Рішення

від 05.06.2020 по справі 916/3624/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3624/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача: Тихостул А.Р.- директор (на підставі паспорту), Ганган В.Г. (на підставі ордеру);

від відповідача: Костюк Н.С. (на підставі ордеру);

від третіх осіб: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Індастрі Саппорт» (адреса місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6; адреса для листування: 03110, м. Київ, вул. О.Пироговського, буд. 19, корп. 8);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Зодіак Україна» (65012, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. № 33-А, офіс 403);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобал Логістик Сервіс» (03110, м. Київ, вул. О.Пироговського, буд.19, корп. 8;).

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю „Євротермінал» (65006, м. Одеса, вул. Хаджибейська дорога, 4);

2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Юні-Ламан Шиппінг» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9;);

про стягнення 56247,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 05.12.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява вх. ГСОО №3730/19 Товариства з обмеженою відповідальністю „Індастрі Саппорт» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Зодіак Україна» , в якій позивач просив суд стягнути з відповідача завдані збитки за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №040817-01 від 04.08.2017р. у розмірі 56247,24 грн.

Позовні вимоги ТОВ „Індастрі Саппорт» обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на транспортно-експедиторське обслуговування №040817-01 від 04.08.2017р., в зв`язку з чим, позивачу було завдано збитки у розмірі 52624,29 грн., які за твердженням позивача, мають бути відшкодовані відповідачем, оскільки ТОВ „Зодіак Україна» для виконання своїх обов`язків залучило третю особу, а саме ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» , яка виконала свої обов`язки неналежним чином, а тому відповідач, як експедитор, на підставі п. 5.1.4 договору №040817-01, положень ст. 932 ЦК України, ч. 3 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність» , має сплатити на користь позивача відповідні збитки. При цьому, у позовній заяві позивач зазначає, що ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» визнало свою провину та зазначило про готовність відшкодувати лише частину вартості недопоставленого вантажу, експедитором щодо доставки замовнику якого виступав позивач за договором №31 укладеним між позивачем та ТОВ „Глобал Логістик Сервіс» .

Ухвалою господарського суду від 10.12.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3624/19 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 08.01.2020р.

02.01.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №30/20), в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач проти позову заперечував у повному обсязі з підстав належного виконання ним умов договору №040817-01, так і з підстав недоведеності розміру збитків, які заявлені до відшкодування та відсутності складу правопорушення. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про сплив у вересні 2019 року строку позовної давності, який пропущено позивачем при зверненні з відповідним позовом, оскільки претензія №40/18 про відшкодування збитків позивачем була надіслана 27.09.2018 року. Водночас у відзиві на позовну заяву відповідачем викладено прохання про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

08.01.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання та залучення до справи в якості третіх осіб ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» та ТОВ „Глобал Логістик Сервіс» (вх. ГСОО №314/20), яке обґрунтоване тим, що ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» було залучено відповідачем, як перевізником спірного вантажу, який було втрачено, а ТОВ „Глобал Логістик Сервіс» є замовником втраченого вантажу, експедирування якого було довірено позивачу за договором транспортного експедирування №31 від 16.07.2018 року.

У судовому засіданні 08.01.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 05.02.2020 року.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2019 року, приймаючи до уваги, що дана справа за критерієм ціни позову була призначена судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, між тим, під час розгляду справи були встановлені обставини, що обумовлюють необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з метою ефективного захисту прав і законних інтересів сторін та дотримання завдань господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, судом було здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, замінивши засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, із призначенням підготовчого засідання на 24.02.2020 року. Крім того, даною ухвалою суду в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, до участі у даній справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Євротермінал» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року, за клопотанням позивача, судом до участі у даній справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобал Логістик Сервіс» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та Товариство з обмеженою відповідальністю „Юні-Ламан Шиппінг» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

21.02.2020 року до суду від ТОВ „Євротермінал» надійшли пояснення в порядку ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, в яких зазначило, що відповідно до умов договору №ВХ/1-272 від 29.09.2017 року ТОВ „Євротермінал» здійснювалось тимчасове зберігання спірного вантажу за актом прийому вантажу на зберігання №АС-0000802 від 11.09.2018р. у кількості 116 шт. із зайняттям площі складу 32 кв.м. про що міститься інформація також у Єдиному уніфікованому документі на розміщення та тимчасове зберігання товарів. При цьому ТОВ „Євротермінал» наполягає на тому, що на зберігання було прийнято та, відповідно, видано зі зберігання однакову кількість вантажу, про що складено акти в яких зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

