Постанова
від 09.06.2020 по справі 910/9305/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 910/9305/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 (повний текст складено 21.12.2019)

у справі №910/9305/19 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар

до 1. Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно

2. Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1. Київська обласна рада;

2. Київська міська рада

про визнання недійсним договору

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами Київської обласної ради

до 1. Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно

2. Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Київської обласної ради Друкар

про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство Київської обласної ради Друкар (далі, позивач або КП Друкар ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно (далі, відповідач-1 або КП Київоблкіно ) та Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції (далі, відповідач-2 або ТОВ А.В. Інвестиції ) про визнання недійсним Договору №14/03-2019 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 від 14.03.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси КП Друкар та є таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки КП Київоблкіно не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності на його укладення, адже земельна ділянка, яка є об`єктом забудови згідно спірного Договору, йому не належала; зміст правочину суперечить вимогам чинного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, оскільки Київською обласною радою не було у передбаченому законом порядку вирішено на пленарному засіданні питання щодо використання під забудову та про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка є об`єктом забудови згідно спірного Договору; оскаржуваний договір спрямований на знищення, пошкодження майна територіальної громади, оскільки передбачає забудову земельної ділянки, яка не належить сторонам договору, а перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та знаходиться на балансі позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 залучено до участі у справі Київську обласну раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 залучено до участі у справі Київську міську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

28.08.2019 Київська обласна рада як третя особа із самостійними вимогами подала до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно та Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції про визнання недійсним Договору №14/03-2019 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 від 14.03.2019.

Позовні вимоги Київської обласної ради (далі, третьої особи із самостійними вимогами) обґрунтовані наступним:

- у зв`язку із передачею згідно рішення Київської обласної ради №354-17-VI від 24.04.2012 нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 із балансу Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар , до останнього перейшло право постійного користування на земельну ділянку, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, яке до цього належало КП Київоблкіно . Отже, у КП Київоблкіно були відсутні повноваження на укладення спірного договору;

- укладення оспорюваного договору та здійснення визначеної ним діяльності суперечить Статуту КП Київоблкіно ;

- при укладенні оспорюваного договору, який за своєю правовою природою є інвестиційним договором, не було дотримано Порядку підготовки та проведення інвестиційних конкурсів щодо будівництва, реконструкції об`єктів житлового, нежитлового призначення та соціальної інфраструктури, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 14.12.2017 №388-19-VI. Так, проект інвестиційного договору повинен був бути затверджений рішенням обласної ради, вимоги стосовно чого сторонами оспорюваного договору дотримано не було;

- оскаржуваний договір було укладено із порушенням вимог Закону України Про місцеве самоврядування , згідно якого питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, повинно вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сесії районних та обласних рад. Дана обставина свідчить про порушення відповідачами права територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради;

- відповідачі, укладаючи спірний договір, порушили порядок встановлення та зміни цільового використання земель, оскільки спірна земельна ділянка, цільове призначення якої відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:376:0017 - землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення, не може бути використана під забудову без погодження згідно норм статті 20 Земельного кодексу України із відповідним органом місцевого самоврядування.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19 у задоволенні позову Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар до Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно , Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Київська обласна рада та Київська міська рада, про визнання недійсним договору відмовлено повністю.

Судові витрати, пов`язані з розглядом первісного позову, покладено на Комунальне підприємство Київської обласної ради Друкар .

Позов третьої особи з самостійними вимогами Київської обласної ради до Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно та Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Київської обласної ради Друкар про визнання недійсним договору задоволено.

Визнано недійсним Договір №14/03-2019 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 від 14.03.2019, укладений між Комунальним підприємством Київської обласної ради Київоблкіно та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції .

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно на користь Київської обласної ради 960,50 грн судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції на користь Київської обласної ради 960,50 грн судового збору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог КП Друкар , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Комунальне підприємство Київської обласної ради Друкар , як особа, в господарському віданні якої згідно рішення Київської обласної ради №354-17-VI від 24.04.2012 перебувають об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, має законодавчі обмеження щодо здійснення захисту прав на земельну ділянку, у тому числі шляхом оскарження дійсності договору, за яким така земельна ділянка була передана під забудову, оскільки саме власникові (Київській обласній раді) належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У свою чергу, Господарський суд міста Києва, задовольняючи позов третьої особи з самостійними вимогами - Київської обласної ради, дійшов із посиланням, зокрема, на норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, висновків про те, що у зв`язку з передачею з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар нерухомого майна на праві господарського відання за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 до власника нерухомого майна - Київської обласної ради перейшло право постійного користування на земельну ділянку, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна. Право господарського відання КП Друкар у даному випадку є правомірним речовим правом щодо володіння нерухомим майном, однак, набуття права на земельну ділянку відбулось на користь власника майна, тобто на користь Київської обласної ради.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що Київська міська рада передала Київському обласному Комунальному підприємству Київоблкіно земельну ділянку для реконструкції з розширенням адміністративно-виробничих будівель з розміщенням кінотеатру та фільмосховища з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на вул. Васильківській, 3 у Голосіївському районі м. Києва. Таким чином, умови спірного договору щодо передачі Будівельного майданчика, що розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3, площею 0,5427 га для будівництва житлового комплексу суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 21 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Крім того, Київська міська рада не приймала рішення щодо зміни цільового призначення та виду використання земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:79:376:0017.

Також суд із посиланням на Порядок підготовки та проведення інвестиційних конкурсів щодо будівництва, реконструкції об`єктів житлового, нежитлового призначення та соціальної інфраструктури, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затверджений рішенням Київської обласної ради від 14.12.2017 №388-19-VI, зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірний правочин був укладений за наслідками проведення інвестиційного конкурсу. Крім того, укладення договору про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 між Комунальним підприємством Київської обласної ради Київоблкіно та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції від 14.03.2019 не було погоджено у спосіб та порядок, передбачений нормами чинного законодавства.

Суд першої інстанції за результатами дослідження умов укладеного договору дійшов висновку про те, що сам по собі договір спрямований лише на набуття відповідачем-2 права на будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 на земельній ділянці площею 0,5427 га, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і на праві постійного користування належить Комунальному підприємству Київоблкіно та подальше набуття права власності на об`єкт інвестування останнім, а не землекористувачем. Таким чином, результатів інвестиційної діяльності ані для Київської міської ради (яка виділяла земельну ділянку відповідачу-1), ані для Київської обласної ради договір не передбачає, із чого слідує, що Договір №14/03-2019 від 14.03.2019 укладений з порушенням приписів статей 1, 2 Закону України Про інвестиційну діяльність , статті 26 закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статей 124 Земельного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 13.01.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19 в частині задоволення позову Київської обласної ради про визнання недійсним Договору №14/03-2019 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 від 14.03.2019 та ухвалити нове рішення у цій частині, яким у задоволенні позову Київської обласної ради до Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно та Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції про визнання недійсним Договору №14/03-2019 від 14.03.2019 відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-2 зводяться до наступного:

- наявними у справі доказами підтверджується, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, яка, керуючись нормами статей 137, 319, 327 Цивільного кодексу України та статті 9 Земельного кодексу України, розпорядилась спірною земельною ділянкою шляхом її передачі відповідачу-1 в постійне користування на підставі рішення КМР від 27.10.2003 №340/3801. Закріплення земельної ділянки на праві постійного користування за відповідачем-1 підтверджується державним актом від 06.07.2006 №ЯЯ392974. Водночас, під час судового розгляду даної справи у суді першої інстанції жодної із підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою КП Київоблкіно , передбаченої статтею 141 Земельного кодексу України, судом встановлено не було. Отже, за наявності діючого державного акту від 06.07.2006 №ЯЯ 392974 та відсутності жодної з підстав, зазначених у статті 141 Земельного кодексу України, позбавлення КП Київоблкіно права постійного користування земельною ділянкою є неправомірним;

- відомості про право користування земельною ділянкою Київською обласною радою до ДЗК не внесені, тому право користування зазначеною земельною ділянкою до неї не перейшло;

- апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції, зробленим із посиланням на норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, щодо переходу до власника нерухомого майна - Київської обласної ради права постійного користування на земельну ділянку, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна. Скаржник зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису: 2506778) 27.08.2013 зареєстровано право господарського відання 97/100 частин нежилої будівлі (літ. А, А1, Б, В, Г) за КП Друкар . Власником зазначених будівель є територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради. У свою чергу, стаття 120 Земельного кодексу України регламентує перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю або споруду, тому вона не може застосовуватись до спірних правовідносин. Право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради на будівлі існувало ще у 1992 році. Отже, на момент прийняття рішення Київської обласної ради від 24.04.2012 №354-17-IV власник майна залишався тим самим, а відбувся лише перехід права господарського відання від одного комунального підприємства до іншого, при цьому, і одне і друге підприємство підпорядковується Київській обласній раді;

- висновок суду першої інстанції щодо правової природи спірного договору зроблений у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. За твердженнями відповідача-2 у даному випадку йде мова про укладення не інвестиційного договору, а змішаного;

- рішення Київської обласної ради від 14.12.2017 №388-19-VII прийнято відповідно до статей 319, 327 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 4, частин 1, 2 статті 5 Закону України Про інвестиційну діяльність , статей 43, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 34 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності з метою створення сприятливих умов для впровадження інвестиційної діяльності на території Київської області, забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку області. Виходячи із зазначеного, дія Порядку підготовки та проведення інвестиційних конкурсів щодо будівництва, реконструкції об`єктів житлового, нежитлового призначення та соціальної інфраструктури, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області поширюється саме на Київську область, а не на територію міста Києва, де знаходиться спірна земельна ділянка;

