Постанова

від 16.06.2020 по справі 0540/7843/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року справа №0540/7843/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника позивача Філь А.О., представника відповідача Пономарьва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 0540/7843/18-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені Святої Матрони Московської до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Орендне підприємство Шахта імені Святої Матрони Московської (далі - позивач, ТДВ ОП Шахта імені Святої Матрони Московської ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року № 0004041412 про збільшення податкового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 1367460 грн. 50 коп., у тому числі 911707 грн. за основним платежем та 455853 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0004071412 про завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 32872 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі № 0540/7843/18-а скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» задоволено повністю, а саме суд: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0004041412 від 24 травня 2018 року про збільшення податкового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 1367460 грн. 50 коп., у тому числі 911707 гривень за основним платежем та 455853 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0004071412 від 24 травня 2018 року про завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 32872 грн.

Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області задоволено частково, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі № 0540/7843/18-а скасовано, справу № 0540/7843/18-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 24 травня 2018 року № 0004041412, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1367560 грн., з яких за податковим зобов`язанням у сумі 911707 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 455853 грн; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 24 травня 2018 року № 0004071412, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32872 грн.; стягнув з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТДВ ОП Шахта імені Святої Матрони Московської витрати по сплаті судового збору у розмірі 21004 грн. 99 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що судом не враховано, що до акту перевірки не були надані документи бухгалтерського та податкового обліку з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками. З наданих до перевірки документів неможливо підтвердити фактичне отримання ТМЦ, подальшого використання ТМЦ у подальшій господарській діяльності підприємства.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року замінено в адміністративній справі № 0540/7843/18-а відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта імені Святої Матрони Московської» , зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Бахмутській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Донбаскріп» (код ЄДРПОУ 33371723) за лютий 2017 року з урахуванням віднесених сум податку на додану вартість у березні 2017 року, ТОВ «Форнест Лтд» (код ЄДРПОУ 41206437) за червень 2017 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липня 2017 року, ТОВ «Форкс Солюшин» (код ЄДРПОУ 41132968) за листопада 2017 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у грудні 2017 року» .

За результатами перевірки складено акт від 23 квітня 2018 року №425/05-99-14-12-36182252.

Згідно висновків акту, відповідачем встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 4,7 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» , внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 885389 гривень, в тому числі по періодах: червень 2017 року - 193194 гривень, за липень 2017 року - 237674 гривень, грудень 2017 року - 454521 гривень, та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту (що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду на загальну суму 82698 гривень, у тому числі по періодах: березень 2017 року - 23508 гривень, липень 2017 року - 32872 гривень, грудень 2017 року - 26318 гривень.

Відповідно до акту, позивачем до перевірки не були надані документи бухгалтерського та податкового обліку з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками: ТОВ «Донбаскріп» (код ЄДРПОУ 33371723) за лютий 2017 року з урахуванням віднесених сум податку на додану вартість у березні 2017 року, ТОВ «Форнест Лтд» (код ЄДРПОУ 41206437) за червень 2017 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липня 2017 року, ТОВ «Форкс Солюшин» (код ЄДРПОУ 41132968) за листопада 2017 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у грудні 2017 року, що підтверджують показники відображені у податковій звітності за перевіряємий період.

26 квітня 2018 року позивачем подані заперечення до акту. 21 травня 2018 року відповідачем надана відповідь на заперечення № 21515/10/05-99-114-12.

24 травня 2018 року на підставі акту перевірки від 23 квітня 2018 року, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 004071412, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 32872 грн. за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та № 0004041412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1367560 грн., з яких за податковим зобов`язанням у сумі 911707 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 455853 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, а навпаки підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норм Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі - Положення № 88), Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

01 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаскріп» як продавцем та позивачем як покупцем був укладений договір № 0104-16 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах договору передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (товар). Кількість, найменування, вартість товару та строки поставки визначаються в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору № 0104-16. Товар має бути поставлений на склад покупця за адресою Донецька область, Костянтинівський район, с. Кльобан-Бик, шахта ім. Святої Матрони Московської, якщо інше не обумовлено специфікаціями.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що в пакет документації до кожної поставки товару входить рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат (якщо товар підлягає сертифікації).

Згідно пункту 3.4 договору № 0104-16 розрахунки здійснюються по факту отримання товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на протязі 90 банківських днів з моменту передавання товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

1 лютого 2017 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаскріп» підписана специфікація на поставку кріплення арочного КМП АЗ (АПЗ) S11,2 м2 с СВП22 без метизів на суму 141049 грн. 38 коп, умови поставки склад продавця за адресою АДРЕСА_1 область, м. Павлоград, Терешкіна, 9/ АДРЕСА_2 .

Виконання зазначеного договору підтверджує товарно-транспортна накладна № 0902 від 9 лютого 2016 року підписана представниками продавця та покупця на перевезення 31 комплекту кріплення арочного КМП АЗ (АПЗ) S11,2 м2 с СВП22 без метизів.

9 лютого 2017 року ТОВ «Донбаскріп» на виконання умов договору видана позивачу видаткова накладна № 19 на 31 комплект кріплення арочного КМП АЗ (АПЗ) S11,2 м2 с СВП22 без метизів на суму 141049 грн. 23 коп. Місце складення м. Маріуполь, а також відомості про вантаж, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за лютий 2017 року, картка складського обліку по ТЦМ Крепль арочная, накладна про переміщення від 15 лютого 2017 року № 231, акти списання від 28 лютого 2017 року № 107, № 110.

Виконання зазначеного договору підтверджує договір про відступлення прав вимоги від 17 березня 2017 року № 1703-1, відповідно до якого ТОВ «Добре Тепло» стає новим кредитором у зобов`язанні з оплати боржником суми, які виникли на підставі договору від 1 квітня 2016 року № 0104-16, повідомлення про відступлення права вимоги, що відбулося від 17 березня 2017 року.

16 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форкс Солюшин» як постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір № 21 постачання, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах договору передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар. Кількість, номенклатура, асортимент і ціни товару, що поставляється, узгоджуються сторонами в усній формі на кожну окрему партію, що поставляється і фіксуються в рахунках, які виставляються постачальником та у відповідній специфікації, якщо така оформлена сторонами. Умови поставки згідно специфікації.

Пунктом 2.1 договору №21 встановлено, що у пакет документації до кожної поставки товару входить рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат (якщо товар підлягає сертифікації).

Згідно пункту 3.4 договору №21 розрахунки здійснюються по факту отримання товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 180 банківських днів з моменту передавання товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Пунктом 9.2 договору №21 встановлено, що зобов`язання за цим договором не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди на це іншої сторони.

06 листопада 2017 року позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форкс Солюшин» підписана специфікація № 3 на поставку товару на загальну суму 2885032 гривень на умовах постачання DDU, склад: Костянтинівський район, с. Кльобан-Бик, вул. Набережна, 1.

В період з 16 по 28 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форкс Солюшин» передало позивачу за видатковими накладними № 397, 398, 399, 400, 401, 402, 404, 405, 406, 407,408, 411, 451, 452, 480 товар на загальну суму 2885032 гривень.

07 грудня 2017 року листом за № 0712-1 ТОВ «Форкс Солюшин» повідомили позивача про відступлення права вимоги за договором № 21 Товариству з обмеженою відповідальністю «Вуглеенергозбут» . В додатку значиться договір про відступлення права вимоги № 07/12 від 7 грудня 2017 року на 2-х аркушах. Факт виконання грошових зобов`язань по договору від 7 грудня 2017 року підтверджується заявою про зарахування зустрічних вимог від 27 грудня 2017 року, від 29 грудня 2017 року.

Виконання зазначеного договору підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за листопад 2017 року, оборотом по складу № 2 за листопад 2017 року, актом списання від 30 листопада 2017 року № 536.

