Постанова

від 11.06.2020 по справі 640/4901/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4901/20 Головуючий у 1 інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ганечко О.М.

Кузьменка В.В.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТР.СІ.ДІ." про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТР.СІ.ДІ." до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТР.СІ.ДІ." звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.02.2020 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.02.2020 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт;

- визнати протиправним та скасувати Наказ №35 Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.02.2020 року Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СТР.СІ.ДІ." до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії припису Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складеного Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації 21.02.2020 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

- зупинення дії припису Про зупинення підготовчих та будівельних робіт, складеного Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації 21.02.2020 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю СТР.СІ.ДІ. про забезпечення адміністративного позову.

Зупинено дію приписів від 21.02.2020 року, які винесені начальником управління контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю містка Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Євдокименком Андрієм Володимировичем:

- про зупинення підготовчих та будівельних робіт;

- про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову в повному обсязі.

25 травня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТР.СІ.ДІ." надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті: Реконструкція нежитлових будівель літ. Б , літ. В , літ. Г з влаштуванням антресолі по вулиці Глибочицька, 40 у Шевченківському районі м. Києва , було виявлено порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил, про що складено Акт Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва б/н від 21 лютого 2020 року.

На підставі зазначеного Акту, Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації винесено Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 21 лютого 2020 року та Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 21 лютого 2020 року.

На переконання позивача, оскаржувані приписи відповідача є протиправними, оскільки, була порушена процедура проведення перевірки.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 1 частини 6 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачено, що суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб; зупинення підготовчих та будівельних робіт - у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Також, судом першої інстанції зазначено, що Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 не регулює випадки повернення помилково чи передчасно стягнутих штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Оскільки, подання позову, а також, відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваних приписів, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що подальше примусове виконання оскаржуваних приписів відповідача може істотно ускладнити поновлення порушених прав заявника у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно частин 1-2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Положеннями статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17 зазначив наступне: …В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам .

Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також, вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19 зазначено наступне: … заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії .

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

У заяві про забезпечення позову ТОВ СТР.СІ.ДІ. посилається на порушення процедури проведення перевірки, в результаті чого, оскаржувані приписи мають очевидні ознаки їх протиправності.

Також, позивач зазначає, що без своєчасного вжиття відповідних заходів шляхом зупинення дії оскаржуваних приписів, неможливо буде в повному обсязі забезпечити ефективний захист прав та інтересів Товариства.

Колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Так, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності механізму повернення з бюджету коштів платника у вигляді стягнутих штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за виконавчим провадженням, які не є податками чи іншими обов`язковими платежами, що унеможливіть їх повернення за заявницьким принципом та породжуватиме нові судові спори.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, повернення таких коштів позивачу має здійснюватися на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі №826/13636/14.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що, як на підставу для забезпечення позову, заявник посилається на очевидну протиправність оскаржуваних приписів, проте, належним чином не обґрунтував свої доводи.

Суд першої інстанції не надав оцінки вказаним доводам заявника.

В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, також, немає посилань на очевидну протиправність рішень відповідача, дію яких зупинено в порядку забезпечення позову, і відповідні обставини судом не встановлені.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи заявника щодо протиправності оскаржуваних приписів мають бути перевірені судом під час розгляду справи.

Тобто, сама лише незгода заявника із діями/рішеннями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що посилання ТОВ СТР.СІ.ДІ. на можливе застосування фінансових санкцій не є обставинами, які становлять очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод чи інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що доводи заявника не підтверджуються існуванням обставин, передбачених статтею 150 КАС України, а тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ СТР.СІ.ДІ. про забезпечення позову та необхідності зупинення дії оскаржуваних приписів.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150, 242, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю СТР.СІ.ДІ. про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в строк, визначений статтею 329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлено 16.06.2020 р.