Рішення

від 16.06.2020 по справі 580/1204/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року справа № 580/1204/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мокрокалигірської сільської ради про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

08.04.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Мокрокалигірської сільської ради (20540, Черкаська обл., Катеринопільський р-н, с.Мокра Калигірка, вул.Б.Хмельницького, буд.21; код ЄДРПОУ 26425027) (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, площею 1,84га, для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Єлизаветської сільської ради з кадастровим номером 7122282000:03:001:0078 - 5,5068га;

зобов`язання відповідача розглянути та прийняти рішення за її заявою від 20.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, площею 1,84га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Єлизаветської сільської ради з кадастровим номером 7122282000:03:001:0078 - 5,5068га.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач всупереч вимог закону не прийняв у визначений термін рішення за наслідками розгляду клопотання позивача про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою від 09.04.2020 суд повернув без розгляду клопотання позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 24.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу відповідач отримав 06.05.2020.

25.05.2020 відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що відповідач за наслідками розгляду клопотання позивача листом надав їй вичерпну відповідь. За відсутності рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач має право звернутись за його розробкою без такого дозволу. Тому стверджує, що права позивача не порушені. Крім того, позивач має намір отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 1,84 га, що входить до складу сформованого земельного масиву 5,5068га, а, отже, має бути розроблена технічна документація щодо поділу земельної ділянки.

04.06.2020 суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач наголошує, що зміст позовних вимог стосується неприйняття позивачем рішення за наслідками розгляду клопотання, а не викладених у відзиві аргументів.

12.06.2020 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив з аналогічними відзиву доводами.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) або заперечень на розгляд справи саме у спрощеному провадженні суду не надали, призначеня експертизи або виклик для допиту свідків не є доцільним, суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Засвідченою копією заяви позивача від 20.12.2019 (вхідний відповідача від 20.12.2019 №151) підтверджується її звернення до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,84га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Єлизаветської сільської ради з кадастровим номером 7122282000:03:001:0078 - 5,5068га. До неї додані копії паспорта, РНОКПП та графічні матеріали про місцерозташування земельної ділянки.

Листом від 09.01.2020 №49/02-29 за підписом сільського голови В.Пипи їй повідомлено, що вищевказана заява розглянута. Відповідно до рішення сесії сільської ради від 11.10.2019 №44-45/VII розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 5,5068га, з кадастровим номером 7122282000:03:001:0078 для продажу права оренди на земельних торгах.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це позивач, яка, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією її паспорта серії НОМЕР_2 , є громадянкою України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Зазначені норми регулюють правовідносини щодо земельних ділянок, що не вважаються сформованими.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, розгляд відповідачем питань у сфері земельних правовідносин має вирішуватися на його пленарних засіданнях.

Згідно з ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9 ст.79-1 ЗК України).

Су врахував, що спірні правовідносини виникли з приводу бажання позивача отримати землю площею 1,84га зі сформованої земельної ділянки площею 5,5068га (кадастровий номер 7122282000:03:001:0078), яка згідно з даними витягу з Державного реєстру прав перебуває у комунальній власності відповідача.

Згідно з частинами 1, 2 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок ; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною 6 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст.1 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон України №858-IV).

Згідно з абзацом першим ст.25 Закону України №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проекти землеустрою;

и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Тобто проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою. Як наслідок, посилання позивача на вимоги ст.118 ЗК України не є обґрунтованим, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 04.05.2020 у справі №802/1539/17 у подобних правовідносинах щодо викладеної у листі відмови органу Держгеокадастру у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що бажана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки. ВС у цьому рішенні скасував рішення апеляційної інстанції та залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову щодо зобов`язання органу Держгеокадастру надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що земельна ділянка є сформованою, а тому відповідно до ч.6 ст.79-1 ЗК України її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Ці висновки обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

ВС зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Тож, проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні . Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тому посилання позивача на ст.118 ЗК України суд не врахував.

Відповідно до ст.29 Закону України №858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст.30 Закону України №858-IV проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно зі ст.31 Закону України №858-IV зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, отримання дозволу на виготовлення вказаного виду технічної документації закон не передбачає. Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом «дозволу» передбачена абзацом 7 ст.50 Закону України №858-IV саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абз.12 ст.55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.

Факт звернення позивача для отримання такої згоди не підтверджений жодним доказом.

ВС у рішенні від 03.10.2019 у справі №823/1172/17 зазначив, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідач правильно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, у спірних правовідносинах права позивача відповідачем не порушені, а заявлений позивачем спосіб не є ефективним, оскільки не відновить його прав на отримання відповідної земельної ділянки.

Зважаючи, що мета адміністративного судочинства відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України це ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача та згідно зі ст.139 КАС України - розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2-16, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій Мокрокалигірської сільської ради (код ЄДРПОУ 26425027) щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, площею 1,84га, для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Єлизаветської сільської ради з кадастровим номером 7122282000:03:001:0078 - 5,5068га та зобов`язання розглянути і прийняти рішення за її заявою від 20.12.2019.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 16.06.2020.