Постанова

від 04.06.2020 по справі 927/22/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 927/22/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Акціонерного товариства "Кредобанк"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області

від 10.01.2020 (повний текст підписано 10.01.2020)

про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову

у справі №927/22/20 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк",

до відповідачів: 1.Фермерського господарства "Добро",

2. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 2624061,50

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

08.01.2020 Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до відповідача 1 - Фермерського господарства "Добро" та відповідача 2 - ОСОБА_1 про солідарне стягнення 2624061,50 грн. заборгованості за кредитним договором №14/18 від 10.05.2018, у тому числі: 2235875,09 грн. неповернутої суми кредиту, 276928,68 грн. прострочених відсотків; 77048,85грн пені та 34208,88 грн. штрафу за невиконання грошового обороту.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням позичальником - Фермерським господарством "Добро" умов кредитного договору №14/18 від 10.05.2018 щодо своєчасного повернення частини кредиту згідно погодженого графіку, сплати процентів за користування кредитними коштами. Виконання умов даного кредитного договору забезпечено договором поруки №14/18/2 від 10.05.2018, укладеного між Акціонерним товариством "Кредобанк" та відповідачем 2 - фізичною особою ОСОБА_1 .

Разом з позовом Акціонерним товариством "Кредобанк" подано заяву від 27.12.2019 за №32463891/Ir00042 27122019о з проханням вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Фермерському господарству "Добро", в тому числі на: транспортний засіб Креон, модель 2Б-2500, 2015 року випуску, дата реєстрації 28.04.2015; транспортний засіб Камаз, модель 55102, 1987 року випуску, дата реєстрації 05.08.2015, об`єм двигуна 10850; транспортний засіб Креон 2Б-2500, 2016 року випуску, дата реєстрації 17.05.2016; транспортний засіб ГКБ, модель 819, дата реєстрації 16.09.2015;

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , в тому числі на: земельну ділянку, кадастровий номер 5920681800:02:001:0101 (площа 3,091га), адреса: Сумська область, Білопільський район, с/р Вирівська; земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:05:004:0273 (площа 0,0951га), адреса: Чернігівська область АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 205,4м кв., адреса: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 у справі №927/22/20 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Кредобанк" про вжиття заходів забезпечення позову- відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі; порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не подано жодних доказів, що підтверджують його доводи про майбутнє ухилення відповідачів 1 та 2 від виконання судового рішення, в тому числі щодо наміру відчужити належне їм на праві власності рухоме та нерухоме майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з постановленою ухвалою, позивач (АТ "Кредобанк") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 у справі №927/22/20 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Акціонерного товариства "Кредобанк" щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Фермерському господарству "Добро", в тому числі на: транспортний засіб Креон, модель 2Б-2500, 2015 року випуску, дата реєстрації 28.04.2015; транспортний засіб Камаз, модель 55102, 1987 року випуску, дата реєстрації 05.08.2015, об`єм двигуна 10850; транспортний засіб Креон 2Б-2500, 2016 року випуску, дата реєстрації 17.05.2016; транспортний засіб ГКБ, модель 819, дата реєстрації 16.09.2015;

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , в тому числі на: земельну ділянку, кадастровий номер 5920681800:02:001:0101 (площа 3,091га), адреса: Сумська область, Білопільський район, с/р Вирівська; земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:05:004:0273 (площа 0,0951га), адреса: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 205,4м кв., адреса: АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при розгляді відповідної заяви не було враховано тих обставин, що :

- відповідачі ухиляються від добровільного врегулювання заборгованості, дій по сплаті заборгованості - не вчиняють, станом на момент звернення до суду першої інстанції, заборгованість відповідачі в становила 2 624 061,50 грн., відповідачі продовжують ухилятись від взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та договором забезпечення;

- у відповідачі наявне у власності нерухоме майно, яке буде єдиним майном відповідачів, за рахунок якого можливо задовольнити грошові вимоги банку, в разі, якщо позов буде задоволено, а рішення суду добровільно виконаним не буде і постане необхідність виконувати його в рамках примусового виконання через відкриття виконавчого провадження;

- відповідачі можуть відчужити належне їм майно, внаслідок чого виконання рішення суду про стягнення коштів буде утруднено або неможливо взагалі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кредобанк" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 поновлено Акціонерному товариству "Кредобанк" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 у справі №927/22/20, відкрито апеляційне провадження у справі №927/22/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 призначено у відкритому судовому засіданні на 27.02.2020, встановлено учасникам справи процесуальний строк щодо подання відзиві, заяв та клопотань.

Ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена позивачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0411201368669, відповідачу - 1: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 1456700020913, відповідачу-2: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 1750300808495.

27.02.2020 розгляд справи №927/22/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 - не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) на лікарняному з 17.02.2020 по 27.02.2020 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2020 справу №927/22/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 призначено до розгляду ан 26.03.2020.

Ухвала суду апеляційної інстанції направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена позивачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0411201514576,7902609881487, відповідачу - 1: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 1456700021979, відповідачу-2: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 1750300811496.

26.03.2020 судове засідання у справі не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному, а судді Дикунської С.Я. - у відпустці, а також запровадженим законодавчо карантином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 розгляд справи №927/22/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 призначено на 30.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 розгляд справи №927/22/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 призначено на 04.06.2020.

Ухвала суду апеляційної інстанції направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена позивачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0411201663695, 7902610114856, відповідачу-2: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 1750300823737, а відповідачу не вручена у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача 1 - Фермерського господарства "Добро" та відповідача 2 - ОСОБА_1 - до суду апеляційної інстанції у встановлений ухвалою строк - не надходили.

Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачі не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подали відзиви на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Крім того, у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19. колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.06.2020 позивач, відповідач-1 та відповідач-2 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження.

Від позивача 23.03.2020 та 04.06.2020 засобами електронного зв`язку надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. У поданих заявах позивач також підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 у справі №927/22/20 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Акціонерного товариства "Кредобанк згідно заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідачі у встановлений судом строк відзивів а апеляційні скарги - не подали, що не є перешкодою перегляду рішення суду першої інстанції, що обумовлено ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неявка представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.01.2020 до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Кредобанк" до відповідача 1 - Фермерського господарства "Добро" та відповідача 2 - ОСОБА_1 про солідарне стягнення 2624061,50грн заборгованості за кредитним договором №14/18 від 10.05.2018, у тому числі: 2235875,09грн неповернутої суми кредиту, 276928,68грн прострочених відсотків; 77048,85грн пені та 34208,88грн штрафу за невиконання грошового обороту.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням позичальником - Фермерським господарством "Добро" умов кредитного договору №14/18 від 10.05.2018 щодо своєчасного повернення частини кредиту згідно погодженого графіку, сплати процентів за користування кредитними коштами. Виконання умов даного кредитного договору забезпечено договором поруки №14/18/2 від 10.05.2018, укладеного між Акціонерним товариством "Кредобанк" та відповідачем 2 - фізичною особою ОСОБА_1 .

Разом з позовом Акціонерним товариством "Кредобанк" подано письмову заяву від 27.12.2019 за №32463891/Ir00042 27122019о з проханням вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Фермерському господарству "Добро", в тому числі на: транспортний засіб Креон, модель 2Б-2500, 2015 року випуску, дата реєстрації 28.04.2015; транспортний засіб Камаз, модель 55102, 1987 року випуску, дата реєстрації 05.08.2015, об`єм двигуна 10850; транспортний засіб Креон 2Б-2500, 2016 року випуску, дата реєстрації 17.05.2016; транспортний засіб ГКБ, модель 819, дата реєстрації 16.09.2015;

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , в тому числі на: земельну ділянку, кадастровий номер 5920681800:02:001:0101 (площа 3,091га), адреса: Сумська область, Білопільський район, с/р Вирівська; земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:05:004:0273 (площа 0,0951га), адреса: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 205,4м кв., адреса: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпеченян позову, позивач вказував, що з огляду на значний розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором №14/18 від 10.05.2018 (ціна заявленого позову становить 2624061,50грн) існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення, у разі задоволення позову, оскільки упродовж судового розгляду наявного спору зареєстроване за відповідачами рухоме та нерухоме майно (в тому числі, ідентифіковане вище) може бути відчужене третім особам у будь-який момент. Відтак, з метою недопущення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та подальшого ефективного захисту та поновлення порушених прав або інтересів позивача, останній вважав за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно належне на праві приватної власності відповідачам 1 та 2.

При цьому позивач наголошував, що ринкова вартість ідентичного майна, яке зареєстроване за відповідачами 1 та 2 згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Єдиного державного реєстру МВС України (витяги з яких додані до заяви), є меншою за ціну позову, а тому, на його думку, принцип співрозмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами було дотримано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Зокрема інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За пунктом 1 частини 1 статті 137 вказаного Кодексу до заходів забезпечення позову віднесено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у поданій заяві про забезпечення позову заявник не навів належних доводів, які б свідчили про наявність зв`язку між запропонованим ним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, не обґрунтував доцільність вжиття таких заходів та адекватність обраного виду забезпечення позову вимогам його позовної заяви. Предметом позову у даній справі є вимога про солідарне стягнення боргу, тоді як заходи забезпечення позову стосуються належного відповідачам на праві власності рухомого та нерухомого майна. При цьому, скаржником не доведено доказами у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України відсутність у відповідачів грошових коштів за рахунок яких можливе виконання рішенян суду.

З урахуванням наведенного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги - відсутній правовий зв`язок і наявність такого скаржником не була доведена ні станом на момент вирішення спору, ні станом на момент апеляційного провадження.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач просить накласти арешт на все належне відповідачам нерухоме та рухоме майно, не зазначаючи його вартість, як і не вказуючи про межі такого заходу забезпечення позову, чим порушено принцип співмірності позовних вимог заявленим до вжиття заходам забезпечення позову.

Крім того, заява не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб. Позивач не обґрунтував того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження. Крім того, як правильно враховано судом першої інстанції до вказаної заяви не було додано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, в тому числі шляхом виявлення намірів відчуження в майбутньому належного їм на праві власності рухомого та нерухомого майна.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухилення відповідачів 1 та 2 від добровільного виконання вимог банку про дострокове повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, нарахованих за порушення договірних зобов`язань, не свідчить, що в майбутньому ними будуть вчинені дії направленні на ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у справі, у зв`язку з чим доводи скаржника в цій частині судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

З урахуванням викладеного, матеріалами оскарження підтверджується, що позивачем на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі, порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. 136 Господарського процесуального кодексу України підстави для вжиття заходів забезпечення позову - відсутні за наведених позивачем доводів та обґрунтувань, у зв`язку з чим заява Акціонерного товариства "Кредобанк" про вжиття заходів забезпечення позову - задоволенню не підлягає та обгрунтовано відхилена судом першої інстанції шляхом постановлення оскаржуваної ухвали, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 у справі №927/22/20.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кредобанк" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 у справі №927/22/20 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 у справі №927/22/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Кредобанк".

4. Матеріали оскарження №927/22/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови: 16.06.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

О.В. Тищенко