Постанова

від 16.06.2020 по справі 808/3342/14(сн/808/40/16)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2020 року

Київ

справа №808/3342/14(СН/808/40/16)

адміністративне провадження №К/9901/37524/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2016 (суддя Прудивус О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 (судді: Чумак С.Ю. (головуючий), Гімон М.М., Юрко І.В.) у справі № 808/3342/14 за позовом Приватного акціонерного товариства Український графіт до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство Український графіт (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.05.2014:

- № 0000174610, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 270 459,00 грн, у тому числі: за основним платежем - 180 306,00 грн, за штрафними санкціями - 90 153,00 грн;

- № 0000184610, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 284 694,00 грн;

- № 0000194610, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 189 796,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, позов задоволено.

4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу сум грошових зобов`язань з податку на прибуток, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 29.04.2014 № 157/28-04-46-10/00196204, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із платниками податків: ТОВ "Аріона-Торг" за період жовтень-листопад 2013 року, ТОВ "Омега-Люкс" за період лютий-березень 2011 року, ТОВ Фірма "Строитель" за травень 2012 року, ДП "ТК К-ПЕМЗ за травень 2012 року, ТОВ "ПБК "Аквілон" за період лютий-липень, вересень-грудень 2010 року, ТОВ "Інформсистема" за січень 2011 року, ТОВ "Укрпромвентиляція" за грудень 2010 року, ТОВ "НВП "Інструментальний центр" за період квітень-липень 2012 року, ТОВ "Технопромгруп" за листопад 2012 року, ТОВ "ПКФ "Дніпро-Південь" за період жовтень-грудень 2012 року", під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п. 14.1.27 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік всього у сумі 180 306,00 грн;

- пп. 14.1.18, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.1.1. розділу IV "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 №1340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 № 201/22733, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за період жовтень-листопад 2013 року на загальну суму ПДВ 189 796 грн;

-.п. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 330 689,00 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2015 року та суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 45 505,00 грн.

Згідно акту перевірки висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. Такий висновок по господарських операціях з ТОВ "Аріона-Торг" контролюючий орган зробив на підставі акту ДПІ у Деснянському районі м.Києва 18.02.2014 №100/26-52-22-05/38213308 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аріона-Торг", у якому зазначено про не підтвердження факту реального вчинення господарських операцій вказаним господарюючим суб`єктом, з огляду на ненадання останнім первинних документів, відсутності його за місцезнаходженням, відсутністю трудових та матеріальних ресурсів для проведення діяльності. Також контролюючий орган зазначав про наявність пояснень директора ТОВ "Аріона-Торг" ОСОБА_1, яка підтвердила, що має безпосереднє відношення до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності, проте, як зазначив контролюючий орган, в питаннях, які стосуються укладення угод та їх реалізації ОСОБА_1 не орієнтується.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Аріона-Торг" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-21/804/35649/04, за умовами якого ТОВ "Аріона-Торг" зобов`язується передати позивачу природний газ, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеним контрагентом було надано копії документів, зокрема, договір, податкові накладні, акти передачі - приймання природного газу.

Крім того, між позивачем та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" було підписано Акти про витрати природного газу від 31.10.2013 та від 30.11.2013, якими підтверджується, що витрати природного газу позивача за жовтень 2013 року у загальному розмірі склали 1 404,573 тис.м.куб., з яких від ТОВ "Аріона-Торг" - 274,151 тис.м.куб.

Транспортування придбаного позивачем у ТОВ "Аріона-Торг" природного газу було здійснено ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" на підставі Договору на розподіл природного газу від 10.12.2012 № Т-ПР-11004/804/24456/04, за яким ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" зобов`язується надати позивачу послугу з транспортування природного газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів позивача або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін.

Обсяги природного газу передавались за Договором від 23.10.2013 № 13-21/804/35649/04 в межах лімітів, заведених та підтверджених оператором Єдиної газотранспортної системи України.

Поставки природного газу саме від ТОВ Аріона-Торг підтверджується листом ПАТ Укртрансгаз Філія Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз запорізьке лінійне виробниче управління магістральних газопроводів від 10.06.2016 року № 1208/11-01, в якому зазначено, що в жовтні-листопаді 2013 року для ПАТ Український графіт від постачальника ТОВ Аріана-Торг було поставлено 274,151 тис. метрів кубічних природного газу, в тому числі по місяцях: в жовтні 2013 року - 120 тис.м. кубічних; в листопаді 2013 року 154,151 тис.м.кубічних, а також листом ПАТ Запоріжгаз від 09.06.2016 № 51/5261, яким підтверджується всі обсяги поставок природного газу.

Крім того, поставки природного газу саме від ТОВ Аріона-Торг підтверджується Актами передачі-прийому природного газу від 31.10.2013 та від 30.11.2013, погодженого від газорозподільної організації (в частині обсягу газу) ПАТ Запоріжгаз , Актами витрат природного газу по ПАТ Укрграфіт від 31.10.2013 за жовтень 2013 та за листопад 2013 року, підписаного ПАТ Запоріжгаз із якого чітко вбачається постачання в жовтні та листопаді 2013 року від ТОВ Аріона-Торг на користь ПАТ Укрграфіт 120 тис.м. кубічних та 154,151 тис.м. кубічних природного газу.

Одночасно, придбаний у ТОВ Аріона-Торг природний газ позивач використовував у власному виробництві, що підтверджується, серед іншого оприбуткуванням останнього згідно прибуткових ордерів № 45 від 31.10.2013 та № 47 від 30.11.2013 року.

Використання природного газу у власній виробничій діяльності позивача підтверджується також Звітом за період з 01.11.2013 по 30.11.2013, підписаний ПАТ Запоріжгаз та Звітом за період з 01.10.2013 по 31.10.2013, підписаний ПАТ Запоріжгаз .

Також в підтвердження реальності господарських операцій позивачем був наданий лист Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 10.06.2016 № 1208/11-01 "Щодо надання послуг по транспортуванню природного газу" вбачається, що Запорізьке ЛВУМГ надало позивачу послуги по транспортуванню природного газу магістральними газопроводами в період з жовтня 2013 року по листопад 2013 року за договором від 11.07.2012 № 3/ЗП-12/804/24291/04 у загальному обсязі 1 206,095 тис.куб.м., у тому числі від ТОВ "Аріона-Торг"- 274,151 тис куб.м. (згідно з реєстрами ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз").

Також, з метою оцінки критеріїв, якими керувався позивач при виборі ТОВ "Аріона-Торг" як постачальника природного газу до матеріалів справи долучено письмові пояснення ПАТ "Укрграфіт", підписані заступником Генерального директора з капітального будівництва та нової техніки ОСОБА_2 ., в яких зазначено, що з метою закупівлі природного газу для подальшого його використання у власному виробництві позивачем було здійснено моніторинг наявних постачальників газу, які мали відповідну ліцензію НКРЕ. Дані моніторингу об`єктивно свідчили про те, що найдешевшою ціною природного газу була ціна, запропонована саме ТОВ "Аріона-Торг" (4 072,38 грн. з ПДВ за 1000,000 тис.куб.м.), що підтверджується Зведеними вартостями газу станом на 27.09.2013 та 29.10.2013. ТОВ "Аріона-Торг" мало діючу Ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом від 06.12.2012 серія АЕ № 179860, видану НКРЕ, та достатні реєстраційні документи (Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Довідку про взяття на облік платника податків від 16.05.2012 № 14149/18-435, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ тощо).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом. В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

10.3. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

20. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Судами встановлено також, що контрагент ТОВ "Аріона-Торг" мав технічні можливості поставки природного газу та прийнято до уваги критерії та мотиви, якими керувався позивач при виборі ТОВ "Аріона-Торг" як постачальника природного газу, а саме найнижча ціна, що підтверджується Зведеними вартостями газу станом на 27.09.2013 та 29.10.2013, а також наявність ліцензії НКРЕ (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики).

Судами також встановлено, що природний газ позивач використовував у власному виробництві, що також підтверджено належними документами.

21. Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентом судами обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що податкова інформація надана іншим контролюючим органом, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, як і будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ "Аріона-Торг", як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення такого акту будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Необхідно також зазначити, що акт 18.02.2014 №100/26-52-22-05/38213308 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аріона-Торг", на який посилається контролюючий орган стосується періоду з 01.10.2013 по 31.10.2013, проте правовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Аріона-Торг" фактично вчинені не лише в жовтні 2013 року, а і в листопаді 2013 року.

22. Також контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідного виду господарської діяльності, обумовленого укладеним договором з позивачем, крім того такі базуються виключно на акті про неможливість проведення зустрічної звірки, як не було доведено та надано належних доказів наявності фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

23. Посилання контролюючого органу на пояснення директора ТОВ Аріона-Торг ОСОБА_1 , як на підставу нереальності спірних господарських операцій, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки з таких пояснень було встановлено, що ОСОБА_1 є дійсним власником та директором ТОВ Аріона-Торг , самостійно підписувала та готувала документи податкової звітності, а також підтвердила фактичні поставки товарів у повному обсязі та розмір податкових зобов`язань і податкового кредиту ТОВ Аріона-Торг .

24. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №808/3342/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду