Постанова

від 16.06.2020 по справі 440/3247/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 червня 2020 року

справа №440/3247/19

адміністративне провадження №К/9901/7759/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у складі судді Супрун Е.Б.,

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у складі суддів Русанової В.Б., Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

у справі № 440/3247/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Біопрепарат"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

29.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Біопрепарат" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2019 року №0010401401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 369 800,00 грн та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 92 450,00 грн, №0010411401 в частині зменшення позивачу від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 521 320,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 29.10.2019, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, позов Товариства задовольнив повністю.

Постановляючи рішення у справі суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що факт придбання та оплати товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, податку на прибуток підтверджується належними первинними документами.

За висновком судів попередніх інстанцій податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

18.03.2020 до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Полтавській області (відповідача у справі), яка ухвалою цього Суду від 20.03.2020 залишена без руху.

22.05.2020 ухвалою Верховного Суду внаслідок усунення скаржником недоліків касаційної скарги відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 440/3247/19 на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу №440/3247/19 із Полтавського окружного адміністративного суду.

04.06.2020 справа №440/3247/19 надійшла до Верховного Суду.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу податкового органу, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Встановленим вимогам судові рішення відповідають.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Головне управління ДФС у Полтавській області впродовж травня - червня 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 06.07.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт від 26.06.2019 р. №831/16-31-14-01-10/40631391 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовані порушення положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, пункту 6 ПСБО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 531 320,00 грн, в т.ч. за 2018 в сумі 369 800,00 грн, за 1 квартал 2019 року - 161 520,00 грн, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2019 року в сумі 613 304,00 грн.

08.08.2019 керівник податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийняв податкові повідомлення-рішення №0010401401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 531 320,00 грн, застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 132 830,00 грн та №0010411401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в сумі 613 304,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили реальність здійснення господарської операції Товариства (позивачем у справі) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" на підставі належних первинних документів та дійшли висновку про неправомірність збільшення відповідачем грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 369 800,00 грн, зменшення позивачу від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 521 320,00 грн.

Впродовж судового розгляду суди першої та апеляційної інстанцій встановили укладення та виконання між позивачем як покупцем та ТОВ "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" як постачальником договору від 30.03.2018 №03/03-18, відповідно до умов якого позивач придбав у постачальника біопродукцію (споразин, фітовіт, гаупсин ІМВ, ековітал, екофосфорин, БіоСтимікс Універсальний, ксампан) на загальну суму 3578280,00 грн, включаючи умови його поставки, оплати, рух товару на складі, подальшої реалізації придбаного товару.

Суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 6 ПСБО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, який зумовив висновок про те, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також суди встановили, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені ним витрати (оплата вартості придбаного товару) свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, зокрема, про наявність пересорту у його постачальників, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є беззаперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Суди визнали дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами у відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суди дослідили господарську операцію по правочину між позивачем та контрагентом, та дійшли висновку, що реальність її здійснення підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Суди встановили, що ця операція пов`язана з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю. Висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину суди визнали таким, що не відповідає дійсності і не ґрунтується на належних доказах.

Податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 08.08.2019 №0010401401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 369 800,00 грн та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 92 450,00 грн; №0010411401 в частині зменшення позивачу від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 521 320,00 грн, є протиправними та скасовані судом.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №440/3247/19 слугували посилання скаржника на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Надаючи обґрунтування касаційної скарги на виконання ухвали Верховного Суду від 20 березня 2020 року скаржник доводить, що з рішеннями судів по даній справі не погоджується в частині відмови у задоволенні позову, оскільки вони прийняті судами з порушенням норм матеріального права, а саме пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту З розділу II Національного положення бухгалтерського обліку І Загальні вимоги до фінансової звітності , пункту 6 ПСБО 16 Витрати , пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та порушенням процесуальних норм статей 9, 8, 13, 72, 79, 80, 90, 94, 242 КАС України. У чому полягає порушення перерахованих норм у відповідності до вимог частини третьої статті 351 КАС України відповідач не зазначив, натомість відтворив суть справи шляхом викладення обставини та посилався на те, що вони не враховані судом першої та апеляційної інстанції під час винесення рішення.

Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Заявник касаційної скарги наголошує на невірному застосуванні норм матеріального права, що привело до задоволення позовних вимог, яке полягає у застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 К/9901/23106/19 по справі № 520/12050/18, якою наведений висновок щодо ТТН, її форми, інформації яка нею зазначена, у постанові від 09.12.2019 № К/9901/25203/19 по справі № 804/1752/17, в якій суд оцінив правові наслідки відсутності здійснення господарських операцій (нереальності) постачання товарів із наданням формально складених документів.

Скаржник доводить, що їх порушення статей 7, 242 КАС України полягає у не наданні судами вірної оцінки всім обставинам справи та перевірки їх доказами, що призвело до не забезпечення "повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі".

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуті залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення кожної справи.

Отже наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, перевірка яких знаходиться за межами касаційного перегляду, визначеному статтею 341 КАС України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Одного тільки посилання на постанови Верховного Суду та їх цитування є недостатнім.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Пославшись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник взагалі не навів обґрунтування на переконання наявності підстав застосування цієї норми.

Суд визнає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Зважаючи на заявлені підстави касаційного перегляду, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 52, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 440/3247/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер