Ухвала

від 31.07.2020 по справі 910/11607/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11607/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі

за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Рондо"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Київська міська рада,

2) Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

про витребування майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 (повний текст складено 17.06.2020) у справі № 910/11607/18, надіслана скаржником поштою 13.07.2020. У поданій касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Подана касаційна скарга Печерської районної в місті Києві державної адміністрації не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Проте подана касаційна скарга хоч і містить посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та порушення судом норм процесуального права, а також на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/3496/17, однак оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання на випадок, зазначений у пунктах 1-4 частини другій статті 287 ГПК України, на підставі якого подається касаційна скарга у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовну заяву у цій справі подано у 2018 році, предметом спору якої є витребування майна з чужого володіння нежитлових приміщень з № 1 по № 9 (гр. пр. № 133) (в літ. А), загальною площею 63,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17-А.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 установлено у розмірі 1 762,00 грн.

Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 у цій справі скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відмовлено у повному обсязі.

Оскаржуючи рішення апеляційного суду, скаржник просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Касаційна скарга на вказане судове рішення була надіслана безпосередньо до суду касаційної інстанції, у такому випадку відповідно до підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Редакція ГПК України, яка діяла до 15.12.2017, передбачала, що касаційна скарга подавалась через апеляційний господарський суд, який зобов`язаний надіслати скаргу разом зі справою до касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 294 ГПК України, у чинній редакції, матеріали справи витребовуються ухвалою про відкриття касаційного провадження у справі за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху.

Оскільки до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду скарга надійшла без матеріалів справи, у колегії суддів відсутня можливість перевірити вартість спірного майна.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, касаційний суд за відсутності матеріалів справи № 910/11607/18, з матеріалів касаційної скарги не має можливості визначити вартість спірного майна, встановлену під час звернення з позовом, для розрахунку розміру судового збору, який необхідно сплатити за звернення з касаційною скаргою у цій справі, відтак скаржнику необхідно надати відповідні докази, а також докази сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у встановленому порядку та розмірі (у випадку невідповідності розміру сплаченого судового збору згідно з доданим до касаційної скарги платіжним дорученням від 26.06.2020 № 339 передбаченому законодавством розміру).

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/11607/18 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), а також доказів вартості спірного майна, а також доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі в передбаченому порядку та розмірі.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Керуючись статтями 174, 163, 169, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/11607/18 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Печерській районній в місті Києві державній адміністрації, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. О. Волковицька