Окрема думка

від 16.06.2020 по справі 916/3651/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Окрема думка

16 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3651/19 Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2020 у справі №916/3651/19 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у розмірі 83,86 грн скасовано, позов в цій частині задоволено.

Вважаю за необхідне, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України, висловити окрему думку щодо прийнятої постанови, зокрема, стосовно задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівська,37" 5003,53 грн інфляційних втрат.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.

У застосуванні індексації місцевим господарським судом обґрунтовано було враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62- 97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62- 97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

При цьому системний аналіз положень статей 11, 509, 625 Цивільного кодексу України свідчить про те, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Враховуючи положення статей 3, 509, 625 Цивільного кодексу України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати, нараховані за попередній період, вважаю, що базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, не обтяжена будь-якими додатковими нарахуваннями, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.01.2020 у справі №924/532/19 та від 21.05.2019 року у справі №916/2889/13.

Крім того, у разі здійснення нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця фактично відбувається нарахування "інфляції на інфляцію", що, в свою чергу, призводить до подвійної відповідальності особи, яка прострочила виконання грошового зобов`язання. Таке нарахування не відповідає приписам статті 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначена стаття Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права "Non bis in idem" (двічі за одне і те саме не карають), що забороняє притягати особу (в тому числі і юридичну, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 року №7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб) щонайменше двічі до юридичної відповідальності одного виду (цивільно-правової, кримінальної, адміністративної, дисциплінарної тощо) за одне й те саме правопорушення (цивільно-правовий делікт, злочин, адміністративне або дисциплінарне правопорушення).

Із матеріалів справи №916/3651/19 вбачається, що розрахунок інфляційних втрат позивачем виконано без врахування вищенаведеного, оскільки інфляційні нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, а тому місцевим господарським судом правомірно проведено власний розрахунок та стягнуто з відповідача на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4919,67 грн інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Посилання скаржника на викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18 правові висновки про те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, позаяк інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, є неправомірним, оскільки предметом позову у всіх зазначених справах є, зокрема, стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за поставлений природний газ (з урахуванням сум інфляційних втрат і 3% річних за попередній період включно), яка (заборгованість) стягувалася за судовим рішенням у іншій справі, тобто підставою позову у вказаних справах є невиконанням боржником судового рішення в іншій справі, у той час як у справі №916/3651/19, яка розглядається, серед підстав стягнення інфляційних втрат відсутнє будь-яке рішення суду щодо стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівська,37" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості за природний газ, переданий за період з січня місяця по березень місяць 2016 року за договором №3/80/16-ТЕ-23 від 21.12.2015.

За таких обставин, предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справах №904/10242/17, №913/63/18, №905/600/18 та у даній справі є суттєво відмінними, що виключає застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у зазначених постановах, під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає наведеним вище вимогам, оскільки суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, зокрема, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4919,67 грн інфляційних втрат.

З огляду на викладене вважаю, що рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2020 у справі №916/3651/19 необхідно було залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя С.В. Таран