01 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форнест Лтд» як постачальником та позивачем як покупцем був укладений договір № 37 постачання, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах договору передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар. Кількість, номенклатура, асортимент і ціни товару, що поставляється, узгоджуються сторонами в усній формі на кожну окрему партію, що поставляється і фіксуються в рахунках, які виставляються постачальником та у відповідній специфікації, якщо така оформлена сторонами. Умови поставки згідно специфікації.

Пунктом 2.1 договору № 37 встановлено, що у пакет документації до кожної поставки товару входить рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат (якщо товар підлягає сертифікації).

Згідно пункту 3.4 договору № 37 розрахунки здійснюються по факту отримання товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 180 банківських днів з моменту передавання товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях.

Пунктом 9.2 договору № 37 встановлено, що зобов`язання за цим договором не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди на це іншої сторони. Цессія повинна бути оформлена належним чином.

01 червня 2017 року позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форнест Лтд» підписана специфікація №1 на поставку товару на загальну суму 2779440 гривень на умовах постачання DDU, склад: Костянтинівський район, с. Кльобан-Бик, вул. Набережна, 1.

На виконання умов договору ТОВ «Форнест Лтд» передало позивачу за видатковими накладними № 129, 130, 140, 146, 148, 149, 152, 184, 185, 189 товар на загальну суму 2779440 гривень.

1 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форнест Лтд» видало позивачу податкові накладні № 9, 10, 26, 27, 28.

Виконання зазначеного договору підтверджують оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за червень 2017 року, по рахунку НОМЕР_1 за червень 2017 року, за липень 2017 року, по рахунку 1531 за червень 2017 року, за липень 2017 року.

Наявність у позивача всіх технічних та технологічних можливостей здійснення господарських операцій підтверджується: договором оренди цілісного майнового комплексу № 8/2010 від 27.04.2010; дозволом на виконання роботи підвищеної небезпеки; спеціальним дозволом на користування надрами; актом надання гірничого відводу; дозволом про наявність основних засобів станом на 01.01.2017; дозволом про наявність основних засобів станом на 31.12.2017№ штатним розкладом станом на 01.01.2017 та 01.01.2018.

Відповідність господарських операцій основним видам діяльності контрагентів постачальників підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та актом перевірки (неспеціалізована оптова торгівля , виробництво будівельних конструкцій інше), матеріалами справи а саме:: комерційною пропозицією ТОВ ФОРКС СОЛЮШН вих..№24 від 05.07.2017; документами що підтверджують повноваження підписантів первинних документів від імені ТОВ ФОРКС СОЛЮШН що надавались позивачу; листом ТОВ Донбаскріп вих..№ 2501-2 від 25.01.2017№ документами на підтвердження повноважень підписантів первинних документів від імені ТОВ Донбаскріп що надавались позивачу; внутрішньо-тендоровою документацією; документами на підтвердження повноважень підписантів первинних документів від імені ТОВ Форнест Лтд що надавались позивачу.

Факт використання придбаних товарів у своїй діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи: актами списання від 28 лютого 2017 року № 107, № 110, від 30 листопада 2017 року № 568, від 29 грудня 2017 року № 605, актами приймання-передавання від 1 липня 2017 року; витягом з паспорту на проведення відкаточного штреку № 95-585 по плК8; змінами до паспорту на проведення відкаточного штреку дільниці № 83-585 м.пл.І2; витягом з паспорту на підтримання гірських виробок; реєстром прибуткових ордерів із прибутковими ордерами; наказами про ввід до експлуатації основних засобів; інвентаризаційними відомостями; звіт про рух запасів в надрах на 01.01.2018; податкову декларацію з рентної плати з розрахунком № 3 та квитанцією № 2; витягом із журналу визначення видобутку вугілля за 2017 року; відомостями про проходження підготовчих виробок за 2017 рік.

З пояснень позивача та з матеріалів справи вбачається, що зазначення про транспортування товару з м. Києва (згідно з видатковими накладними) до селища ОСОБА_1 пов`язано тільки з оформлення цих накладних, а саме зазначено м. Київ як місце реєстрації підприємства, перевезення товарів здійснювалось за маршрутом м. Костянтинівка до с.Кльобан Бик, м. Крамторськ - с.Кльобан Бик, м. Словянськ - с.Кльобан Бик, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Помилка виникла через різницю місця реєстрації підприємства, фактичним місцем знаходження та місцем відвантаження товарів. Відповідно була відсутня необхідність відрядження директора ОСОБА_2 , через помилкове зазначення місця діяльності та місця поставки.

Щодо зазначення в товарно-транспортній накладній вантажовідправником ТОВ ДОНБАСКРІП (м. Київ), пунктом навантаження м. Павлоград Дніпропетровської області, пунктом розвантаження - селище Кльобан Бик Донецької області, а видаткова накладна № 19 на 31 комплект кріплення арочного КМП АЗ (АПЗ) S11,2 м2 с СВП22 без метизів складена у м. Маріуполь Донецької області, як вибачається з пояснень позивача та наявним матеріалам справи, вказані обставини виникли через помилкове визначення у ТТН місця реєстрації підприємства, фактичного місця знаходження, місця відвантаження/розвантаження товарів; місце складання документів та місце її підписання. Крім того, ТОВ ДОНБАСКРІП було зареєстроване у м. Донецьк у подальшому на момент складання договору зареєстроване у м. Київ та на момент поставники товару було зареєстроване у м. Маріуполь.

Вищезазначені обставини відповідачем не заперечувались.

Отже, здійснення господарських операцій підтверджується вищезазначеними документами наявними в матеріалах справи.

Щодо посилання апелянта на часткову відсутність ТТН та порушення в їх заповненні, суд зазначає, що відсутність транспортних документів не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або неповне їх заповнення не може бути самостійним доказом нездійснення господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару та здійснення послуг, підтверджується іншими документами, які наявні в матеріалах справи. Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. ТТН. Також, суд зазначає, що порушення правил транспортування є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення та приймання ТМЦ іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин.

Стосовно посилання апелянта на не подання сертифікатів, суд зазначає, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку. Суд звертає увагу, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд не приймає посилання апелянта на відсутність у позивача журналу реєстрації довіреностей, наказу та посвідчення на відрядження директора, інформації про складські приміщення, оскільки вказані документи та коли не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Отже, твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій спростовується самим змістом акта, відповідно до якого під час контрольного заходу відповідачем вони досліджувались.

Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Отже, формальні помилки або інші недоліки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Здійснення господарських операцій підтверджується вищезазначеними документами наявними в матеріалах справи. Також, порушення заповнення документів, не свідчать про їх невідповідність та відповідно не може впливати на формування податкової звітності.

Стосовно посилання відповідача у акті на складені відповідачем результати опрацювання зібраної податкової інформації від 22 лютого 2018 року № 25/05-99-14-15-09 щодо ТОВ «Донбаскріп» за звітний період декларування ПДВ грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками, складеною у зв`язку з неможливістю проведення перевірки/звірки, а також узагальнена податкова інформація щодо ТОВ «Форнест Лтд» за звітний період декларування ПДВ - травень, червень 2017 року з питань проведення фінансово-господарських операцій та постачальником у період травень, червень 2017 року, суд зазначає, що податкова інформація стосовно контрагентів, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом відсутності реального характеру здійснених господарських операцій. Зазначені обставини не можуть вважатись законними підставами для подальшого винесення податкових повідомлень - рішень про притягнення платника податків до фінансової відповідальності. Суд зазначає, що інформація без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків, відповідно не впливає на право позивача формувати податковий кредит по господарським операціям з його контрагентами.

Також, суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

Також, як суд зазначав, відповідачем зустрічних перевірок контрагента позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та контрагенти позивача, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум ПДВ, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 0540/7843/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 0540/7843/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 та п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 червня 2020 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць