Постанова

від 16.06.2020 по справі 5026/1089/2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. Справа№ 5026/1089/2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Грека Б.М.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зігзаг плюс"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 05.02.2020 (повне рішення складено 17.02.2020, суддя Хабазня Ю.А.)

за позовом Приватного підприємства "Алчер-бокс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Левченко Наталії Петрівни

до Приватного підприємства "Зігзаг плюс"

про стягнення 228 226,55 грн

в межах справи № 5026/1089/2012

за заявою боржника Приватного підприємства "Алчер-бокс" (код 36782285)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа № 5026/1089/2012 про банкрутство Приватного підприємства "Алчер-бокс", провадження у якій порушено ухвалою від 24.07.2012.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Постоленка В.О.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.08.2018 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Левченко Наталію Петрівну.

19 листопада 2019 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Левченко Наталія Петрівна звернулась з позовом до Приватного підприємства "Зігзаг плюс" про стягнення 228 226,55 грн дебіторської заборгованості як безпідставно набутих грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020 у справі № 5026/1089/2012 позовну заяву боржника у особі ліквідатора арбітражного керуючого Левченко Н.П. від 12.11.2019 №02-01/140 задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Зігзаг плюс" на користь Приватного підприємства "Алчер-бокс" 208281,51 грн основного боргу, 2739,04 грн 3% річних за користування коштами, а всього 211020,55 грн; у решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Приватне підприємство "Зігзаг плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 5026/1089/2012; розгляд справи призначено на 26.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 розгляд справи відкладено на 16.06.2020.

16.06.2020 ліквідатор арбітражний керуючий Левченко Н.П. засобами електронного зв`язку надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Приватного підприємства "Зігзаг плюс" в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з запровадженням на території країни карантину.

Згідно з ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, розгляд даної справи відкладався за клопотанням сторін, поданий відзив на апеляційну скаргу, відбулось пом`якшення карантинних заходів з 12.05.2012, колегія суддів ухвалила розглянути справу за наявними матеріалами справи та за відсутності представників сторін, відмовивши в задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство до 21.10.2019 регулювалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), а з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.08.2018 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Левченко Н.П.

19 листопада 2019 року ліквідатор боржника звернувся у господарський суд в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алчер-бокс" (позивач, боржника) з позовом до Приватного підприємства "Зігзаг плюс" (ПП "Зігзаг плюс", відповідач) про стягнення 228226,55 грн, з яких 208281,51 грн безпідставно набутих грошових коштів боржника, 6490,05 грн 3% річних та 13454,99 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтований тим, що в ході проведеної інвентаризації майна боржника, за даними первинних документів, що оформлені під час процедури санації боржника грошові вимоги ПП "Зігзаг плюс" в сумі 1073,00 грн - вимоги першої черги та 301116,00 грн - вимоги четвертої черги, які визнані ухвалою попереднього засідання від 30.10.2012, повністю погашені, а у боржника виникла дебіторська заборгованість в сумі 208281,51 грн, яка підлягає стягненню на користь боржника відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За твердженням ліквідатора, дебіторська заборгованість утворилась за наслідками господарських операцій протягом 2012-2013 років з поставки на користь боржника матеріальних цінностей (гофролист та штанцформа) в сумі 339285,94 грн та повернення боржником на користь відповідача товару в сумі 528370,45 грн, а також перерахування грошових коштів за отриманий товар в сумі 20270,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві відповідач послався не те, що ліквідатор вже звертався у господарський суд в межах даної справи із заявою про визнання погашеними кредиторських вимог ПП "Зігзаг плюс" в сумі 1073,00 грн - вимоги першої черги та 301116,00 грн - вимоги четвертої черги, які визнані ухвалою попереднього засідання від 30.10.2012, та зобов`язання внести зміни до реєстру вимог кредиторів на підставі тих же первинних документів - видаткових накладних, що додані до позовної заяви про стягнення грошових коштів з відповідача. При цьому, на переконання відповідача, один і той же товар було повернуто боржником по різних накладних, а тому у ПП "Зігзаг плюс" відсутній борг перед боржником, докази про фактичну наявність товару та докази поставки цього товару ліквідатор до позову не додав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 208281,51 грн відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її стягнення з огляду на обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у даній справі про підтвердження поставки товару на користь відповідача та перерахування на його користь грошових коштів.

Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності по заявленій позовній вимозі, місцевий господарський суд встановив, що позовна давність не пропущена, оскільки з дня визнання боржника банкрутом за постановою від 08.04.2014 перебіг позовної давності зупиняється на період дії мораторії на задоволення вимог кредиторів відповідно до абз. 5 ч. 3 ст. 19 Закону про банкрутство, в редакції з 19.01.2013.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що жодні зобов`язання між боржником та відповідачем за розрахунками зустрічних поставок відсутні, позов про стягнення дебіторської заборгованості заявлений зі спливом позовної давності, який закінчився у 2015 році. Підписи на видаткових накладних від 26.09.2012 не підписані директором ПП "Зігзаг плюс", а містять факсимільний відбиток його підпису, який не є доказом підписання уповноваженою особою. Також, відповідач зазначає, що той самий товар, в тій самій кількості та ціні було повернуто боржником на користь відповідача по різних накладних, а тому у відповідача відсутній борг.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство та ч. 1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1, 2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Системний аналіз наведених вище норм та встановлених судом обставин справи у їх поєднані між собою свідчить про виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин з поставки товару, регулювання яких здійснюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей притаманних даним правовідносинам.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 виклав наступний правовий висновок:

"Сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю."