- висновок суду першої інстанції про неналежність як доказу листа від 13.03.2019 №509/10-02, яким Київська обласна рада надала свою згоду на укладення оскаржуваного договору, є необґрунтованим, оскільки норми пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , на які послався суд, до спірних правовідносин застосовуванню не підлягають. Стаття 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях) належить до Глави 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (Повноваження районних і обласних рад). Проте, обласною радою не може вирішуватись питання про управління об`єктом (земельною ділянкою), прав на який вона не має, а Київська обласна рада не має жодних прав щодо земельної ділянки. Отже, питання укладення оскаржуваного договору на розгляд сесії Київської обласної ради виноситись не повинно було;

- відповідно до витягу з ДЗК цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення, категорія - землі житлової та громадської забудови. Таким чином, цільове призначення дозволяє здійснювати забудову земельної ділянки, а висновки суду про порушення норм статті 21 Земельного кодексу України є безпідставними;

- відповідачами не порушені при укладенні спірного Договору положення статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки поняття власник або користувач земельної ділянки не ототожнюється з замовником, який має намір щодо забудови земельної ділянки , а тому вказані суб`єкти в силу норм закону можуть бути різні особи; відповідач-1 не передавав відповідачу-2 спірну земельну ділянку, а відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 оскаржуваного договору Сторона-2 має право використовувати лише Будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього Договору. Скаржник наголошує, що незважаючи на те, що будівельний майданчик нерозривно пов`язаний із визначеною певними межами земельною ділянкою, ототожнення цих двох понять є помилковим, оскільки під час передачі такої виробничої території саме як будівельного майданчику її правовий статус не змінюється;

- оскаржуваним договором не порушені ні права, ні законні інтереси Київської обласної ради, оскільки вона не є ні власником земельної ділянки, ні її користувачем, як зазначалось вище. На підставі статті 120 Земельного кодексу України до неї не перейшло право користування земельною ділянкою. Київська обласна рада є власником приміщень, які знаходяться на частині цієї ділянки, проте оскаржуваний договір не містить положень про їх знесення та/або руйнування, крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази активних дій відповідачів або одного з них по знесенню цих приміщень. Таким чином, Київська обласна рада не підпадає ні під один критерій визначення заінтересованості в оспорюваному договорі.

У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення отримано ним 24.12.2019 (про що свідчить розписка про отримання документів, яка міститься у матеріалах справи).

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

10.03.2020 представник Київської обласної ради подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

11.03.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив КП Друкар на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд залишити оскаржене рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Київська обласна рада та КП Друкар у своїх відзивах наголосили на наступному:

- саме за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території. Тобто, вирішення питання про передачу КП Київоблкіно до КП Друкар нерухомого майна здійснено Київоблрадою в межах наданих їх повноважень як власника комунального майна;

- у зв`язку з передачею згідно рішення Київської обласної ради №354-17-VI від 24.04.2012 нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 із балансу Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар , до останнього у відповідності до положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України перейшло право постійного користування на земельну ділянку, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, яке до цього належало КП Київоблкіно . Отже, у КП Київоблкіно були відсутні повноваження на укладення спірного договору;

- сторонами було порушено процедуру укладення інвестиційного Договору, вимоги Земельного кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про інвестиційну діяльність , Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку підготовки та проведення інвестиційних конкурсів щодо будівництва, реконструкції об`єктів житлового, нежитлового призначення та соціальної інфраструктури, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 14.12.2017 №388-19-VI;

Представники Київської міської ради та КП Київоблкіно письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2020 справу №910/9305/19 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19 на час апеляційного провадження; розгляд справи призначено на 17.03.2020.

17.03.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Київської обласної ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване запровадженням на території України в період з 12.03.2020 по 03.04.2020 карантинних заходів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 клопотання Київської обласної ради про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №910/9305/19 відкладено на 05.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255, від 22.04.2020 №291), продовження запровадженого карантину в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 11 травня 2020 року та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України, суд, з метою захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, повідомив учасників справи №910/9305/19, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19, призначене на 05.05.2020, не відбудеться. Водночас, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19 на 09.06.2020.

09.06.2020 до суду надійшло клопотання ТОВ Інформаційна агенція Погляд про надання дозволу її журналістам на проведення відеозйомки стаціонарною апаратурою в залі судового засідання під час розгляду справи №910/9305/19. Представники засобів масової інформації з`явились у приміщення суду 09.06.2020.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначила, що рішенням Ради суддів України №19 від 17.03.2020 встановлено особливий режим роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, згідно якого, зокрема, рекомендовано судам обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань.

Таким чином суд, з метою захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій, відмовив у задоволенні клопотання ТОВ Інформаційна агенція Погляд про проведення відеозйомки судового засідання його представниками.

У судовому засіданні 09.06.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 09.06.2020, з`явилися представники Київської обласної ради та КП Друкар .

Представники Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно , Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції та Київської міської ради у судове засідання, призначене на 09.06.2020, не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Так, копії ухвал Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020, 17.03.2020 та від 28.04.2020 у даній справі були направлені судом на адреси усіх учасників справи, які зазначені у матеріалах справи та відповідають адресам, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідні поштові відправлення були вручені позивачу, третій особі з самостійними вимогами, Київській міській раді.

Водночас, поштові відправлення, які направлялись на адресу Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно , були повернуті до суду із відмітками адресат вибув .

Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відтак, колегія суддів зазначає, що відповідач-1 (КП Київоблкіно ) вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги у даній справі.

Водночас, у день судового засідання 09.06.2020 від скаржника (ТОВ А.В. Інвестиції ) через електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що 05.06.2020 у представника ТОВ А.В. Інвестиції з`явились ознаки захворювання, які притаманні коронавірусній інфекції і найближчим часом будуть здані усі необхідні аналізи.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Колегія суддів, розглянувши вищевказане клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, ухвалила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 2 статті 202 Цивільного кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, враховуючи зміст наведених правових норм, суд, розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

Колегія суддів зазначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, скаржник не був позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах у відповідності до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Однак, до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, явка представника скаржника у судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 09.06.2020, обов`язковою не визнавалась.

Отже, наведена скаржником підстава для відкладення розгляду справи, за вищевказаних обставин, не приймається колегією суддів до уваги як поважна причина неявки представника для участі в судовому засіданні 09.06.2020 та не є, враховуючи у тому числі доказове наповнення матеріалів справи, підставою для відкладення розгляду справи у розумінні пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Київської обласної ради та КП Друкар у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача-2, просили залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 №340/3801 Про надання Київському обласному комунальному підприємству Київоблкіно земельної ділянки для реконструкції з розширенням адміністративно-виробничих будівель з розміщенням кінотеатру та фільмосховища з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на вул. Васильківській, 3 у Голосіївському районі м. Києва затверджено проект відведення земельної ділянки та надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,54 га для реконструкції з розширенням адміністративно-виробничих будівель з розміщенням кінотеатру та фільмосховища з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на вул. Васильківській, 3 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.05.1949 №954 Про відвод земельної ділянки Київській Обласній Конторі Главкінопрокат Міністерства Кінематографії під будівництво Контори та фільмобази та від 30.06.1976 №653/11 Про додаткове відведення земельної ділянки у постійне користування Київській обласній конторі по прокату кінофільмів, на якій знаходиться частина споруд контори .

На виконання вказаного рішення Комунальному підприємству Київської обласної ради Київоблкіно видано Державний акт від 06.07.2006 серія ЯЯ №392974 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5427 га, розташованою за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 06.07.2006 за №07-9-00044 у книзі записів державної реєстрації договорів (том 1, а.с. 95-96).

Згідно наявного у матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру №НВ-8000923932019 від 14.03.2019 (том 1, а.с. 83-87) земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 3 площею 0,5427 га (кадастровий номер 8000000000:79:376:0017) належить на праві постійного користування Комунальному підприємству Київської обласної ради Київоблкіно на підставі вищевказаного рішення Київської міської ради від 27.10.2005 №340/3801. Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення; Категорія земель: землі житлової та громадської забудови; Вид використання земельної ділянки: для реконструкції з розширенням адміністративно-виробничих будівель з розміщенням кінотеатру та фільмосховища з подальшою експлуатацією та обслуговуванням.

Рішенням Київської обласної ради шостого скликання від 24 квітня 2012 року №354- 17-VI Про передачу нерухомого майна з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар (том 1, а.с. 40-41), вирішено, зокрема:

1. Безоплатно передати з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар нерухоме майно, згідно з додатком.

2. Вважати таким, що припинилось право господарського відання Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно на нерухоме майно, визначене у пункті 1 цього рішення з подальшим його закріпленням за Комунальним підприємством Київської обласної ради Друкар .

Згідно з Додатком до рішення Київської обласної ради від 24 квітня 2012 року №354-17-VI на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар передається майно:

1. Будівля літ. А , А1 за місцем знаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 3. площею 2 868,1 кв.м.

2. Будівля літ. Б за місцем знаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 3, площею 524,5 кв.м.

3. Будівля літ. В за місцем знаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 3. площею 54,3 кв.м.

Згідно Акту приймання-передачі від 05.06.2012 (том 1, а.с. 42-46) до складу об`єкту передачі входить нерухоме майно загальною площею 3446,9 кв.м., що знаходиться за адресою, м. Київ, вул. Васильківська, 3, а саме будівля літ. А , А1 площею 2868.1 кв.м. будівля літ. Б загальною площею 524,5 кв.м. та будівля літ. В загальною площею 54,3 кв.м.

В Акті зазначено, що площа земельної ділянки - 0,5427 га (згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №392974 від 06.07.2006).

Наказом Головного управління економіки Київської обласної державної адміністрації від 25.06.2012 №61-у затверджено вказаний акт приймання-передачі від 05.06.2012.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №110340603 від 11.01.2018 (том 1, а.с. 35-38) власником нежитлової будівлі (літ. А, А1, Б, В, Г) за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 3 є територіальні громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради. Підстава виникнення права власності: Рішення про перелік об`єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласній державній адміністрації, серія та номер: -, виданий 29.09.1992, видавник: Київська обласна рада народних депутатів Одинадцята сесія двадцять першого скликання; Рішення про розмежування майна комунальної власності, серія та номер: 11, виданий 27.01.1992, видавник: УРСР Київська обласна рада народних депутатів Виконавчий комітет м. Київ; Постанова, серія та номер: 311, виданий 05.11.1991, видавник: Кабінет Міністрів України.

Із вказаного Інформаційної довідки також вбачається, що правом господарського відання на вказане майно наділене КП Друкар . Підстава виникнення іншого речового права: рішення КМР від 24.04.2012 №354-17-VI Про передачу нерухомого майна з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно . Дата державної реєстрації права - 27.08.2013.

У подальшому, 14.03.2019 між Комунальним підприємством Київської обласної ради Київоблкіно (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції (Сторона-2) був укладений Договір №14/03-2019 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 (далі - Договір; том 1, а.с. 26-34).

Згідно пункту 1.1.2. Договору Сторона-1 - юридична особа за законодавством України Комунальне підприємства Київської обласної ради Київоблкіно , що є платником податків на загальних умовах та є користувачем земельної ділянки під забудову, в установленому законодавством порядку, реалізовує право на її забудову. В рамках цього Договору Сторона-1 є Замовником будівництва Об`єкта.

Відповідно до пункту 1.1.3. Договору Сторона-2 - юридична особа за законодавством України ТОВ А.В. Інвестиції , яке забезпечує Будівництво Об`єкта грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим договором.

Згідно пункту 1.1.4. Договору Об`єкт (Об`єкт будівництва) - житловий комплекс, будівництво якого планується на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ. вул. Васильківська, 3 в Голосіївському районі м. Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди, безпосередньо з ним пов`язані.

Відповідно до пункту 1.1.5. Договору земельна ділянка - частина земної поверхні, розташована за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Васильківська, 3, площею 0,5427 га (кадастровий номер 8000000000:79:376:0017), яка надана Стороні-1 згідно з рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 №340/3801 та Акту на право постійного користування серії ЯЯ №392974, виданого 06.07.2006.

Згідно пункту 1.1.8. Договору будівництво Об`єкта - комплекс усіх дій, спрямованих на будівництва житлового комплексу по вул. Васильківська, 3 у Голосіївському районі м. Києва, зокрема (але не виключно), закупівля будівельних та інших матеріалів, забезпечення обладнанням, виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних, проектно-вишукувальних робіт тощо.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що відповідно до умов цього договору Сторона-1 та Сторона-2 зобов`язуються збудувати Об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Голосіївський район, по вул. Васильківська, 3 (надалі - Об`єкт).

Згідно пункту 3.1. Договору Об`єктом забудови є земельна ділянка, яка належить Стороні-1 на праві постійного користування, посвідченого Актом на право постійного користування серії ЯЯ №3929, виданого 06.07.2006, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, про що зроблено запис від 06.07.2005 за №07-9-00044 у книзі записів державної реєстрації договорів, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3, кадастровий номер 8000000000:79:376:0017, загальна площа 0,5427 га. Цільове призначення земельної ділянки дозволяє сторонам здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт. При цьому, у разі необхідності, Сторона-2 вживає заходи щодо зміни цільового призначення земельної ділянки виключно за власний рахунок.

Відповідно до пункту 3.2. Договору право користування земельною ділянкою внаслідок виконання цього договору не переходить до Сторони-2. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього договору.

За змістом пункту 4.2.1. Договору Сторона-1 з моменту введення об`єкта в експлуатацію та отримання сторонами права власності на належні їм частки у об`єкті, має право припинити землекористування в порядку, встановленому чинним законодавством України.

У пункті 4.4. Договору сторони домовились, що з моменту підписання договору Сторона-1 передає Стороні-2 майнові права на 100% об`єкта будівництва, у т.ч. майнові права на 100% об`єктів інвестування в об`єкті будівництва для подальшого відчуження та подальшої передачі фізичним та юридичним особам.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання покладених на сторони зобов`язань (пункт 12.8. Договору).

Київська обласна рада, звертаючись до суду із позовом як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору, зазначає, що оскільки право господарського відання на нерухоме майно перейшло згідно з рішенням Київської обласної ради шостого скликання від 24 квітня 2012 року №354-17-VI від відповідача-1 до Комунального підприємства Київської обласної ради - КП Друкар , тому до останнього перейшло право постійного користування на земельну ділянку, на якій розміщенні об`єкти нерухомого майна, а Київська обласна рада є уповноваженим органом вчиняти дії щодо захисту такого майна.

Київська обласна рада зазначає, що укладення оскаржуваного Договору та здійснення визначеної ним діяльності не передбачено Статутом КП Київоблкіно , у зв`язку з чим керівник підприємства не уповноважений був на укладення відповідних договорів. При цьому оскаржуваний договір було укладено з порушенням вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Статуту, чим порушено права територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, оскільки на пленарному засіданні Київоблради не було розглянуто питання щодо укладення такого правочину. Також, третя особа з самостійними вимогами зазначає, що спірна земельна ділянка не може бути використана під забудову без погодження з відповідними органами місцевого самоврядування, а порушення порядку зміни цільового призначення є підставою для визнання договору недійсним.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у даній справі оскаржується лише в частині задоволення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами, а відтак, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, в частині відмови у задоволенні первісного позову КП Друкар рішення суду Північним апеляційним господарським судом не переглядається.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Цивільного кодексу України).

Із урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

На підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття заінтересована особа , тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова Великої палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №439/212/14-ц|14-75цс18, постанова Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №750/2728/16-ц, провадження №61-8888св18, від 04.07.2018 у справі №462/4611/13-ц, провадження №61-6130св18).

Зміст частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Як вбачається зі змісту позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами, Київська обласна рада вважає оспорюваний Договір таким, що порушує її права та охоронювані законом інтереси як власника нерухомого майна, закріпленого на праві господарського відання за КП Друкар , до якого, в силу норм статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, перейшло право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 від 14.03.2019, яке раніше було оформлене за КП Київоблкіно згідно рішення Київської міської ради від 27.10.2005 №340/3801.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним спірного Договору з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно частини 1 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Колегією суддів із Інформаційної довідки з реєстру речових права №110340603 від 11.01.2018 встановлено, що Київська обласна рада набула права комунальної власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Київ, Голосіївський район, по вул. Васильківська, 3, зокрема, приміщення літ. А, А1, Б, В, Г, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю , рішення Виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів №11 від 27.01.1992 Про розмежування майна комунальної власності , рішення 11 сесії 21 скликання Київської обласної Ради народних депутатів від 29.09.1992 Про перелік об`єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласній державній адміністрації .

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказані об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 (літ. А, А1, Б, В, Г) були спочатку закріплені на праві господарського відання за Комунальним підприємством Київської обласної ради Київоблкіно , а станом на дату укладення спірного Договору перебували на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар на праві господарського відання.

Обставини належності вказаних об`єктів нерухомого майна на праві господарського відання станом на дату укладення спірного Договору Комунальному підприємству Друкар підтверджуються рішенням Київської обласної ради шостого скликання від 24 квітня 2012 року №354-17-VI Про передачу нерухомого майна з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради Київоблкіно на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар , а також відомостями, наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - нежилої будівлі (літ. А, А1, Б, В, Г) по вул. Васильківській, 3 у м. Києві.

За змістом частин 1, 2, 4 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як встановлено вище та підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру, комунальне майно, яке перебувало на праві господарського відання у комунальних підприємств, розташоване на земельній ділянці по вул. Васильківській, 3 у м. Києві площею 0,5427 га, власником якої є Київська міська рада.

Згідно частин 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у власність земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Також відповідно до пункту в статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у користування громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 №340/3801 Про надання Київському обласному комунальному підприємству Київоблкіно земельної ділянки для реконструкції з розширенням адміністративно-виробничих будівель з розміщенням кінотеатру та фільмосховища з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на вул. Васильківській, 3 у Голосіївському районі м. Києва затверджено проект відведення земельної ділянки та надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,54 га для реконструкції з розширенням адміністративно-виробничих будівель з розміщенням кінотеатру та фільмосховища з подальшою експлуатацією та обслуговуванням на вул. Васильківській, 3 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 24.05.1949 №954 Про відвод земельної ділянки Київській Обласній Конторі Главкінопрокат Міністерства Кінематографії під будівництво Контори та фільмобази та від 30.06.1976 № 653/11 Про додаткове відведення земельної ділянки у постійне користування Київській обласній конторі по прокату кінофільмів, на якій знаходиться частина споруд контори .

На виконання вказаного рішення Комунальному підприємству Київської обласної ради Київоблкіно видано Державний акт на право постійного користування землею від 06.07.2006 серія ЯЯ №3929, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 06.07.2006 за №07-9-00044 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Право користування земельною ділянкою регулюється Главою 15 Земельного кодексу України.

Право користування може бути як постійним, так і строковим (право оренди).

Згідно з частинами 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

За змістом статей 125, 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату прийняття КМР рішення від 27.10.2005 №340/3801 про надання права постійного користування спірною земельною ділянкою КП Київоблкіно ) право власності на земельну ділянку та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Отже, КП Київоблкіно набуло права постійного користування земельною ділянкою площею 0,54 га за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 із 06.07.2006 (дати отримання Державного акта про право постійного користування землею).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на 24.04.2012, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату передачі комунального майна на баланс КП Друкар ) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до пункту е частини 1 статті 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення правом користування земельною ділянкою.

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до набувача цього майна, відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені правові норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, оскільки право власності на будівлі з усіма відповідними праву власності складовими - володінням, користування, розпорядженням ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Таким чином, оскільки за рішенням власника комунального майна (Київської обласної ради) від 24.04.2012 нерухоме майно (нежилі будівлі (літ. А, А1, Б, В, Г) по вул. Васильківській, 3 у м. Києві) було передане на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар та закріплене за останнім на праві господарського відання, колегія суддів доходить висновку, що у відповідності до вищенаведених положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до КП Друкар фактично перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою, яке було надане КП Київоблкіно .

При цьому, посилання скаржника не неможливість застосування до спірних правовідносин положень вказаних статей, оскільки ними регулюється перехід права на земельну ділянку лише у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості до іншої особи, оцінюються судом критично з огляду на те, що положення зазначених правових норм слід тлумачити у більш широкому розумінні з огляду на закріплений у законодавстві принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. Крім того, захист права користування здійснюється на рівні із захистом права власності.

Отже, суд вважає правомірним застосування за аналогією у відповідності до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та зазначає, що разом із передачею комунального майна на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар та закріплення його за останнім на праві господарського відання, до КП Друкар перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, а відповідне право постійного користування для КП Київоблікіно припинилося в силу пункту е частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

При цьому, як вбачається із вищенаведених положень статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання - це право юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку господарську діяльність, тобто є суб`єктами підприємництва, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатися окремими видами майна згодою власника (уповноваженого органу), яким у даному випадку є територіальна громада, сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.

Таким чином, враховуючи, що власник нерухомого майна (Київська обласна рада), а саме будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, площею 0,5427 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район , вул . Васильківська, 3 , з 1992 року не змінювався, а фактичне користування КП Київоблкіно земельною ділянкою припинилося у зв`язку з передачею розташованого на ній комунального майна у господарське відання КП Друкар , та оскільки саме власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й земельної ділянки, на якій таке майно розташоване та якою підпорядковане йому комунальне підприємство користується на праві постійного користування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що здійснення захисту прав на земельну ділянку, у тому числі шляхом оскарження дійсності договору, за яким така земельна ділянка була передана під забудову, належить саме Київській обласній раді.

Колегією суддів, при цьому, взяті до уваги посилання скаржника на некоректність висновків суду першої інстанції саме про набуття , перехід в силу норм статті 120 Земельного кодексу України до Київської обласної ради права постійного користування на земельну ділянку у зв`язку з передачею нерухомого майна на баланс КП Друкар , оскільки на момент прийняття рішення Київської обласної ради від 24.04.2012 №354-17-IV власник комунального майна залишався тим самим, а відбувся лише перехід права господарського відання від одного комунального підприємства до іншого, при цьому, і одне і друге підприємство підпорядковується Київській обласній раді.

Щодо підстав визнання недійсним Договору №14/03-2019 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 від 14.03.2019, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про інвестиційну діяльність визначено, що всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) (стаття 9 вказаного Закону).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору.

Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності (інноваційна діяльність, капітальні вкладення в основні фонди, корпоративна форма, лізинг, придбання не забороненого законам України рухомого та нерухомого майна, створення підприємств, що повністю належать інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства повністю, придбання майнових прав).

Об`єктами інвестування можуть бути такі види інвестування: фінансові - вкладення в цінні папери, цільові грошові вклади, депозити, паї тощо; реальні - вкладення в матеріальні активи (будівлі, обладнання, споруди) у формі придбання, будівництва, реконструкції, лізингу тощо; інтелектуальні - вкладення в нематеріальні активи, об`єкти інтелектуальної власності, спільна діяльність з приводу реалізації інвестицій з метою отримання прибутку.

Мета інвестиційного договору - це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування - здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату - одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту.

Інвестиційний договір передбачає як грошові, так і майнові права (обов`язки) сторін договору.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.01.2019 у справі №916/4644/15.

З огляду на вказане, суд першої інстанції, проаналізувавши зміст оспорюваного Договору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Договір №14/03-2019 від 14.03.2019, укладений між Комунальним підприємством Київської обласної ради Київоблкіно та Товариством з обмеженою відповідальністю А. В. Інвестиції , є за своєю правовою природою інвестиційним договором.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

Згідно частини 4 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

За змістом пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, всі питання, що стосуються управління комунальним майном, вирішуються виключно на засіданнях сесії Київської обласної ради шляхом прийняття відповідних рішень.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, питання укладення Договору між КП Київоблкіно та ТОВ А. В. Інвестиції на розгляд сесії Київської обласної ради не виносилось, рішень Київської обласної ради із цього приводу не приймалось.

Наявний у матеріалах справи лист першого заступника голови Київської обласної ради Майбоженком В.В. №509-10-02 від 13.03.2019 (том 1, а.с. 144), на який посилається скаржник, не є належним доказом, яким підтверджується факт погодження Київською обласною радою укладення Договору, оскільки, як вказано вище, відповідне погодження повинно оформлюватись рішенням ради, прийнятим на його пленарному засіданні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що укладення оспорюваного Договору та здійснення визначеної ним діяльності не передбачено Статутом КП Київоблкіно у редакції, затвердженій рішенням Київської обласної ради від 27.04.2018 №432-21-VII.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Однак, оспорюваний Договір передбачає забудову земельної ділянки, яка не належить сторонам Договору, та на якій розташоване майно, належне на праві комунальної власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.

Дослідивши умови укладеного правочину, надавши оцінку доводам сторін, суд дійшов висновку про те, що сам по собі Договір спрямований лише на набуття відповідачем-2 права на будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 на земельній ділянці площею 0,5427 га, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і на праві постійного користування належить Комунальному підприємству Друкар та подальше набуття права власності на об`єкт інвестування останнім, а не землекористувачем. Таким чином, результатів інвестиційної діяльності ані для Київської міської ради (яка виділяла земельну ділянку відповідачу-1), ані для Київської обласної ради Договір не передбачає.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, рішенням Київської обласної ради від 14.12.2017 №388-19-VII було затверджено Положення про порядок підготовки та проведення інвестиційних конкурсів щодо будівництва, реконструкції об`єктів житлового, нежитлового призначення та соціальної інфраструктури, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області (далі, Положення; том 1, а.с. 150-162).

Вказане Положення визначає порядок підготовки та проведення інвестиційних конкурсів та укладення інвестиційних договорів про залучення інвесторів щодо будівництва, реконструкції об`єктів житлового, нежитлового призначення, які знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області на умовах проведення інвестиційних конкурсів.

Земельні ділянки, щодо яких міською радою не було прийнято рішення відносно їх передачі у власність або користування за результатами інвестиційного конкурсу, надаються переможцеві інвестиційного конкурсу на загальних засадах, встановлених Конституцією України та Земельним кодексом України.

Вказаним Положенням закріплений чіткий порядок (алгоритм) дій, обов`язковість вчинення яких є передумовою укладення інвестиційного договору.

Втім, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що спірний правочин був укладений за наслідками проведення Інвестиційного конкурсу.

Посилання скаржника на те, що дія вказаного Положення поширюється саме на Київську область, а не на територію міста Києва, де знаходиться спірна земельна ділянка, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що норми Положення регулюють порядок підготовки та проведення інвестиційних конкурсів щодо будівництва, реконструкції об`єктів житлового, нежитлового призначення та соціальної інфраструктури, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області. Отже, оскільки на спірній земельній ділянці розташоване комунальне майно Київської обласної ради, яке знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, норми вказаного Положення правомірно були застосовані судом першої інстанції до спірних правовідносин.

Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що укладення Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3 між Комунальним підприємством Київської обласної ради Київоблкіно та Товариством з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції від 14.03.2019 не було погоджено у спосіб та порядок, передбачений нормами чинного законодавства.

Оскаржуваний договір укладено з порушенням вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Положення про порядок підготовки та проведення інвестиційних конкурсів щодо будівництва, реконструкції об`єктів житлового, нежитлового призначення та соціальної інфраструктури, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, чим порушено право територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради.

Також колегія суддів зазначає, що Київська міська рада у 2005 році, передаючи Київському обласному Комунальному підприємству Київоблкіно земельну ділянку в постійне користування, визначила вид її використання для реконструкції з розширенням адміністративно-виробничих будівель з розміщенням кінотеатру та фільмосховища з подальшою експлуатацією та обслуговуванням .

У свою чергу, умови спірного Договору передбачають передачу будівельного майданчика, що розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3, площею 0,5427 га, для будівництва житлового комплексу.

Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України (Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження прийняття Київською міською радою як власником земельної ділянки, на якій розташоване комунальне майно, рішення щодо зміни виду використання земельної ділянки в межах визначеної категорії земель.

Враховуючи вищевикладене, оспорюваний третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору правочин на момент його укладення між відповідачами суперечив вищенаведеним вимогам законодавства, порушував права та охоронювані законом інтереси Київської обласної ради як власника розташованого на спірній земельній ділянці комунального майна, право користування якою належить підпорядкованому їй Комунальному підприємству Друкар як особі, за якою на праві господарського відання закріплене нерухоме майно Київської обласної ради, що за правилами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Обраний Київською обласною радою спосіб захисту відповідає ефективному засобу захисту в розумінні частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, оскільки забезпечить відновлення правового порядку в господарських правовідносинах між учасниками спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови взяті судом до уваги, однак не спростовуються висновків суду про задоволення позовних вимог Київської обласної ради у даній справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених Київською обласною радою позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю А.В. Інвестиції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/9305/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/9305/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	09.06.2020
Оприлюднено	18.06.2020
Номер документу	89881942
Судочинство	Господарське

Михальська Ю.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 09.06.2020 по справі 910/9305/19ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/9305/19

Постанова від 09.06.2020

Постанова
від 09.06.2020 по справі 910/9305/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД