Постанова

від 09.06.2020 по справі 925/556/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 925/556/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 09.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Приватного підприємства "Тетяна "С"

та Дочірнього підприємства "Умань-Агро"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 (повний текст рішення складено 11.10.2019)

у справі №925/556/19 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Умань-Агро"

до Приватного підприємства "Тетяна "С"

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

4) ОСОБА_3

5) ОСОБА_4

6) ОСОБА_5

7) ОСОБА_6

прo стягнення 284878,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Умань-Агро" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Тетяна "С" про стягнення з відповідача збитків (шкоди) заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в розмірі 284932 грн 80 коп., з яких 84239 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 148303 грн 15 коп. сплаченої власникам земельних ділянок орендної плати, 35924 грн 37 коп. сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, 16412 грн 28 коп. сплаченого до бюджету єдиного податку.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 червня 2019 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що на час звернення позивача до суду, факт самовільного зайняття земель відповідачем, у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами не доведено. Також відповідач вказував, що розрахунок розміру шкоди суперечить Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963. Крім того, відповідач вказував, що на час проведення перевірки він мав законне право користування зазначеним масивом на підставі договору оренди землі, укладеного 14 квітня 2005 року між Приватним підприємством "Тетяна "С" та Уманською РДА. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області наприкінці 2015 року, без відому відповідача та в порушення вимог статті 118 ЗК України безоплатно, шляхом приватизації передало ці землі фізичним особам. У свою чергу, статтею 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Частиною 3 цієї статті також передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів. Відтак, на думку відповідача, зміна власника вказаних земель не припинила право оренди відповідача, а тому підстав вважати, що відповідач самовільно зайняв ці землі немає. Відповідач вважає, що імовірні збитки завдані позивачу не з вини Приватного підприємства "Тетяна "С", а з вини орендодавців, які не повідомили позивача про права третіх осіб та не передали йому земельні ділянки у стані придатному для їх використання за призначенням. Водночас відповідач вказував, що вина лежить на Головному управлінні Держгеокадастру у Черкаській області, яке допустило порушення порядку приватизації земель, встановленого статтею 118 ЗК України, яка вимагає отримання згоди землекористувача на приватизацію земельної ділянки.

У відповіді на відзив позивач вказував, що факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок підтверджено матеріалами перевірки, проведеної відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 вересня 2017 року №218-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності". Позивач вказував, що закриваючи провадження у справі №712/12758/17 Соснівським районним судом Черкаської області було зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за яке передбачено ст. 197-1 КК України, у зв`язку з чим матеріали справи було передано до органів прокуратури. Позивач не погоджувався з доводами відповідача про те, що факт самовільного зайняття відповідачем земель не було доведено, оскільки даний факт було встановлено судом під час розгляду справи №823/1154/18. Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача на застосування при визначенні площі самовільно зайнятих земельних ділянок на постанову Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, оскільки вказаною постановою встановлено порядок відшкодування збитків, зокрема при тимчасовому зайнятті земельних ділянок з дозволу або за згодою землекористувача. Також позивач не погоджувався з доводами відповідача про наявність діючого договору оренди земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Тетяна "С" на користь Дочірнього підприємства "Умань-Агро" 84239 грн збитків та 1263,60 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується сума збитків у розмірі 84239 грн, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 148303 грн 15 коп. сплаченої власникам земельних ділянок орендної плати; 35924 грн 37 коп. сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, 16412 грн 28 коп. сплаченого до бюджету єдиного податку, суд виходив з того, що в даному випадку відсутній причинний зв`язок між сплатою позивачем орендної плати власникам земельних ділянок, податків, зборів інших платежів до бюджету та самовільним зайняттям відповідачем спірних земельних ділянок. При цьому суд зазначив, що позивач сплачував вказані кошти на виконання своїх зобов`язань передбачених договорами оренди та чинним законодавством України і сплата цих коштів не залежала від зайняття чи не зайняття земельних ділянок відповідачем.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Дочірнє підприємство "Умань - Агро" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що відповідач, усвідомлюючи свою протиправну поведінку, протягом 2017 року користувався земельними ділянками, які належать на праві користування позивачу, в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району за межами населеного пункту, площею 44,312 га, однак, не сплачував за користування вказаними земельними ділянками орендну плату, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі; відтак, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи. Позивач, у свою чергу поніс витрати з виплати орендної плати власникам земельних ділянок та пов`язаних із цим обов`язкових платежів до бюджету в розмірі 200693,80 грн за час, коли відповідач, фактичний користувач земельних ділянок, без достатньої правової підстави за рахунок належного землекористувача, не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками, фактично збільшив свої доходи. Цим фактом, на думку позивача, підтверджується наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та отриманими наслідками у вигляді збитків, завданих позивачу; зазначені витрати є реальними збитками, понесеними позивачем при фактичній неможливості користування орендованими земельними ділянками, для належного виконання взятого на себе цивільного зобов`язання щодо укладених договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 поновлено Дочірньому підприємству "Умань-Агро" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Умань-Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19; призначено розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із ухваленим судом першої інстанції рішенням, Приватне підприємство "Тетяна "С" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у позові.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що при розгляді справи судом першої інстанції помилково не взято до уваги той факт, що у відповідача відсутня вина у завданні шкоди самовільним зайняттям земель у частині ділянки загальною площею 12 га, в іншій частині самовільно зайнятих земель, позивачем не доведено факту їх зайняттям жодним належним, допустимим доказом, наявні в матеріалах справи план-схеми таким доказом бути не можуть, оскільки вони отримані з порушенням встановленого порядку та не містять даних, які б дали можливість встановити або перевірити місце та площу таких земель. Також відповідач вважає, що місцевим господарським судом помилково застосовано приюдицію, при встановленні обставин справи щодо строку дії договору оренди землі та щодо встановлення площі самовільно зайняття земель, оскільки у адміністративних справах такі обставини не встановлювались, а їх лише надана оцінка, що виключає приюдицію у даній справі і дає можливість стороні доводити або спростовувати відповідні обставини справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 поновлено Приватному підприємству "Тетяна "С" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Тетяна "С" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19; призначено розгляд апеляційної скарги.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 та від 09.06.2020 у справі №925/556/19 відмовлено у задоволенні клопотань Приватного підприємства "Тетяна "С" про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою.

В судове засідання апеляційної інстанції 09.06.2020 представник третьої особи-1, треті особи-2 - 7 не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сторони, треті особи належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення сторонам, третім особам -1, -2, -3, -4, -7.

Також в матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції від 30.01.2020, 17.02.2020, 12.03.2020, 02.04.2020, 20.05.2020, які надсилались ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , причиною повернення зазначено "не проживає" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

В матеріалах справи міститься конверт з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 20.05.2020, яка надсилалась ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , причиною повернення зазначено "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №925/556/19 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи-1, третіх осіб-2 - 7.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - листа Уманської місцевої прокуратури №34-511вих20 від 11.03.2020, копії постанови прокурора Уманської місцевої прокуратури від 10.07.2017 про об`єднання матеріалів досудового розслідування, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно кримінального провадження №42017251100000014, копії постанови Уманського районного відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області НПУ від 24.06.2019 про закриття кримінального провадження №42017251100000014, просив його задовольнити, долучити до матеріалів справи вказані докази та врахувати їх при ухваленні судового рішення.

Представник позивача заперечував проти вказаного клопотання, просив відмовити у його задоволенні.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання суду першої інстанції, що об`єктивно не залежали від нього.

Посилання позивача на неможливість надання відповідних доказів суду першої інстанції через те, що такі документи було направлено відповідачу 11.03.2020 на запит адвоката, не визнається судом як винятковий випадок неможливості подання суду першої інстанції таких доказів, що об`єктивно не залежав від відповідача з огляду на те, що відповідач (представник відповідача) не позбавлений був права звернутися з даним запитом під час розгляду справи в суді першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Умань-Агро" з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.05.2019 у справі №904/5335/18 в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; заперечував проти апеляційної скарги Приватного підприємства "Тетяна "С", просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тетяна "С" з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у позові; заперечував проти апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Умань-Агро", просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Тетяна "С" не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Умань-Агро" підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Приватного підприємства "Тетяна "С" на користь Дочірнього підприємства "Умань-Агро" 84239 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 148303 грн 15 коп. сплаченої власникам земельних ділянок орендної плати, 35924 грн 37 коп. сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, 16412 грн 28 коп. сплаченого до бюджету єдиного податку.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК України.

Згідно зі статтею 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а також на приписи ст. ст. 157, 211 Земельного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України та просив суд стягнути з відповідача 84239 грн збитків за самовільне зайняття земельних ділянок.

При цьому позивач вказував, що факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 14 вересня 2017 року.

Розрахунок збитків було проведено згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963.

Крім того позивачем було включено до суми збитків прямі витрати, а саме: сплачена власникам земельних ділянок орендна плата в розмірі 148303 грн 15 коп., нарахований, утриманий та сплачений до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір - 35924 грн 37 коп. та єдиний податок у розмірі 16412 грн 28 коп., всього - 200639 грн 80 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство "Умань - Агро" є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, на підставі укладених з фізичними особами договорів оренди землі, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зокрема, позивач орендує у фізичних осіб земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355.

В матеріалах справи відсутні докази визнання в судовому порядку договорів оренди землі недійсними.

Позивач вказував, що у березні 2017 року відповідач без відома та дозволу позивача, як належного землекористувача, приступив до користування земельними ділянками, які належать на праві користування Дочірньому підприємству "Умань-Агро", шляхом обробки та посіву насіння сільськогосподарських культур.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про звільнення земельних ділянок, однак відповідач, ігноруючи ці звернення, продовжував незаконно користуватися земельними ділянками (копії листів містяться в матеріалах справи).

23 серпня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом щодо самовільного використання Приватним підприємством "Тетяна "С" земельних ділянок, що перебувають в оренді заявника. До звернення були додані копії листів дочірнього підприємства "Умань - Агро", які були направлені на адресу відповідача, щодо припинення використання земельних ділянок.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 вересня 2017 року №218-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності" державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Черкаської області головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Звенигородському, Лисянському, Катеринопільському, Тальнівському, Шполянському районах та м. Ватутіному Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюку О.М. доручено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земель в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району.

14 вересня 2017 року державним інспектором проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району загальною площею 87,4390 га приватної форми власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, за результатами якого було складено акт від 14 вересня 2017 року за № 218-ДК/52/АО/10/011-17, у відповідності до якого державним інспектором встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району, за межами населеного пункту з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355, площею 44,312 га використовуються для вирощування сої та соняшника.

Також, 14 вересня 2017 року державним інспектором складено акт №218-ДК/218/АП/09/011-17 за результатами перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства Приватним підприємством "Тетяна "С", яка проведена відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

У результаті перевірки встановлено порушення вимог земельного законодавства, а саме: статей 126, 126 Земельного кодексу України, що полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок (частин) приватної власності, Приватним підприємством "Тетяна "С" в адміністративних межах Максимівської сільської ради за межами населеного пункту, орендарем яких є Дочірнє підприємство "Умань-Агро".

15 вересня 2017 року державним інспектором складено протокол №218-ДК/0071П/07/01/-17 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого встановлено, що 14 вересня 2017 року виявлено порушення вимог земельного законодавства, яке полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок (частин) сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355, приватної власності, орендарем яких є Дочірнє підприємство "Умань-Агро" в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району, за межами населеного пункту, площею 44,312 га, які Приватне підприємство "Тетяна "С" використовує для вирощування сільськогосподарських культур без правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

15 вересня 2017 року державним інспектором було складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, відповідно до якого розмір заподіяної шкоди становить 84293 грн.

В подальшому державним інспектором прийнято припис від 15 вересня 2017 року №218-ДК/0079Пр/03/01/-17, відповідно до якого при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності Приватним підприємством "Тетяна "С" встановлено порушення вимог земельного законодавства, а саме: статей 125, 126 Земельного кодексу України, що полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок (частин) сільськогосподарського призначення приватної власності в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району за межами населеного пункту, площею 44,312 га та вказано директору Приватного підприємства "Тетяна "С" Хливнюк Тетяні Павлівні усунути зазначені порушення земельного законодавства до 15 жовтня 2017 року.

28 вересня 2017 року державним інспектором було прийнято постанову про закриття справи №218-ДК/0070По/08/01/-17 за наслідком розгляду протоколу від 15 вересня 2017 року, відповідно до якої під час розгляду справи було встановлено, що громадянка ОСОБА_7 працює директором Приватного підприємства "Тетяна "С" порушила вимоги ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме 14 вересня 2017 року виявлено порушення вимог земельного законодавства України, що полягає в самовільному зайнятті земельних ділянок (частин) сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355 Максимівської сільської ради Уманського району, площею 44,312 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зазначені земельні ділянки приватної власності, орендарем яких є Дочірнє підприємство "Умань-Агро".

Встановлено, що порушенням заподіяно матеріальну шкоду на суму 84293 грн, яка розрахована відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963.

При цьому, зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за які передбачено статтею 197-1 Кримінального кодексу України, а тому керуючись ст. 211 Земельного кодексу України, а також ст. ст. 24, 33, 238-1, 276-278, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення справу про адміністративне правопорушення, яке вчинила громадянка ОСОБА_7 закрито, матеріали справи передано до Уманського відділення поліції ГУНП в Черкаській області.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року за №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Пунктом 7 Методики передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Водночас, постанова Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року №1619 втратила чинність 17 березня 2017 року.

Отже, на момент проведення державним інспектором обстежень самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок підстав для замовлення та виконання земельно-кадастрових робіт для визначення їх площі не було.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Факт самовільного зайняття відповідачем частин земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121-7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210- 7124385300:02:000:0211, 7124385300:02:000:0301- 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0338, 7124385300:02:000:0355, підтверджується протоколом Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15 вересня 2017 року про адміністративне правопорушення, приписом від 15 вересня 2017 року, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 14 вересня 2019 року.

Крім того, як зазначалося вище 28 вересня 2017 року державним інспектором було прийнято постанову про закриття справи, оскільки при розгляді справи зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за які передбачено статтею 197-1 Кримінального кодексу України.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що законно використовував частину спірних земельних ділянки на підставі договору оренди землі, строк дії якого закінчився 14 травня 2018 року.

При цьому відповідач зазначав, що 09 лютого 2015 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з проханням поновити договір оренди землі на новий строк.

Листом від 01 березня 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило підприємство, що вказаний договір діє до 14 травня 2018 року, а тому необхідності в його поновленні у 2015 році немає.

Матеріалами справи підтверджується, що 14 квітня 2005 року між Приватним підприємством "Тетяна "С" та Уманською РДА з відповідними подальшими змінами було укладено договір оренди землі, за умовами якого в користування відповідача було передано шість земельних ділянок з кадастровими номерами: від 7124385300:02:000:0001 по 7124385300:02:000:0006.

Зазначений договір був зареєстрований 19 квітня 2005 року (т.2 а.с.104 на звороті).

За умовами договору оренди землі, зі змінами від 03 березня 2006 року та від 08 травня 2008 року строк дії оренди землі становить 10 років.

Всі зміни та доповнення до договору є невід`ємною частиною самого договору.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що перебіг десятирічного строку дії договору розпочався після реєстрації 14.05.2008 додаткової угоди від 03.03.2008.

Доказів на підтвердження укладання додаткової угоди до договору про його продовження на новий строк матеріали справи не містять.

Отже, строк дії договору оренди закінчився 19 квітня 2015 року.

Колегією суддів встановлено, що Приватне підприємство "Тетяна "С" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюка Олександра Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду зі справи №823/1154/18 від 18 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Тетяна "С" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюка Олександра Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюка Олександра Миколайовича від 15 вересня 2017 року №218-ДК/0079Пр/07/01/-17. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2019 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року скасовано; рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року залишено в силі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 30 жовтня 2018 року вказав, що до матеріалів справи відповідачами не надано належних та допустимих доказів того, що саме Приватне підприємство "Тетяна "С" використовує земельні ділянки в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, а доводи державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюка Олександра Миколайовича про те, що позивач має намір отримати вищевказані земельні ділянки для сільськогосподарського використання - не може свідчити про їх фактичне самовільне зайняття, а тому є помилковим.

Так, відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно пункту 1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Колегія суддів звернула увагу на те, що відповідачем не надано до матеріалів адміністративної справи доказів встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (конкретного місцезнаходження земельних ділянок), що унеможливлює фактичне встановлення самовільного зайняття приватним підприємством "Тетяна "С" саме земельних ділянок за кадастровими номерами 7124385300:02:000:1115 - 7124385300:02:000:1120, 7124385300:02:000:0121 - 7124385300:02:000:0130, 7124385300:02:000:0210 - 7124385300:02:000:0211; 7124385300:02:000:0301 - 7124385300:02:000:0303, 7124385300:02:000:0306 - 7124385300:02:000:0308, 7124385300:02:000:0334 - 7124385300:02:000:0339, 7124385300:02:000:0355; 7124385300:02:000:0360 - 7124385300:02:000:0362.

Водночас Верховний Суд у своїй постанові вказав, що визнаючи протиправним та скасовуючи зазначений припис, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до матеріалів справи відповідачами не надано належних та допустимих доказів того, що саме Приватне підприємство "Тетяна "С" використовує земельні ділянки в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Натомість, суд касаційної інстанції такі висновки визнав необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Зокрема, при проведенні перевірки стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності земель в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, посадовою особою відповідача встановлені порушення вимог земельного законодавства, що полягають в самовільному зайнятті та використанні Приватним підприємством "Тетяна "С" земельних ділянок в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту загальною площею 43,00 га, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що позивачем (Приватним підприємством "Тетяна "С") не заперечується факт використання земельних ділянок в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, які були об`єктом перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Присяжнюком Олександром Миколайовичем , проте позивач посилається на те, що зазначені земельні ділянки він використовує відповідно до договору оренди землі, укладеного 14 квітня 2005 року з Уманською районною державною адміністрацією, відповідно до якого позивач у своєму користуванні мав 272,9950 га земель сільськогосподарського призначення, які розташовані в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району, у тому числі і спірні земельні ділянки.

Однак, суд касаційної інстанції звернув увагу, що зазначеним доводам була надана оцінка судом першої інстанції, зокрема було зазначено, що суд не бере до уваги твердження позивача про те, що відповідно до договору оренди землі, укладеного 14 квітня 2005 року з Уманською районною державною адміністрацією, відповідно до якого позивач у своєму користуванні мав 272,9950 га земель сільськогосподарського призначення, які розташовані в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району, у тому числі і спірні земельні ділянки, оскільки відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 823/879/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, строк дії договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14 квітня 2005 року, укладеного між Приватним підприємством "Тетяна С" та Уманською районною державною адміністрацією закінчився 19 квітня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд визнав правильним висновок суду першої інстанції про те, що припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Присяжнюком Олександром Миколайовичем управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15 вересня 2017 року №218-ДК/0079Пр/07/01/-17 винесений відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, Верховний Суд визнав, що оскаржувані дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Присяжнюком Олександром Миколайовичем здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також були здійснені пропорційно та своєчасно.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Приватне підприємство "Тетяна "С" приймало участь у справі №823/1154/18 як позивач, а також є відповідачем у справі №925/556/19.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Як зазначалося вище, Верховний Суд у своїй постанові від 25 січня 2019 року у справи №823/1154/18 вказав, що Приватним підприємством "Тетяна "С" не заперечується факт використання земельних ділянок в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, які були об`єктом перевірки державним інспектором, водночас під час розгляду цієї справи відповідач заперечує даний факт, а тому дані обставини свідчать про недобросовісність поведінки сторони, а заяви такими, що суперечать її попередній поведінці в іншій справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок в розумінні ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст. 211 Земельного кодексу України, загальною площею 44,312 га.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд встановив, що матеріали справи містять докази, які вказують на наявність в діях відповідача складу вказаного правопорушення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки ;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За таких обставин, на спірні земельні правовідносини поширюється дія ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України та п. п. 4, 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

Вказані обставини спростовують посилання відповідача на приписи Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, адже, предметом правового регулювання норм ст.157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних саме внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Спірні ж правовідносини відшкодування збитків виникли внаслідок самовільного зайняття відповідачем орендованих позивачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тобто без належних правовстановлюючих документів на землю (абзац 16 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"), що, в свою чергу, є підставою для застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач без достатніх на те підстав фактично використовував земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 44,312 га в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району за межами населеного пункту, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 84239 грн збитків (шкоди), заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення суми понесених ним витрат, а саме: 148303 грн 15 коп. сплаченої власникам земельних ділянок орендної плати, 35924 грн 37 коп. сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, 16412 грн 28 коп. сплаченого до бюджету єдиного податку.

В обґрунтування заявлених до стягнення збитків позивач посилався на приписи п. 2 ч. 1 ст. 225 ГК України, згідно якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Оскільки судом апеляційної інстанції достовірно встановлено обставини фактичного використання у 2017 році спірних земельних ділянок саме Приватним підприємством "Тетяна "С" без належних правовстановлюючих документів на землю, а позивачем, як належним землекористувачем, доведено понесення ним витрат зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок в розмірі 148303 грн 15 коп., сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору в розмірі 35924 грн 37 коп, сплаченого до бюджету єдиного податку в розмірі 16412 грн 28 коп., колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок в розмірі 148303 грн 15 коп, 35924 грн 37 коп. сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, та 16412 грн 28 коп. єдиного податку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.01.2020 у справі №902/803/17 зі спору про відшкодування збитків, що виник з подібних правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Умань-Агро" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19 - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 200693,80 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19 підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга Приватного підприємства "Тетяна "С" не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тетяна "С" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Умань-Агро" задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2019 у справі №925/556/19 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 200693,80 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов Дочірнього підприємства "Умань-Агро" задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Тетяна "С" на користь Дочірнього підприємства "Умань-Агро" 284878,80 грн. збитків та 4273 грн 18 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви .

Стягнути з Приватного підприємства "Тетяна "С" на користь Дочірнього підприємства "Умань-Агро" 4515,61 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Матеріали справи №925/556/19 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.06.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук