Постанова

від 10.06.2020 по справі 0840/3036/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2020 року

Київ

справа №0840/3036/18

адміністративне провадження №К/9901/34659/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої - Блажівської Н.Є. (суддя-доповідач),

суддів: Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання - Хлуд Т.Ю.,

за участі:

представників позивача - Погрібної С . О . , Сежченка Д.С.,

представника відповідача - Міщенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС"

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю МОНТАЖПРОМСЕРВІС (далі також - позивач, ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі також - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 26 квітня 2018 року №0005861411, №0005871411.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказував, що відповідачем протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані рішення, оскільки висновки, викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП на підставі договорів підряду на здійснення будівельних та інших робіт, не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на фактах, що не мають підтвердження.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року позов задоволено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на податкову інформацію від інших контролюючих органів про відсутність контрагентів позивача за їх місцем знаходження, відсутність руху активів, фізичних, технічних та технологічних можливостей не свідчить про безтоварність угод позивача з цими контрагентами. Водночас в межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року рішення суду першої інстанцій скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю у контрагентів позивача можливості фактичного здійснення господарських операцій з надання спірних послуг з огляду на чисельність працюючих (1 особа), а також відсутність будь-якого майна, основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення операцій, які відображено у актах прийняття виконаних робіт, або ж доказів їх залучення від третіх осіб. Крім того, судом апеляційної інстанції зауважено, що відповідно до судового рішення у кримінальній справі директором ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП придбано вказаний суб`єкт господарювання з метою прикриття незаконної діяльності.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачем не надано.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю МОНТАЖПРОМСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП за грудень 2016 року, ТОВ АВЕРС БУД ГРУП за листопад 2016 року та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг), в тому числі у наступних податкових періодах, Управлінням складено акт від 30 березня 2018 року №201/08-01-14-11/40153458, яким встановлено порушення: - пунктів 44.1, 44.2 статті 44 розділу, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 199607,00 грн.; - підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 221786,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2016 року у сумі 51775,00 грн.; грудень 2016 року у сумі 170011,00 грн.

26 квітня 2018 року на підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0005861411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 277232,50 грн., з яких за основним платежем - 221786,00 грн., за штрафними санкціями - 55446,50 грн.; - №0005871411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 249508,75 грн., з яких за основним платежем - 199607,00 грн., за штрафними санкціями - 49901,75 грн.

Не погодившись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі позивач вказує, що рішення суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки реальність господарських операцій між ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС та його контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами. Щодо наявності судового рішення у кримінальній справі щодо директора ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що воно ухвалено в підготовчому засіданні без допиту останнього, після проведення перевірки та здійснення спірних господарських операцій.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

За правилами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Монтажпромсервіс мало господарські правовідносини з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655).

Так, між позивачем та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП укладено договори від 3 жовтня 2016 року: №2603/129-10, №2482/12, №1445/12, №2253/128-10 на технічне переоснащення та проведення поточного ремонту.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів між сторонами були оформлені: локальні кошториси на будівельні роботи, довідки вартості виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, банківські виписки з рахунків та журнали-ордери.

Крім того, у перевіряємому періоді позивач уклав з TOB ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП договори підряду: від 3 жовтня 2016 року №2603/130-12; від 3 жовтня 2016 року №2482/12; від 28 листопада 2016 року №3482/12; від 1 листопада 2016 року №1441/12; від 22 листопада 2016 року №649/12; від 25 листопада 2016 року №124; від 27 грудня 2016 року №2603/130-10; від 1 грудня 2016 року №122, відповідно до яких ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП взяло на себе зобов`язання виконати роботи на об`єктах замовника.

На підтвердження фактів виконання підрядником робіт позивачем були надані акти форми КБ-2, довідки форми КБ-3, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних робіт та витрати, банківські виписки з рахунків та журнали-ордери, податкові накладні.

Надаючи оцінку наданим позивачем документам, судом апеляційної інстанції зауважено, що за умовами укладених договорів як з ТОВ АВЕРС БУД ГРУП , так і з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , останні мають відповідати наступним вимогам: мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, якщо такі вимоги передбачено нормативними документами, мати матеріальні, технічні ресурси, достатні для виконання робіт, досвід виконання аналогічних робіт.

ТОВ АВЕРС БУД ГРУП за наданими позивачем документами виконувало ремонтні роботи: поточний ремонт трубчатого агрегату, технічне переоснащення відділення конденсації з пристроєм трикантерів Flottweg в цеху уловлювання, трубопроводу ф.800 протягом трикантера, поточний ремонт Портал К-5,6 (зварювальні роботи, демонтаж металоконструкцій, монтаж газопроводу та інші). Виконання таких робіт передбачалося із залученням відповідної техніки: автомобілів, агрегатів з пневматичним розпилювачем фарби, кранів вантажопідйомністю 10т та іншого.

Однак за інформацією контролюючого органу, здобутою під час перевірки, у ТОВ АВЕРС БУД ГРУП відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з надання таких послуг, оскільки чисельність працюючих на підприємстві складає всього 1 особа. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у ТОВ АВЕРС БУД ГРУП відсутнє будь-яке майно. Зазначене підприємство не відображало у податковій звітності інформацію щодо наявності у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення відповідних операцій та надання послуг, про які зазначено у первинних документах позивача. Не надано позивачем і доказів залучення основних засобів, обладнання чи трудових ресурсів (субпідрядників) для виконання такого обсягу робіт, які відображено у актах прийняття виконаних робіт.

Відповідно до наданих позивачем документів ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП у перевіряємий період виконувало роботи за заявками позивача, що полягали у: розробці проектних робіт: ремонт термоізоляції на мережах трикантера, розробка систем автоматики безпеки та сигналізації котельні з передаванням даних про аварії на мобільний термінал абонента; виконанні режимно-налагоджувальних робіт на трьох водонагрівальних котлах, ремонт скіпового підйомника КБ-5,6 КЦ, ремонт гаража тельфера відстійника вежі гасіння №3КЦ, заміна кран-балки ЕРМ, технічне переоснащення відділення конденсації з пристроєм трикантерів Flottweg в цеху уловлювання, трубопроводу. Такі дії полягали в зварювальних роботах, монтажі та демонтажі металоконструкцій, виготовленні певних конструкцій та іншому. Виконання таких робіт передбачалося із залученням відповідної техніки: автомобілів бортових, кранів на автомобільному ходу, на гусеничному ходу, пневмоколесному ходу, машини свердлильні електричні, установки для зварювання та іншого.

За інформацією контролюючого органу, отриманою під час перевірки, у ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з надання таких послуг, оскільки чисельність працюючих на підприємстві складає всього 1 особа. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у Товариства відсутнє будь-яке майно. Зазначене підприємство не відображало у податковій звітності інформацію щодо наявності у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення відповідних операцій та надання послуг, про які зазначено у первинних документах позивача. Відсутні і докази залучення основних засобів, обладнання чи трудових ресурсів (субпідрядників) для виконання такого обсягу робіт, які відображено у актах прийняття виконаних робіт.

Крім того, первинні документи, оформлені по господарських відносинах з ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС від контрагента ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , підписані директором ОСОБА_2 .

Однак відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 22 грудня 2018 року, якою закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 , ч. 1 ст. 205 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності (тобто, за нереабілітуючими обставинами), встановлено, що ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання грошової винагороди, за попередньою змовою з невстановленою особою, придбав з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , яке не мало на балансі основних та оборотних фондів (активів), власних або орендованих виробничих потужностей, автотранспорту, тобто не мало можливостей здійснювати власну статутну діяльність та її не здійснювало. В період з 29 квітня 2016 року по 13 квітня 2017 року невстановлена особа від імені фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП здійснювала незаконну підприємницьку діяльність шляхом проведення оформлення безтоварних операцій щодо реалізації від імені фіктивного суб`єкта господарювання та виписувала податкові накладні на реалізацію товарів (послуг), чим забезпечено формування податкового кредиту з ПДВ покупців - суб`єктів підприємницької діяльності, у переліку яких і ТОВ Монтажпромсервіс (ЄДРПОУ 40153458). ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину, що полягає у пособництві у фіктивному підприємстві, визнав.

З урахуванням викладеного вище, аналізуючи надані позивачем як під час перевірки, так і суду першої інстанції документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ АВЕРС БУД ГРУП та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП у періоді, що перевірявся, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що такими документами, навіть за наявності правильного їх оформлення за зовнішніми ознаками, не підтверджується реальність виконання спірних господарських операцій.

Отже, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції, з яким погоджується Верховний Суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які свідчать про фактичне отримання позивачем вказаних вище послуг та їх реальне використання у межах власної господарської діяльності позивачем не надано.

Самі по собі складені первинні документи не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, такі господарські операції повинні бути реальними, спричиняти зміни майнового стану платників податків, використовуватись у власній господарській діяльності, відображати суть укладеного договору та мати зв`язок із власною господарською діяльність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про реальність господарських операцій та наявність підстав для задоволення позову, оскільки надані позивачем первинні документи належним чином не підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому прийняв рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖПРОМСЕРВІС" залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №0840/3036/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська

Судді Т.М. Шипуліна

В.П. Юрченко

Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року.