Постанова

від 03.06.2020 по справі 707/584/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 707/584/17

провадження № 61-11651св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства Черкаське лісове господарство ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспец-транс , приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Ювшина В. І., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року керівник Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства Черкаське лісове господарство (далі - ДП Черкаське лісове господарство ) з позовами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування її державної реєстрації.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2017 року об`єднано в одне провадження цивільні справи за позовами керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП Черкаське лісове господарство до ОСОБА_1 за № 707/582/17, до ОСОБА_2 за № 707/584/17, до ОСОБА_1 за № 707/583/17, треті особи: ТОВ Укрспец-транс , приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов О. С., про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування її державної реєстрації.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2014 року визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року № 428 Про передачу земельних ділянок у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради , у тому числі в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0199. Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 633891 від 24 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, виданий ОСОБА_3 , та скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року № 428 Про передачу земельних ділянок у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту. Визнано недійсними державні акти, видані ОСОБА_5 , серії ЯЕ № 633896 від 24 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0998 га, кадастровий номер 7124986000:05:001:0203, та ОСОБА_4 - серії ЯЕ в„– 633890 від 24 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий № 7124986000:05:0011:00196.

Разом із тим під час виконання зазначених судових рішень Черкаською місцевою прокуратурою встановлено, що речове право на спірні земельні ділянки перейшло до іншої особи.

Відповідно до інформації міськрайонного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 02 березня 2017 року № 10-28-04-1476/2-17 встановлено, що за даними архіву управління 2008 року ДП Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розробило технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, кадастровий номер 7124986000:05:001:0203, земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 7124986000:05:001:0199, та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 7124986000:05:001:0196.

Під час видання державних актів на право власності за зазначеними земельними ділянками були змінені кадастрові номери, а саме: з кадастрового номера 7124986000:05:001:0203 на кадастровий номер 7124986000:04:001:0203; з кадастрового номера 7124986000:05:001:0199 на кадастровий номер 7124986000:04:001:0199, з кадастрового номера 7124986000:05:001:0196 на кадастровий номер 7124986000:04:001:0196.

У подальшому для формування статутного капіталу вищевказані земельні ділянки були передані ТОВ Укрспец-Транс , про що свідчать записи у реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року речове право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7124986000:04:001:0199, перейшло від ТОВ Укрспец-Транс до ОСОБА_1 .

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року речове право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7124986000:04:001:0196, перейшло від ТОВ Укрспец-Транс до ОСОБА_1 .

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року речове право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7124986000:04:001:0203, перейшло від ТОВ Укрспец-Транс до ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 7999364 від 09 лютого 2017 року спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0199, відчужена на користь ОСОБА_1 .

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 79994097 від 09 лютого 2017 року спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0196, відчужена на користь ОСОБА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 80002812 від 09 лютого 2017 року спірна земельна ділянка площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0203, відчужена на користь ОСОБА_2 .

Зазначав, що відповідачі набули право власності на земельні ділянки в порушення норм закону, у зв`язку з чим відчуження незаконно переданих у приватну власність земельних ділянок, інтереси постійного лісокористувача в особі ДП Черкаське лісове господарство залишились незахищеними, а тому спір щодо їх витребування від нових власників підлягає вирішенню в судовому порядку.

З урахуванням зазначеного, прокурор просив:

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0199, загальною вартістю 37 380,00 грн за ОСОБА_1 , винесене 08 грудня 2016 року державним реєстратором в особі приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С., індексний номер 32791601, та витребувати у ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року № 3725, на користь держави в особі ДП Черкаське лісове господарство ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0196, загальною вартістю 37 380,00 грн за ОСОБА_1 , винесене 08 грудня 2016 року державним реєстратором в особі приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О. С., індексний номер 32790833, та витребувати у ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку, яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року № 3723, на користь держави в особі ДП Черкаське лісове господарство ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0998 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0203, загальною вартістю 37 300,00 грн за ОСОБА_2 , винесене 07 грудня 2016 року державним реєстратором в особі приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С., індексний номер 327771410, та витребувати у ОСОБА_2 вказану земельну ділянку, яка належить останній на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року № 3709, на користь держави в особі ДП Черкаське лісове господарство .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 січня 2018 року, у задоволенні позову керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП Черкаське лісове господарство відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сам факт скасування судом розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року не тягне за собою юридичних наслідків для відповідача у цій справі, витребування земельної ділянки від добросовісного набувача можливе, коли таке майно вибуло без волі власника. При цьому для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача необхідно було визнати перший правочин недійсним. Крім того, позбавлення добросовісних набувачів права власності на нерухоме майно без відповідної компенсації суперечить рішенням Європейського суду з прав людини та порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У лютому 2018 року заступник прокурора Черкаської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про неможливість витребування земельних ділянок у добросовісних набувачів без визнання недійсними первісних правочинів, на підставі яких це майно вибуло у постійного користувача.

У Черкаської районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо вилучення земель лісогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані за межами населеного пункту, та передачі цих земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за межами населеного пункту. Органом виконавчої влади був порушений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, зокрема норми статті 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України). Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у визначеному законом порядку не приймалося.

Скасування державних актів на право власності на землю, які видані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є скасуванням правової підстави переходу права власності на спірні земельні ділянки, на підставі якої право власності від ДП Черкаське лісове господарство перейшло до зазначених осіб.

Отже, ДП Черкаське лісове господарство має право витребувати спірне майно у добросовісних набувачів.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року ОСОБА_2 та ДП Черкаське лісове господарство подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2014 року позов прокурора Черкаського району в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на землю задоволено.

Зокрема, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року № 428 у частині надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради. Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 633891 від 24 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, виданий ОСОБА_3 .

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року позов прокурора Черкаського району в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 про визнання розпорядження незаконним, визнання незаконними державних актів на право власності на землю задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року № 428 Про передачу земельних ділянок у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в частині надання у власність земельних ділянок: ОСОБА_5 - площею 0,0998 га, ОСОБА_4 - площею 0,1000 га, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту. Зокрема, визнано недійсним державний акт виданий ОСОБА_5 , серії ЯЕ № 633896 від 24 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0998 га, кадастровий номер 7124986000:04:001:0203. Визнано недійсним державний акт, виданий ОСОБА_4 , серії ЯЕ № 633890 від 24 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7124986000:04:001:0196.

Для формування статутного капіталу вищевказані земельні ділянки були передані ТОВ Укрспец-Транс .

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року речове право власності на земельну ділянку площею 0,0998 га перейшло від ТОВ Укрспец-Транс до ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 80002812 від 09 лютого 2017 року земельна ділянка площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0203, відчужена на користь ОСОБА_2 .

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року речове право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га перейшло від ТОВ Укрспец-Транс до ОСОБА_1 .

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 79994097 від 09 лютого 2017 року земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0196, відчужена на користь ОСОБА_1 .

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року речове право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, перейшло від ТОВ Укрспец-Транс до ОСОБА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 79999364 від 09 лютого 2017 року земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124986000:04:001:0199, відчужена на користь ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У справі, що переглядається, установлено, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області в частині надання у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 спірних земельних ділянок та визнано недійсними видані останнім державні акти на право власності на ці земельні ділянки.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

У частині першій статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також у рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Апеляційного суду Черкаської області від 09 грудня 2014 року у справі № 22-ц/793/2973/14 та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2014 року у справі № 22-ц/793/3019/14 не можуть бути поставлені під сумнів.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що факт неправомірного набуття та неналежності ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 як первісним набувачам спірних земельних ділянок встановлено судовими рішеннями, які набрало законної сили та мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16. Підстав відступити від цього правового висновку Верховний Суд не встановив.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, здійснення Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі постійного землекористувача цієї земельної ділянки на її передачу іншим особам.

Подібний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року № 6-2161цс16.

З огляду на те, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння ДП Черкаське лісове господарство поза його волею, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили, чи є пред`явлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України таким, що відповідає вимогам закону.

Посилаючись на те, що у справі неможливо застосовувати статтю 388 ЦК України, так як зазначена норма може застосовуватись тільки після визнання недійсним першого правочину про відчуження майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що підставою витребування спірних земельних ділянок у цій справі є не лише факт скасування розпорядження, як ненормативного акта органу державної влади, а також скасування судом правовстановлюючих документів - державних актів на право власності на земельні ділянки, що свідчить про фактичну відсутність повноважень у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на розпорядження спірними земельними ділянками.

Застосування до спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення свого майна (віндикації) забезпечить захист прав та інтересів не тільки власника майна, а й добросовісних набувачів, які також є учасниками цивільного обороту.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 707/30/17 (провадження № 61-3247св18).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Крім того, посилаючись на те, що позбавлення добросовісних набувачів права власності на нерухоме майно без відповідної компенсації суперечить рішенням Європейського суду з прав людини та порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди не врахували таке.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки зазначений суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Конституцією України (статті 13, 14) визначено, що земля, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять значний та беззаперечний суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Таким чином, установлення порушення статті 1 Першого протоколу, виправданість втручання у право власності корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 07 грудня 2016 року, укладеним між нею як покупцем і ТОВ Укрспец-Транс як продавцем. ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки згідно з договорами купівлі-продажу від 08 грудня 2016 року, укладеними між ним як покупцем і ТОВ Укрспец-Транс як продавцем.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що витребування земельних ділянок у відповідачів без надання компенсації у зв`язку з їх витребуванням, не свідчить про порушення принципу пропорційності , оскільки покупці, у яких вилучається майно, не позбавлені можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказані вище норми права та обставини справи уваги не звернули, не дослідили зібрані у справі докази у їх сукупності, не перевірили, чи є пред`явлення прокурором позову до добросовісних набувачів про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України таким, що відповідає вимогам закону, а також залишили поза увагою, що підставою витребування спірних земельних ділянок є не лише факт скасування розпорядження як ненормативного акта органу державної влади, а також скасування судовими рішеннями правовстановлюючих документів - державних актів на право власності на земельні ділянки, що свідчить про фактичну відсутність повноважень ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на розпорядження вищевказаними земельними ділянками.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не можна визнати обґрунтованим.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не забезпечив у процесі розгляду справи справедливих судових процедур, спрямованих на ефективний захист порушеного права особи, не усунув у межах своїх повноважень допущених місцевим судом недоліків, не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, та не вирішив спір по суті в межах заявлених позовних вимог.

Оскільки судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 січня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк