Рішення

від 09.06.2020 по справі 280/2297/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 червня 2020 року Справа № 280/2297/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС (69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, кв. 9, код ЄДРПОУ 37129184)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, проспект. Соборний 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року №0003710506 та від 19 березня 2020 року № 0003720506, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області;

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року №0003710506 та від 19 березня 2020 року № 0003720506, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Ухвалою судді від 07 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 04 травня 2020 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ТОВ ТВК ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС надано всі документи на підтвердження реальності господарської операції. Між тим, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на його контрагентів. Таким чином, інформація з баз даних стосується виключно контрагентів і ніяк не вказує на наявність протиправних дій платника податків. Разом з тим, вказує, що без відповідних рішень компетентних судових органів, будь-які висновки щодо факту здійснення або нездійснення операцій згідно договору не ґрунтуються на підставах законності, а в наведених у Акті перевірки, кримінальних провадженнь не досліджувалися господарські відносини Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС з ТОВ ІНВЕСТІМ (код ЄДРПОУ 41018449), ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП (код ЄДРПОУ 41445134). Також зазначає, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання не може бути встановлено інформації, що не знаходиться у податковій справі суб`єкта господарювання та не внесена до інформаційних баз даних контролюючого органу. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Запорізькій області прийняті не у спосіб визначений законом, а отже, є протиправним та підлягають скасуванню. В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№18121 від 16 квітня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що в ході проведеного детального аналізу отриманих та виданих ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП податкових накладних, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, не встановлено придбання ідентичного товару, що у грудні 2017 року реалізований на адресу ТОВ ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС , а встановлено повне пересортування, тобто підприємство придбає одну групу товарів, а реалізує іншу групу товарів, чим маніпулює податковою звітністю. Згідно звіту про нарахування єдиного внеску та відомостей про нарахування заробітної плати за грудень 2017 року на підприємстві працювало 5 осіб. Згідно даних з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 24 лютого 2020 року усі 5 осіб, які працювали на ТОВ Продукт Групп , отримували у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року дохід із зовсім інших джерел, зокрема - ТОВ РОДЖЕР КОМПАНІ ,ТОВ ПРОТЕК АГРО ГРУП , ПАТ ЕМСС , РЛП КЛЕБАН _ БИК . Вказує, що листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 8947/7/04-36-21-13 від 27 червня 2019 року надано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року по справа 202/790/19 провадження 1-кп/202/205/2019 в рамках кримінального провадження №32019041660000004 від 30 січня 2019 року відносно гр. ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 КК України. На початку липня 2017 року, ОСОБА_1 погодилась на пропозицію невстановленої особи за грошову винагороду стати засновником та директором ТОВ Продукт Групп , тобто створити (зареєструвати) вказане підприємство, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, зафіксовану в статутних документах вказаного товариства. Також ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що здійснювати заявлену в статуті ТОВ Продукт Групп фінансово-господарську діяльність та працювати (фактично виконувати обов`язки) на посаді директора товариства не буде, виконуючи частину досягнутої з невстановленою особою злочинної змови, діючи умисно, з корисливих мотивів, передала останній наступні документи - копію паспорту, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру облікової картки платника податків, заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи, для здійснення реєстрації ТОВ Продукт Групп , за що в подальшому отримала грошову винагороду в сумі 2 000 грн. Вищезазначені умисні дії ОСОБА_1 , які виразились у створенні (реєстрації*) суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Продукт Групп з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, призвели до того, що не встановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку. Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що ухвалою Дніпропетровського районного суду від 13 листопада 2019 року у справі 3202/790/19 вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська скасовано. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 КК України, закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Проте представник відповідача вказує на те, що зазначені обставини, не відміняють того факту, що ОСОБА_1 вину визнала повністю та погодилась на заключення угоди про визнання винуватості. Документи, підписані Чекерес О ОСОБА_2 не можуть вважатися належно оформленими та такими, що посвідчують факт придбання товарів, послуг чи робіт, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Енергоімпульс з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП , ТОВ ІНВЕСТІМ за 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово- господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ ІНВЕСТІМ за період лютий 2017 року, ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП за період грудень 2017 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт перевірки №76/08-01-05-06/37129184 від 26 лютого 2020 року.

У висновках акту перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ ВКФ Енергоімпульс порушено:

- пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1, статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 20 473 грн., у т.ч. по періодах: 2017 рік - 20473 грн.

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету (р. 18.1 декларації) у періоді, що перевірявся, у загальній сумі 22 747 грн., у тому числі по періодах: лютий 2017 року - 18 307 грн., грудень 2017 року - 4 440 грн.

На підставі акту перевірки №76/08-01-05-06/37129184 від 26 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003710506, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 25 591,25 грн., а саме: за податковим зобов`язанням в сумі 20 473,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5 118,25 грн.;

- № 0003720506, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 28 433,75 грн., а саме: за податковим зобов`язанням в сумі 22 747,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5 686,75 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про непідтвердженість документально реальності здійснення господарських операцій з ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП , ТОВ ІНВЕСТІМ . Вказаний висновок ґрунтується на податковій інформації, отриманій відповідачем, за результатами аналізу діяльності контрагентів позивача.

Разом з тим, такі висновки не можуть бути підставою для збільшення податкових зобов`язань, бо фактично в акті перевірки відбулась перевірка не позивача, а контрагентів.

Розглядаючи справу судом досліджені первинні документи позивача про господарську діяльність за спірний період:

копію податкової накладної ТОВ ІНВЕСТІМ від 07 лютого 2017 року № 701;

копію рахунку № 701 від 07 лютого 2017 року ТОВ ІНВЕСТІМ на оплату;

копію видаткової накладної ТОВ ІНВЕСТІМ № 701 від 07 лютого 2017року;

копію Акта здачі - приймання товару ТОВ ІНВЕСТІМ від 07 лютого 2017року;

копію платіжного доручення про сплату за товар № 12 від 14 лютого 2017 року ТОВ ІНВЕСТІМ ;

копію рахунку-фактури № СФ-0000009 від 03 лютого 2017 року ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО ;

копію видаткової накладної ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО № РН-0000006 від 03 березня 2017 року;

копію податкової накладної ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО від 09 лютого 2017 року № 4;

копію меморіального ордеру про сплату за товар № 740 від 09 лютого 2017 року ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО ;

копію податкової накладної ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО від 23 лютого 2017 року № 7;

копію меморіального ордеру про сплату за товар № 784 від 23 лютого 2017 року ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО ;

копію податкової накладної ТОВ ІНВЕСТІМ від 08 лютого 2017 року № 801;

копію рахунку № 801 від 08 лютого 2017 року ТОВ ІНВЕСТІМ на оплату;

копію видаткової накладної ТОВ ІНВЕСТІМ № 801 від 08 лютого 2017 року;

копію Акта здачі - приймання товару ТОВ ІНВЕСТІМ від 08 лютого 2017 року;

копію платіжного доручення про сплату за товар №11 від 14 лютого 2017 року ТОВ ІНВЕСТІМ ;

копію рахунку-фактури № СФ-0000008 від 31 січня 2017 року ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС ;

копію видаткової накладної ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС № РН-0000005 від 10 лютого 2017 року;

копію податкової накладної ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС від 09 лютого 2017 року № 3;

копію платіжного доручення про сплату за товар № 1415 від 09 лютого 2017 року ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС ;

копію податкової накладної ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС від 10 лютого 2017 року № 3;

копію платіжного доручення про сплату за товар № 11803 аід 16 лютого 2017 року ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС ;

копію податкової накладної ТОВ ПРОДУКТГРУПП від 12 грудня 2017 року № 158;

копію видаткової накладної ТОВ ПРОДУКТГРУПП № 121203 від 12 грудня 2017 року;

копію рахунку № 121203 від 12 грудня 2017 року ТОВ ПРОДУКТГРУПП ;

копію платіжного доручення про сплату за товар № 140 від 20 грудня 2017 року ТОВ ПРОДУКТГРУПП ;

копію податкової накладної ТОВ ВП ЕЛЕКТРОЗАХИСТ від 11 грудня 2017 року № 2;

копію рахунку № СФ-0000069 від 06 грудня 2017 року ТОВ ВП ЕЛЕКТРОЗАХИСТ ;

копію видаткової накладної ТОВ ВП ЕЛЕКТРОЗАХИСТ № РН-0000044 від 12 грудня 2017року;

Акт перевірки містить детальний опис здійснених між сторонами правочинів, що свідчить про реальність здійснених господарських операцій та зміни в руху активів Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС на підставі первинних документів, залучених до матеріалів справи.

