Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/3678/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3678/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Коротких А.Ю. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт (далі - позивач) звернулось до суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0001241401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби вбачається, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управлінням ДПС у м. Києві.

Отже, з урахуванням положень ст. 52 КАС України, колегія суддів вважає необхідним допустити заміну відповідача правонаступником Головним управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, абзацу 1,2,4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 статті 82 Податкового кодексу України, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про проведення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 23.11.2016 № 7491 та наказу про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки від 19.01.2017 № 377 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, була проведена документальна планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2017 № 43/26-1514-01-01/32073085 Про результати документальної планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного - за період 01.01.2013 по 30.09.2016, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним актом перевірки, позивач скористався своїм правом надати заперечення на акт перевірки, у відповідності до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до листа від 28.02.2017 № 4381/10/-26-15-14-01-04, за результатом розгляду заперечень Дочірнього підприємства Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт висновки акта від 13.02.2017 № 43/26-1514-01-01/32073085 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки, 03.03.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001241401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 308049,00 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням 246439,00 грн., за штрафними санкціями 61610,00 грн.

Дочірнє підприємство Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт , не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Матеріали справи свідчать, що фактичною підставою для висновку контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість на 133333,00 грн. за вересень 2016 року у зв`язку з віднесенням інвестиційного внеску зробленого Дочірнім підприємством Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт в розмірі 800000,00 грн. за умовами інвестиційного договору від 21.05.2013 № 2013-05-21 до категорії безнадійної заборгованості по якій мину строк позовної давності та в зв`язку з неотриманням Дочірнім підприємством Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт частки спільної власності в об`єкті інвестування.

Також перевіркою встановлено, що завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період червень 2015 року в сумі 113106,00 грн., виникла у зв`язку із спливом 31.05.2015 строку дії інвестиційного договору від 28.04.2014 № 2014-04-28 та неотримання Дочірнім підприємством Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт частки спільної власності в об`єкті інвестування.

Слід зазначити, що підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Дочірнім підприємством Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт та Приватним акціонерним товариством Центр корпоративних рішень укладено інвестиційний договір від 21.05.2013 № 2013-05-21 за умовами якого, сторони договору прийняли на себе зобов`язання щодо участі у будівництві торгово-офісного комплексу за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 13-Б, м. Київ, з отриманням у спільну часткову власність сторін відповідних часток у комплексі у пропорціям: - інвестор - 5,28%, замовник - 94,72%.

Первісно, згідно додатку № 2 до інвестиційного договору від 21.05.2013 № 2013-05-21, сторони погодили, що розмір інвестиційного внеску, що підлягає сплаті інвестором за умовами вищезазначеного договору складає - 1 000 000,00 грн.

В свою чергу, п. 8.2. розділу 8 Договору було передбачено, що строк дії Договору до 01.04.2014, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою № 1 від 01.03.2014 до інвестиційного договору № 2013-05-21 від 21.05.2013, сторони переглянули загальну вартість (розмір) інвестиційного внеску, що підлягає сплаті Інвестором за договором в сторону збільшення з 1000000,00 грн. до 1325000,00 грн. та переглянули графік внесення платежів. Останній платіж за графіком повинен був бути проведений Інвестором в строк до 01.05.2014.

Додатковою угодою № 2 від 01.03.2014 до інвестиційного договору від 21.05.2013 №2013-05-21, сторони переглянули строк дії Договору встановивши його до 25.02.2015, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою № 3 від 12.02.2015 до інвестиційного договору від 21.05.2013 №2013-05-21, сторони внесли зміни до умов Договору в частині строку дії Договору встановивши його до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою № 4 від 01.12.2015 до інвестиційного договору від 21.05.2013 №2013-05-21, сторони знову ж таки переглянули умови Договору в частині строку його дії встановивши до 31.05.2016 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Також, Додатковою угодою № 5 від 29.06.2017 сторони переглянули строк дії Договору встановивши його до 01.07.2019, але в будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Додатковою угодою № 6 від 15.12.2017 до інвестиційного договору № 2013-05-21 від 21.05.2013 року, сторони вирішили припинити дію Інвестиційного договору № 2013-05-21 будівництва об`єкта нерухомості за взаємною згодою з 18.01.2018 року. При цьому, за умовами зазначеної угоди зафіксовано, що Дочірнє підприємство Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт як Інвестор за Договором інвестування, виконав свій обов`язок не в повному обсязі та здійснив інвестиційний внесок на поточний рахунок Замовника у розмірі 875 000,00 грн.

В зв`язку з припиненням дії Договору достроково, Сторони інвестиційного договору № 2013-05-21 від 21.05.2013 погодили і умови повернення інвестиційного внеску внесеного Дочірнє підприємство Енергоремонт приватного акціонерного товариства Київенергоремонт .

Отже, зважаючи на всі вище викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент проведення фіскальною службою документальної планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року, обставини пропущення строку позовної давності за взаємовідносинами згідно умов інвестиційного договору №2013-05- 21 від 21.05.2013 не було, як не існувало і безнадійної заборгованості за інвестиційним договором № 2013-05-21 від 21.05.2013 року.

Таким чином, твердження скаржника про те, що станом на 30.09.2016 минув строк позовної давності щодо дебіторської заборгованості в сумі 800000, 00 грн. по взаємовідносинам з ПрАТ Центр корпоративних рішень по договору № 2013-05- 21 від 21.05.2013 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Крім того матеріали справи свідчать, що між Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт та Приватним підприємством Центр корпоративних рішень (Замовник) було укладено інвестиційний договір від 28.04.2014 № 2014-04-28 за умовами якого, сторони договору прийняли на себе зобов`язання щодо участі у ремонтно-будівельних роботах Комплексу з отриманням у спільну часткову власність сторін відповідних часток у комплексі у пропорціях: інвестор - 10,37%, замовник - 89,63%.

Первісно, згідно додатку № 2 до інвестиційного договору від 28.04.2014 № 2014-04-28, сторони погодили, що розмір інвестиційного внеску, що підлягає сплаті інвестором за умовами вищезазначеного договору складає - 678640,00 грн.

В свою чергу, п. 8.2. розділу 8 Договору було передбачено, що строк дії Договору до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою від 30.12.2014 № 1 до інвестиційного договору № 2014-04-28 від 28.04.2014, сторони переглянули загальну вартість (розмір) інвестиційного внеску, що підлягає сплаті Інвестором за договором в сторону збільшення з 678640,00 грн. до 686640,00 грн. та переглянули графік внесення платежів. Останній платіж за графіком повинен був бути проведений Інвестором в строк до 31.05.2015 року. Окрім того, сторони переглянули строк дії Договору встановивши його до 31.05.2015 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Додатковою угодою № 2 від 31.05.2015 року до інвестиційного договору № 2014-04-28 від 28.04.2014 року, сторони переглянули строк дії Договору встановивши його до 31.12.2016 року, але в будь-якому випадку до моменту виконання Сторонами всіх зобов`язань, які встановлені Договором або з нього випливають, у повному обсязі.

За змістом Додаткової угоди № 2 від 31.05.2015 року до інвестиційного договору №2014- 04-28 від 28.04.2014 року, сторони знову переглянули загальну вартість (розмір) інвестиційного внеску, що підлягає сплаті Інвестором за договором в сторону збільшення з 686640,00 грн. до 1084640,00 грн. та переглянули графік внесення платежів. Останній платіж за графіком повинен був бути проведений Інвестором в строк до 31.12.2016 року.

В зв`язку із збільшенням загальної вартості (розміру) інвестиційного внеску, що підлягає сплаті Інвестором, додатковою угодою № 2 від 31.05.2015 року до інвестиційного договору № 2014-04-28 від 28.04.2014 року сторони змінили і співвідношення часток у комплексі в пропорціях: інвестор - 21,69%, замовник - 78,31%.

Додатковою угодою № 3 від 18.01.2018 року до інвестиційного договору № 2014-04-28 від 28.04.2014 року, сторони вирішили припинити дію Інвестиційного договору № 2014-04-28 ремонтно-будівельних робіт об`єкта нерухомості за взаємною згодою з 18.01.2018 року.

За умовами зазначеної угоди зафіксовано, що Дочірнє підприємство Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт як Інвестор за Договором інвестування, виконав свій обов`язок не в повному обсязі та здійснив інвестиційний внесок на поточний рахунок Замовника у розмірі 686640,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 114440,00 грн.

В зв`язку з припиненням дії Договору достроково, Сторони інвестиційного договору від 28.04.2014 № 2014-04-28 погодили і умови повернення інвестиційного внеску внесеного Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт .

Враховуючи викладене, є вірним твердження суду першої інстанції про те, що висновок фіскального органу відносно обставини закінчення строку дії інвестиційного договору від 28.04.2014 № 2014-04-28 та не отриманням Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт станом на 31.05.2015 року своєї частки спільної власності у комплексі за адресою: вул . Богомольця, 5, м. Київ не відповідає дійсності та спростовується первинною документацією.

Зокрема, станом на 31.05.2015 року інвестиційний договір від 28.04.2014 № 2014-04-28 діяв та жодною із сторін за цим договором свої зобов`язання в повному обсязі виконані не були, що виключало можливість отримання сторонами у спільну часткову власність відповідних часток у комплексі.

За наведених обставин, твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період червень 2015 року в сумі 113106,00 грн., спростовується зазначеним вище.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: