Рішення

від 11.06.2020 по справі 826/3678/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Київ № 826/3678/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного

товариства Київенергоремонт

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 03.03.2017 №0001241401,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0001241401.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що зазначені в акті позапланової перевірки висновки, здійснені на припущенням контролюючого органу, у зв`язку з чим Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві неправомірно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0001241401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3678/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 16.03.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу № 826/3678/17до судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідачем надано заперечення на позовну заяву, згідно змісту якого останній заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 19.02.2018, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, абзацу 1,2,4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 статті 82 Податкового кодексу України, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про проведення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 23.11.2016 № 7491 та наказу про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки від 19.01.2017 № 377 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, була проведена документальна планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2017 № 43/26-1514-01-01/32073085 Про результати документальної планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного - за період 01.01.2013 по 30.09.2016, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним актом перевірки, позивач скористався своїм правом надати заперечення на акт перевірки, у відповідності до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до листа від 28.02.2017 № 4381/10/-26-15-14-01-04, за результатом розгляду заперечень Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт висновки акта від 13.02.2017 № 43/26-1514-01-01/32073085 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки, 03.03.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001241401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 308 049,00 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням 246 439,00 грн., за штрафними санкціями 61 610,00 грн.

Дочірнє підприємство Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт , не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №808/933/17, від 19.03.2019 по справі №803/1576/16, від 12.02.2019 по справі №803/3769/15, від 05.02.2019 по справі №870/370/12.

Як вбачається з акта перевірки, фактичною підставою для висновку контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість на 133333,00 грн. за вересень 2016 року у зв`язку з віднесенням інвестиційного внеску зробленого Дочірнім підприємством Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт в розмірі 800 000,00 грн. за умовами інвестиційного договору від 21.05.2013 № 2013-05-21 до категорії безнадійної заборгованості по якій мину строк позовної давності та в зв`язку з неотриманням Дочірнім підприємством Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт частки спільної власності в об`єкті інвестування.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період червень 2015 року в сумі 113 106,00 грн., виникла у зв`язку із спливом 31.05.2015 строку дії інвестиційного договору від 28.04.2014 № 2014-04-28 та неотримання Дочірнім підприємством Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт частки спільної власності в об`єкті інвестування.

З матеріалів справи вбачається, що між Дочірнім підприємством Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт та Приватним акціонерним товариством Центр корпоративних рішень укладено інвестиційний договір від 21.05.2013 № 2013-05-21 за умовами якого, сторони договору прийняли на себе зобов`язання щодо участі у будівництві торгово-офісного комплексу за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 13-Б, м. Київ, з отриманням у спільну часткову власність сторін відповідних часток у комплексі у пропорціям: - інвестор - 5,28%, замовник - 94,72%.

Первісно, згідно додатку № 2 до інвестиційного договору від 21.05.2013 № 2013-05-21, сторони погодили, що розмір інвестиційного внеску, що підлягає сплаті інвестором за умовами вищезазначеного договору складає - 1 000 000,00 грн.

В свою чергу, п. 8.2. розділу 8 Договору було передбачено, що строк дії Договору до 01.04.2014, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2014 до інвестиційного договору № 2013-05-21 від 21.05.2013, сторони переглянули загальну вартість (розмір) інвестиційного внеску, що підлягає сплаті Інвестором за договором в сторону збільшення з 1 000 000,00 грн. до 1 325 000,00 грн. та переглянули графік внесення платежів. Останній платіж за графіком повинен був бути проведений Інвестором в строк до 01.05.2014.

Додатковою угодою № 2 від 01.03.2014 до інвестиційного договору від 21.05.2013 № 2013-05-21, сторони переглянули строк дії Договору встановивши його до 25.02.2015, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою № 3 від 12.02.2015 до інвестиційного договору від 21.05.2013 № 2013-05-21, сторони внесли зміни до умов Договору в частині строку дії Договору встановивши його до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою № 4 від 01.12.2015 до інвестиційного договору від 21.05.2013 № 2013-05-21, сторони знову ж таки переглянули умови Договору в частині строку його дії встановивши до 31.05.2016 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

У зв`язку із зміною керівництва на Дочірньому підприємстві Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт та змінами, що відбулись у контрагента Приватному акціонерному товаристві Центр корпоративних рішень (зміна організаційно- правової форми з ПрАТ на ТОВ) за інвестиційним договором від 21.05.2013 № 2013-05-21, сторони Додатковою угодою № 5 від 29.06.2017 до інвестиційного договору № 2013-05-21 від 21.05.2013, суттєво переглянули умови Договору, зафіксувавши виконані кожною із сторін Договору зобов`язання та підтвердивши зобов`язання на майбутнє. Серед іншого, Додатковою угодою № 5 від 29.06.2017 сторони переглянули строк дії Договору встановивши його до 01.07.2019, але в будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Додатковою угодою № 6 від 15.12.2017 до інвестиційного договору № 2013-05-21 від 21.05.2013 року, сторони вирішили припинити дію Інвестиційного договору № 2013-05-21 будівництва об`єкта нерухомості за взаємною згодою з 18.01.2018 року. При цьому, за умовами зазначеної угоди зафіксовано, що Дочірнє підприємство Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт як Інвестор за Договором інвестування, виконав свій обов`язок не в повному обсязі та здійснив інвестиційний внесок на поточний рахунок Замовника у розмірі 875 000,00 грн.

В зв`язку з припиненням дії Договору достроково, Сторони інвестиційного договору № 2013-05-21 від 21.05.2013 погодили і умови повернення інвестиційного внеску внесеного Дочірнє підприємство Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт .

З викладеного вбачається, що на момент проведення фіскальною службою документальної планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року, обставини пропущення строку позовної давності за взаємовідносинами згідно умов інвестиційного договору № 2013-05- 21 від 21.05.2013 не було, як не було і безнадійної заборгованості за інвестиційним договором № 2013-05-21 від 21.05.2013 року не існувало.

Крім того судом встановлено, що між Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт та Приватним підприємством Центр корпоративних рішень (Замовник) було укладено інвестиційний договір від 28.04.2014 № 2014-04-28 за умовами якого, сторони договору прийняли на себе зобов`язання щодо участі у ремонтно-будівельних роботах Комплексу з отриманням у спільну часткову власність сторін відповідних часток у комплексі у пропорціях: інвестор - 10,37%, замовник - 89,63%.

Первісно, згідно додатку № 2 до інвестиційного договору від 28.04.2014 № 2014-04-28, сторони погодили, що розмір інвестиційного внеску, що підлягає сплаті інвестором за умовами вищезазначеного договору складає - 678 640,00 грн.

В свою чергу, п. 8.2. розділу 8 Договору було передбачено, що строк дії Договору до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою від 30.12.2014 № 1 до інвестиційного договору № 2014-04-28 від 28.04.2014, сторони переглянули загальну вартість (розмір) інвестиційного внеску, що підлягає сплаті Інвестором за договором в сторону збільшення з 678 640,00 грн. до 686 640,00 грн. та переглянули графік внесення платежів. Останній платіж за графіком повинен був бути проведений Інвестором в строк до 31.05.2015 року. Окрім того, сторони переглянули строк дії Договору встановивши його до 31.05.2015 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою № 2 від 31.05.2015 року до інвестиційного договору № 2014-04-28 від 28.04.2014 року, сторони переглянули строк дії Договору встановивши його до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

За змістом Додаткової угоди № 2 від 31.05.2015 року до інвестиційного договору № 2014- 04-28 від 28.04.2014 року, сторони знову переглянули загальну вартість (розмір) інвестиційного внеску, що підлягає сплаті Інвестором за договором в сторону збільшення з 686 640,00 грн. до 1 084 640,00 грн. та переглянули графік внесення платежів. Останній платіж за графіком повинен був бути проведений Інвестором в строк до 31.12.2016 року.

В зв`язку із збільшенням загальної вартості (розміру) інвестиційного внеску, що підлягає сплаті Інвестором, додатковою угодою № 2 від 31.05.2015 року до інвестиційного договору № 2014-04-28 від 28.04.2014 року сторони змінили і співвідношення часток у комплексі в пропорціях: інвестор - 21,69%, замовник - 78,31%.

Додатковою угодою № 3 від 18.01.2018 року до інвестиційного договору № 2014-04-28 від 28.04.2014 року, сторони вирішили припинити дію Інвестиційного договору № 2014-04-28 ремонтно-будівельних робіт об`єкта нерухомості за взаємною згодою з 18.01.2018 року.

За умовами зазначеної угоди зафіксовано, що Дочірнє підприємство Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт як Інвестор за Договором інвестування, виконав свій обов`язок не в повному обсязі та здійснив інвестиційний внесок на поточний рахунок Замовника у розмірі 686 640,00 грн.. в тому числі ПДВ у розмірі 114 440,00 грн.

В зв`язку з припиненням дії Договору достроково, Сторони інвестиційного договору від 28.04.2014 № 2014-04-28 погодили і умови повернення інвестиційного внеску внесеного Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт .

Таким чином, висновок фіскального органу відносно обставини закінчення строку дії інвестиційного договору від 28.04.2014 № 2014-04-28 та не отриманням Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт станом на 31.05.2015 року своєї частки спільної власності у комплексі за адресою: вул . Богомольця, 5, м. Київ не відповідає дійсності та спростовується первинною документацією.

Зокрема, станом на 31.05.2015 року інвестиційний договір від 28.04.2014 № 2014-04-28 діяв та жодною із сторін за цим договором свої зобов`язання в повному обсязі виконані не були, що виключало можливість отримання сторонами у спільну часткову власність відповідних часток у комплексі.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Перевіркою не встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з вказаним у акті перевірки контрагентом суперечать (є нетиповими) видам його діяльності або є збитковими

З огляду на викладене, суд встановив, що позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідних договорів), складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, іншими доказами підтверджено, що господарські операції позивача з його контрагентом обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані, в зв`язку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту вказані суми податку на додану вартість.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.03.2017 № 0001241401.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт (04071, місто Київ, провулок Електриків, будинок 15, код ЄДРПОУ 32073085) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ: 39439980) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4620,73 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять гривень 73 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.