Рішення

від 16.06.2020 по справі 640/21923/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року м. Київ № 640/21923/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомМалого приватного підприємства Будкваліфкадри доГоловного управління Держпраці у Київській області провизнання неправомірними та скасування припису про усунення порушень та постанови про накладення штрафу

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство Будкваліфкадри (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області №790/1063/АВ/П від 30 липня 2018 року про усунення виявлених порушень;

- визнати неправомірним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області №КВ790/1036/АВ/ТД/ФС-373 від 14 серпня 2013 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що з 29-30 липня 2018 року інспектором праці було проведено інспекційне відвідування позивача, за наслідками якого складено акт інспекційного відвідування №КВ790/1063/АВ від 30 липня 2018 року.

У відповідності до вказаного акта, під час інспекційного відвідування встановлено порушення вимог частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, зокрема, встановлено, що до роботи допускаються працівники без укладення трудового договору, а саме, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Більш того, в акті зазначено, що вказані особи надають послуги на підставі цивільно-правових договорів, проте, за своїм змістом, як стверджує відповідач, відповідають трудовим договорам.

У зв`язку з вищевикладеним, як вказано у позовній заяві, відповідачем видано припис позивачу про усунення порушень №790/1063/АВ/П від 30 липня 2018 року.

01 серпня 2018 року позивач подав зауваження на акт інспекційного відвідування, в якому послався на обставини, з яких він не погоджується з порушеннями, зазначеними в акті.

Листом від 03 серпня 2018 року Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача про правильність висновків, викладених у акті, а 14 серпня 2018 року посадовою особою управління було винесено постанову про накладення штрафу №КВ790/1063/АВ/ТД/ФС-373.

Позивач не погоджується з винесеними приписом та постановою, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що з фізичними особами, які надавали послуги підприємству дійсно було укладено цивільно-правові договори, які за формою та змістом не суперечать вимогам чинного законодавства.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що на підставі наказу від 06 липня 2018 року №2457 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06 липня 2018 року №790 Головним управлінням проведено інспекційне відвідування позивача у період з 09 липня 2018 року по 20 липня 20118 року.

19 липня 2018 року інспектором праці видано вимогу підприємству про надання/поновлення документів №790, в якій зазначено про обов`язок останнього надати до 20 липня 2018 року до 09 години перелік документів необхідних для проведення інспекційного відвідування.

За результатами проведеного інспекційного відвідування інспектором праці, як вказано у відзиві на позовну заяву, було виявлено порушення позивачем вимог трудового законодавства, а саме, відповідно до відомостей розподілу заробітної плати встановлено, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 працювали на посаді викладачів та отримували заробітну плату.

В той же час, позивачем було надано інспектору для огляду цивільно-правові договори, які за своїм змістом, як стверджує представник відповідача, відповідають трудовим договорам незалежно від їх назви.

Зокрема, за доводами представника відповідача, такими ознаками є те, що виконавець підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку; не може організовувати роботу самостійно на власний ризик; отримує заробітну плату за процес праці, а не за її результат; надані послуги не споживаються в процесі вчинення певної дії замовником.

У зв`язку з виявленими порушеннями, інспектором праці видано припис директору підприємства про їх усунення №790 та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1 116 900,00 грн.

Також, представник відповідача наголосив на тому, що відповідачем було дотримано процедуру розгляду матеріалів в частині накладення на позивача штрафної санкції за порушення вимог трудового законодавства.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що Законом України Про освіту передбачено можливість викладацької діяльності як на основі трудового договору, так і на основі цивільно-правового договору.

При цьому, представник позивача наголосив й на тому, що відповідачем не зазначено, в який спосіб було здійснено повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу, що свідчить про порушення відповідачем вимог Порядку №509 в цій частині.

Під час розгляду даної адміністративної справи представником позивача також були подані додаткові письмові пояснення, в яких останній зазначив про відмінність трудових договорів від цивільно-правових, а також послався, що особи, зазначені відповідачем в акті інспекційного відвідування не є працівниками Малого приватного підприємства Будкваліфкадри , а є працівниками інших підприємств.

У ще одних додаткових письмових поясненнях представник позивача послався на визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17, у зв`язку з чим, на думку представника позивача, процедура здійсненого інспекційного відвідування та документи, складені за її результатом не можуть вважатись належними та легітимними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

28 грудня 2018 року судом постановлено ухвалу про повернення без розгляду заяви Малого приватного підприємства Будкваліфкадри про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 12 лютого 2019 року клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволен, зупинено стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ790/1063/АВ/ТД/ФС-373 від 14 серпня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими особами на Мале приватне підприємство Будкваліфкадри штрафу у розмірі 1 116 900,00 грн до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року виправлено описки в тексті ухвал суду від 28 грудня 2018 року та 30 січня 2019 року.

04 березня 2019 року судом ухвалено про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, пославшись на аналогічні обставини тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи, у судовому засіданні 19 червня 2019 року судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників сторін та інших учасників процесу, ознайомившись із письмовими позиціями, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи

Судом встановлено, що Мале приватне підприємство Будкваліфкадри (код ЄДРПОУ 30300419) зареєстроване у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 15 лютого 1999 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №073155.

Відповідно до копії ліцензії Міністерства освіти і науки України, Малому приватному підприємству Будкваліфкадри надано дозвіл на здійснення господарської діяльності за напрямом: Освітня діяльність закладів освіти (професійно-технічна освіта) на підставі рішення від 04 липня 2001 року, протокол №34 (вперше), наказу МОН України від 16 вересня 2016 року №1424л (переоформлення).

Згідно з витягом ЛП №03695-000050 з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо здійснення освітньої діяльності закладу освіти у сфері професійно-технічної освіти позивач здійснює підготовку за такими напрямами: муляр; монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій; монтажник електричних підйомників (ліфтів); стропальник; водій навантажувача; оператор котельні; машиніст підіймача щоглового, стоякового й шахтового; машиніст компресорних установок.

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області Про проведення інспекційного відвідування НЦ МПП Будкваліфкадри від 06 липня 2018 року №2457 інспектору праці (головному державному інспектору) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Ющенку В.П. та інспектору праці (головному державному інспектору) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Галяну В.М. доручено здійснити проведення інспекційного відвідування з 09 липня по 20 липня 2018 року на предмет додержання законодавства про працю суб`єктом, не оформлення трудових відносин суб`єктом господарювання НЦ МПП Будкваліфкадри , код ЄДРПОУ 30300419, за адресою: 03142, місто Київ, вулиця Доброхотова, будинок 15, квартира 275. Підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

На підставі вказаного наказу головним державним інспекторам видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 06 липня 2018 року №790.

Як свідчить надана позивачем копія вимоги про надання/поновлення документів №790 від 19 липня 2018 року, вказана вимога була складена у присутності заступника керівника об`єкта відвідування Шохи Є.І. , а також у вимозі зазначено, які документи останній повинен був надати з відмітками про надання та не надання цих документів.

За наслідками проведення інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, інспектором праці Ющенком В.П. складено акт №КВ790/1063/АВ від 30 липня 2018 року, в якому зазначено, що у присутності генерального директора Шохи Івана Дмитровича проведено інспекційне відвідування МПП Будкваліфкадри у період з 19 липня 2018 року по 20 липня 2018 року та встановлено порушення:

- частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме, виявлено громадян: ОСОБА_10 , працює на посаді викладача з 02 квітня 2018 року; ОСОБА_11 працює на посаді викладача з 04 грудня 2017 року; ОСОБА_12 працює на посаді викладача з 01 листопада 2017 року; ОСОБА_13 працює на посаді з 01 листопада 2018 року; ОСОБА_16 працює на посаді викладача з 02 жовтня 2017 року; ОСОБА_5 працює на посаді викладача з 02 жовтня 2017 року, ОСОБА_6 працює на посаді викладача з 01 березня 2017 року; ОСОБА_7 працює на посаді викладача з 01 березня 2018 року; ОСОБА_8 працює на посаді викладача з 01 лютого 2017 року та ОСОБА_9 працює на посаді викладача з 01 січня 2017 року.

Крім того, у акті зазначено, що факт виконання трудових обов`язків вказаними працівниками підтверджуються відомостями розподілу заробітної плати МПП Будкваліфкадри від 01 грудня 2017 року та 28 грудня 2017 року, згідно якої викладачі отримували заробітну плату.

Більш того, зі змісту акта вбачається, що інспектор після аналізу наданих цивільно-правових договорів, укладених з вказаними вище фізичними особами, дійшов висновку про те, що вказані договори за своїм змістом відповідають трудовим договорам, а саме, виконавець підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може організувати роботу самостійно на власний ризик, отримує заробітну плату за процес праці, а не її результат, надані послуги не споживаються в процесі вчинення певної дії замовником.

Примірник акта отримано генеральним директором підприємства 30 липня 2018 року, про що свідчить підпис останнього у відповідній графі акта.

30 липня 2018 року після інспекційного відвідування державним інспектором праці Ющенко В.П. видано генеральному директору підприємства припис про усунення виявлених порушень №790/1063/АВ/П, в якому зазначено про зобов`язання останнього усунути виявлені порушення у строк до 23 серпня 2018 року, примірник якого отримано генеральним директором підприємства 30 липня 2018 року, про що свідчить його підпис у відповідній графі припису.

01 серпня 2018 року позивач надав Головному управлінню Держпраці у Київській області зауваження до акта №КВ790/1063/АВ від 30 липня 2018 року та до припису №790/1063/АВ/П від 30 липня 2018 року, в яких зазначені підстави, з яких позивач заперечує проти встановлених порушень, а також наголошує на тому, що припис виданий в день складення акта, що суперечить вимогам законодавства. Вказані зауваження за наслідками їх розгляду залишені без задоволення Головним управлінням Держпраці у Київській області, про що позивача повідомлено листом від 03 серпня 2018 року №43/2/18/11209.

На виконання вимог припису позивачем надано Головному управлінню Держпраці у Київській області письмові пояснення від 22 серпня 2018 року №131, в яких зазначено, що цивільно-правові угоди підприємства з фахівцями укладені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, а їх укладення і виконання не може розглядатись як порушення частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №КВ790/1063/АВ/ТД від 08 серпня 2018 року, в якому зазначено, що розгляд справи за наслідками інспекційного відвідування позивача призначено на 14 серпня 2018 року на 10 годину 00 хвилин, про що на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 09 серпня 2018 року №4.3/2/18/11430, що підтверджується копією фіскального чеку зі штрих-кодом 0406004803830.

Постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка В.С. №КВ790/1063/АВ/П/ТД/ФС-373 від 14 серпня 2018 року за наслідками розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 30 липня 2018 року №КВ790/1063/АВ щодо порушень НЦ МПП Будкваліфкадри , встановлено порушення вимог частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України, зокрема, НЦ МПП Будкваліфкадри допускає до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, а саме, підприємством надано 10 договорів, що за своїм змістом відповідають трудовим договорам, а саме, виконавець підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може організувати роботу самостійно на власний ризик, отримує заробітну плату за процес праці, а не її результат, надані послуги не споживаються в процесі вчинення певної дії замовником, на підставі чого вирішено накласти на підприємство штраф у розмірі 1 116 900,00 грн.

В той же час, матеріали справи вказують, що 01 січня 2017 року між Малим приватним підприємством Будкваліфкадри (замовник) та ОСОБА_9 (виконавець) укладено цивільно - правовий договір №1, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) проведення виробничого навчання в групі стропальник в строк з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року (пункт 1.1. договору).

Також у вказаному договорі зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням.

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю. Оплата виконується не пізніше 5го числа наступного місяця з дня прийняття замовником роботи за актом.

У відповідності до наявних в матеріалах справи копій акта здачі - приймання виконаних робіт від 28 лютого 2017 року та звіту, згідно з цивільно-правовим договором №1 від 01 лютого 2017 року, ОСОБА_9 виконав роботи, передбачені умовами договору, а саме, провів виробниче навчання у групі стропальників у лютому 2017 року, на суму 500,00 грн, з яких утримано ПДФО (18%) 90,00 грн та військовий збір (1,5%) 7,50 грн.

При цьому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_9 з 24 лютого 1987 року по теперішній час працює на державному підприємстві Антонов старшим майстром, що підтверджується наданою суду копією довідки від 28 листопада 2018 року №1535.

01 лютого 2017 року між Малим приватним підприємством Будкваліфкадри (замовник) та ОСОБА_17 (виконавець) укладено цивільно - правовий договір №2, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) проведення занять, надання консультацій, участь у супроводженні навчального процесу центра в строк з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2017 року (пункт 1.1. договору).

Інші умови цивільно - правового договору №2 є аналогічними є умовами цивільно-правового договору №1.

Відповідно до акта здачі - приймання виконаних робіт від 28 лютого 2017 року та звіту, згідно з цивільно-правовим договором №2 від 01 лютого 2017 року, ОСОБА_17 виконав роботи, передбачені умовами договору на суму 1000,00 грн, з яких утримано ПДФО (18%) 237,60 грн та військовий збір (1,5%) 19,80 грн.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_17 з 30 червня 2000 року має статус ветерана праці, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

Згідно з наданою суду копією цивільно - правового договору №3 від 01 березня 2017 року, укладеного між Малим приватним підприємством Будкваліфкадри та ОСОБА_7 , останній зобов`язався виконати такі роботи: проведення занять, надання консультацій, участь у методичному супроводженні навчального процесу на строк з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Інші умови є аналогічними тим, що викладені у вказаних вище цивільно-правових договорах №1 та №2.

У відповідності до наявних в матеріалах справи копій акта здачі - приймання виконаних робіт від 31 березня 2017 року та від 30 квітня 2017 року та звіту, згідно з цивільно-правовим договором №3 від 01 березня 2017 року, ОСОБА_7 виконав роботи, передбачені умовами договору на суму 500,00 грн, з яких утримано ПДФО (18%) 90,00 грн та військовий збір (1,5%) 7,50 грн кожного місяця.

Згідно наявних у справі доказів ОСОБА_7 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Також, 01 березня 2017 року між Малим приватним підприємством Будкваліфкадри (замовник) та ОСОБА_6 (виконавець) укладено цивільно - правовий договір №4, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) проведення занять, надання консультацій, взяття участі у супроводженні навчального процесу центра в строк з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року (пункт 1.1. договору).

Також у вказаному договорі зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням.

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю. Оплата виконується не пізніше 5го числа наступного місяця з дня прийняття замовником роботи за актом.

У відповідності до наявних в матеріалах справи копій актів здачі - приймання виконаних робіт від 31 березня 2017 року, від 30 квітня 2017 року, від 31 травня 2017 року, від 30 червня 2017 року, від 31 липня 2017 року, від 31 серпня 2017 року, від 30 вересня 2017 року, від 31 жовтня 2017 року, від 30 листопада 2017 року, від 29 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 30 березня 2018 року, від 30 квітня 2018 року, від 31 травня 2018 року, від 30 червня 2018 року, від 31 липня 2018 року та звітів, згідно з цивільно-правовим договором №4 від 01 березня 2017 року, ОСОБА_6 виконала роботи, передбачені умовами договору, а саме, провела заняття в навчальних пунктах та провела консультації у вказаних вище місяцях на певні суми, з яких утримано ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%).

В той же час, відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки №734 від 26 листопада 2018 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Сокар Петролеум , ОСОБА_6 працює на даному товаристві на посаді начальник відділу, відділу з питань охорони праці Київського регіонального управління з 02 лютого 2015 року по теперішній час.

Згідно з умовами, укладеного між позивачем та ОСОБА_5 цивільно-правового договору №5 від 02 жовтня 2017 року, остання зобов`язалась виконати роботи (надати послуги): Проведення, надання консультацій та участь у методичному супроводженні навчального процесу навчального центру у строк з моменту підписання та до 31 грудня 2018 року. Інші умови договору є аналогічними тим, що вказані й у інших досліджених судом договорах.

Згідно з наявними матеріалах справи копіями актів здачі - приймання виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року, від 30 листопада 2017 року, від 29 грудня 2017 року та звітів, згідно з цивільно-правовим договором №5 від 02 жовтня 2017 року, ОСОБА_5 виконала роботи, передбачені умовами договору, у вказаних вище місяцях на певні суми, з яких утримано ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%).

В той же час, відповідно до наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.

Також, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 02 жовтня 2017 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено цивільно-правовий договір №6, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання провести заняття, надати консультації та прийняти участь у методичному супроводженні навчального процесу навчального центру на строк до 31 грудня 2018 року, який в подальшому було продовжено до 31 грудня 2019 року.

Інші умови договору є аналогічними тим, що вже були зазначені судом та вказані у вказаних вище договорах.

Відповідно до копій актів здачі - приймання виконаних робіт від 31 жовтня 2017 року, від 30 листопада 2017 року та звітів, згідно з цивільно-правовим договором №6 від 02 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 виконав роботи, передбачені умовами договору, у вказаних вище місяцях на певні суми, з яких утримано ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%).

В той же час, відповідно до наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.

01 листопада 2017 року між Малим приватним підприємством Будкваліфкадри (замовник) та ОСОБА_13 (виконавець) укладено цивільно - правовий договір №7, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) проведення занять, надання консультацій, взяття участі у супроводженні навчального процесу центра в строк по 31 грудня 2018 року, який в подальшому було продовжено до 31 грудня 2019 року (пункт 1.1. договору).

Інші умови договору є аналогічними тим, які вказані й у вказаних вище цивільно-правових договорах.

У відповідності до наявних в матеріалах справи копій актів здачі - приймання виконаних робіт від 30 листопада 2017 року, від 29 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 30 березня 2018 року, від 30 квітня 2018 року, від 31 травня 2018 року, від 30 червня 2018 року, від 31 липня 2018 року та звітів, згідно з цивільно-правовим договором №4 від 01 березня 2017 року, ОСОБА_13 виконав роботи, передбачені умовами договору у вказаних вище місяцях на певні суми, з яких утримано ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%).

При цьому, відповідно до наявної в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 , ОСОБА_13 перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.

Згідно з умовами, укладеного між позивачем та ОСОБА_12 цивільно-правового договору №8 від 01 листопада 2017 року, останній зобов`язався виконати роботи (надати послуги): Проведення, надання консультацій та участь у методичному супроводженні навчального процесу навчального центру у строк з моменту підписання та до 31 грудня 2018 року, який в подальшому було продовжено до 31 грудня 2019 року. Інші умови договору є аналогічними тим, що вказані й у інших досліджених судом договорах.

Згідно з наявними матеріалах справи копіями актів здачі - приймання виконаних робіт від 30 листопада 2017 року, від 29 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 30 березня 2018 року, від 30 квітня 2018 року, від 31 травня 2018 року, від 30 червня 2018 року та звітів, згідно з цивільно-правовим договором №8 від 01 листопада 2017 року, ОСОБА_12 виконав роботи, передбачені умовами договору, у вказаних вище місяцях на певні суми, з яких утримано ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%).

В той же час, відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки, виданої товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузевий інститут промислової безпеки від 02 вересня 2017 року №02091, ОСОБА_12 працює на вказаному підприємстві на посаді директора з 10 вересня 2007 року до теперішнього часу.

Згідно з наданою суду копією цивільно - правового договору №9 від 04 грудня 2017 року, укладеного між Малим приватним підприємства Будкваліфкадри та ОСОБА_11 , останній зобов`язався виконати такі роботи: проведення занять, надання консультацій, участь у методичному супроводженні навчального процесу на строк до 31 грудня 2018 року, який в подальшому було продовжено до 31 грудня 2019 року.

Інші умови є аналогічними тим, що викладені у вказаних вище цивільно-правових договорах.

У відповідності до наявних в матеріалах справи копій акта здачі - приймання виконаних робіт від 29 грудня 2017 року та звіту, згідно з цивільно-правовим договором №9 від 04 грудня 2017 року, ОСОБА_11 виконав роботи, передбачені умовами договору на суму 1000,00 грн, з яких утримано ПДФО (18%) 180,00 грн та військовий збір (1,5%) 15,00 грн.

При цьому, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_11 є пенсіонером з 13 липня 2003 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Крім того, 02 квітня 2018 року між позивачем та ОСОБА_10 укладено цивільно-правовий договір №1, за умовами вказаного договору останній зобов`язався виконати такі роботи: проведення навчання, методичне супроводження навчального процесу навчального центру підприємства на строк до 31 грудня 2018 року, який в подальшому було продовжено до 31 грудня 2019 року.

Інші умови є аналогічними тим, що викладені у вказаних вище цивільно-правових договорах.

У відповідності до наявних в матеріалах справи копій акта здачі - приймання виконаних робіт від 30 квітня 2018 року, від 31 травня 2018 року та звіту, згідно з цивільно-правовим договором №1 від 02 квітня 2018 року, ОСОБА_10 виконав роботи, передбачені умовами договору на певну суму, з яких утримано ПДФО (18%) та військовий збір (1,5%).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 працює у Центрі систем безпеки поліції охорони з 05 листопада 2008 року по теперішній час на посаді фахівця з охорони праці першої категорії.

В матеріалах справи також наявні нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_5 від 26 лютого 2019 року, ОСОБА_11 від 19 лютого 2019 року, ОСОБА_12 від 15 лютого 2019 року, ОСОБА_7 від 08 лютого 2019 року, ОСОБА_6 від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_4 від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_17 від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_10 від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_13 від 05 лютого 2019 року, ОСОБА_9 від 26 лютого 2019 року, відповідно до яких вказані особи зазначили, що не перебували саме у трудових відносинах з МПП Будкваліфкадри , а лише виконували роботи, визначені умовами укладених між ними цивільно-правових договорів.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 показав, що він проводив заняття в групі з Правил пожежної безпеки України на підставі укладеного між ним та підприємством цивільно-правового договору №3 від 01 березня 2017 року. Такі послуги він надавав у березні та квітні 2017 року. Вказані заняття проводились за наявності в цьому потреби після того, як його про це повідомляла методист у телефонному режимі та після узгодження часу з ним. Також, свідок пояснив, що наміру укладати трудовий договір не мав, оскільки є пенсіонером.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2019 року між позивачем та АТ КБ ПриватБанк укладено договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства/організації з видачі заробітної плати/стипендії з використанням платіжних карток № 11124000029 , відповідно до умов якого банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта в частині відкриття карткових рахунків на користь фізичних осіб для виплати заробітної плати, стипендії та інших видів виплат, розрахунково-касового обслуговування під час видачі заробітної плати, стипендії та інших видів виплат. Більш того, умовами вказаного договору передбачено, що позивач зобов`язався не пізніше дати перерахування коштів надати в банк відомість розподілу заробітної плати/стипендії в електронному вигляді за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування, наданих банком, у форматі встановленому банком згідно з умовами і правилами надання банківських послуг (підпункт 2.3.1. пункту 2.3. договору).

У відповідності до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору для забезпечення зарахування банком заробітної плати/стипендії згідно з чинним регламентом роботи процесингового центру перерахувати в банк кошті в сумі заробітної плати, стипендії та інших видів виплат.

Аналіз умов вказаного договору дозволяє суду дійти висновку про те, що позивач, як клієнт банку, окрім перерахування заробітної плати має право здійснювати й інші види виплат на рахунки фізичних осіб.

Так, наявні в матеріалах справи копій відомості розподілу заробітної плати від 28 грудня 2017 року та від 01 грудня 2017 року вказують, що позивачем було перераховано на рахунку вказаних вище фізичних осіб суми, зазначені у актах здачі-приймання передачі послуг за цивільно-правовими договорами.

При цьому, відповідно до довідки від 05 грудня 2018 року №205 та карток рахунку облік відносин з вказаними вище фізичними особами, ведеться на субрахунку 685 розрахунки з іншими кредиторами , а облік трудових відносин зі штатними працівниками ведеться на рахунку 66 розрахунки за виплатами працівникам .

Відповідно до наданих суду копій документів, що підтверджують затвердження штатного розпису позивача, вказані вище фізичні особи не перебувають з позивачем у трудових відносинах та з ними не укладались трудові договори.

Вважаючи протиправними припис про усунення порушень від 30 липня 2018 року та постанову від 14 серпня 2018 року позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V, (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон України від 05.04.2007 № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, яка була чинною на момент проведення інспекційного відвідування (надалі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Положення пункту 3 Порядку №509 свідчить про те, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта повинна прийняти рішення саме щодо розгляду справи про накладення штрафу, а не розглянути таку справу, тому твердження позивача щодо порушення строків розгляду справи про накладення штрафу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Приписами пункту 8 Порядку №590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Тобто, відповідач, як територіальний орган Держпраці вправі здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю шляхом проведення інспекційних відвідувань та, у разі виявлення порушень - накладати відповідні стягнення (штрафи).

Як зазначалося, у ході проведеного інспекційного відвідування позивача, посадовими особами відповідача встановлено допуск працівників до роботи без оформлення трудових відносин, що позивач заперечив, вказавши, що із фізичними особами були укладені саме цивільно-правові договорим на виконання визначених робіт.

Таким чином, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та відповідними фізичними особами.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині 1 статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В той же час, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Аналіз наведених норм діючого законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Зі змісту цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, копії яких наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що предметами останніх є послуги роботи з надання послуг в частині проведення занять, надання консультацій та прийняття участі у методичному супроводженні навчального процесу.

Водночас, суд зазначає, що зі змісту цивільно-правових угод вбачається, що кінцевим результатом наданих виконавцем робіт (послуг) є саме проведене заняття в групах робітників, що вказує на відсутність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами. Вказані цивільно-правові угоди також свідчать про те, що оплата за надані послуги виконується після підписання сторонами акта наданих послуг, що не характерно для заробітної плати. Також, умовами вказаних договорів передбачено, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовують свою діяльність та виконують її на власний ризик, а тому посилання відповідача, як на підтвердження наявності між позивачем та фізичними особами трудових відносин, двох відомостей розподілу заробітної плати від 28 грудня 2017 року та від 01 грудня 2017 року, в яких в графі призначення вказано заробітна плата не є беззаперечним доказом того, що між позивачем та фізичними особами виникли саме трудові відносини, а не цивільно-правові.

Оскільки основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату, суд вважає, що зазначені вище цивільно-правові договори були спрямовані на кінцевий результат, зокрема, за цими договорами кінцевим результатом було надання послуг по проведенню занять та надання консультацій, що дозволяє дійти висновку про відсутність підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку та про наявність підстав вважати виконання роботи на власний ризик, що, в свою чергу, свідчить про те, що вказані обставини характеризують цивільно-правові (договірні) відносини та не були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним саме для трудових функцій.

При цьому, суд ще раз звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується й відрахування з оплати за надані послуги обов`язкових платежів саме після отримання кінцевого результату від фізичних осіб, договори з якими не були розірвані, що також свідчить про існування між зазначеними особами саме договірних цивільно-правових відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, наявні у справі докази, свідчать про недоведеність виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору, що спростовує твердження відповідача про порушення позивачем вимог законодавства про працю, зокрема статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом другим частини 2 статті 265 КЗпП України, що свідчить про порушення відповідачем вимог законодавства в частині накладення штрафу на позивача.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 Інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України Про відпустки );

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Як вказують матеріали справи та встановлено судом, інспекційне відвідування позивача було здійснене посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, що не суперечило вимогам діючого законодавства України.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що інспектором праці за результатами інспекційного відвідування у разі виявлення порушень обов`язково повинен бути складений припис про їх усунення, при цьому, припис може бути внесений об`єкту відвідування протягом двох різних строків - не пізніше наступного робочого дня після підписання (відмови від підписання) акту; наступного дня після розгляду зауважень, які можуть бути подані не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, акт інспекційного відвідування був підписаний керівником підприємства 30 липня 2018 року, при цьому, в самому акті останнім не зазначено будь-яких зауважень, а тому державний інспектор праці правомірно виніс припис в день складання акта.

Таким чином, твердження позивача в частині порушення вимог Порядку №295 щодо строків винесення припису є необґрунтованими та такими, що не можуть бути покладені в основу рішенні.

Щодо порушення процедури розгляду справи про накладення штрафу, зокрема, в частині неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце її розгляду, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Так, в матеріалах справи наявна копія листа про розгляд справи про накладення штрафу №4.3/2/18/11430 від 09 серпня 2018 року, який, за твердженнями відповідача, направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням чек № 04060004803830 .

Суд зауважує, що неотримання поштової кореспонденції суб`єктом господарювання впродовж місяця з дня її надходження до точки видачі (відділення поштового зв`язку за місцезнаходженням) не є достатньою та беззаперечною підставою для визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови про накладення штрафу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачу було відомо про результати інспекційного відвідування, а тому, він мав можливість дізнатися про те, чи було порушено справу про накладення штрафу та, в подальшому, про дату, час та місце розгляду цієї справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення її прав та інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем не доведено правомірність його дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Стосовно вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 750,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Як вбачається з наданої суду копії договору №47/18 про надання правової допомоги від 23 листопада 2018 року, укладеного між Малим приватним підприємством Будкваліфкадри та адвокатським об`єднанням ЮСГАРД (далі по тексту - виконавець), останнє зобов`язалось здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати йому інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , іншими актами чинного законодавства, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

У відповідності до пункту 2.1.2 договору обмеженням повноважень представника є представництво інтересів у справі за позовом МПП Будкваліфкадри до Держпраці щодо визнання незаконною постанови про накладення штрафу.

Більш того, умовами договору передбачено, що у разі, якщо цим договором не встановлено обмеження повноважень під час здійснення захисту та представництва інтересів клієнта, вважається, що такі обмеження відсутні до укладання відповідної письмової додаткової угоди до цього договору або до моменту фактичного отримання виконавцем письмового повідомлення від клієнта про обмеження повноважень виконавця.

Розділом 3 договору визначені умови оплати гонорару адвоката за надання правових послуг.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що прийняття клієнтом наданої виконавцем правової допомоги (послуг) оформлюється актом, який складається виконавцем у двох примірниках і надається клієнту.

Згідно протоколу погодження договірної ціни від 23 листопада 2018 року гонорар виконавця за супроводження судового розгляду справи в суді першої інстанції складає 15750,00 грн.

Проте, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо того, що позивачем дійсно були сплачені послуги адвокатського об`єднання ЮСГАРД саме в частині надання послуг в межах розгляду цієї справи.

Більш того, суд наголошує, що протокол погодження договірної ціни не містить реквізитів справи, в якій позивач зобов`язався сплатити гонорар за її супроводження.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 18515,50 грн за звернення до адміністративного суду з позовом та 576,30 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 19091,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Малого приватного підприємства Будкваліфкадри до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області №790/1063/АВ/П від 30 липня 2018 року.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем №КВ790/1063/АВ/ТД/ФС-373 від 14 серпня 2018 року про накладення на Мале приватне підприємство Будкваліфкадри штрафу у розмірі 1 116 900,00 грн (один мільйон сто шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок).

4. Стягнути на користь Малого приватного підприємства Будкваліфкадри (03142, місто Київ, вулиця Доброхотова, будинок 15, квартира 275 , РНОКПП 30300419) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 19091,80 грн (дев`ятнадцять тисяч дев`яносто одну гривню 80 копійок).

5. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська