк давності для проведення перевірки та притягнення платника до відповідальності, встановлений ст. 102 ПК України, на момент проведення ГУ ДФС Харківській області планової документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 16.09.2019 № 36/20-40-05-02-08/31555986 сплинув.

Щодо списання у 2016 році до складу адміністративних витрат готової продукції в сумі 968290.00 грн., що оформлено бухгалтерськими проводками Д92 К62 та враховано у складі ряд.2180 інші операційні витрати ф.2 за 2016 рік, як підстави донарахування податку на прибуток приватних підприємств, то суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п.6,7 П(С)БО 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За змістом п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Долученими до матеріалів справи документами, в тому числі актом перевірки (а.с.27-28, т.1) підтверджено, що ..30.04.2016 актами на списання № 30/04, 30/04/02, 30/04/6, 30/04/5 списано на адміністративні витрати вартість гарантійних ремонтів повернення готової продукції від покупців в якості рекламації. Витрати, понесені як усунення недоліків у вже реалізованої продукції, віднесено до удорожчання готовою продукції Дт92 Кт26 та Кт201 202, 209 , а потім вказані суми віднесені на витрати Дт92 Кт26. Списання сум гарантійних ремонтів на витрати виконано не поступово, після виконання кожного з ремонтів або доробок, а спочатку сума таких ремонтів накопичувалася на дебеті рах.26 готова продукція , та в подальшому списана на витрати : Дт 92 адміністративні витрати та Кт26 готова продукція загальною сумою, накопиченою за певні роки…

До перевірки та під час розгляду справи позивачем не надано документів, що підтверджують виконання ремонтних робіт у періодах до 2016 року: паспортів на вироби, за якими виконувалося гарантійне обслуговування , накладні на повернення товарів, актів щодо виконання послуг гарантійного ремонту на адресу покупця; первинні бухгалтерські документи на підтвердження витрат з рекламації продукції на підприємстві, гарантійного обслуговування тощо.

Вирішуючи спір по суті суд враховує те, що у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Стосовно витрат на правничу допомогу та судового збору суд зазначає, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 15000.00 грн.

Представник відповідача проти вказаної суми заперечував надав відповідне клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3). Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. за №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI) до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №5076-VI, ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 р. (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. ч.2, 5, 6 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження поданої заяви представником позивача надано суду: договір про надання юридичних послуг від 25.10.2019 № 25/10-1, акт виконаних робіт за договором від 25.10.2019 № 25/10-1, орієнтовний розрахунок витрат платіжні доручення на здійснення оплати № 1864 від 25.10.2019, виписка по рахункам за 25.10.2019

Суд, дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Долученим до матеріалів справи платіжним доручення № 2305 від 03.01.2020 підтверджено, що за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 18427.78 грн.

Положенням ч.3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково стягненню з відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 15159.81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 КАС України, суд, -

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2019 № 00000590502 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 808523.00 грн. та штрафних санкцій у сумі 202130.75 грн., усього на суму 1010653.75 грн.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ТОВ " Олімп-2001" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області судовий збір у сумі 15159 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн. 81 коп.

Стягнути на користь ТОВ " Олімп-2001" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області витрати на правничу допомогу у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Строки, визначені у рішенні суду обчислюються з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України

У повному обсязі рішення виготовлено 15.06.2020

Суддя Зоркіна Ю.В.