Суд розглядаючи справу та досліджуючи докази на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву встановив, що розрахунок між позивачем та його контрагентами проведено шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями зазначеними вище.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частина 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України передбачає, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що товар, придбаний у ТОВ ІНВЕСТІМ відповідно до податкової накладної від 07 лютого 2017 року № 701 реалізовано покупцю ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО ; товар, придбаний у ТОВ ІНВЕСТІМ відповідно до податкової накладної від 08 люьтого 2017 року № 801 реалізовано покупцю ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС ; товар, придбаний у ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП відповідно до податкової накладної від 12 грудня 2017 року №158 реалізовано покупцю ТОВ ВП ЕЛЕКТРОЗАХИСТ .

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2996-XIV факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 11 статті 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування доходів і витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

В акті перевірки податковий орган посилаючись на фіктивність операцій позивача ТОВ ІНВЕСТІМ , ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП обґрунтовує це відсутність договору поставки, однак у даному випадку договір не є обов`язковим, оскільки постачання здійснювалося по рахунку на оплату товару.

Суд не вбачає у таких діях суб`єктів господарювання протиправних дій, або суперечностей відповідно норм чинного законодавства. Також суд не приймає як підстави протиправності дій позивача місце складання видаткових накладних та рахунків на оплату.

Щодо посилань перевіряючого на відсутність товарно-транспорних накладних, то суд зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами. Натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведеного детального аналізу отриманих та виданих ТОВ ІНВЕСТІМ податкових накладних, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено повне пересортування, тобто підприємство придбає одну групу товарів, а реалізує іншу групу товарів, чим маніпулює податковою звітністю.

Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Запорізькій області листом від 12 вересня 2019 року №7/08-01-18-23-02, в рамках кримінального провадження №32016080000000105 від 30 вересня 2016 року за ознаками злочинів, передбачених частини 2 статті 27 частини 3 статті 212 К України, надано протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 03 травня 2019 року (директора ТОВ ІНВЕСТІМ , код ЄДРПОУ 41018449), який повідомив про наступне: підприємство ТОВ Інвестім зареєстроване ним без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: для прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з наданням послуг суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки щодо мінімізації податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, оформлення безтоварних операцій. Також ОСОБА_3 зізнався, що схема його роботи була наступна: безготівкові грошові кошти підприємств реального сектору економіки надходили на рахунки транзитно-конвертаційних підприємств (зазначених вище) у вигляді оплати за товарно- матеріальні цінності (роботи, послуги),після чого проводиться зміна номенклатури товару на іншій (такий який необхідний підприємству реального сектору економіки), за це він отримував грошову винагороду у розмірі 7,5 процентів, безготівкові кошти у готівку він не конвертував. Під час обшуку у Попенко В. В. вилучено печатки, документи ТОВ Інвестім (ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2019 року).

Суд наголошує на тому, що наявність протоколу допиту та сам факт заперечення такої участі у господарській діяльності не може бути безперечним свідченням безтоварності спірної операції.

Отже, до винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року по справі №822/551/18, від 08 серпня 2018 року по справі №820/4428/17 від 26 червня 2018 року по справі №808/2360/17.

Посилання в Акті на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року у справі № 202/790/19 спростовується наявністю ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 202/790/19 (провадження № 11 -кп/803/1958/19), якою вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 205 КК України, закрито на підставі пункті 4 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Суд звертає увагу на те, що у кримінальній справі не досліджувалися господасрські взаємоваідносини між позивачем та ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП (код ЄДРПОУ 41445134).

Отже, у наведених в Акті кримінальних провадженнях не досліджувалися господарські відносини ТОВ ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС з ТОВ ІНВЕСТІМ (код ЄДРПОУ 41018449), ТОВ ПРОДУКТ ГРУПП (код ЄДРПОУ 41445134).

Також суд погоджується з твердженням позивача про те, що висновок про відсутність активів та неможливість здійснення господарської діяльності не можна зробити на підставі інформації з податкової справи та баз даних контролюючого органу у зв`язку із тим, що чинним законодавством України надано суб`єктам господарювання право мати складські приміщення, транспортні засоби, устаткування тощо у тому числі на підставах відмінних від права власності (оренда та інших), що не створює обов`язку для суб`єкта господарювання подавати таку інформацію до контролюючого органу інакше, як на його відповідний запит.

Між тим, в акті, не зазначено, що контролюючим органом направлялися на адресу підприємств-контрагентів запити про наявності у підприємства орендованих складських приміщень, транспортних засобів, устаткування тощо, на який би надійшла відповідь про їх відсутність.

Жодна норма Податкового кодексу України або іншого нормативного акту не зобов`язує покупця відстежувати та контролювати весь ланцюг постачання придбаного у контрагента товару, не покладає на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання.