24.02.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів вх. ГСОО №4693/20, згідно якого він просив суд долучити до матеріалів справи адвокатський запит від 10.02.2020р. із відповіддю, бланки міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №442400 (6 примірників) та бланк двостороннього акту, який повинен складатись у разі розбіжностей, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності. При цьому у даному клопотанні відповідач посилаючись на отриману відповідь на адвокатський запит від Київської митниці Держмитслужби та наголошує на тому, що другий екземпляр СМR №419654 від 17.09.2018 року, який містить допис про приймання вантажу „по факту 30 мест» , а також акт №1 від 19.09.2018р. є недостовірними доказами, оскільки не доводять факт, кількість та вартість вантажу, який нібито був втрачений, тоді як вантаж, за твердженнями відповідача, був завантажений в автомобіль із д.р.н. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в повному обсязі, доставлений під митним контролем із справними пломбами та розмитнений у повному обсязі без будь-яких недостач та/або зауважень. Зазначене клопотання було розглянуто судом, а відповідні докази долучені до матеріалів справи.

24.02.2020 року від ТОВ „Індастрі Саппорт» до суду надійшло клопотання в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України вх. ГСОО №4833/20, у відповідності до якого заявник просив суд витребувати у ТОВ «Зегерт Транс Експорт» договір, на підставі якого було здійснено перевезення автомобільним транспортом ВН0160НН, згідно СMR А№419654; витребувати у ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» договір з компанією на підставі якого здійснювалось морське перевезення вантажу за коносаментом №LLLODS8720676ODS від 04.08.2017 року; витребувати у ТОВ «Зодіак Україна» листи, претензії, а також відповіді на них, які були нею надіслані компаніям перевізникам у зв`язку із втратою вантажу на підставі п. 5.2.3 договору №40817-01 від 04.08.2017 року.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року клопотання ТОВ „Індастрі Саппорт» вх. ГСОО №4833/20 від 24.02.2020 року про витребування доказів було задоволено частково та витребувано у ТОВ «Зегерт Транс Експорт» договір або інші документи, на підставі яких було здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом ВН0160НН, згідно СMR №419654.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року підготовче засідання було відкладено, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 16.03.2020 року.

13.03.2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судових рішень у справі №910/5146/19 (вх. ГСОО № 6505/20), зазначене клопотання було розглянуто судом, а відповідні докази залучені до матеріалів справи.

16.03.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання, зокрема, про залучення доказів, які надійшли від ТОВ „Зегерт транс експорт» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 24.02.2020 року, зазначене клопотання було розглянуто судом, однак такі докази не були прийнятті судом до розгляду, оскільки вони не засвідчені належним чином, адже зазначені докази витребувались у ТОВ «Зегерт Транс Експорт» , тоді як на копіях відповідних документів відсутній засвідчувальний напис даної особи. При здійсненні відповідних висновків, суд враховує висновок щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17, згідно якого неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі. Разом з тим, уповноваження судом позивача на отримання відповідних доказів від ТОВ «Зегерт Транс Експорт» та подальше їх подання представником до суду з накладенням електронного цифрового підпису не спростовує висновків суду щодо їх недопустимості.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року підготовче засідання було відкладено, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 06.04.2020 року.

02.04.2020 року до суду від відповідача надійшла заява вх. ГСОО №8422/20, згідно якої відповідач просив суд стягнути з позивача фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18750,00 грн.

03.04.2020 року до суду від відповідача надійшла заява вх. ГСОО №8546/20, в якій представник відповідача просив суд провести підготовче засідання, призначене на 06.04.2020 року за відсутності представника ТОВ „Зодіак Україна» .

06.04.2020 року від ТОВ „Індастрі Саппорт» до суду надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання у зв`язку із продовженням термінів заходів щодо протидії розповсюдженні вірусу на території Україні та необхідністю подання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року, приймаючи до уваги наявне клопотання позивача, у зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину та введенням на території України режиму надзвичайної ситуації, з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, для забезпечення процесуальних прав учасників справи, зокрема щодо участі у судових засіданнях, можливість здійснення яких на даний час обмежена, з урахуванням дотримання принципу розумності строків розгляду справи, в зв`язку з продовженням строку розгляду справи у підготовчому провадженні на строк дії карантину, підготовче засідання у справі №916/3624/19 було відкладено за межі дії карантину, на 29.04.2020 року.

28.04.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (том ІІ а.с. 140), зазначене клопотання було розглянуто судом, однак докази (том ІІ а.с. 141-147, 151-153) не прийнятті судом до розгляду, як подані з порушенням строку визначеного ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд зазначає, що позивачем не було зазначено про неможливість подання таких доказів своєчасно, тобто разом з поданням позовної заяви.

Також, 28.04.2020 року до суду від позивача надійшла заява вх. ГСОО №10664/20 , в якій позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 13500,00 грн.

Водночас, 28.04.2020 року представником позивача також було подано заяву вх. ГСОО №10668/20, в якій просив суд проводити розгляд підготовчого судового засідання у справі №916/3624/19 без участі представника ТОВ „Індастрі Саппорт» .

Ухвалою суду від 29.04.2020 року підготовче засідання, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, було закрито та призначено розгляд справи по суті на 27.05.2020 року.

27.05.2020 року до суду від відповідача надійшла заява вх. ГСОО №13520/20 в якій він, посилаючись на те, що наданий позивачем акт про надання правничої допомоги відноситься до іншої судової справи, просив суд у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що на підтвердження фактично понесених витрат позивачем надано меморіальний ордер від 04.03.2020 року, платником за яким є АТ „Ідея Банк» від ОСОБА_1

У судовому засіданні 27.05.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 05.06.2020 року.

04.06.2020 року до суду від відповідача надійшла заява про стягнення фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу вх. ГСОО № 14459/20.

05.06.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів щодо надання правничої допомоги адвокатом ОСОБА_2 . вх. ГСОО №14497/20, зазначене клопотання було розглянуто судом, а відповідні докази залучені до матеріалів справи.

Представники третіх осіб у судові засідання не з`явились про поважність причини неявки суд не повідомили, між тим, повідомлялись, шляхом надіслання ухвал суду. При цьому, ТОВ „Глобал Логістик Сервіс» та ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» будь-яких пояснень з приводу спору не надали.

У судовому засіданні 05.06.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.06.2020 року проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відповідних заявах по суті спору та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

16.07.2018 року між ТОВ „Індастрі Саппорт» (експедитор) та ТОВ „Глобал Логістик Сервіс» (замовник) було укладено договір транспортного експедирування №31, згідно розділу І „Предмет» якого експедитор зобов`язався за плату доставити, довірений йому замовником або третьою особою (вантажовідправником), до пункту призначення та видати його особі, уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачеві на таких умовах: місце і дата завантаження: Shenzhen (Китай) - м. Київ (Україна); вантажоодержувач та адреса розмитнення/розвантаження, конт. Особи: ТОВ „М-Інфо» /ВМО-2, м/п „Київ-Західний» , код відділу - UA100020, м. Київ, вул. М.Краснова 27/Київ, вул. В.Гавела 4,корпус 20, Марат НОМЕР_3 ; назва та категорія небезпечності вантажу: акумуляторні батареї; тип перевезення: морським транспортом; об`єм (габарити), кількість місць: 3718 кг, 32 місця, 23,042м 3 ; дата доставки: коносамент №LLLODS8720676ODS, контейнер № НОМЕР_4 , дата доставки: орієнтовно 05.09.2018 в порту плюс обробка в порту і доставка в Київ на термінал від 4 до 8 днів (том І а.с. 18).

04.08.2017 року між ТОВ „Зодіак Україна» (експедитор) та ТОВ „Індастрі Саппорт» (клієнт) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №040817-01, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та у міжнародному сполучені, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту за домовленістю сторін (надалі - договір 1).

Згідно з п. 1.3 договору 1, під кожне конкретне перевезення клієнт надає експедитору письмову заявку, в якій зазначає найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, данні про вантажовідправника та вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що відноситься до організації перевезення.

За умовами п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору 1, експедитор зобовязався за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнту за домовленістю сторін. За необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені та/або від імені клієнта та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та ін. організаціями. Документом, підтверджуючим наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR). Представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та ін. організаціями у зв`язку з перевезенням, перевалкою, ТЕО вантажів клієнта.

За умовами п.п. 2.2.5 договору 1 експедитор має право доручити виконання даного договору третій особі.

Положеннями п.п. 3.1.1 та п.п. 3.1.2 договору 1 визначено, що клієнт зобов`язаний своєчасно надавати експедитору повну, точну та достовірну інформацію відносно найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх зобов`язань за даним договором, а також документи, які стосуються вантажу, необхідні для здійснення митного, санітарного та ін. видів державного контролю та нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Передати експедитору необхідні документи для представлення інтересів клієнта при виконанні даного договору, а також усі супровідні документи на вантаж, необхідні для оформлення товарно-транспортних документів та митного оформлення вантажу.

Відповідно до п. 5.1.1 договору 1, сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором у відповідності до чинного законодавства України.

У випадку завдання шкоди з вини однієї із сторін, винна сторона зобов`язана відшкодувати шкоду та сплатити штрафні санкції, передбачені законодавством України та даним договором (п.п. 5.1.2 договору 1).

За умовами п.п. 5.1.4 договору 1, сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов`язань за цим договором, несе перед іншою стороною відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою.

Експедитор не несе відповідальності за кількість та якість вантажу в т.ч., але не виключно, внутритарної недостачі, пошкодження вмісту вантажних місць в контейнері або автомобілі, доставленому з непошкодженими пломбами відправника та/або митниці та в цілісному контейнерному обладнанні/автотранспорті/іншому. Вантаж вважається прийнятим клієнтом з моменту підписання відповідного товаросупровідного документа (п.п. 5.2.2 договору 1).

Згідно п.п. 5.2.3 договору 1, відповідальність експедитора визначається з урахуванням положень документів (коносаментів, CMR), що підтверджують наявність та зміст договорів, укладених експедитором від імені та за рахунок клієнта. При неналежному виконанні перевізником своїх зобов`язань за договорами, укладеними експедитором від імені і за рахунок клієнта сторони за цим договором разом пред`являють претензії до перевізника за неналежне виконання зобов`язань за такими договорами. При цьому відповідальність за наземне транспортування територією України автомобільним та залізничним транспортом застосовується з урахуванням нормативно-правових актів, що регламентують даний вид перевезення.

Матеріальні збитки, спричинені клієнту з вини експедитора або третьої особи, залученої до автомобільного перевезення, відшкодовується з урахуванням інвойсів на вантаж, що перевозиться у контейнері (п.п. 5.2.4 договору 1).

Строк дії договору встановлюються з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на один кожен наступний календарний рік (п. 8.1 договору 1).

Відповідно до умов договору №040817-01 від 04.08.2017р. та на виконання заявки № 4 (том І а.с. 28), відповідач організував доставку вантажу у кількості 32 вантажних місць вагою 3 718.00 кг судном CMA CGM URUGUAY з порту SHENZEN (Китай) до порту Одеса (Україна), що підтверджується коносаментом №LLLODS8720676ODS та пакувальним листом від 06.07.2018 р., що ніяким чином не заперечується сторонами у справі та в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визнається судом.

При цьому, для виконання доставки вантажу відповідачем було залучено ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №3105.17С від 31.05.2017р. та заявки № ZOD190718 належні копії яких містяться в матеріалах справи (том І а.с. 78-84) та яким і було виконано доставку вантажу 05.09.2018р. в Одеський порт.

11.09.2018 року вантаж „Безперебійне джерело живлення, запасні частини» було передано на зберігання до ТОВ „Євротермінал» у кількості 32 коробки (116) одиниць вагою 3718 кг, що підтверджується формою ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання № 3944 (211843), актом прийому вантажу на зберігання № АС-0000802 від 11.09.2018р. Зазначений вантаж був прийнятий ТОВ „Євротермінал» на підставні договору зберігання №ВХ/1-272 від 29.09.2017р., укладеного між ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» , як замовником та ТОВ „Євротермінал» , як виконавцем, згідно рішення м/п „Одеса-центральний» як товару перебуваючого під митним контролем. Відповідні копії доказів, підтверджуючі викладені вище обставини містяться в матеріалах справи (том І а.с. 131-138).

17.09.2018 року вантаж „Безперебійне джерело живлення, запасні частини» у кількості 116 одиниць (32 кв. м.) був виданий зі складу ТОВ „Євротермінал» , що підтверджується актом видачі вантажу зі зберігання №СА-0000813 від 17.09.2018р. (том І а.с. 139).

Як встановлено судом, в подальшому, вантаж „Безперебійне джерело живлення, запасні частини» вагою 3,718.00 кг був завантажений на автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладеної (CMR) № 419654. Кількість завантажених місць (32) та вага були підтверджені Одеською митницею ДФС, про що проставлений відповідний штамп інспектора митниці №0611 „Під митним контролем» в графах 6- 9 даної CMR (том І а.с. 34, том ІІ а.с.38). Автомобіль був опломбований - номер митної пломби 500/640, що зазначено в графі 13 CMR №419654. В подальшому вантаж переміщувався по території України під митним контролем з порту Одеса до зони митного контролю відділу митного оформлення № 2 митного поста „Західний» Київської митниці ДФС відповідно до попередньої митної декларації UA100020/2018/554007 і був розмитнений відповідно до митної декларації UA100020/2018/179732 за формою МД-2 із додатками (том І а.с. 35-38).

При цьому, із змісту клопотання позивача вх. ГСОО №4833/20 від 24.02.2020р. вбачається, що перевезення вантажу по території України здійснювалось шляхом автомобільного перевезення до здійснення якого було залучено ТОВ „Зегерт транс експорт» , що не заперечується жодною із сторін.

З копії накладної CMR №419654 наданої позивачем до матеріалів позову, що водієм ОСОБА_3 було зроблено запис про прийняття вантажу за фактом тридцять місць.

Водночас, згідно листа Київської митниці Держмитслужби від 14.02.2020 р. №7.8-1/28.1/11/2989 митне забезпечення під час надходження товарів до зони митного контролю відділу митного оформлення №2 митного поста „Західний» Київської міської митниці ДФС, посадовою особою митниці не знімалось, а у поданій до митного оформлення електронній копії автотранспортної накладної від 17.09.2018р. №419654 виправлення відсутні.

Як стверджує позивач, 18.09.2018р. вантаж був доставлений одержувачу - ТОВ „М-Інфо» (м. Київ, вул. Михайлівська, б.9, оф. 94).

Як зазначає позивач, за результатом здійснення контрольного приймання товару одержувачем за інвойсом №22UA20180706 від 06.07.2018р. та коносаментом №LLLODS8720676ODS від 09.08.2018р. комісією ТОВ „М-Інфо» у складі спеціаліста по закупкам та логістики, технічного директора, керівника виробничого відділу встановлено нестачу 2-х коробок, в яких згідно пакувального листа мали бути: карат моніторингу - 13 шт., вентилятор -13 шт., запобіжник - 13 шт. на загальну суму 1586 дол. США про що було складено акт про наявність нестачі товару при прийманні від 19.09.2018 року (том І а.с. 41).

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ „М-Інфо» звернулось до ТОВ „Глобал логістик сервіс» з претензію №97/1 від 19.09.2018 р. в якій від останнього вимагало здійснити компенсацію вартості недоотриманого товару на суму 1586 дол. США, а також витрати на розмитнення, сплату податків та мита у розмірі 16840 грн. за замовлення аналогічного товару, що разом складає 61486,00 грн. (том І а.с. 40).

За результатами розгляду зазначеної претензії, ТОВ „Глобал логістик сервіс» , згідно платіжного доручення №336 від 28.09.2018 року (том І а.с. 43) було сплачено на користь ТОВ „М-Інфо» грошові кошти у розмірі 61486,00 грн., в якості компенсації відповідно до претензії № 97/1 від 19.09.2018р., згідно договору замовлення на міжнародне перевезення №3137/3 від 18.07.2018р.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Глобал логістик сервіс» звернулось до позивача з претензією за вих. № 23/18 від 17.09.2018 р. ( том І а.с. 44-45) із вимогою про відшкодування вартості недопоставленого товару на суму 1 586,00 дол. США, що складає 44 646,00 грн. та суми митних платежів у розмірі 11 601,24 грн., що разом складає 56247,24 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем грошових коштів на користь ТОВ „Глобал логістик сервіс» у зазначеній в претензії сумі, як і будь-яких доказів фактичного понесення позивачем витрат щодо компенсації збитків пов`язаних із здійсненням даного перевезення вантажу.

Між тим, в матеріалах справи наявна претензія позивача за вих №40/18 від 27.09.2018р. до ТОВ „Зодіак Україна» , в якій він вимагав відшкодування вартості недопоставленого товару на суму 1 586,00 дол. США, що складає 44 646,00 грн. та суми митних платежів у розмірі 11 601,24 грн., а також відповідь товариства відповідача на зазначену претензію, у якій ТОВ „Зодіак Україна» не погоджується із заявленими вимогами в повному обсязі та наполягає на належному виконанні умов договору.

При цьому, свою позицію щодо належного виконання зобов`язань за договором укладеним з позивачем, відповідач обґрунтовує вирішенням з даного приводу судового спору на користь ТОВ „Зодіак Україна» в рамках розгляду справи №910/5146/19 за якою було стягнуто з позивача вартість послуг за дане перевезення.

Водночас, в матеріалах справи наявна відповідь ТОВ „Юні-Ламан Шиппінг» на претензію ТОВ „Зодіак Україна» №1 від 29.10.2018 року, в якій товариство зазначило про готовність відшкодування грошових коштів лише у сумі 1807,40 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, предметом спору у цій справі є стягнення збитків у розмірі 56247,24 грн., внаслідок втрати частини вантажу, яке за переконанням позивача трапилось на території України, з підстав неналежного виконання відповідачем експедиторських послуг за договором №040817-014 від 04.08.2017р. на підставі ч. 3 ст. 14 Закону України „Про транспортоно-експедиторську діяльність» , ст. 932 Цивільного кодексу України, як особи, що несе відповідальність за неналежне виконання обов`язків третьою особою перед позивачем.

Таким чином, досліджуючи наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за необхідне перш за все надати аналіз правовідносинам у даній справі, які стосуються транспортно-експедиційних послуг.

Згідно ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

При цьому, суд зазначає, що транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності, в силу приписів ст.627 Цивільного кодексу України, вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

За приписами статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Так, за своєю правовою природою договір №040817 від 15.01.2018р., який укладено між ТОВ „Індастрі Саппорт» (клієнт) ТОВ „Зодіак Україна» (експедитор) є договором транспортного експедирування у якому обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом статті 929 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність» , експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування, експедитор несе відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

В той же час на перевізника покладаються обов`язки щодо забезпечення збереження вантажу, згідно ч. 1 ст. 14 Закону України „Про транспорт» . Так, підприємства транспорту забезпечують збереження вантажів та багажу з часу їх прийняття для перевезення і до моменту видачі їх одержувачам, якщо інше не передбачено договором.

Таким чином, слід розділити правовідносини експедитор-клієнт, та експедитор-перевізник.

Згідно з ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У ст. 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов`язків, за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до гл. 51 ЦК.

За таких обставин, з аналізу вище наведеної норми вбачається, що відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування базується на загальних принципах відповідальності за порушення цивільно-правових зобов`язань. Зокрема, у разі порушення умов договору експедитором, клієнт може вимагати розірвання договору, зміни умов зобов`язання, відшкодування збитків. При цьому розмір збитків, залежно від умов договору, відшкодовуються у розмірі оголошеної або дійсної вартості вантажу. Дійсна вартість вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі чи рахунку продавця. За її відсутності вартість визначається за середньою ціною на аналогічний товар. Клієнт вправі вимагати від експедитора сплати неустойки, незалежно від відшкодування збитків, якщо це передбачено договором.

При цьому суд зазначає, що відповідальним перед клієнтом за своєчасне та належне транспортування вантажу лишається експедитор, який має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням обов`язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та перевізником або цивільним законодавством.

Таким чином, можна виокремити межі відповідальності експедитора та перевізника: у транспортно-експедиторських відносинах експедитор несе відповідальність як перед клієнтом за організацію і забезпечення перевезення вантажу, так і перед перевізником за належне оформлення транспортних документів та відповідність таким документам вантажу, який відправляється; експедитор несе відповідальність перед клієнтом за дії третіх осіб (перевізників), залучених ним для виконання договору транспортного експедирування.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так, під дане визначення підпадають також ті грошові кошти, які потерпілий внаслідок порушення його цивільного права винною особою має сплатити третій особі, у зв`язку із невиконанням (неналежним виконанням) ним свого зобов`язання перед цією особою.

У даній справі, як стверджує позивач, це кошти сплачені ТОВ „Глобал Логістик Сервіс» на користь одержувача вантажу, як експедитором відповідного вантажу, що ніяким чином не заперечується сторонами у справі. При цьому, заявлені до стягнення позивачем збитки, згідно викладеної вимоги у претензії до відповідача становлять вартість втраченого вантажу за інвойс №22UA20180706 від 06.07.2018 та витрат на сплату митних зборів.

При цьому, суд зазначає, що для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Виходячи з наведеного та вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на ТОВ „Індастрі Саппорт» як особу, якою заявлено вимогу про відшкодування збитків, покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Відповідних правових висновків дотримується Верховний Суд, які викладені у постановах, зокрема, Великої Палати від 18.06.2019 по справі №920/85/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 по справі №911/917/16, від 27.08.2019 по справі № 910/9095/18.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Надаючи оцінку змісту спірних правовідносин, суд зазначає, що позивачем заявлені збитки, завдані неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України).

При цьому, за загальними принципами відповідальності за завдання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, які у даному випадку входять до предмету доведення, а саме: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода, спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення збитків у сумі 56247,24 грн. безпосередньо пов`язує їх виникнення із залученням відповідачем до виконання перевезення вантажу на території України третьої особи, відповідальність за яку передбачено п. 5.1.4 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №040817-01 від 04.08.2017 року..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує положення договору №040817-01 від 04.08.2017р. (п.п. 5.2.3), якими сторони погодили, що застосування відповідальності за наземне транспортування по території України автомобільним транспортом, здійснюється з урахуванням нормативно правових актів, які регулюють даний вид перевезення.

В силу положень ст. 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про автомобільний транспорт» , документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Статтею 50 Закону України „Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Положеннями ст. 51 Закону України „Про автомобільний транспорт» , зокрема, встановлено, що замовник за договором про перевезення вантажу зобов`язаний: забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу; утримувати власні під`їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху; здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув`язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу; забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці та техніки безпеки при вантажних операціях.

Як вище зазначено судом, згідно ч. 1 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність» , експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування, експедитор несе відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

При цьому, експедитор не несе відповідальності за кількість та якість вантажу в т.ч., але не виключно, внутрішньотарної недостачі, пошкодження вмісту вантажних місць в контейнері або автомобілі, доставленому з непошкодженими пломбами відправника та/або митниці та в цілісному контейнерному обладнанні/автотранспорті/іншому (п.п. 5.2.2 договору №040817-01 від 04.08.2017р.).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 191 Митного кодексу України, перевізники зобов`язані: під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR).

За таких обставин суд дійшов висновку, що за відсутності у CMR № 419654 відомостей щодо порушення пломби митного органу, а також того, що пакування спірного вантажу, згідно наявного в матеріалах справи пакувального листа (том І а.с. 30) було здійснено без участі осіб залучених відповідачем до перевезення, так і самого відповідача, (докази супротивного в матеріалах справи відсутні) відсутні підстави для наявності відповідальності ТОВ „Зодіак Україна» за нестачу частини вантажу, оскільки наявність такої відповідальності не підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, у такому випадку обставини наявності запису у CMR №419654 водія, яким здійснювалось перевезення вантажу територією України, щодо фактичної кількості місць - 30 коробок, не спростовує зазначених вище висновків суду, оскільки супровідні документи щодо спірного вантажу надавались саме позивачем та у відповідності до них здійснювалась організація перевезення даного вантажу із заповненням відповідних документів. Більш того, суд зазначає, що відомості щодо маси вантажу, навіть за різниці місць вантажу, у супровідних документах, у т.ч. пакувальному листі, коносаменті та у CMR №419654, співпадають.

Поряд з цим, суд критично відноситься до акту № 1 від 19.09.2018 р., наданого позивачем в підтвердження нестачі вантажу, оскільки він складений в односторонньому порядку ТОВ „М-Інфо» , без участі представника відправника та/або перевізника, та/або експедитора, в зв`язку з чим не може вважатись належним та допустимим доказом, який підтверджує факт недостачі вантажу, а також його найменування та кількості, а отже і розміру майнового збитку.

Так, суд зазначає, що у спірних правовідносинах вантаж переміщувався під митним контролем територією України з порту Одеса до зони митного контролю відділу митного оформлення № 2 митного поста „Західний» Київської митниці ДФС.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи документів, які стали підставою для пропуску вантажу „безперебійне джерело живлення, запасні частини» на митну територію України (Одеська митниця ДФС України), зокрема, примірник СМR №419654 (том І а.с. 72) не містив виправлень чи дописів з приводу невідповідності кількості місць вантажу. Крім того, в матеріалах справи наявний лист Київської митниці Держмитслужби від 14.02.2020 р. № 7.8-1/28.1/11/2989 щодо документів, які стали підставою для пропуску вантажу „безперебійне джерело живлення, запасні частини» на митну територію України, з яких вбачається, що до відповідної митниці надавались примірники СМR №419654 без виправлень та дописів, а митне забезпечення (пломба) посадовою особою митниці не знімалось.

З зазначених доказів вбачається, що вантаж був прийнятий перевізником із справною пломбою у кількості, що відповідала документам поданим для здійснення митних операцій.

Більш того, вірогідність обставин належного засвідчення нестачі місць вантажу у CMR №419654 вчиненого водієм за наявності пломбування вантажу, засвідченого митним органом, ставиться судом під сумнів, адже під час розмитнення товару СМR з відповідним записом до митного органу не надавалась. Тоді як при складанні акту про нестачу №1 від 19.09.2018р. представник перевізника не був присутнім. При цьому запис щодо відмови від підписання перевізником такого акту також відсутній.

Суд наголошує, що жодною із сторін не заперечується пломбування та засвідчення вантажу митним органом, як і цілісність такого пломбування при перевезенні, що в силу умов п.п. 5.2.2 договору №040817-01 від 04.08.2017р. звільняє відповідача, як експедитора такого вантажу від відповідальності за нестачу вантажу, що цілком відповідає положенням ч. 1 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність» .

При здійсненні відповідних висновків судом також враховується, що відповідні відомості щодо порушення пломб також не містяться у CMR №419654.

Отже, у сукупності обставин, суд вважає, що відповідачем не було також допущено порушення своїх обов`язків і як перевізником у спірних правовідносинах. При цьому, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, судом враховуються обставини встановлені у рішенні суду по справі №5146/19 щодо належного виконання ТОВ „Зодіак Україна» зобов`язань за договором №040817-01 від 04.08.2017р.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що у діях відповідача відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка.

Водночас, суд зазначає, що копія платіжного доручення № 336 від 28.09.2018р. щодо оплати ТОВ „Глобал логістик сервіс» на користь ТОВ „М-Інфо» 61486,00 грн. не може вважатись належним та допустимим доказом понесення збитків позивачем, оскільки не підтверджує факту понесення таких витрат саме позивачем та не відповідає розміру заявлених позовних вимог.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем, як особою на яку покладено обов`язок доведення розміру понесених збитків, не підтверджено як факт втрати майна, відшкодування вартості якого заявлено до стягнення, так і факт понесення позивачем витрат на оплату вартості цього майна та здійснених з ним інших платежів на користь інших осіб, які у даній справі заявлені позивачем саме як збитки.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що у діях відповідача відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка та наявність розміру збитків, що унеможливлює покладення на відповідача обов`язку здійснити відшкодування збитків, заявлених до стягнення, в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ТОВ „Індастрі Саппорт» про стягнення збитків в сумі 56247,24 грн. слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З приводу заявленого відповідачем клопотання суд зауважує, що відповідно до правової позиції, відображеної у п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи, що позивачем не було доведено порушення права, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, суд не застосовує строк позовної давності.

При цьому, суд критично відноситься до позиції відповідача з приводу пропущення строку позовної давності при зверненні з даним позовом, оскільки предметом позову є стягнення збитків, а не розгляд майнових вимог за договором перевезення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. та витрати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на ТОВ „Індастрі Саппорт» .

З приводу заяв відповідача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 18750,00 грн. суд зазначає таке.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2019р. між Адвокатським об`єднанням „АНК. Морська юридична практика» (радник) та відповідачем у справі (клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги, предметом якої є надання правової допомоги у судовій справі №916/3624/19. При цьому, згідно додаткової угоди №1 від 16.12.2019 року сторонами погоджено вартість правничої допомоги та граничний розмір гонорару, а також ведення справи доручено адвокатам радника, які мають право діяти самостійно, без обмеження повноважень, зокрема, адвокат Костюк Н.С.

В підтвердження надання та оплати за надані адвокатом послуги у сумі 18750,00 грн. відповідачем було надано рахунок №2993 від 09.01.2020р. (з додатком), акт виконаних робіт/наданих послуг №2993 від 09.01.2020р., платіжне доручення №3036 від 27.01.2020 року, рахунок №3043 від 11.03.2020р. (з додатком), акт виконаних робіт/наданих послуг №3043 від 11.03.2020р., платіжне доручення №3201 від 20.03.2020 року.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на позивача. Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення та необхідності зменшення судом таких витрат.

Отже, витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 18750,00 грн., на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Індастрі Саппорт» (адреса місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, буд. 6; адреса для листування: 03110, м. Київ, вул. О.Пироговського, буд. 19, корп. 8; код ЄДРПОУ 39751373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зодіак Україна» (65012, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. № 33-А, офіс 403; код ЄДРПОУ 40811782) фактично понесені витрати на професійну допомогу у розмірі 18750/вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят/грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 15 червня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська