Рішення

від 15.06.2020 по справі 924/1349/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2020 р. Справа № 924/1349/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом малого приватного підприємства фірма "Ерідон" Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі

до селянське фермерське господарство "С-Іванна" Хмельницька область, Дунаєвецький район, с.Балин

про стягнення 599568,53 грн., з яких: 16725,51 грн. - інфляційні втрати; 74592,79 грн. - 10% річних; 268534,05 - відсотки за користування товарним кредитом; 239716,18 грн. - пеня

Представники сторін:

позивач: Пустовойтов Д.М. - адвокат згідно ордера від 12.06.2020р. (в режимі відеоконференції)

відповідач: Кушнір В.А. - адвокат згідно ордера від 25.05.2020р.

Рішення постановляється 15.06.2020р., оскільки в судових засіданнях 06.05.2020р. та 25.05.2020р. постановлялися ухвали про відкладення судового засідання по суті, які занесені до протоколів судових засідань.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. відкрито провадження у справі №924/1349/19, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

28.01.2020р. судом продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, про що постановлена ухвала від 28.01.2020р.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. закрито провадження у справі в частині стягнення 2528470,55 грн. основного простроченого боргу за отриманий товар.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. закрито підготовче провадження у справі №924/1349/19, призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 07.04.2020р.

07.04.2020р. судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11:00 год. 06.05.2020р.

06.05.2020р. постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення судового засідання на 09:10 год. 25.05.2020р.

В судовому засіданні 25.05.2020р. постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення судового засідання на 09:15 год. 15 червня 2020р.

Позиція позивача.

Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" звернулося з позовом про стягнення з селянське фермерське господарство "С-Іванна" 599568,53 грн., з яких: 16725,51 грн. - інфляційні втрати; 74592,79 грн. - 10% річних; 268534,05 - відсотки за користування товарним кредитом; 239716,18 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. та додаткових угод, зокрема, щодо строків проведення оплати поставленого товару.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві від 24.12.2019р. визнає, що станом на 20.12.2019р. (день подання позову) заборгованість відповідача перед позивачем становить 2528470,55 грн., яка погашена платежами від 27.12.2019р. та 13.01.2020р. Зазначає, нарахування пені у розмірі 239716,18 грн. є надмірним та обтяжливим для відповідача. Просить врахувати фінансовий стан відповідача, терміни погашення основного боргу та зменшити суму стягуваної пені до 10000,00 грн. Відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем відповідачу 36% за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) за кожен день прострочення, оскільки такі проценти на думку відповідача за свою правовою природою підпадають під визначення пені. Також відповідач вважає несправедливо завищеною суму відсотків (10% річних), оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. Тому, просить зменшити нараховані відсотки до 3% річних.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.10.2018р. між малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (постачальник) та селянським фермерським господарство "С-Іванна" (покупець) укладено договір поставки №1156/19/57, відповідно до п. 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах цього договору зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у додатках до цього договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжностей даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

Згідно з п. 3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

У п. 3.2. договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (курс Міжбанку). Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору (Джерело курсу іноземних валют).

Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.5. цього договору (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2. цього договору.

Згідно п. 3.5. договору в тому разі, коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передачі векселів), курс іноземної валюти, визначений з дотриманням умов пункту 3.2. цього договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару, яка підлягає оплаті покупцем, застосовують формулу: С = А1 / А2 * В, де С - вартість товару, що підлягає оплаті; В - вартість неоплаченого товару за відповідними видатковими накладними; А1 - курс іноземної валюти на дату оплати товару, визначений згідно умов договору; А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно умов договору.

У разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов пункту 3.2. договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, покупець проводить оплату отриманого товару, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.

Умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (п. 5.1. договору).

Пунктом 6.2. договору визначено, що покупець: за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

У п. 6.7. договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

У п. 6.8. договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Згідно п. 9.2. договору договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як передбачено п. 9.3. договору, цей договір, включаючи додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між сторонами щодо предмету цього договору. Будь-які зміни або доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

24.01.2019р. між сторонами укладено додаток №1156/19/57/03 ПД до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р., в якому погодили поставку товару загальною вартістю 243098,40 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019р.