Отже, ТОВ ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС не зобов`язано та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Також платник податків позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1, статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 20 473 грн., у т.ч. по періодах: 2017 рік - 20473 грн. є необґрунтованим.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пункт 198.1. статті 198 ПК України передбачає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому пункт 198.2 статті198 ПК України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

На виконання зазначених вимог позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ, сплачені/нараховані у зв`язку зі здійсненням операцій по придбанню товарів та послуг за першою подією - отримання Товару/послуги.

Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС за дослідженими господарськими операціями були оформлені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні ТОВ ІНВЕСТІМ від 07 лютого 2017 року № 701; ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО від 09 лютого 2017 року № 4; ПП ПРОМ-ЕЛЕКТРО від 23 лютого 2017 року № 7; ТОВ ІНВЕСТІМ від 08 лютого 2017 року № 801; ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС від 09 лютого 2017 року № 3; ТОВ ВП ЕЛЕКТРОСЕРВІС від 10 лютого 2017 року № 3; ТОВ ПРОДУКТГРУПП від 12 грудня 2017 року № 158; ТОВ ВП ЕЛЕКТРОЗАХИСТ від 11 грудня 2017 року № 2.

Податкові накладні зареєстровані у ЄРПН про що свідчать копії квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи.

Вимоги статті 201 ПК України дотримані та виконані.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідач зробив висновок про незаконність віднесення Позивачем суми ПДВ до податкового кредиту на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує формування податкового кредиту.

Досліджені під час судового засідання первинні документи Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, фактично призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Висновки, зроблені в Акті перевірки, жодним чином не доводять недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС , не спростовують реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, та є безпідставними.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо порядку та підстав відображення в податковому обліку податкових накладених, виданих контрагентів, тому висновки ГУ ДФС у Запорізькій області про порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не ґрунтуються на належних доказах, отже, висновок про заниження суми ПДВ на загальну суму 22 747 грн., у тому числі по періодах: лютий 2017 року - 18 307 грн., грудень 2017 року - 4 440 грн. є необґрунтованим.

Суд критично відноситься до посилань відповідача у відзиві на позов, на те, що нереальність вчинених правочинів свідчить про відсутність їх придбання в ланцюгах постачання або (виробництва), оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Враховуючи, що відповідно до Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС не може нести відповідальність за діяльність інших юридичних осіб та його посадових осіб.

Відповідачем не спростовано факт наявності у контрагентів позивача податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальниками у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України і, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Верховний Суд в постанові від 26 березня 2019 року у справі № 812/8245/13-а звертає увагу, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Одночасно, платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

В постанові від 15 січня 2019 року у справі № 815/4561/16 Верховний Суд зазначив, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0003710506 та від 19 березня 2020 року № 0003720506, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС .

Також в позовнй заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професівйну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Розглядаючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Згідно частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підставі частини 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як доказ витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

- копію Договору про надання правової допомоги №133 від 26 березня 2020 року;

- ордер серія АР№1013341 від 26 березня 2020 року;

- копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП№001815 від 27 вересня 2018 року;

- попередній опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі;

- копію Рахунку № 13301 від 26 березня 2020 року;

- копію документа про оплату послуг адвоката;

- квитанцію про сплату судового збору;

Правова позиція з питань, що стосуються розподілу судових витрат, зокрема, судових витрати на професійну правничу допомогу, вже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, його співмірність із складністю справи, об`ємом наданих послуг, ціною позову та (або) значенням справи.

Суд досліджуючи докази щодо понесених витрат на правничу допомогу зазначає, що адвокатом визначено витрати на профейну правничу допомогу відповідно до опису робіт у таких сумах:

- підготовка позовної заяви - 3000,00 грн.;

- відповідь на відзив - 1000,00 грн.;

- участь у підготовчому судовому засіданні - 1000,00 грн.;

- участь у судовому засіданні - 1000,00 грн.

Суд зазначає, що витрати позивача у сумі 6000 грн. за надання вищевказаних адвокатських послуг не підтверджуються, оскільки справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відтак представник участі у засіданнях по справі не приймав.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача та вважає за можливе стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС (69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, кв. 9, код ЄДРПОУ 37129184) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ: 43143945) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС (69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, кв. 9, код ЄДРПОУ 37129184) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, проспект. Соборний 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року №0003710506 та від 19 березня 2020 року № 0003720506, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2020 року №0003710506 та від 19 березня 2020 року № 0003720506, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ ЕНЕРГОІМПУЛЬС (69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, кв. 9, код ЄДРПОУ 37129184) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 червня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов