Постанова

від 03.06.2020 по справі 696/610/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 696/610/16-ц

провадження № 61-3167св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Дочірнє сільськогосподарське підприємство Агрокомплекс ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Шкреби В. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року Дочірнє сільськогосподарське підприємство Агрокомплекс (далі - ДСГП Агрокомплекс ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним на той самий строк та визнання додаткової угоди укладеною.

Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2010 року між ДСГП Агрокомплекс та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7121885000:03:000:0557, площею 2,51 га. 28 грудня 2011 року вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Кам`янському районі Черкаської області.

04 вересня 2015 року ДСГП Агрокомплекс звернулося до ОСОБА_1

із повідомленням про намір продовжити дії договору. До вказаного повідомлення ДСГП Агрокомплекс долучило проект додаткової угоди про продовження дії договору до 15 вересня 2020 року. Зазначене повідомлення відповідачка отримала 10 вересня 2015 року, однак його не розглянула.

Зазначало, що на час звернення до суду із цим позовом

ДСГП Агрокомплекс продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за землю.

З огляду на викладене ДСГП Агрокомплекс просило суд визнати договір оренди землі від 15 вересня 2010 року № 15, укладений на п`ять років між ДСГП Агрокомплекс та ОСОБА_1 , поновленим на той самий строк, а також визнати додаткову угоду про продовження дії цього договору укладеною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позову ДСГП Агрокомплекс відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендодавець заперечував щодо подальшого використання земельної ділянки орендарем, про що його повідомив, і у розумінні положень статті 33 Закону України Про оренду землі це унеможливлює автоматичну пролонгацію договору оренди. Крім того, позивачем не дотримано обов`язкової умови для вирішення питання пролонгації спірного договору оренди, оскільки заява позивача щодо продовження дії договору оренди була направлена орендодавцю пізніше, ніж за місяць до закінчення цього договору.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ДСГП Агрокомплекс відхилено, рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачка (орендодавець) висловила позивачу (орендарю) свою незгоду щодо подальшого використання земельної ділянки орендарем, про що його повідомила.

Суд зазначив, що моментом вчинення правочину необхідно вважати момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, склали та скріпили підписом письмовий документ, у якому зафіксовані правові наслідки цього правочину, а не момент державної реєстрації цього договору.

Таким чином, встановивши, що строк дії договору оренди сторонами погоджено до 15 вересня 2015 року, повідомлення про продовження строку дії договору оренди орендодавцю направлено 04 вересня 2015 року, а отримано орендодавцем 10 вересня 2015 року, апеляційний суд вважав, що вказане повідомлення направлено позивачем з пропуском місячного строку до закінчення дії договору, встановленого статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Крім того, суд вважав, що ОСОБА_1 своєчасно повідомила позивача про відсутність бажання укладати договір на новий строк, направивши орендареві відповідний лист, що вказує на відсутність у орендодавця волевиявлення на поновлення договору оренди землі, а у орендаря - переважного права на поновлення договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ДСГП Агрокомплекс просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що після закінчення п`ятирічного строку дії договору орендар продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, сплачував орендодавцю орендну плату за користування землею та на момент звернення до суду з цим позовом відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є законним орендарем спірної земельної ділянки. Врахування зазначених вище обставин є необхідним для правильного застосування положень статті 33 Закону України Про оренду землі , якою разом із статтею 764 ЦК України передбачено можливість автоматичної пролонгації договору оренди. Також суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-4цс15, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДСГП Агрокомплекс на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року і витребувано із Кам`янського районного суду Черкаської області цивільну справу № 696/610/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року справу за позовом ДСГП Агрокомплекс до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним на той самий строк та визнання додаткової угоди укладеною призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти доводів касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення вважала законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,51 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7121885000:03:000:0557, яка розташована на території Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області (а. с. 52).

15 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ДСГП Агрокомплекс уклали договір № 19 оренди землі загальною площею 2,51 га, кадастровий номер 7121885000:03:000:0557, строком на п`ять років.

15 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ДСГП Агрокомплекс був підписаний акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки (а. с. 7).

28 грудня 2011 року договір оренди землі від 15 вересня 2010 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Кам`янському районі Черкаської області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис № 712188504000732 (а. с. 6).

15 серпня 2015 року ОСОБА_1 направила на адресу ДСГП Агрокомплекс заяву від 11 серпня 2015 року про відсутність згоди продовжувати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7121885000:03:000:0557, що підтверджується описом вкладення цінного листа (а. с. 57). Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення цей лист був отриманий позивачем 18 серпня 2015 року (а. с. 58).

04 вересня 2015 року ДСГП Агрокомплекс направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір укласти договір оренди землі на той самий строк, на який було укладено договір оренди від 15 вересня 2010 року, та продовжити його дію до 15 вересня 2020 року. Також відповідачці було направлено додаткову угоду (а. с. 13). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала зазначений лист-повідомлення 10 вересня 2015 року (а. с. 14).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV Про оренду землі .

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

У частині першій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, зокрема, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди ; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Під час розгляду справи встановлено, що 15 серпня 2015 року ОСОБА_1 направила на адресу ДСГП Агрокомплекс заяву від 11 серпня 2015 року про відсутність згоди продовжувати договір оренди земельної ділянки, яку позивач отримав 18 серпня 2015 року (а. с. 58).

Суди попередніх інстанцій правильно врахували, що орендодавець мав заперечення щодо подальшого використання земельної ділянки орендарем, про що його повідомив.

Тому, оскільки орендодавець висловив своє волевиявлення та відповідно до вимог статті 33 Закону України Про оренду землі у встановленому порядку повідомив ДСГП Агрокомплекс про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі, мав намір самостійно обробляти земельну ділянку, то не вбачається підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі після припинення дії останнього.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що переважне право позивача на укладення нового договору оренди спірної земельної ділянки порушено не було, з огляду на відсутність у однієї із сторін наміру щодо пролонгації договору.

При цьому Верховний Суд вважає, що суди дійшли неправильного висновку про те, що заява позивача щодо продовження строку оренди спірної земельної ділянки була подана пізніше ніж за місяць до закінчення дії договору.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України

у постановах: від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17, від 13 червня 2016 року у справі

№ 6-643цс16, та підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Враховуючи те, що реєстрація договору відбулась 28 грудня 2011 року, а заяву щодо продовження строку оренди спірної земельної ділянки позивач подав 04 вересня 2015 року, тобто не пізніше місячного строку до закінчення дії договору, суди дійшли помилкового висновку про недотримання позивачем положень частини другої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Проте зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій не вплинули на правильність прийнятого рішення про відмову у задоволенні позову та відсутність підстав для поновлення спірного договору оренди землі, враховуючи наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору, бажання власника самостійно обробляти землю після закінчення дії договору, що не суперечить вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс залишити без задоволення.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк