Постанова

від 10.06.2020 по справі 910/11607/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. Справа№ 910/11607/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 10.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.01.2019 (повний текст складено 05.02.2019)

у справі №910/11607/18 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Київська міська рада;

2. Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

3. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

про витребування майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

Печерська районна в місті Києва державна адміністрація звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" про витребування майна з чужого володіння, а саме, нежитлові приміщення з № 1 по № 9 (гр. пр. № 133) (в літ. А), загальною площею 63,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17-А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні нежитлові приміщення вибули із володіння Київської міської ради та Печерської райдержадміністрації, як органу, якому вищезазначене майно передане до сфери управління, незаконно та без відповідної на те волі останніх.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано нежитлові приміщення з № 1 по № 9 (гр. пр. № 133) (в літ. А), загальною площею 63,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо". Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" на користь Печерської районної в місті Києва державної адміністрації судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно листа Департаменту комунальної власності м. Києва від 19.09.2017 №062/02-07-9162 свідоцтво про право власності від 16.02.2005 на ім`я ОСОБА_1 не видавалося, відтак, ОСОБА_1 не мала права відчужувати таке майно.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірні нежитлові приміщення вибули з володіння територіальної громади міста Києва поза її волею та вона в особі Печерської районної в місті Києва державної адміністрації має право витребовувати це майно від добросовісного набувача, яким у даному випадку внаслідок неодноразового відчуження є Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо", за правилами статті 388 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11607/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі міститься клопотання скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11607/18. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач не брав участі у розгляді справи та дізнався про наявність даного судового спору лише у січні 2020 року. Копію повного тексту оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 було отримано відповідачем нарочно 22.01.2020, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи з відповідною відміткою.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права.

За твердженням відповідача, дана справа розглянута судом першої інстанції без належного повідомлення відповідача про наявність судового спору, що позбавило останнього надати свої заперечення щодо позову, докази, заяви/клопотання з процесуальних питань, тощо.

Разом з цим, відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції не було перевірено та не встановлено всіх обставин справи: а саме, не встановлено обставин набуття права власності на спірні приміщення за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва серія та номер 731423 від 16.02.2015, не здійснено жодних заходів для дослідження договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.08.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не досліджено акт приймання-передачі нерухомого майна, між відповідачем та ОСОБА_2 .

Також від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, у якості доказу, завіреної копії свідоцтва про право власності, яке видане 16.02.2005 Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, що засвідчує право власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення.

Згідно із вказаного свідоцтва право власності за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 20363127. Запис про права власності записано у реєстрову книгу № НС843-С5 за реєстровим номером №736-С від 10.03.2005.

Крім цього відповідач зазначає, що вищезгаданий доказ він не мав можливості подати до суду першої інстанції, так як справа була вирішена місцевим господарським судом без участі відповідача.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що посилання відповідача про не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання є безпідставними, оскільки, на думку позивача, проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням строку зберігання", свідчить лише про відмову отримання відповідачем відповідних процесуальних документів по справі.

Разом з цим, позивач наголошує на тому, що свідоцтво про право власності від 16.02.2005, серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу від 15.02.2005 на нежитлове приміщення з № 1 по №9 (групи приміщень №133), площею 63,3 кв.м. по вул. Кіквідзе (М. Бойчука), 17-а не видавалося, що підтверджується листом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради № 062/02/07-9162 від 19.09.2017.

З огляду на викладене, позивач вважає, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що спірні нежитлові приміщення вибули із володіння Київської міської ради та Печерської райдержадміністрації, як органу, якому вищезазначене майно передане до сфери управління, незаконно та без відповідної на те волі.

Короткий зміст відзиву третьої особи-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Третя особа-2 зазначає, що свідоцтво про право власності ОСОБА_1 третьою особою-2 не видавалась, тому спірні нежитлові приміщення вибули із власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради в обхід передбаченому законодавством порядку. Також рішення про приватизацію спірного майна Київською міською радою не приймалось.

Таким чином, третя особа-2 стверджує, що ні ОСОБА_2. , ані ОСОБА_1 та відповідач не набули права власності на вказане майно.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Відповідно до розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі №910/11607/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11607/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11607/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11607/18; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11607/18 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 25.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №910/11607/18 про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11607/18 не відбудеться 25.03.2020; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 повідомлено учасників справи №910/11607/18 про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11607/18 не відбудеться 22.04.2020; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 розгляд справи відкладено до 10.06.2020.

В судове засідання, яке відбулося 10.06.2020 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-2, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо".

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1605 "Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ "ХК" "Київміськбуд" до комунальної власності територіальної громади міста Києва" з-поміж іншого прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчий житловий фонд та передано до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій згідно з додатком 1.

У Переліку відомчого житлового фонду, що приймається до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передається до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій серед інших вказаний гуртожиток за адресою: вул. Кіквідзе, 17-А (Печерський район), загальною площею 4230,7 кв.м.

Відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.11.2012 № 2131 "Про затвердження актів приймання-передачі відомчого житлового фонду ПАТ "ХК" "Київміськбуд" в комунальну власність територіальної громади міста Києва до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій" затверджено акт приймання-передачі гуртожитку на вул. Кіквідзе, 17А в комунальну власність територіальної громади міста Києва до сфери управління Печерської районної в місті Києва державної адміністрації.

Згідно з Розпорядженням № 509 від 20.09.2013 "Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації" нерухомі об`єкти житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями, які перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління Печерської районної в місті Києва державної адміністрації, вирішено перезакріпити на баланс комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва з 01.09.2013, яке згідно з рішенням Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва".

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що власником гуртожитку по вул. Кіквідзе, 17А, є територіальна громада міста Києва в особі Печерської районної в місті Києва державної адміністрації, а балансоутримувачем такого майна - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва".

На момент передачі гуртожитку в будинку №17-А по вул. М. Бойчука нежитлове приміщення першого поверху площею 64,96 кв.м. (група приміщень №133) перебувало в орендному користуванні адвоката Білоконя Е.М. відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 31.08.2012 №284, укладеного між Державним підприємством "ЕКОС" ПАТ "ХК "Київміськбуд" та адвокатом Білоконем Е.М. для розміщення офісу.

На підставі заяви адвоката Білоконя Е.М., адресованої Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва", щодо відмови від оренди, 24.07.2014 приміщення нежитлові приміщення першого поверху площею 64,96 кв.м. були прийняті представниками балансоутримувача будинку по акту прийому - передачі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що частина вказаного гуртожитку по вул. Кіквідзе, 17А, а саме, згадані нежитлові приміщення № 133, площею 63,3 кв.м., вибули з володіння територіальної громади міста Києва в особі позивача незаконно та поза волею власника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано нежитлові приміщення з № 1 по № 9 (гр. пр. № 133) (в літ. А), загальною площею 63,3 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. М. Бойчука, будинок 17-А, з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо". Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" на користь Печерської районної в місті Києва державної адміністрації судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" з наступних підстав.

За змістом статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.09.2018 відкрито провадження у справі №910/11607/18, справу призначено до розгляду на 10.10.2018.

Зазначену ухвалу згідно зі штампом суду направлено учасникам справи (том 1, арк. справи 26).

У подальшому місцевий господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи, згідно з ухвалами від 10.10.2018, від 31.10.2018, від 10.12.2018, від 09.01.2019.

За змістом зазначених ухвал суду першої інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" у судові засідання не з`являвся.

Водночас, як свідчать матеріали справи, поштові конверти з ухвалами суду першої інстанції, направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо", повернуто до суду першої інстанції із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (том 1, арк. справи 31, 111, 130, 228, 242).

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 висловила правову позицію, подібну наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, що положення Господарського процесуального кодексу України не дають підстав для висновку, що повернення до суду кореспонденції із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення поштової кореспонденції з таких причин не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її відсутність за адресою, повідомленою суду.

З урахуванням зазначеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, а також однією з підстав, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" оскаржило рішення суду першої інстанції у цій справі, саме, у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції за відсутності представника учасника справи, не повідомленого належним чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст.ст. 319, 321, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

За приписами ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України). Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, добросовісним має вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно у особи, яка не має право його відчужувати, а недобросовісним володільцем є та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Витребування майна від добросовісного набувача (особи, яка не знала і не повинна була знати про те, що особа, у якої річ придбана, не має права її відчужувати) можливе у всіх випадках, коли майно придбане безоплатно у особи, яка не мала права відчужувати річ.

Якщо ж добросовісний набувач придбав річ за плату, власник вправі витребувати таку річ тільки у випадках, якщо вона вибула з володіння поза його (або особи, якій річ була передана власником) волею, зокрема загублена власником або іншою особою, якій річ була передана власником, або була викрадена у власника чи такої особи.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.12.2018 у справі № 910/4715/16 висловив позицію про те, що приписами ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею. При цьому, наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює застосування вимог наведеної норми щодо витребування майна від добросовісного набувача.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, 11.05.2017 право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 16.02.2005, яке видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва.

Колегія суддів встановила, що набуття права власності за ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення підтверджується виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) свідоцтвом про право власності від 16.02.2015, копія якого міститься у матеріалах справи.

У подальшому, 04.08.2017 право власності на нежитлові приміщення набув ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу,укладеного з ОСОБА_1

14.11.2017 право власності на спірні нежитлові приміщення перейшло до відповідача від ОСОБА_2 , за актом приймання-передачі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зроблені висновки суду першої інстанції про відсутні будь-які належні та достатні докази, які б свідчили про правомірне набуття ОСОБА_1 у власність нежитлових приміщень з № 1 по № 9 (гр. пр. № 133) (в літ. А), загальною площею 63,3 кв.м., по вул. М. Бойчука (Кіквідзе) є помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, наведені в апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що не належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи та унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача і задоволення позову у цій справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального та матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у справі №910/11607/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 15; код ЄДРПОУ 37401206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо" (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 17-А; код ЄДРПОУ 41692497) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три грн 00 коп).

Видачу наказу доручити Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/11607/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.06.2020 після виходу з відпустки судді Тарасенко К.В.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко