Постанова

від 16.06.2020 по справі 826/18957/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Справа № 826/18957/14

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Кузьмишиної О.М.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного

товариства Старокиївський Банк

Грошової Світлани Василівни,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк Грошової Світлани Василівни (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним і скасування наказу Уповноваженої особи від 29.08.2014 № 61 в частині визнання нікчемним правочину по безготівковому перерахуванню 11.06.2014 грошових коштів в сумі 7287,04 грн. з поточного рахунку громадської організації садівницького товариства Райдуга-1 на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я позивача в ПАТ Старокиївський банк ;

- визнання протиправним та скасування сторнування операції безготівкового переказу 11.06.2014 грошових коштів в сумі 7287,04 грн. з поточного рахунку СТ Райдуга-1 на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я позивача в Банку;

- зобов`язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування шляхом, шляхом включення до їх числа позивача з правом на відшкодування вкладу в сумі 7287,04 грн., розміщеного в Банку на підставі договору банківського рахунку від 11.06.2014 № 5665;

- зобов`язання Фонду включити позивача до реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в сумі 7287,04 грн., розміщених на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 № 5665.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015, відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд касаційної інстанції вказав, що відповідачами не надано доказів наявності підстав, які наведені у ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та у ст. 228 ЦК України, для визнання правочину нікчемним, а також доказів того, що вказаний правочин порушує публічний порядок.

За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року адміністративний позов було задоволено частково: зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати ОСОБА_1 кошти за вкладом, який був розміщений на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ Старокиївський банк , у розмірі 7287,04 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником банку у розумінні чинного законодавства та має право на отримання відшкодування за рахунок Фонду, що у відповідача-2 не було правових підстав для визнання нікчемним договору, укладеного між позивачем і банком, а також з того, що саме на Фонд законодавством покладено обов`язок з відшкодування вкладникам їх коштів у межах суми гарантованого відшкодування.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позивачем було здійснено фіктивне вкладення коштів, що фактично відбулося подрібнення частками великого вкладу, що метою укладання договору між позивачем та ПАТ Старокиївський банк було штучне створення обов`язку Фонду відшкодувати кошти за вкладом, що він є нікчемним у силу закону і що позивач не є вкладником та не набула права на отримання гарантованого відшкодування за рахунок Фонду.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.06.2014 між ПАТ Старокиївський банк та позивачем було укладено договір банківського рахунку № 5665 , за умовами якого Банк відкриває банківський поточний рахунок позивачу у гривні № НОМЕР_1 та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства.

У цей же день, 11.06.2014, на вказаний рахунок позивача надійшли кошти у сумі 7287,04 грн. у вигляді безповоротної фінансової допомоги з рахунку СТ Райдуга-1 № НОМЕР_3 .

17.06.2014 Правлінням НБУ прийнято постанову № 365 Про віднесення ПАТ Старокиївський банк до категорії неплатоспроможних .

Цього ж дня, 17.06.2014, на підставі вказаної постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення № 50 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Старокиївський банк , відповідно до якого введено тимчасову адміністрацію Банку та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Старокиївський банк Пантіну Любов Олександрівну.

29.08.2014 Комісією з перевірки договорів, створеною на підставі наказу Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Старокиївський Банк Пантіної Л.О. від 14.07.2014 р. № 30-А, складено протокол, відповідно до якого вирішено надати на затвердження Уповноваженій особі перелік нікчемних договорів та інших правочинів (в електронному вигляді), виявлених за результатами перевірки.

На підставі матеріалів перевірки Уповноваженою особою прийнято наказ від 29.08.2014 № 61, відповідно до якого зупиненно перерахування/виплати за транзакціями і правочинами, а також визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу та до якого включено й правочин (договір) позивача з Банком.

12.05.2014 НБУ прийнято постанову № 275/БТ Про віднесення ПАТ Старокиївський банк до категорії проблемних .

11.09.2014 Правлінням НБУ прийнято постанову № 563 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Старокиївський банк .

На підставі вказаної постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2014 № 92 Про початок процедури ліквідації ПАТ Старокиївський банк та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , відповідно до якої відкликано банківську ліцензію Банку, розпочато процедуру його ліквідації та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Пантіну Любов Олександрівну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.08.2016 № 1555 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Старокиївський банк на один рік до 18.09.2017 включно та, відповідно, продовжено повноваження ліквідатора ПАТ Старокиївський банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Пантіної Любові Олександрівни.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 03.09.2014 ПАТ Старокиївський банк починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18.06.2014 р. включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ Банк Київська Русь .

Уповноважена особа звернулася із заявою до ДДСБЕЗ МВС України від 01.09.2014 № 2133/08-02, в якій повідомила про значне збільшення гарантованої суми відшкодування в період дій постанови Національного банку України №276, що відбулось також внаслідок зарахування коштів юридичних; осіб - клієнтів банку фізичним особам як фінансова допомога на загальну суму 10406916,54 грн. (частину коштів було видано готівкою, або перерахо-вано за послуги Банку до запровадження тимчасової адміністрації) з метою повернення таким чином коштів юридичних осіб, які не гарантуються Фондом. В результаті чого станом на 18.06.2014 загальна сума безпідставних вимог фізичних осіб, які отримали кошти від юридичних осіб, становить 8690109,54 грн., у т.ч. вимоги позивача на суму вкладу у розмірі 7287,04 грн. за договором від 11.06.2014 №5665, рахунок № НОМЕР_1 .

ОВС ГСУ МВС України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12014000000000367, внесеному 11.09.2014 до ЄРДР за матеріалами ДДСБЕЗ МВС України за фактом зловживання службовими особами ПАТ Старокиївський банк своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків Банку, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

07.10.2014 позивач звернулася до Уповноваженої особи із заявою про виплату їй коштів за вкладом.

Листом Уповноваженої особи від 07.11.2014 № 636/09-02 позивачу повідомлено, що правочини, у т.ч. договір банківського рахунку № 5665 від 11.06.2014 та операція з перерахування грошових коштів на рахунок, відкритий на виконання вказаного договору, який є предметом кримінального провадження №12024000000000367, Банком визнаний нікчемним відповідно до вимог ч.ч. 2-3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

28.11.2014 Банком здійснено сторнування операції із зарахування на рахунок позивача коштів у сумі 7287,04 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку № НОМЕР_1 копією меморіального ордеру № 9 від 28.11.2014.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.12.2017 № 5462 Уповноважену особу змінено на Грошову С.В . Процедура ліквідації продовжувалася до 17.09.2019.

25.09.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681110023024349 про державну реєстрацію припинення Банку.

Позивач, вважаючи протиправним наказ Уповноваженої особи Фонду в частині щодо визнання нікчемним договору банківського рахунку, укладеного між ним та Банком, звернулася до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14), Інструкцією про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174 (далі - Інструкція № 174) та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція № 492).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

У ст. 12 Закону № 4452-VI передбачено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов`язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

У ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур`єр або Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п.п. 3-6 розділу ІІІ Положення № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

У п.п. 2, 4, 6 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих положень дозволяє стверджувати, що правовою підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом про внесення (перерахування) коштів на її рахунок.

Разом з тим, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Втім, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не компетентні визнавати правочини нікчемними, оскільки правочин є нікчемним відповідно до закону, за наявності підстав, виключний перелік яких регламентовано частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI.

При цьому, положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 826/1476/15, та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування колегією суддів при вирішенні даної справи.

Отже, єдиною та необхідною умовою для не включення особи (клієнта банку) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку з нікчемністю відповідного правочину є наявність підстав, виключний перелік яких регламентовано частиною третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, судова колегія також приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у вказаному рішенні, щодо кола обставин, які належить встановити суду у справах даної категорії, а саме: 1) на якій підставі кошти потрапили на рахунок позивача; 2) які саме умови договору, укладеного між позивачем і Банком, передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами Банку; 3) на якій підставі позивачу відмовлено у включенні до переліку вкладників; 4) який саме правочин за твердженням Уповноваженої особи є нікчемним та на який конкретно пункт частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI вона при цьому посилається.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд встановив, що кошти на рахунку позивача, щодо якого її не було включено до переліку вкладників ПАТ Старокиївський банк , які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, що й є предметом даного спору, були внесені на підставі відповідного договору від 11.06.2014 у цей же день.

Вказаний договір укладений до запровадження тимчасової адміністрації у банку та віднесення його до категорії неплатоспроможних, що у відповідності до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 21.12.2018 по справі № 826/18031/14, є однією з обставин, з якими закон пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом.

При цьому, укладений між позивачем і банком договір містить стандартні умови та не передбачає надання позивачу будь-яких переваг перед іншими клієнтами банку і відповідачами не доведено зворотного.

При цьому, ані в наказі від 29.08.2014 № 61 щодо визнання нікчемними правочинів, зокрема договору позивача та вказаних за ним транзакцій, ані в надісланому позивачу листі-повідомленні Уповноваженою особою Фонду не зазначено конкретної підстави (пункту ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI), за якою саме правочини позивача з Банком є нікчемними і позивачу відмовлено у включенні до переліку вкладників, а лише наведено загальне посилання на ст. 38 Закону № 4452-VI та ст.ст. 215, 228 ЦК України.

Також відповідачами й в суді не доведено наявності будь-якої з правових підстав, чітко визначених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI, для віднесення до нікчемних договору, укладеного між позивачем і банком, та/або правочину із зарахування коштів на її банківській рахунок.

Крім того, відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що кошти, залучені на рахунок позивача, не є вкладом, а позивач не є вкладником банку у розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI.

Доводи апелянта про те, що позивачем здійснено фіктивне вкладення коштів у розмірі 7287,04 грн., що було здійснено подрібнення частками великого вкладу, що метою укладання договору між позивачем та ПАТ Старокиївський банк було штучне створення обов`язку Фонду відшкодувати кошти за вкладом, що він є нікчемним у силу закону і що позивач не є вкладником та не набула права на отримання гарантованого відшкодування за рахунок Фонду, апеляційний суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не виконано обов`язок доказування, покладений на нього у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, і з приводу його доводів про те, що позивач не довела факту укладення відповідного договору між нею та банком і внесення коштів на її рахунок, а судом цього не встановлено, апеляційний суд зазначає, що в даному випадку позивачем до суду першої інстанції були надані наявні в неї докази, що містяться у матеріалах справи. Згідно ж з наведеною нормою адміністративного процесуального законодавства тягар доказування покладається на суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі, а не на фізичну особу, яка звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У контексті викладеного судова колегія зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України Про банки і банківську діяльність , Інструкцією № 492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15 та в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 822/2390/17.

У свою чергу, доказів на підтвердження відповідних обставин учасники справи суду не надано і апелянтом не наведено.

Доводи апелянта про те, що договір банківського рахунку укладено в період, коли Постановою НБУ від 12.05.2014 р. № 275/БТ ПАТ Старокиївський Банк було віднесено до категорії проблемних, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення Національного банку України по віднесенню банку до категорії проблемного є банківською таємницею відповідно до ст. 75 Закону № 4452-VІ , а отже, воно не могло бути відомо позивачу.

Відтак немає правових підстав покладати на позивача будь-які негативні наслідки за укладення вказаних договорів під час дії вищезазначеної постанови.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі № 826/18031/14.

Твердження апелянта про те, що позивач не є вкладником у розумінні Закону та не набула права на отримання гарантованого відшкодування за рахунок Фонду, видаються голослівними.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про допущення Уповноваженою особою протиправної бездіяльності щодо не включення позивача до вищевказаного переліку вкладників Банку.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача на отримання гарантованого відшкодування по її вкладу в банку є саме визнання протиправною такої бездіяльності Уповноваженої особи та зобов`язання її подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ Старокиївський банк , який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах гарантованої суми відшкодування.

При цьому, застосування вказаного способу захисту у даній категорії справ відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постановах від 04.07.2018 по справі № 826/1476/15, від 12.09.2018 по справі № 805/5186/15-а, від 20.09.2018 по справі № 809/316/16, що безпідставно не були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в даному випадку доцільним та необхідним є вийти за межі позовних вимог, відповідно до статті 9 КАС України, та задовольнити їх саме у вищенаведений спосіб.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору та відповідно до ст. 317 КАС України є правовою підставою для скасування судового рішення.

При цьому, колегія суддів не вбачає наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного позову в решті позовних вимог з наступних підстав.

Позовні вимоги щодо зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до реєстру вкладників банку є передчасними, оскільки передумовою для вчинення таких дій Фондом є надходження від Уповноваженої особи відповідної інформації про вкладника банку, що в даному випадку, як було встановлено вище, стосовно позивача Уповноваженою особою не подавалася.

Відповідності до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Крім того, провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування рішення (наказу) про визнання нікчемними правочинів (трансакцій) з повернення коштів за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного на ім`я позивача, підлягає закриттю з наступних підстав.

Як було зазначено вище, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення Уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 910/12294/16, 910/24198/16, 819/353/16.

Таким чином, оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб внаслідок прийняття такого рішення.

Отже, права позивача у даній справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи.

Відтак, встановлена правова природа такого рішення (наказу) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому такі позовні вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку, що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 238 та ч. 1 ст. 319 КАС України є правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі щодо вказаних позовних вимог.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 809/316/16.

Отже, апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року - скасуванню, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення - закриттю, позов - задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2020 - скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог про протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк від 29.08.2014 № 61 в частині визнання нікчемним правочину по безготівковому перерахуванню 11.06.2014 грошових коштів в сумі 7287,04 грн. з поточного рахунку громадської організації садівницького товариства Райдуга-1 на поточний рахунок № НОМЕР_1 - закрити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк Грошової Світлани Василівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк щодо не включення до переліку вкладників публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк , які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб, ОСОБА_1 за її вкладом у даному банку.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Старокиївський Банк подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про включення ОСОБА_1 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства Іванова Бориса Вікторовича , які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за його вкладом у даному банку.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 16 червня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: