Постанова

від 30.09.2020 по справі 924/1349/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Справа № 924/1349/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Боровик Б.М. - адвокат

відповідача: представник не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Селянського фермерського господарства "С-Іванна" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 15.06.20р. суддею Танасюк О.Є. у м. Хмельницькому, повний текст складено 17.06.20р. у справі № 924/1349/19

за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон"

до Селянського фермерського господарства "С-Іванна"

про стягнення 599568,53 грн., з яких: 16725,51 грн. інфляційні втрати; 74592,79 грн. - 10% річних; 268534,05 - відсотки за користування товарним кредитом; 239716,18 грн. - пеня

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2020 у справі № 924/1349/19 позов Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" до Селянського фермерського господарства "С-Іванна" про стягнення 599568,53 грн, з яких: 16725,51 грн інфляційні втрати; 74592,79 грн - 10% річних; 268534,05 - відсотки за користування товарним кредитом; 239716,18 грн - пеня задоволено частково.

1.2. Стягнуто з Селянського фермерського господарства "С-Іванна" на користь Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" 12346,31 грн - інфляційних втрат; 74566,20 грн - 10% річних; 268438,30 грн - відсотків за користування товарним кредитом; 118705,83 грн - пені, 8891,44 грн - витрат по сплаті судового збору.

1.3. В решті позовних вимог відмовлено.

2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції .

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що всупереч укладеному договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018 між Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (постачальник) та Селянським фермерським господарством "С-Іванна" останнє допустило прострочення оплати за товар - засобів захисту рослин та мінеральних добрив, чим порушило умови господарського договору.

2.2. На момент звернення з позовом до суду першої інстанції у відповідача була наявна заборгованість в загальному розмірі 2528470,55 гривень.

2.3. Після відкриття провадження у справі відповідачем повністю було сплачено основну заборгованість за договором поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018 в розмірі 2528470,55 грн, у зв`язку з чим ухвалою суду від 16.03.2020 провадження у справі було закрито в цій частині.

2.4. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (порушення строків оплати) позивачем нараховано та заявлено до стягнення 16725,51 грн - інфляційних втрат; 74592,79 грн - 10% річних; 268534,05 - відсотків за користування товарним кредитом; 239716,18 грн -пені.

2.5. Суд першої інстанції, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, частково (на 50%) задоволив позовні вимоги.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Селянське фермерське господарство "С-Іванна" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно у якій просить:

3.1.1. Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року у справі № 924/1349/19 в частині стягнення з Селянського фермерського господарства С-Іванна на користь Малого приватного підприємства фірма Ерідон 74566,20 грн. 10% річних та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким зменшити розмір відсотків до 3% річних.

3.1.2. Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року у справі № 924/1349/19 в частині стягнення з Селянського фермерського господарства "С-Іванна" на користь Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" 268438.30 грн відсотків за користування товарним кредитом та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити Малому приватному підприємству фірма "Ерідон" у стягненні з Селянського фермерського господарства "С-Іванна" 268438,30 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що Селянське фермерське господарство "С-Іванна" не погоджується з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2020 в частині стягнення з останнього на користь Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" 268438,30 грн. відсотків за користування товарним кредитом та в частині відмови відповідачу у задоволенні клопотання стосовно зменшення розміру відсотків річних з 10% до 3% річних. Вважає що рішення в цих частинах прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки судом не було враховано позицію Великої палати Верховного суду, висвітлену у п.8.38 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, а саме, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

3.2.1. Відносно відсотків за користування товарним кредитом апелянт зазначив наступне: судом першої інстанції у оскаржуваному Рішенні безпідставно нараховані та стягнуті з відповідача 268438,30 грн відсотків за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) за кожен день прострочення, оскільки такі проценти за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.

3.2.2. При поданні позову позивач, посилаючись на умови пунктів 4 та 5 всіх додатків до Договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018 року (далі - Договір поставки) та на норми ст. 536 та ч.5 ст. 694 ЦК України, нарахував 36% різних за користування товарним кредитом, що склали, згідно розрахунку позивача, загальну суму 268534,05 грн., однак в подальшому судом, при винесені Рішення, здійснено перерахунок і стягнуто 268438.30 грн. відсотків за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) за кожен день прострочення.

3.2.3. Таким чином, позивачем про поданні позову, було нараховано, а судом, при винесені Рішення, перераховано та стягнуто з відповідача 36% річних за період з 02.08.2019 по 21.10.2019, тобто за 81 день прострочення платежу та за період з 23.10.2019 по 20.12.2019. тобто за 59 днів прострочення платежу. Отже, позивачем, було нараховано, а судом, в порушення норм матеріального права, стягнуто з відповідача відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за поставлений товар, тобто за те саме порушення за той же самий період, за що ним раніше нараховувалась пеня. Таким чином, подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. 16.09.2020 від малого приватного підприємства фірма "Ерідон" на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому просить залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2020 у справі №924/1349/19 без змін, а апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "С-Іванна" від 05.08.2020 без задоволення.

4.2. Від Селянського фермерського господарства "С-Іванна" 29.09.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із неможливістю прибуття Голови СФГ "С-Іванна" Білого О.А., клопотання обумовлено терміновим обов`язковим відрядженням до міста Києва.

4.2.2. Колегія суддів з`ясувала думку представника позивача, щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

4.2.3. Представник позивача заперечив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, так як вважає останнє не обґрунтованим та безпідставним.

4.2.4. Колегія суддів вважає відхиляє клопотання скаржника про відкладення судового засідання не підлягає до задоволення, так як нових доказів до суду апеляційної інстанції не надавалось, а отже жодних доповнень чи пояснень окрім викладених в апеляційній скарзі не існує.

4.2.5. Розгляд апеляційної скарги можливий без участі скаржника, оскільки його явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася.

4.3. В судовому засіданні представник приватного підприємства фірма "Ерідон" заперечив проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві. Просив залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2020 у справі №924/1349/19 без змін, а апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "С-Іванна" без задоволення.

4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Селянського фермерського господарства "С-Іванна" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2020 у справі № 924/1349/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Податковий кодекс України;

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2018 між Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (постачальник) та Селянським фермерським господарством (СФГ) "С-Іванна" (покупець) укладено договір поставки № 1156/19/57, відповідно до п. 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах цього договору зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Згідно з п. 1.2. договору найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

7.2.1. Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у додатках до цього договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору.

7.2.2. Відповідно до п. 2.3. договору, загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжностей даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

7.2.3. Згідно з п. 3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

7.2.4. У п. 3.2. договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (курс Міжбанку). Для визначення курсу Міжбанку сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до цього договору (Джерело курсу іноземних валют).

7.2.5. Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2. та 3.5. цього договору (п. 3.3. договору).

7.2.6. Відповідно до п. 3.4. договору оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється за цінами, визначеними на дату формування видаткової накладної з дотриманням умов пунктів 3.2. цього договору.

7.2.7. Згідно п. 3.5. договору в тому разі, коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків (дата зарахування коштів або передачі векселів), курс іноземної валюти, визначений з дотриманням умов пункту 3.2. цього договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, сторони для визначення вартості товару, яка підлягає оплаті покупцем, застосовують формулу: С = А1 / А2 * В, де С вартість товару, що підлягає оплаті; В вартість неоплаченого товару за відповідними видатковими накладними; А1 курс іноземної валюти на дату оплати товару, визначений згідно умов договору; А2 курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно умов договору.

7.2.8. У разі, коли на момент проведення розрахунків (на дату здійснення оплати або передачі векселів) курс продажу іноземних валют, визначений у відповідності до умов пункту 3.2. договору, буде меншим за відповідний курс, використаний на момент оформлення видаткових накладних, покупець проводить оплату отриманого товару, виходячи із курсу продажу іноземних валют, використаного на дату оформлення видаткових накладних.

7.2.9. Умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (п. 5.1. договору).