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2012, 11.06.2012, 19.06.2012, 27.06.2012, 03.09.2012, 10.09.2012, 21.09.2012 відповідач як постачальник поставив боржнику як покупцю товар (гофролист та штанцформу) на загальну суму 339285,94 грн, що підтверджується видатковими накладними №№ ЄС-0000001, ЄС-0000005, ЄС-0000002, ЄС-0000003, ЄС-0000004, РН-0000003, РН-0000001, РН-0000004 (т. 14, а.с. 42, 44-50). Вказані видаткові накладні від імені покупця в графі "Отримав" підписані директором ПП "Алчер-бокс" Черненком О.О.

Боржник як покупець 26.09.2012, 27.09.2012, 09.10.2012, 06.12.2012, 07.02.2013, 19.02.2013 частково оплатив отриманий товар на суму 20270,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку боржника (т. 14, а.с. 60-64).

Крім того, боржник повернув товар постачальнику (відповідачу) на загальну суму 228370,45 грн на підставі видаткових накладних (повернення) № № ВП-0000003 від 10.07.2012 на суму 69819,92 грн, № ВП-0000004 від 17.07.2012 на суму 30000,00 грн, № ВП-0000005 від 27.07.2012 на суму 72784,80 грн, № ВП-0000006 від 13.08.2012 на суму 55765,73 грн.

Вказані видаткові накладні (повернення) в графі "Відвантажив"містять підпис директора ПП "Алчер-бокс" Черненка О.О. , в графі "Отримав" міститься підпис уповноваженої особи ПП "Зігзаг плюс" Дмитращенка В`ячеслава Валерійовича .

Повноваження Дмитращенка В.В. на отримання матеріальних цінностей від боржника підтверджені Довіреностями № Дов-000004 від 10.07.2012, № Дов-000005 від 13.08.2012 (т. 14, а.с. 53, 55).

Судом встановлено, що надані боржником видаткові накладні та видаткові накладні (повернення), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, позаяк відповідають вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

В той же час, матеріали справи містять також копії видаткових накладних (повернення) від 26.09.2012 на загальну суму 300000,00 грн (т. 14, а.с. 56-59), у графі "Отримав" яких міститься підпис Дмитращенка В.В., що діє від імені ПП "Зігзаг плюс" на підставі довіреності № 4 від 26.09.2012 та № 5 від 26.09.2012.

Втім, ліквідатор не надав суду вказані довіреності № 4 від 26.09.2012 та № 5 від 26.09.2012 на отримання від відповідача матеріальних цінностей на підставі видаткових накладних (повернення) від 26.09.2012 на загальну суму 300000,00 грн, що не дає підстав для висновку про фактичне виконання господарських операцій з повернення товару на вказану суму.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За визначенням ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вказані норми процесуального закону та встановлені вище обставин, колегія суддів вважає, що належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами підтверджується отримання боржником товару на суму 339285,94 грн, повернення ним товару на користь постачальника (відповідача) на суму 228370,45 грн, а також оплата отриманого товару на суму 20270,00 грн.

Відтак у боржника відсутня дебіторська заборгованість перед відповідачем та документально підтверджується кредиторська заборгованість в розмірі 90645,49 грн. станом на 19.02.2013, як дату останньої оплати за отриманий товар (т. 14, а.с. 64).

Приймаючи до уваги вищевикладене, дебіторська заборгованість за повернутий товар не існує на момент розгляду справи в суді, а відтак підстави для стягнення боргу з відповідача відсутні.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Позаяк, грошове зобов`язання відповідача перед боржником документально не підтверджується, стягнення нарахувань відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що підстави для стягнення дебіторської заборгованості відсутні, тому належить відмовити в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та без застосування положень законодавства щодо позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що суд в порушення норм процесуального закону не з`ясував дійсні обставини справи, безпідставно визнав недоведені обставини, що мають значення для справи, встановленими, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог ліквідатора боржника .

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на обставини, які були встановленні при постановленні ухвали Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у справі № 5026/1089/2012 за заявою про визнання кредиторських вимог Приватного підприємства "Зігзаг плюс" в сумі 302189,00 грн погашеними, оскільки відповідно до норм ст. 7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України , який в свою чергу в силу ст. 86 ГПК України вимагає від суду оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Поза як, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, в порушення ст. 86 ГПК України не з`ясував всі обставини справи, не надав вичерпну оцінку зібраним у справі доказам, обмежившись лише посиланням на обставини, які були встановлені в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 за результатами повторного розгляду кредиторських вимог Приватного підприємства "Зігзаг плюс", що є неприпустимим в силу вимог статті 25 Закону про банкрутства, який був чинний станом на дату постановлення вказаної ухвали.

Відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. У справі належить прийняти нове рішення про відхилення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на боржника та стягнути на користь відповідача 5136,10 грн витрат по сплаті судового збору при зверненні із апеляційною скаргою.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Зігзаг плюс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020 у справі № 5026/1089/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Відмовити повністю в задоволенні позову Приватного підприємства "Алчер-бокс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Левченко Наталії Петрівни до Приватного підприємства "Зігзаг плюс" про стягнення 228226,55 грн.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Алчер-бокс" (вул. Шевченка, 35, с. Будище, Черкаський район, Черкаська область, 19620; ідентифікаційний код 36782285) на користь Приватного підприємства "Зігзаг плюс" (бульв. Шевченка, 145, оф.123/1, м. Черкаси, 18001; ідентифікаційний код 38228157) 5136,10 (п`ять тисяч сто тридцять шість) грн 10 коп витрат по сплаті судового збору.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2020.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Грек