Ухвала

від 15.06.2020 по справі 922/762/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"15" червня 2020 р. м. ХарківСправа № 922/762/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання - Казмерчук Т.М.

за участю представників:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

в межах підготовчого провадження, розглянувши заяву відповідача (вх. № 13370 від 15 червня 2020 року) та заяви ОСОБА_1 (вх. № 11131 від 18 травня 2020 року та вх. № 13371 від 15 червня 2020 року) про відкладення підготовчого судового засідання у справі

за позовом фізичної особи ОСОБА_2 , смт. Пісочин,

до директора та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю БК ТЕПЛОМОНТАЖ ОСОБА_3 , смт. Солоницівка,

про зобов`язання виплатити дивіденди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області за правилами загального позовного провадження перебуває справа № 922/762/20 за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до директора та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю БК ТЕПЛОМОНТАЖ ОСОБА_3 про зобов`язання відповідача прийняти рішення про виплату та виплатити дивіденди.

18 травня 2020 року, після судового засідання, до матеріалів справи надійшла заява (вх. № 11131), підписана адвокатом Жарова-Тітарьова Л.М., в якій останній прохав відкласти розгляд справи та надати можливість ознайомитись із матеріалами справи. На підтвердження повноважень до заяви додано копію ордеру Серія ХВ № 253 від 12 травня 2020 року із зазначення про наявність договірних відносин між ним та ОСОБА_3 (абзац 2 вказаної заяви).

18 травня 2020 року суд, своєю резолюцією, надаючи можливість реалізації стороною прав, в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України, зазначив про надання матеріалів справи лише належному представнику із оригіналом ордеру та договору про надання правової допомоги.

15 червня 2020 року відповідачем особисто надано до суду, через канцелярію суду, заяву (вх. № 13370) про перенесення судового засідання. Обґрунтовуючи підставу для перенесеннясудового засідання відповідач послався на ту обставину, що Постановою КМУ від 11 березня 2020 в Україні запроваджений карантин.

Крім того, 15 червня 2020 року до канцелярії суду від адвоката Жарової-Тітарьової Л.М. надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату через запровадження на території України карантинних заходів через сплавах у світі COVID-19.

Розглянувши вищевказані заяви суд зазначає наступне.

Суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача, яка подана особисто Садовим ОСОБА_4 .В. про перенесення судового засідання, з викладеного нижче.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України) та розумності строків для вчинення процесуальної дії (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України), основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах підготовчого провадження є наявність для цього обґрунтованих причин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із урахуванням внесених змін, установлено на усій території України карантин до 22 червня 2020 року.

Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи наведене вище, з метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань, у тому числі викликаних коронавірусною інфекцією COVID-19, однак задля забезпечення прав учасників справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, господарський суд Харківської області видав розпорядження про невідкладні заходи із забезпечення роботи суду у зв`язку із введенням карантину, яке розміщене на сайті суду 16 березня 2020 року, та яким роз`яснено громадянам, в тому числі й про можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Разом з тим, само по собі посилання на встановлення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, без дійсної наявності перешкод, які виникли, у зв`язку з веденням такого карантину, у реалізації процесуальних прав учасниками процесу, що може вплинути на розгляд справи по суті, не має безумовним наслідком відкладення розгляду справи.

На даний час в Господарському суді Харківської області працює система Електронний суд, за допомогою якої учасники судового процесу можуть реалізувати права, визначені статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, та подавати в електронному форматі до суду процесуальні документи, по`вязані із розглядом справи у суді (як-то заяви по суті справи).

Крім цього, суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17 березня 2020 року Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20 березня 2020 року Комітет Верховної Ради України з питань правової політики зазначив, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Запровадженні карантинні заходи, на які посилається заявник (особисто відповідач ОСОБА_3 ), не передбачають обмеження гарантованої статті 33 Конституції України свободи пересування, зокрема - в межах Харківської області (місцезнаходження відповідача та господарського суду Харківської області), зважаючи на що не вбачається будь-якого обґрунтування існування об`єктивних перешкод в участі у судовому засіданні, явку в яке не було визнано обов`язковою. Більш того, подання через канцелярію суду (а не через поштову чи кур`єрську службу) заяви про перенесення судового засідання відповідачем зумовлює висновок про безпідставність використання ситуації довкола запроваджених карантинних заходів, як приводу для затягування розгляду справи.

Зважаючи на викладене та той факт, що явка представників сторін поданій справі не визнавалась обов`язковою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Щодо заяв про перенесення судового засідання (вх. № 11131 від 18.05.2020 та вх. № 13371 від 15.06.2020 р., поданих адвокатом Жарова-Тітарьова Л.М., суд зазначає наступне.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія ОСОБА_5 проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми заяви з процесуальних питань визначене у статті 170 Господарського процесуального кодексу України. Так, за змістом частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Частинами 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (частина 1 статті 240 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складових представництва, а саме факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та обсяг таких повноважень, зокрема право на звернення з відповідним процесуальним документом до суду у конкретний момент часу.

Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судом встановлено, що заяви про перенесення розгляду справи підписано адвокатом Жаровою-Тітарьовою Л.М., на підтвердження повноважень якої представлено до матеріалів копія ордеру Серія ХВ № 253 від 12 травня 2020 року.

Відповідно до пунктів 4, 5, 14 Положення ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, повноваження представника відповідача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді або довіреністю.

Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність . Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Відтак, надаючи юридичний аналіз положенню статті 60 Господарського процесуального кодексу України, ордер, який посвідчує повноваження адвоката як представника, подається в оригіналі. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року по справі № 202/5348/18 провадження № 61-10212ск19.

Разом з тим, адвокатом Жаровою-Тітарьовою Л.М. представлено до суду копію ордеру Серія ХВ № 253 від 12 травня 2020 року, що не узгоджується із вище зазначеними нормами матеріального права.

Крім того, відповідно до пункту 12.8 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 (далі по тексту - Положення) ордер, в тому числі повинен містити обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Тобто, адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

На противагу цьому, наявна в матеріалах справи копія ордеру Серія ХВ № 253 від 12 травня 2020 року на надання правової допомоги ОСОБА_3 не є належним документом, що підтверджує повноваження ОСОБА_6 Тітарьової ОСОБА_7 .М. на вчинення дій від імені клієнта, оскільки не містить зворотної сторінки ордера на якій вказуються обмеження правомочності адвоката.

Окремо, суд звертає увагу на підпункт 15.4 пункту 15 Положення, до якого ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі Назва органу, в якому надається правова допомога .

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18.

Разом з тим, ордер на надання правової допомоги серії Серія ХВ № 253 від 12 травня 2020 року не містить назви судового органу (господарський суд Харківської області), у якому надається правова допомога позивачу.

Також суд звертає увагу на норми ст. 91 ГПК України щодо правильності засвідчення копій документів, які, крім вище зазначеного, також не є додержаними адвокатом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адвокат Жарова- ОСОБА_8 , як представник ОСОБА_9 .В., не надав належного ордера на підтвердження своїх повноважень, а саме: всупереч вимогам законодавства до суду подав копію ордера та в якому не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога та не містить обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком постанови Великої Палати Верховного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 укладання договору про надання правової допомоги є професійним обов`язком адвоката, передбаченим Законом України.

В розрізі викладеного вбачається, що ордер має похідним характер від договору про надання правової допомоги, укладення якого є імперативною вимогою Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , копію якого також не додано до матеріалів позовної заяви.

Звернення до суду з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 58 ГПК України та стаття 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів ) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника (подібна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 640/19363/18).

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_10 Р ОСОБА_11 та адвокатом Жаровою-Тітарьовою Л.М. було укладено договір про надання правової допомоги відповідно до вимог статей 26, 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , як і не було зазначено про неможливість подання таких доказів.

При цьому суд також враховує практику Європейського суду з прав людини сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі Пелевін проти України (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Оскільки адвокат Жарова-Тітарьова Л.М., яка підписала вищевказані заяви, не надала договору про надання правової допомоги та оригінал ордеру Серія ХВ № 253 від 12 травня 2020 року, суд не може дійти однозначного висновку, що заяви про перенесення судового засідання на іншу дату підписані особою, яка має право їх підписувати.

Відповідно до частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заяникові без розгляду.

За такого правового регулювання та обставин справи заяви адвоката Жарової -Тітарьовою Л.М. про перенесення судового засідання не можуть бути прийняті до розгляду та підлягають поверненню без розгляду.

Керуючись статтями 42, 170, 177, 181, 182, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви відповідача (вх. № 13370 від 15 червня 2020 року) про перенесення судового засідання.

Повернути адвокату Жаровій-Тітарьовій Л.М. заяви (вх. № 11131 від 18 травня 2020 року та вх. № 13371 від 15 червня 2020 року) без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвалу підписано 16 червня 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/762/20