7.2.10. Пунктом 6.2. договору визначено, що покупець: за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

7.2.11. У п. 6.7. договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених пунктами 3.2. та 3.3. цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

7.2.12. У п. 6.8. договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

7.2.13. Згідно п. 9.2. договору договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

7.2.14. Як передбачено п. 9.3. договору, цей договір, включаючи додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між сторонами щодо предмету цього договору. Будь-які зміни або доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін.

7.3. В подальшому, 24.01.2019 між сторонами укладено додаток №1156/19/57/03 ПД до договору поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018, в якому погодили поставку товару загальною вартістю 243098,40 грн Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019.

7.3.1. Також, 24.01.2019 між сторонами укладено додаток № 1156/19/57/02 ЗЗР до договору поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018, в якому погодили поставку товару загальною вартістю 749791,09 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019.

7.3.2. 20.02.2019 між сторонами укладено додаток № 1156/19/57/04 ЗЗР до договору поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018, в якому погодили поставку товару загальною вартістю 2298725,42 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 20.02.2019. Для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи його оформлення; 80 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.08.2019. Пунктом 4 вказаного додатку передбачено, що у разі відвантаження постачальником товару без отримання від покупця попередньої оплати, такий товар буде поставленим покупцю на умовах відстрочення оплати. У цьому разі покупець зобов`язаний здійснити належний платіж в розмірі попередньої оплати за такий товар в продовж 15 календарних днів з моменту його отримання за видатковою накладною.

7.3.3. 14.03.2019 між сторонами укладено додаток № 1156/19/57/05 ЗЗР до договору поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018, в якому погодили поставку товару загальною вартістю 693201,32. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019.

7.3.4. 15.05.2019 між сторонами укладено додаток № 1156/19/57/06 ЗЗР до договору поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018, в якому погодили поставку товару загальною вартістю 1478,14 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2019.

7.3.5. 13.06.2019 між сторонами укладено додаток № 1156/19/57/08 ЗЗР до договору поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018, в якому погодили поставку товару загальною вартістю 72644,16 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 21.10.2019.

7.3.6. 25.06.2019 між сторонами укладено додаток № 1156/19/57/09 ЗЗР до договору поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018, в якому погодили поставку товару загальною вартістю 72223,20 грн. Відповідно до п. 3 додатку оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3. договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 21.10.2019.

7.4. В усіх додатках, укладених до договору поставки № 1156/19/57 від 04.10.2018 сторони передбачили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

7.5. На виконання умов договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018 та додатків до нього, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3535045,88 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 1273 від 28.01.2019 на суму 142713,60 грн; № 1287 від 28.01.2019 на суму 100080,00 грн; № 1272 від 28.01.2019 на суму 730967,75 грн; № 5995 від 21.02.2019 на суму 366850,12 грн; № 6327 від 22.02.2019 на суму 177100,06 грн; № 7064 від 26.02.2019 на суму 321475,02 грн; № 8507 від 28.02.2019 на суму 338525,05 грн; № 25694 від 04.04.2019 на суму 141624,96 грн; № 26090 від 04.04.2019 товару на суму 118249,97 грн; № 26941 від 05.04.2019 на суму 88550,03 грн; № 36161 від 19.04.2019 на суму 177100,06 грн; № 36208 від 19.04.2019 товару на суму 177100,06 грн; № 25173 від 03.04.2019 на суму 50373,54 грн; № 32798 від 15.04.2019 на суму 1668,26 грн; № 32690 від 15.04.2019 на суму 192760,86 грн; № 33170 від 15.04.2019 на суму 15811,20 грн; № 36148 від 19.04.2019 на суму 31442,40 грн; № 40043 від 24.04.2019 на суму 114495,36 грн; № 50625 від 15.05.2019 на суму 1478,14 грн; № 51041 від 16.05.2019 на суму 82432,80 грн; № 63973 від 13.06.2019 на суму 31488,48 грн; № 63976 від 13.06.2019 на суму 72644,16 грн; № 67741 від 01.07.2019 на суму 60114,00 грн та довіреностями СФГ "С-Іванна" на отримання цінностей (товару).

7.6. На момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідач повністю оплатив позивачу вартість поставленого товару згідно платіжних доручень: № 311 від 21.02.2019 на суму 233020,72 грн; № 360 від 03.04.2019 на суму 153999,96 грн; № 812 від 21.10.2019 на суму 150000,00 грн; № 834 від 22.10.2019 на суму 522474,65 грн (до подання позову); № 1006 від 27.12.2019 на суму 528470,55 грн; № 1026 від 13.01.2020 на суму 2000000,00 грн.

7.6.1. Відтак у зв`язку з відсутністю основного простроченого боргу за отриманий товар, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2020 провадження у справі було закрито в частині стягнення 2528470,55 грн.

7.7. Враховуючи, що відповідач здійснював оплати в порушенням термінів, встановлених договором поставки та додатками до нього, позивач звернувся з позовом про стягнення з СФГ "С-Іванна" 599568,53 грн, з яких: 16725,51 грн інфляційні втрати; 74592,79 грн - 10% річних; 268534,05 - відсотки за користування товарним кредитом; 239716,18 грн пеня.

7.8. У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 9, 11, 16, 258, 509, 526, 530,543, 549, 550, 551, 553, 554, 625, 655 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 20, 27, 42, 46, 123, 162, 164, 171, 172, 173, 182 Господарського процесуального кодексу України.

7.9.1. У відзиві на позовну заяву СФГ "С-Іванна" просило суд зменшити розмір стягуваної пені із 239716,18 грн до 10000,00 грн; зменшити розмір стягуваних відсотків річних до 3% та відмовити позивачу у стягненні 36% річних за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами).

7.10. За результатами розгляду позовної заяви, позов було задоволено частково.

7.10.1. Підстави часткового задоволення судом апеляційної інстанції наведені у пункті 2.1.-2.5. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

8.3. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.4. Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.5. З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.6. Приписами ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

8.7. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

8.8. Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.9. Як зазначалося вище у даній постанові (пункт 7.2.), 04.10.2018 між Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (постачальник) та Селянським фермерським господарством "С-Іванна" (покупець) укладено договір поставки №1156/19/57, відповідно до п. 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах цього договору зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

8.10. Враховуючи, що відповідачем було порушено прострочення термінів оплати, встановлених договором поставки та додатками до нього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16725,51 грн інфляційних втрат; 74592,79 грн - 10% річних; 268534,05 - відсотків за користування товарним кредитом; 239716,18 грн пені.

8.11. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.11.1. Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

8.11.2. Як вбачається із розрахунку, здійсненого позивачем, відповідачу нараховано інфляційні втрати на суму заборгованості 1519554,65 грн (частина вартості товару поставлена згідно додатку №1156/19/57/04 ЗЗР від 20.02.2019).

8.11.3. У розрахунку зазначено період нарахування - з 02.08.2019 по 21.10.2019.

8.11.4. Із аналізу розрахунку слідує, що нарахування інфляційний втрат здійснено за три місяці з серпня по жовтень 2019.

8.11.5. Враховуючи, що сума боргу в розмірі 1519554,65 грн існувала повних два місяці, правомірним є нарахування інфляційних втрат за дану заборгованість за період з серпня по вересень 2019, які становлять 6046,31 грн.

8.11.6. А з урахуванням того, що відповідачем 21.10.2019 здійснено оплату в розмірі 97080,00 грн та 22.10.2019 в сумі 522474,65 грн, за жовтень 2019 інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму заборгованості 900000,00 грн та становлять 6300,00 грн.

8.11.7. Таким чином, до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 12346,31 грн.

8.11.8. У стягненні 4379,20 грн (16725,51 - 12346,31) інфляційних втрат суд першої інстанції відмовив за безпідставністю заявлення, з чим погоджується і апеляційний господарський суд.

8.11.9. У апеляційній скарзі скаржник не оскаржує нараховані суми інфляційних втрат, що свідчить про погодження ним як умов договору у цій частині так і правильність проведення математичних розрахунків судом першої інстанції.

8.11.10. Щодо нарахування 10 відсотків річних.

8.11.11. Як зазначалося у пункті 8.11. цієї постанови, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

8.11.12. У даному випадку сторони у договорі (враховуючи принцип свободи правочину) узгодили, що від простроченої суми буде нараховуватися 10 відсотків річних (пункт 7.2.11. цієї постанови).

8.11.13. При цьому для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених пунктом 6.7 договору, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Така норма договору узгоджується із правовою позицією, висвітленою у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17.

8.11.14. Ні Цивільним ні Господарським кодексами України не надано суду право на зменшення розміру відсотків, який застосований сторонами в порядку статті 25 ЦК України, на відміну від наданого суду права на зменшення неустойки.

8.11.15. У такому випадку сторони не позбавлені права зменшити застосований відсоток річних (або його збільшити) у тому порядку, у якому він був застосований, тобто шляхом внесення змін та доповнень до договору в цій частині.

8.11.16. Суд наділений лише обов`язком перевірити правильність математичного розрахунку із урахуванням періодів, у яких допущено прострочення а також суму прострочення.

8.11.17. У даному випадку місцевий господарський суд так і вчинив, та прийшов до висновку, що позивачем із незначним перевищенням (на 29,59грн - у стягненні якої слід відмовити) правомірно нарахована сума 10 відсотків річних.

8.11.18. До стягнення підлягає 74566,20 грн., зокрема:

33305,31 грн. - за період з 02.08.2019 по 20.10.2019 на суму заборгованості 1519554,65 грн.;

389,72 грн - за 21.10.2019 на суму заборгованості 1422474,65 грн;

40871,17 грн за період з 23.10.2019 по 20.12.2019 на суму заборгованості 2528470,55 грн.

8.11.19. Із цим висновком погоджується суд другої інстанції.

8.11.20. За таких обставин як судом першої так і судом другої інстанцій були враховані принципи розумності, справедливості та пропорційності в частині нарахованих 10 процентів річних, що кореспондується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/4217/18.

8.11.21. В цій частині доводи апелянта є необґрунтованими та відхиляються Північно-західним апеляційним господарським судом.

8.12. Щодо нарахованої пені.

8.12.1. В силу приписів п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

8.12.2. Строки здійснення оплати визначалися додатками до договору (пункти 7.3. - 7.3.6. цієї постанови).

8.12.3. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

8.12.4. 8.17. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

8.12.5. Сторонами у договорі (п.7.2. цієї постанови) за несвоєчасну оплату товару покупцем передбачено нарахування та сплата (стягнення) пені (пункт 7.2.10. цієї постанови).

8.12.6. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.12.7. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

8.12.8. Відповідно до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

8.12.9. Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.12.10. Із матеріалів справи вбачається, зокрема із проведеного позивачем розрахунку пені у тексті позовної заяви, що її розмір становить 239716,18 грн, а саме: 112738,47 грн - за період з 02.08.2019 по 21.10.2019 та 126977,71 грн - за період з 23.10.2019 по 20.12.2019.

8.12.11. Судом першої інстанції проведено перерахунок, та встановлено що правомірним є нарахування пені в розмірі 237411,66 грн, який підлягає до задоволення. В частині нарахованої пені у сумі 2304,52 грн позивачу у її стягненні слід відмовити.

8.12.12. При цьому судом першої інстанції використане право на зменшення нарахованої пені за заявленим клопотанням відповідача, який просив її зменшити до суми в 10000грн.

8.12.13. Сума нарахованої пені судом першої інстанції зменшена на 50%, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, падіння цін на сільськогосподарську продукцію, добросовісність його наміру щодо погашення заборгованості перед позивачем та ступінь виконання зобов`язань.

8.12.14. В іншому випадку (зменшення суми до 10000грн) буде порушення балансу інтересів сторін, у тому числі і позивача, а також нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності.

8.12.15. За цих обставин розмір пені, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача становить 118705,83грн (50% від суми обрахованої судом - п.8.12.10. цієї постанови). В іншій частині 50% позивачу слід відмовити.

8.13. Щодо нарахування відсотків за користування товарним кредитом.

8.13.1. Позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 268534,05 грн., а саме: 121397,85 грн. за період з 02.08.2019р. по 21.10.2019р. та 147136,20 грн. за період з 23.10.2019р. по 20.12.2019р.

8.13.2. За змістом підпункту 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

8.13.2. Згідно з підпунктом 14.1.206 зазначеного Кодексу відсотки - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.

8.13.3. Приписами ч. 1 ст. 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

8.13.4. Як було встановлено судом, поставка товару здійснювалася на умовах відстрочення оплати (пункти 7.3. - 7.3.6. цієї постанови).

8.13.5. В силу приписів ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

8.13.6. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

8.13.7. У п. п. 4 та 5 додатків, укладених до договору поставки №1156/19/57 від 04.10.2018р. сторони передбачили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

8.13.8. Передбачені п. п. 4 та 5 додатків до договору поставки відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами. (Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2018р. у справі №908/639/18).

8.13.9. Таким чином, сторонами було погоджено розмір та порядок нарахування плати за користування товарним кредитом (процентів за користування чужими грошовими коштами), що узгоджується з положеннями ст. ст. 536 та 694 ЦК України.

8.13.10. Із аналізу наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що під час здійснення нарахувань на суму заборгованості 1519554,65 грн. позивачем було враховано день фактичної (часткової) сплати 21.10.2019. За 21.10.2019 розрахунок повинен проводитися на суму заборгованості з урахуванням часткової сплати, тобто на суму 1422474,65 грн (1519554,65 - 97080).

8.13.11. Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що правомірним є нарахування 36% річних за користування товарним кредитом в розмірі 268438,30 грн., зокрема:

119899,11 грн - за період з 02.08.2019 по 20.10.2019 на суму заборгованості 1519554,65 грн;

1402,99 грн. - за 21.10.2019 на суму заборгованості 1422474,65 грн;

147136,20 грн за період з 23.10.2019 по 20.12.2019 на суму заборгованості 2528470,55 грн.

8.13.12. За цих обставин до стягнення із відповідача підлягають відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 268438,30 грн. У стягненні 95,75 грн. відсотків за користування товарним кредитом місцевий господарський суд відмовив правомірно.

8.14.13. Відповідач, заперечуючи у апеляційній скарзі (аналогічні заперечення подавалися до позовної заяви) проти стягнення 36% річних за користування товарним кредитом, зазначає, що вказані відсотки, нараховані за кожен день прострочення невиконаного зобов`язання та за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.

8.14.14. Такі твердження відповідача не ґрунтуються ні на обставинах справи, ні на приписах чинного законодавства, оскільки пеня та відсотки за користування товарним кредитом (чужими грошовими коштами) мають різну правову природу та різний порядок нарахування.

8.14.15. Так, пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання та її розмір обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

8.14.16. На відміну від пені, відсотки за користування товарним кредитом передбачені сторонами в договорові нараховуються у розмірі 36% річних за увесь період прострочення виконання.

8.14.17. З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги посилання відповідача на постанови Верховного Суду України у справах №3-37гс13, №3-32гс14, постанови Вищого господарського суду України у справах №24/2341-2009, №917/2391/13, №910/10473/14, в яких сторонами в договорі проценти за користування чужими грошовими коштами були передбачено в розмірі відсотків від вартості невиконаного за кожен день прострочення, які підпадали під визначення пені.

8.14.18. При цьому господарський суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу.

8.14.19. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

8.14.20. Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

8.14.21. Положеннями ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №908/639/18).

8.15. За таких обставин в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не знайшло підтвердження застосування подвійної відповідальності до відповідача зі сторони позивача.

8.16. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не подано.

8.16.1. За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.16.2. В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

8.16.3. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.16.4. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.16.5. Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.16.4. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.

8.31. За таких обставин апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "С-Іванна" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 15.06.20 у справі № 924/1349/19 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних процесуальних рішень.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянт за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року у справі № 924/1349/19 сплатив платіжним дорученням № 27823071 від 05.08.2020 судовий збір у розмірі 5145,07 грн.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "С-Іванна" від 05.08.2020 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2020 у справі № 924/1349/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 924/1349/19 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "09" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.