Рішення

від 16.06.2020 по справі 219/11104/19

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/11104/19

Провадження № 2/219/575/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 червня 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

представника позивача Литвинець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку загального позовного провадження в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жданівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

26.09.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою до Жданівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якій просить суд визначити, що частка померлої ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 становила 1/2 частини; визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 у цілому.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно мешкала за адресою реєстрації міста проживання: АДРЕСА_2 . 18.10.2019 на підставі її заяви про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 16.02.2010 державним нотаріусом Жданівської державної нотаріальної контори Донецької області Маркевич Н.А., зареєстровано в реєстрі за № 211, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. була заведена спадкова справа 85/2018. До складу спадщини після померлої ОСОБА_2 входить: недоотримана пенсія та частка квартири АДРЕСА_1 . Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.04.2019 за №237/02-31 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що нею не надані документи для вчинення нотаріальної дії, а саме: неможливість дослідити матеріали спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка її бабусі - ОСОБА_3 , та неможливість встановити через це чи отримувала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на 1/2 частку вказаної вище квартири, як дружина, яка пережила свого чоловіка, а також визначити коло спадкоємців після ОСОБА_3 , і, як наслідок - розмір частки квартири, яка належала померлій ОСОБА_2 . Причиною через яку неможливо дослідити спадкову справу після померлого ОСОБА_3 є те, що вона зберігається на тимчасово окупованій території і тому запросити її немає можливості.

23.04.2019 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. видала їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на недоотриману пенсію її бабусі в розмірі 97 957,97 грн., що знаходиться на зберіганні у Волновахському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, яка належить спадкодавцю на підставі Довідки, виданої Волноваським управлінням Пенсійного фонду України Донецької області 04.04.2019 № 3641/11-33/05. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть від 13.11.2012. Після його смерті відкрилась спадщина на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.05.1993 державним нотаріусом Кіровської державної нотаріальної контори Донецької області Кардашевською М.В., зареєстровано в реєстрі за №1528. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є подружжям з 26 травня 1954 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 . Зважаючи на це, частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру складали по 1/2.

У спадковому реєстрі наявна зареєстрована спадкова справа № 49-2013, заведена Жданівською нотаріальною конторою Донецької області 15.04.2013. При перевірці наявності заповіту ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. було виявлено наявність заповіту, складеного та посвідченого Жданівською державною нотаріальною контрою 16.02.2010 за реєстровим № 210. 16.02.2010 ОСОБА_3 склав заповіт, в якому заповів позивачу, як його онуці, все належне йому майно. Зазначене спадкове майно вона прийняла у порядку та строки визначені законом. Проте через те, що спадкова справа зберігається на тимчасово окупованій території і вона не зареєструвала за собою право власності на спадкове майно, тому надати документальні докази цього вона не може. Отже, після смерті ОСОБА_3 спадщину, яка складалась з 1/2 у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру, прийняли вона, шляхом подання заяви до нотаріальної контори, і його дружина - ОСОБА_5 , котра прийняла обов`язкову частку (в силу свого непрацездатного віку, як така, що на день смерті ОСОБА_3 проживала і була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Таким чином, з урахуванням частки у праві спільної сумісної власності та прийняття обов`язкової частки у спадщині після померлого ОСОБА_3 , частка ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру складала 3/3, а вона успадкувала після нього 1/4. Інших спадкоємців які б прийняли спадщину після померлого ОСОБА_3 не було. Її батько - ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її тітка (дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) - ОСОБА_7 , із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 до нотаріальної контори не зверталась. Інших дітей у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було.

На випадок своєї смерті, ОСОБА_2 16.02.2010 склала заповіт, згідно з яким заповіла належне їй майно позивачу, тобто ОСОБА_1 , яке вона прийняла шляхом подачі заяви до нотаріальної контори. У зв`язку із прийняттям спадщини після померлої ОСОБА_2 вона стала власником квартири у цілому (1/4 + 3/4 = 1). Належність ОСОБА_3 права власності на квартиру жодна особа не оспорює. Вона має право на спадщину після померлої ОСОБА_2 і вчинила передбачені чинним законодавством дії щодо її прийняття. Квартира АДРЕСА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території України. Складений померлою ОСОБА_4 заповіт на її ім`я є на теперішній час чинним згідно відомостей Спадкового реєстру, проте за наведених вище обставин вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на зазначену у позові квартиру шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30.09.2019 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.02.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Литвинець Ю.В. наполягав на задоволені позовних вимоги та просив їх задовольнити, на підставах, викладених у позові.

Представник відповідача - Жданівської міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судова влада України , в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Від нього не надійшло клопотання про відкладення слухання справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечує.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено ст.1216 Цивільного кодексу України.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Жданівка Донецької області у віці 83 років, про що Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізької області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.16). Факт смерті ОСОБА_2 встановлений на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10.10.2018 (а.с.17-18).

Чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Жданівка Донецької області у віці 79 років, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жданівського міського управління юстиції у Донецькій області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , 1933 року народження, та ОСОБА_8 , 1934 року народження, одружилися ІНФОРМАЦІЯ_5 , після одруження дружина змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 (а.с.14).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с.13), ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_6 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 15.12.1977, ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (а.с.114 на звороті). Тобто, ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Також, згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 12.02.1959, ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_12 ОСОБА_13 , батьками якої є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.12). Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_7 , 07 вересня ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уклали шлюб, та після його укладення дружина змінила прізвище з Барсук на ОСОБА_18 (а.с.11).

На підставі договору купівлі - продажу квартири від 27.05.1993, посвідченого державним нотаріусом Кіровської державної нотаріальної контори Донецької області та зареєстрованого в реєстрі за №1528, квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_3 (а.с.26).

16.02.2010 ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Жданівської державної нотаріальної контори Маркевич Н.А., зареєстровано в реєстрі за №210, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно де б воно не знаходилось та з чого б не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на час його смерті, в тому числі грошові внески з процентами та компенсаційними начисленнями до них, заповів онуці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.21-23). Таке саме розпорядження на випадок своє смерті зробила ОСОБА_2 , яка також 16.02.2010 склала заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом Жданівської державної нотаріальної контори Маркевич Н.А., зареєстровано в реєстрі за №211, та заповіла все своє майно онуці - ОСОБА_1 (а.с.19-20).

24.04.2019 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю., видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно її бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: недоотриманої пенсії в розмірі 97 957,75 грн., що знаходиться на зберіганні в Волноваському ОУ ПФУ об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, яка належить спадкодавцю на підставі Довідки, виданої Волноваським ОУ ПФУ Донецької області 04.04.2019 № 3641/11-33/05 (а.с.10).

Постановою приватного нотаріуса Запорізької міської нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кукурудз Т.Ю. від 25.04.2019, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ненадані документи потрібні для вчинення нотаріальної дії (а.с.24-25).

Згідно з висновком про оціночну вартість об`єкта, оціночна вартість об`єкта оцінки - трикімнатної квартири загальною площею за внутрішніми замірами 54,14 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 визначена станом на 07.08.2019 року визначення ціни позову в цивільному спорі про визнання права власності на житло складає: 58 838 грн. (а.с.27-50).

27.03.2020 року на виконання ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.02.2020 до суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Кукурудз Т.Ю. надійшла копія спадкової справи № 85/2018 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яку заведено 18.10.2018 на підставі заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . Так, відповідно до матеріалів спадкової справи 23.04.2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю., ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого, спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: недоотриманої пенсії в розмірі 97 957,75 грн. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена 15.04.2013 за № 49-2013. Постановою приватного нотаріуса Запорізької міської нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кукурудз Т.Ю. від 25.04.2019, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ненадані документи потрібні для вчинення нотаріальної дії (а.с.108-133).

З паспорту серія НОМЕР_8 , яка міститься в копії спадкової справи (а.с.116 на звороті-117 на звороті) вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні 09.06.2020 надала пояснення про те, що вона приходиться позивачу рідною тіткою ( ОСОБА_1 є її племінницею). Її батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при житті склали на користь позивача заповіти на усі належне їм майно. Після смерті її батька позивач (онука ОСОБА_3 ) переоформила спадщину на себе, а після смерті її матері ОСОБА_2 не змогла. Зазначила, що на майно батьків вона не претендувала, заповіти, складені на користь позивача, не визнавала недійсними.

Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

На підставі ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст.1235 Цивільного кодексу України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину (Лист Вищого СС України з ЦКС від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13).

Частинами 1, 3 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР, який був чинним на момент придбання квартири АДРЕСА_1 (27.05.1993) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно ст. 16 Закону України Про власність (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Відповідно до п. 1 розділу VIІ Прикінцевих положень СК цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності ЦК, тобто з 1 січня 2004 року й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Як встановлено судом спірне майно у вигляді квартири придбано до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи необхідно застосовувати відповідні положення КпШС України.

Відповідно до ч. 1 ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з ч. 1 ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 70 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 29 КпШС України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22.12.1995 року №20 роз`яснено, що розглядаючи позови, пов`язані з спільною частковою власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону Про власність , ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 7, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону Про власність ); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду . В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Суд звертає увагу, що законом як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час, встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Частина 3 ст.368 ЦК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

При цьому суд враховує, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як встановлено судом, у спадковому реєстрі наявна зареєстрована спадкова справа 49-2013, заведена Жданівською нотаріальною конторою Донецької області 15.04.2013 року. При перевірці наявності заповіту ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кукурудз Т.Ю. було виявлено наявність заповіту, посвідченого Жданівською державною нотаріальною контрою 16.02.2010 року.

16.02.2010 ОСОБА_3 склав заповіт, в якому заповів позивачу, як його онуці, все належне йому майно. Зазначене спадкове майно вона прийняла у порядку та строки визначені законом. Проте через те, що спадкова справа зберігається на тимчасово окупованій території і вона не зареєструвала за собою право власності на спадкове майно, тому надати документальні докази цього вона не може.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв на момент придбання подружжям ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищепрописаної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 , як дружина, яка пережила свого померлого чоловіка, мала право виділити свою 1/2 (одну другу) частку у спільному майні подружжя, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 , та отримати Свідоцтво про право власності. Крім того, ОСОБА_2 є спадкоємицею після смерті свого чоловіка, та не зважаючи на зміст заповіту, який він залишив, є претенденткою на обов`язкову частку у спадщині, відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України, як непрацездатна за віком. У зв`язку з тим, що спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_3 , зберігається на тимчасово окупованій території, запросили копію цієї спадкової справи не вбачається можливим. А за відсутності даних, що містяться в цій спадковій справі, не можливо встановити той факт, чи отримувала ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності на 1/2 (одну другу) частку вищепрописаної квартири, як дружина, яка пережила свого чоловіка, а також визначити коло спадкоємців після ОСОБА_3 , а як наслідок і розмір частки вищепрописаної квартири, яка належала померлій ОСОБА_2 . Відсутня інформація щодо поданих заяв (заяв про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право власності на майно пережившого подружжя тощо) в спадковій справі після померлого ОСОБА_3 .

Отже, після смерті ОСОБА_3 спадщину, яка складалась з 1/2 у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру, прийняли вона, шляхом подання заяви до нотаріальної контори, і його дружина - ОСОБА_5 , котра прийняла обов`язкову частку (в силу свого непрацездатного віку, як така, що на день смерті ОСОБА_3 проживала і була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Таким чином, з урахуванням частки у праві спільної сумісної власності та прийняття обов`язкової частки у спадщині після померлого ОСОБА_3 частка ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру складала 3/3 (1/2+1/4=3/4), а вона успадкувала після нього 1/4 (1/2 / 2 = 1/4).

Інших спадкоємців які б прийняли спадщину після померлого ОСОБА_3 не було. Її батько - ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її тітка (дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) - ОСОБА_7 , із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 до нотаріальної контори не зверталась. Інших дітей у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, визнавши за позивачем-спадкоємцем право власності на майно - квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15 в м.Жданівка Донецької області, при цьому визначивши, що частка померлої ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 становила 1/2 частини.

На стягненні судових витрат позивач не наполягала. Тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 141, 142, 229, 263-265, 280-283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 372, 391, 1216, 1217, 1261, 1268 ЦК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Жданівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визначити, що частка померлої ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 становила 1/2 частини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15 в м.Жданівка Донецької області в цілому.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк, визначений ст. 354 цього Кодексу, на подання апеляційної скарги, продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення ухвалено в судовому засіданні 09 червня 2020 року. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09 червня 2020 року. Повний текст рішення складено та підписано суддею 16 червня 2020 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Литвинець Юрій Володимирович (свідоцтво про на зайняття адвокатською діяльністю № 787), який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ЗП № 107538, адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Жданівська міська рада Донецької області, ЄДРПОУ 04053068, місцезнаходження за адресою: Донецька область, м.Жданівка, вул.Комсомольська, 1.

Суддя Л.В. Шевченко