24.01.2019р. між сторонами укладено додаток №1156/19/57/02 ЗЗР до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р., в якому погодили поставку товару загальною вартістю 749791,09 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019р.

20.02.2019р. між сторонами укладено додаток №1156/19/57/04 ЗЗР до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р., в якому погодили поставку товару загальною вартістю 2298725,42 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 20.02.2019р. Для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи його оформлення; 80 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.08.2019р.

Пунктом 4 вказаного додатку передбачено, що у разі відвантаження постачальником товару без отримання від покупця попередньої оплати, такий товар буде поставленим покупцю на умовах відстрочення оплати. У цьому разі покупець зобов`язаний здійснити належний платіж в розмірі попередньої оплати за такий товар в продовж 15 календарних днів з моменту його отримання за видатковою накладною.

14.03.2019р. між сторонами укладено додаток №1156/19/57/05 ЗЗР до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р., в якому погодили поставку товару загальною вартістю 693201,32 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019р.

15.05.2019р. між сторонами укладено додаток №1156/19/57/06 ЗЗР до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р., в якому погодили поставку товару загальною вартістю 1478,14 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019р.

13.06.2019р. між сторонами укладено додаток №1156/19/57/08 ЗЗР до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р., в якому погодили поставку товару загальною вартістю 72644,16 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 21.10.2019р.

25.06.2019р. між сторонами укладено додаток №1156/19/57/09 ЗЗР до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р., в якому погодили поставку товару загальною вартістю 72223,20 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 21.10.2019р.

В усіх додатках, укладених до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. сторони передбачили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. та додатків до нього, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3535045,88 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1273 від 28.01.2019р. на суму 142713,60 грн.; №1287 від 28.01.2019р. на суму 100080,00 грн.; №1272 від 28.01.2019р. на суму 730967,75 грн.; №5995 від 21.02.2019р . на суму 366850,12 грн.; №6327 від 22.02.2019р . на суму 177100,06 грн.; №7064 від 26.02.2019р . на суму 321475,02 грн.; №8507 від 28.02.2019р . на суму 338525,05 грн.; №25694 від 04.04.2019р. на суму 141624,96 грн.; №26090 від 04.04.2019р. товару на суму 118249,97 грн.; №26941 від 05.04.2019р. на суму 88550,03 грн.; №36161 від 19.04.2019р . на суму 177100,06 грн.; №36208 від 19.04.2019р . товару на суму 177100,06 грн.; №25173 від 03.04.2019р . на суму 50373,54 грн.; №32798 від 15.04.2019р. на суму 1668,26 грн.; №32690 від 15.04.2019р . на суму 192760,86 грн.; №33170 від 15.04.2019р . на суму 15811,20 грн.; №36148 від 19.04.2019р . на суму 31442,40 грн.; №40043 від 24.04.2019р . на суму 114495,36 грн.; №50625 від 15.05.2019р. на суму 1478,14 грн.; №51041 від 16.05.2019р . на суму 82432,80 грн.; №63973 від 13.06.2019р . на суму 31488,48 грн.; №63976 від 13.06.2019р. на суму 72644,16 грн.; №67741 від 01.07.2019р. на суму 60114,00 грн. та довіреностями СФГ „С-Іванна» на отримання цінностей (товару).

На момент розгляду справи відповідач повністю оплатив позивачу вартість поставленого товару згідно платіжних доручень: №311 від 21.02.2019р. на суму 233020,72 грн.; №360 від 03.04.2019р. на суму 153999,96 грн.; №812 від 21.10.2019р. на суму 150000,00 грн.; №834 від 22.10.2019р. на суму 522474,65 грн. (до подання позову); №1006 від 27.12.2019р. на суму 528470,55 грн.; №1026 від 13.01.2020р. на суму 2000000,00 грн. (під час розгляду справи).

Відповідачем на підтвердження обставин, які перешкоджали вчасно розрахуватися з позивачем за отриманий товар надано: банківські виписки за період з 01.12.2019р. по 31.12.2019р. та з 01.01.2020р. по 31.01.2020р., з яких вбачається погашення відповідачем відсотків за кредитами, інформацію про рівень середньозважених цін на основні види сільськогосподарської продукції та продукти її переробки станом на 11 жовтня та 18 жовтня 2019 року, з яких вбачається падіння цін у Хмельницькій області на сільськогосподарську продукцію, зокрема на пшеницю 3 та 4 класу станом на 11.10.2019р. на 31% та 30% у порівнянні з минулим роком та станом на 18.10.2019р. - на 30% та 28% у порівнянні з минулим роком, у зв`язку з чим за твердженням відповідача господарство недоотримало 3000000,00 грн. від реалізації своєї сільськогосподарської продукції; договір поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. укладений з ПАТ „Агрохолдинг» , згідно якого відповідачем придбавалася сировина для підвищення родючості ґрунтів, постанова про накладення адміністративного стягнення №421-ДК/182По/08/01/-18 від 13.09.2018р., договір купівлі-продажу №526-19 від 02.05.2019р. укладений з ТОВ „Ропа Україна» , згідно якого відповідач придбав розкидач мінеральних добрив (за твердженням відповідача для усунення негативних екологічних наслідків), договори поставки №ВІН-Ф-13 від 24.12.2019р. та №ВІН-Ф-14 від 24.12.2019р., укладені з ТОВ „Кернер-Трейд» , згідно яких відповідач зобов`язався поставляти урожай 2020р., та отримує попередню оплату впродовж 3 банківських днів після підписання договору, виписки про перерахунок коштів за вказаними договорами поставки. Відповідач у відзиві зазначає, що розраховував отримати кошти (5000000,00 грн.) в рахунок майбутнього урожаю, які за попередні роки господарство отримувало в середині жовтня, а у 2019р. відповідні договори були укладені лише 24.12.2019р., а кошти отримані 27.12.2019р. та 10.01.2020р., частина з яких одразу була перерахована позивачу з метою погашення заборгованості за договором поставки №1156/19/27.

Враховуючи, що відповідач здійснював оплати в порушенням термінів, встановлених договором поставки та додатками до нього, позивач звернувся з позовом про стягнення з СФГ „С-Іванна» 599568,53 грн., з яких: 16725,51 грн. - інфляційні втрати; 74592,79 грн. - 10% річних; 268534,05 - відсотки за користування товарним кредитом; 239716,18 грн. - пеня.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2018р. між малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (постачальник) та селянським фермерським господарство "С-Іванна" (покупець) укладено договір поставки №1156/19/57, відповідно до п. 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах цього договору зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

На виконання умов договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. та додатків до нього, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3535045,88 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1273 від 28.01.2019р. на суму 142713,60 грн.; №1287 від 28.01.2019р. на суму 100080,00 грн.; №1272 від 28.01.2019р. на суму 730967,75 грн.; №5995 від 21.02.2019р . на суму 366850,12 грн.; №6327 від 22.02.2019р . на суму 177100,06 грн.; №7064 від 26.02.2019р . на суму 321475,02 грн.; №8507 від 28.02.2019р . на суму 338525,05 грн.; №25694 від 04.04.2019р. на суму 141624,96 грн.; №26090 від 04.04.2019р. товару на суму 118249,97 грн.; №26941 від 05.04.2019р. на суму 88550,03 грн.; №36161 від 19.04.2019р . на суму 177100,06 грн.; №36208 від 19.04.2019р . товару на суму 177100,06 грн.; №25173 від 03.04.2019р . на суму 50373,54 грн.; №32798 від 15.04.2019р. на суму 1668,26 грн.; №32690 від 15.04.2019р . на суму 192760,86 грн.; №33170 від 15.04.2019р . на суму 15811,20 грн.; №36148 від 19.04.2019р . на суму 31442,40 грн.; №40043 від 24.04.2019р . на суму 114495,36 грн.; №50625 від 15.05.2019р. на суму 1478,14 грн.; №51041 від 16.05.2019р . на суму 82432,80 грн.; №63973 від 13.06.2019р . на суму 31488,48 грн.; №63976 від 13.06.2019р. на суму 72644,16 грн.; №67741 від 01.07.2019р. на суму 60114,00 грн. та довіреностями СФГ „С-Іванна» на отримання цінностей (товару).

Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони у п. 3.1. договору погодили, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. При цьому, відповідно до абз. 2 п. 3.3. договору оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.5. цього договору.

Укладеними між сторонами додатками до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. визначено строки сплати:

- додатком №1156/19/57/04 ЗЗР від 20.02.2019р., передбачено, що оплата товару здійснюється в наступному порядку: 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 20.02.2019р.; 80 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.08.2019р. Пунктом 4 вказаного додатку визначено, що у разі відвантаження постачальником товару без отримання від покупця попередньої оплати, такий товар буде поставленим покупцю на умовах відстрочення оплати. У цьому разі покупець зобов`язаний здійснити належний платіж в розмірі попередньої оплати за такий товар в продовж 15 календарних днів з моменту його отримання за видатковою накладною. Всього згідно вказаного додатку було поставлено товар на суму 1906575,33 грн.;

- додатками №1156/19/57/08 ЗЗР від 13.06.2019р. та №1156/19/57/09 ЗЗР від 25.06.2019р. передбачено, що 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 21.10.2019р. Всього згідно вказаних додатків було поставлено товар на суму 132758,16 грн.

- додатками №1156/19/57/03 ПД від 24.01.2019р., №1156/19/57/02 ЗЗР від 24.01.2019р., №1156/19/57/05 ЗЗР від 14.03.2019р., №1156/19/57/06 ЗЗР від 15.05.2019р. передбачено, що 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019р. Всього згідно вказаних додатків було поставлено товар на суму 1495712,39 грн.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.

Враховуючи, що у платіжних дорученнях (№311 від 21.02.2019р. на суму 233020,72 грн.; №360 від 03.04.2019р. на суму 153999,96 грн.; №812 від 21.10.2019р. на суму 150000,00 грн.; №834 від 22.10.2019р. на суму 522474,65 грн.) відповідач зазначав рахунки, позивачем було зараховано проплати, здійснені до подання позову в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар згідно додатку №1156/19/57/04 ЗЗР від 20.02.2019р.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду у відповідача була наявна заборгованість в загальному розмірі 2528470,55 грн., з яких: 900000,00 грн. зі строком сплати до 01.08.2019р.; 132758,16 грн. - зі строком сплати до 21.10.2019р. та 1495712,39 грн. - зі строком сплати до 22.10.2019р.

Після відкриття провадження у справі відповідачем повністю було сплачено основну заборгованість за договором поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. в розмірі 2528470,55 грн. згідно платіжних доручень №1006 від 27.12.2019р. на суму 528470,55 грн.; №1026 від 13.01.2020р. на суму 2000000,00 грн., у зв`язку з чим ухвалою суду від 16.03.2020р. провадження у справі було закрито в частині стягнення 2528470,55 грн. основного простроченого боргу за отриманий товар.

Враховуючи, що відповідачем було порушено прострочення термінів оплати, встановлених договором поставки та додатками до нього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16725,51 грн. - інфляційних втрат; 74592,79 грн. - 10% річних; 268534,05 - відсотків за користування товарним кредитом; 239716,18 грн. - пені.

Щодо інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вбачається із розрахунку позивачем нараховано інфляційні втрати на суму заборгованості 1519554,65 грн. (частина вартості товару поставлена згідно додатку №1156/19/57/04 ЗЗР від 20.02.2019р.). У розрахунку зазначено період нарахування - з 02.08.2019 по 21.10.2019р. З аналізу розрахунку слідує, що нарахування інфляційний втрат здійснено за три місяці - з серпня по жовтень 2019р. Однак, враховуючи, що сума боргу в розмірі 1519554,65 грн. існувала повних два місяці, правомірним є нарахування інфляційних втрат за дану заборгованість за період з серпня по вересень 2019р., та становлять 6046,31 грн. Враховуючи, що відповідачем 21.10.2019р. здійснено оплату в розмірі 97080,00 грн. та 22.10.2019р. - в сумі 522474,65 грн., за жовтень 2019р. інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму заборгованості 900000,00 грн. та становлять 6300,00 грн.

Таким чином, до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 12346,31 грн. Тому у стягненні 4379,20 грн. (16725,51 - 12346,31) інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо 10% річних.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити 3% річних або інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 6.7. договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% річних.

Позивачем заявлено до стягнення 10% річних в розмірі 74592,79 грн., а саме: 33721,62 грн. - за період з 02.08.2019р. по 21.10.2019р. та 40871,17 грн. - за період з 23.10.2019р. по 20.12.2019р.

Однак під час здійснення нарахувань на суму заборгованості 1519554,65 грн. позивачем було враховано день фактичної (часткової) сплати - 21.10.2019р. За 21.10.2019р. розрахунок повинен проводитися на суму заборгованості з урахуванням часткової сплати, тобто - на суму 1422474,65 грн. (1519554,65 - 97080).

Суд здійснивши перерахунок дійшов висновку, що правомірним є нарахування 10% річних в розмірі 74566,20 грн., зокрема:

- 33305,31 грн. - за період з 02.08.2019р. по 20.10.2019р. на суму заборгованості 1519554,65 грн.;

- 389,72 грн. - за 21.10.2019р. на суму заборгованості 1422474,65 грн.;

- 40871,17 грн. - за період з 23.10.2019р. по 20.12.2019р. на суму заборгованості 2528470,55 грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 10% річних в розмірі 74566,20 грн. У стягненні 26,59 грн. 10% річних суд відмовляє.

Відповідач у відзиві вважає несправедливо завищений розмір 10% річних, який на думку відповідача не відповідає принципам розумності та справедливості, у зв`язку з чим просить зменшити розмір відсотків до 3% річних.

Судом враховується, що відсотки річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Також судом береться до уваги те, що сторони під час укладення договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. керувалися принципом свободи договору, встановленим ст. ст. 6, 627 ЦК України та за взаємною згодою погодили більший розмір річних, ніж встановлений ст. 625 ЦК України у зв`язку з простроченням виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару.

Тому клопотання відповідача про зменшення розміру відсотків до 3% річних не підлягає задоволенню.

Щодо відсотків за користування товарним кредитом.

Позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 268534,05 грн., а саме: 121397,85 грн. - за період з 02.08.2019р. по 21.10.2019р. та 147136,20 грн. - за період з 23.10.2019р. по 20.12.2019р.

За змістом підпункту 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з підпунктом 14.1.206 зазначеного Кодексу відсотки - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як було встановлено судом, поставка товару здійснювалася на умовах відстрочення оплати.

Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п. п. 4 та 5 додатків, укладених до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. сторони передбачили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Передбачені п. п. 4 та 5 додатків до договору поставки відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами. (Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2018р. у справі №908/639/18).

Таким чином, сторонами було погоджено розмір та порядок нарахування плати за користування товарним кредитом (процентів за користування чужими грошовими коштами), що узгоджується з положеннями ст. ст. 536 та 694 ЦК України.

З аналізу наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що під час здійснення нарахувань на суму заборгованості 1519554,65 грн. позивачем було враховано день фактичної (часткової) сплати - 21.10.2019р. За 21.10.2019р. розрахунок повинен проводитися на суму заборгованості з урахуванням часткової сплати, тобто - на суму 1422474,65 грн. (1519554,65 - 97080).

Суд здійснивши перерахунок дійшов висновку, що правомірним є нарахування 36% річних за користування товарним кредитом в розмірі 268438,30 грн., зокрема:

- 119899,11 грн. - за період з 02.08.2019р. по 20.10.2019р. на суму заборгованості 1519554,65 грн.;

- 1402,99 грн. - за 21.10.2019р. на суму заборгованості 1422474,65 грн.;

- 147136,20 грн. - за період з 23.10.2019р. по 20.12.2019р. на суму заборгованості 2528470,55 грн.

Таким чином, до стягнення підлягають відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 268438,30 грн. У стягненні 95,75 грн. відсотків за користування товарним кредитом суд відмовляє.

Відповідач заперечуючи проти стягнення 36% річних за користування товарним кредитом, зазначає, що вказані відсотки, нараховані за кожен день прострочення невиконаного зобов`язання та за своєю правовою природою підпадають під визначення пені. Однак такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки пеня та відсотки за користування товарним кредитом (чужими грошовими коштами) мають різну правову природу та різний порядок нарахування. Так, пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання та її розмір обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ. На відміну від пені, відсотки за користування товарним кредитом передбачені сторонами в договорові нараховуються у розмірі 36% річних за увесь період прострочення виконання. Враховуючи зазначене, судом не приймається до уваги посилання відповідача на постанови Верховного Суду України у справах №3-37гс13, №3-32гс14, постанови Вищого господарського суду України у справах №24/2341-2009, №917/2391/13, №910/10473/14, в яких сторонами в договорі проценти за користування чужими грошовими коштами були передбачено в розмірі відсотків від вартості невиконаного за кожен день прострочення, які підпадали під визначення пені.

При цьому господарський суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Положеннями ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №908/639/18).

Щодо пені.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 6.2. договору передбачили, що покупець: за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

У п. 6.8. договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 239716,18 грн., а саме: 112738,47 грн. - за період з 02.08.2019р. по 21.10.2019р. та 126977,71 грн. - за період з 23.10.2019р. по 20.12.2019р.

Аналізуючи здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що під час здійснення нарахувань на суму заборгованості 1519554,65 грн. позивачем було враховано день фактичної (часткової) сплати - 21.10.2019р. За 21.10.2019р. розрахунок повинен проводитися на суму заборгованості з урахуванням часткової сплати, тобто - на суму 1422474,65 грн. (1519554,65 - 97080).

Суд здійснивши перерахунок дійшов висновку, що правомірним є нарахування пені в розмірі 237411,66 грн., зокрема:

- 111364,62 грн. - за період з 02.08.2019р. по 20.10.2019р. на суму заборгованості 1519554,65 грн.;

- 1286,07 грн. - за 21.10.2019р. на суму заборгованості 1422474,65 грн.;

- 124760,97 грн. - за період з 23.10.2019р. по 20.12.2019р. на суму заборгованості 2528470,55 грн.

Таким чином, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 237411,66 грн. У стягненні 2304,52 грн. пені суд відмовляє.

Під час розгляду даного спору судом враховуються правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.12.2019р. у справі №902/235/19 та від 18.12.2018р. у справі №908/639/18, зокрема, щодо одночасного стягнення інфляційних втрат, штрафних санкцій, відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом у зв`язку із порушенням покупцем строків оплати товару, проданого на умовах товарного кредиту (з відстроченням платежу).

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені.

Відповідач у відзиві від 12.03.2020р., посилаючись на важкий фінансовий стан, падіння цін на сільськогосподарську продукцію, добросовісність намірі щодо погашення заборгованості перед позивачем та ступінь виконання зобов`язань, просить зменшити заявлену до стягнення пеню до 10000,00 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.

Як слідує з матеріалів справи, заборгованість відповідача з оплати поставленого товару за договором поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. виникла, у тому числі через зниження у 2019 році (у порівнянні з 2018 роком) цін на сільськогосподарську продукцію. Так згідно інформації про рівень середньозважених цін на основні види сільськогосподарської продукції та продукти її переробки станом на 11 жовтня та 18 жовтня 2019 року, у Хмельницькій області відбулося падіння цін на сільськогосподарську продукцію, зокрема на пшеницю 3 та 4 класу станом на 11.10.2019р. на 31% та 30% у порівнянні з минулим роком та станом на 18.10.2019р. - на 30% та 28%. При цьому, як слідує з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності СФГ „С-Іванна» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Крім того, фінансове становище відповідача обтяжується кредитними зобов`язаннями АТ "Ощадбанк ", про що свідчать банківські виписки за період з 01.12.2019р. по 31.12.2019р. та з 01.01.2020р. по 31.01.2020р.

Під час вирішення питання щодо зменшення розміру пені судом враховується ступінь виконання зобов`язань за договором, зокрема те, що відповідачем під час розгляду справи було повністю погашено основну заборгованість. Крім того, як слідує із банківських виписок, частина коштів отриманих відповідачем 27.12.2019р. та 10.01.2020р. від ТОВ „Кернер-Трейд» в рахунок майбутнього урожаю, одразу була перерахована позивачу з метою погашення заборгованості за договором поставки №1156/19/27 від 04.10.2018р.

Разом з тим, суд вважає, що зменшення розміру пені до 10000,00 грн. із правомірно заявлених 237411,66 грн. пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на вищенаведене, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, враховуючи ступінь виконання зобов`язань за договором (погашення основної заборгованості), зниження ціни на сільськогосподарську продукцію, стягнення в тому числі відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 268438,30 грн., 10% річних в розмірі 74566,20 грн., інфляційних втрат в розмірі 12346,31 грн., а також те, що позивач не надав доказів понесення збитків у зв`язку із простроченням виконанням відповідачем основного зобов`язання за договором поставки, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд дійшов висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, передбаченими ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та зменшити розмір належної до стягнення пені на 50%. Таким чином, до стягнення підлягає пеня в розмірі 118705,83 грн. (237411,66 * 50%).

В решті частини клопотання відповідача про зменшення пені суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 474056,64 з яких: 12346,31 грн. - інфляційні втрати; 74566,20 грн. - 10% річних; 268438,30 грн. - відсотки за користування товарним кредитом; 118705,83 грн. - пеня.

У решті позову щодо стягнення 125511,89 грн., з яких: 4379,20 грн. - інфляційні втрати; 26,59 грн. 10% річних; 95,75 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 121010,35 грн. - пеня суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, при розподілі судового збору щодо вимоги про стягнення штрафу та пені судом беруться до уваги приписи п. 9 ст. 129 ГПК України та у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір із суми пені, яка зменшена судом, покладається на СФГ „С-Іванна» . Враховуючи зазначене, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 8891,44 грн. (1,5 % від правомірно заявлених вимог в розмірі 592762,47 грн.).

Також позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» у сумі пропорційно розміру позовних вимог щодо яких провадження у справі було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з селянського фермерського господарства "С-Іванна" (32440, Хмельницька область, Дунаєвецький район, с.Балин, вул. Шевченка, 3, ідентифікаційний код 31013596) на користь малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, 46, ідентифікаційний код 19420704) 12346,31 грн. (дванадцять тисяч триста сорок шість гривень 31 коп.) інфляційних втрат; 74566,20 грн. (сімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень 20 коп.) 10% річних; 268438,30 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 30 коп.) відсотків за користування товарним кредитом; 118705,83 грн. (сто вісімнадцять тисяч сімсот п`ять гривень 83 коп.) пені, 8891,44 грн. (вісім тисяч вісімсот дев`яносто одну гривню 44 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину (ч. 4 розділу Х ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2020р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи,

2 - позивачу, мале приватне підприємство фірма "Ерідон" (03191, м.Київ, а/с 50);

3 - відповідач, селянське фермерське господарство "С-Іванна" (32440, Хмельницька область, Дунаєвецький район, с.Балин, вул. Шевченка, буд.3).

Всім рек. з повід.