Постанова

від 17.06.2020 по справі 904/541/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2020 року м. Дніпро Справа № 904/541/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач),

судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

секретар Саланжій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 року (повний текст складено 24.03.2020 року)

у справі № 904/541/20 (суддя - Манько Г.В., м. Дніпро)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастилл", м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровської області

про стягнення 255 904,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегастилл" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості в розмірі 255 150,00 грн., 3 % річних в розмірі 754,96 грн. та судових витрат у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастилл" заборгованість в розмірі 255 150,00 грн., 3 % річних в розмірі 754,79 грн., судові витрати в розмірі 3 838,56 грн., адвокатські послуги в розмірі 15 499,95 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 року в частині стягнення адвокатських послуг у розмірі 15 499,95 грн., у задоволенні позовних вимог про стягнення адвокатських послуг у розмірі 15 499,95 грн. відмовити, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач посилається на те, що рішення суду в частині стягнення адвокатських послуг у розмірі 15 499,95 грн. є незаконним та необґрунтованим, прийнятим без повного і всебічного з`ясування всіх обставин у справі. У позовній заяві позивач зазначив, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком сума судових витрат складається із судового збору у розмірі 3 827,25 грн. та адвокатських послуг у розмірі 15 000,00 грн. Разом з тим, при ухваленні рішення судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 3 838,56 грн. та адвокатські послуги у розмірі 15 499,95 грн. Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні рішення було стягнуто у більшому розмірі судові витрати та адвокатські послуги. При цьому, про стягнення суми на адвокатські послуги у розмірі 15 499,95 позивачем у прохальній частині позовної заяви не було зазначено. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (висновок Об`єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 року у справі № 910/4994/18). В рішенні суду першої інстанції зазначено, що 03.01.2020 року між адвокатом Богославським В.А. та позивачем складено акт виконаних послуг № 1, про що зазначено у пункті 11 додатку до позовної заяви, однак самого акта не було надано позивачем. Відповідно до пункту 4.1 договору, оплата послуг відбувається за фактом (після) їх здійснення або наданням протягом 3-х днів. Позивачем не підтверджено надання адвокатських послуг у розмірі 15 000,00 грн. В матеріалах справи наявні лише 2 квитанції до прибуткового ордеру від 04.12.2019 року № 37 на суму 5 000,00 грн. та від 03.01.2020 року № 41 на суму 8 500,00 грн., загальний розмір за вказаними квитанціями складає 13 500,00 грн., а не 15 000,00 грн., як зазначено у позовній заяві. Договором про надання правової допомоги від 04.12.2019 року № 25/2019 та додатковою угодою від 04.12.2019 року № 1 до договору про надання правової допомоги чітко не визначено розмір гонорару адвоката. В зв`язку з чим, сума 15 000,00 грн. є необґрунтованою та непідтвердженою. Відповідач вважає, що адвокатські послуги у розмірі 15 499,95 грн., які були стягнуті відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 року є необґрунтованими та недоведеними.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач наданими йому процесуальними правами не скористався та не направив суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 17.06.2020 року.

3.1.2. Явка представників учасників провадження у справі.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з`явились.

12.06.2020 року до апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211.

Клопотання скаржника про відкладення судового розгляду через введення постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року карантинних заходів, апеляційним господарським судом залишається без задоволення з огляду на те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а скаржник не зазначає причин, які безпосередньо перешкоджають його участі у судовому засіданні, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Крім того, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не містить Єдиного цифрового підпису особи, якою підписано клопотання.

В зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників провадження у справі.

3.2. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Звертаючись із позовною заявою позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає судовий збір у розмірі 3 827,25 грн., послуги адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем разом з позовною заявою було подано суду копії договору про надання правової допомоги № 25/2019 від 04.12.2019 року, укладений між ним (клієнт) та адвокатом Богославським Віктором Анатолійовичем (адвокат) (а. с. 23-24), додаткової угоди № 1 від 04.12.2019 року до договору про надання правової допомоги № 25/2019 від 04.12.2019 року (а. с. 25), акту виконаних робіт № 1 від 03.01.2020 року до договору про надання правової допомоги № 25/2019 від 04.12.2019 року та додаткової угоди № 1 від 04.12.2019 року (а. с. 26), квитанцій до прибуткового касового ордера № 37 від 04.12.2019 року на суму 5 000,00 грн., № 41 від 03.01.2020 року на суму 8 500,00 грн. (а. с. 27).

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги № 25/2019 від 04.12.2019 року (надалі - договір) адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу (адвокатську допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Сторони визначили характер правової допомоги (адвокатської допомоги), яка надається за цим договором, а саме адвокат:

- надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справа, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі при оскарженні дій та бездіяльності службових та посадових осіб;

- представляє інтереси клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, будь-якої судової інстанції, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, відзиву, відповіді на відзив, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; з правом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта;

- представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника (пункт 1.2. договору).

Клієнт зобов`язаний оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, а також винагороду (гонорар) за надання правової допомоги у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі (пункт 2.2.3. договору).

Гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту (пункт 4.1. договору).

За правову допомогу, передбачену в пункті 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами у додатках до цього договору (пункт 4.2. договору).

04.12.2019 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 25/2019 від 04.12.2019 року (надалі - додаткова угода).

Додаткова угода визначає порядок оплати правової допомоги (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у спорі з Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором № 848/13/271Е про закупівлю товарів від 24.09.2019 року, здійснення консультації, правового висновку, збір та підготовку доказів, підготовку та подання позовної заяви, представництво у суді першої інстанції (пункт 1. додаткової угоди).

Вартість послуг, розраховується виходячи з гонорару (винагороди) за одну годину, що дорівнює 1 500,00 грн. (пункт 2. додаткової угоди) та включає:

- первинну консультацію клієнта при зверненні до адвоката (пункт 2.1. додаткової угоди);

- підготовку правового висновку щодо способу захисту прав клієнта, ознайомлення клієнта із судовою практикою з аналогічних справ - розраховується як час, необхідний для проведення цих дій помножений на вартість гонорару (винагороди) за одну годину (пункт 2.2. додаткової угоди);

- підготовку та опрацювання доказів, підготовка позовної заяви з додатками - розраховується як час, необхідний для проведення цих дій та підготовки документів помножений на вартість гонорару (винагороди) за одну годину (пункт 2.3. додаткової угоди);

- підготовку відповіді на відзив та інших документів, у разі такої необхідності, розраховується як час, необхідний для її підготовки помножений на вартість гонорару (винагороди) за одну годину (пункт 2.4. додаткової угоди);

- представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції 1 000,00 грн. за одне засідання у судах, що територіально знаходяться у м. Запоріжжя, 2 000,00 грн. за одне засідання у судах, що територіально знаходяться за межами Запорізької області. У разі, якщо судове засідання не відбудеться, та судова інстанція заздалегідь не повідомить адвоката про відсутність засідання до його приїду до суду - 500,00 грн. у судах, що територіально знаходяться у м. Запоріжжя, 1 000,00 грн. за одне засідання у судах, що територіально знаходяться за межами Запорізької області за приїзд до суду (пункт 2.5. додаткової угоди).

Сторони погодили, що вказаний розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги визначено сторонами з урахуванням складності справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи із принципом розумності та з врахуванням часу (строку) дії договору протягом якого доручення підлягає виконанню (пункт 3. додаткової угоди).

Пунктом 4. додаткової угоди погоджено порядок оплати гонорару.

Так, згідно з пунктом 4.1. додаткової угоди оплата послуг відбувається за фактом (після) їх здійснення або надання протягом 3-х днів.

Оплата представництва адвокатом інтересів клієнта в суді здійснюється в наступному порядку - за два судових засідання може сплачуватися авансом після подання позовної заяви до суду (пункт 4.2. додаткової угоди).

Порядок приймання-передачі наданої правової допомоги встановлено пунктом 7. додаткової угоди.

Правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплений печатками (за наявності) (пункт 7.1. додаткової угоди).

Відповідно до пункту 7.2. додаткової угоди адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

03.01.2020 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 було підписано акт виконаних робіт № 1 до договору про надання правової допомоги № 25/2019 від 04.12.2019 року та додаткової угоди № 1 від 04.12.2019 року (надалі - акт).

Даний акт визначає розмір та порядок оплати гонорару (винагороди) адвокату за надання правової допомоги у спорі з Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором № 848/13/271Е про закупівлю товарів від 24.09.2019 року, здійснення консультації, правового висновку, збір та підготовку доказів, підготовку та подання позовної заяви, представництво у суді першої інстанції (пункт 1. акту).

Кількість та вартість послуг (правової допомоги) наданих за договором встановлена пунктом 2. акту:

2.1. Первинна консультація клієнта при зверненні до адвоката 1 година - 1 500,00 грн.

2.2. Підготовка правового висновку щодо способу захисту прав клієнта, ознайомлення клієнта з судовою практикою з аналогічних справ - 2 години - 3 000,00 грн.

2.3. Підготовка та опрацювання доказів, підготовка позовної заяви з додатками (в тому числі друк, копіювання та завірення документів, подання документів до суду) - 6 годин - 9 000,00 грн.

Адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу), що підлягає сплаті за цим актом на загальну суму (вартість) - 13 500,00 грн. без ПДВ (пункт 3. акту).

Згідно квитанцій до прибуткового ордеру № 37 від 04.12.2019 року на суму 5 000,00 грн. та № 41 від 03.01.2020 року на суму 8 500,00 грн. позивач сплатив адвокату 13 500,00 грн. за правову допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача адвокатських послуг в розмірі 15 499,95 грн. та судових витрат в розмірі 3 838,56 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

3.3.1. Юридична оцінка доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Щодо витрат позивача, пов`язаних із правовою допомогою колегія суддів враховує наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами частини 3 статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У даній справі позивач у позовній заяві повідомив про те, що очікує понести в зв`язку із розглядом справи витрати на послуги адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Враховуючи те, що докази на підтвердження понесення таких витрат заявник надав суду першої інстанції разом з позовною заявою, то заявником дотримано вимоги, встановлені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що зміст частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначає алгоритм дій учасників процесу, за умови дотримання яких суд приймає до розгляду відповідне клопотання сторони. Так, у сторони спору виникає право на подання відповідних доказів понесення розміру судових витрат за умови попереднього подання заяви, в якій вона має повідомити суд про намір подати відповідні докази понесених судових витрат та термін, в який подаються такі докази.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, передбаченого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу), що підлягає сплаті за цим актом на загальну суму (вартість) - 13 500,00 грн. без ПДВ.

Надані позивачем квитанції до прибуткового ордеру № 37 від 04.12.2019 року на суму 5 000,00 грн. та № 41 від 03.01.2020 року на суму 8 500,00 грн. свідчать про те, що позивач сплатив адвокату 13 500,00 грн. за правову допомогу.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 року у справі № 911/2686/18 зазначив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вивчивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність належних доказів надання адвокатом та прийняття клієнтом юридичних послуг (правову допомогу) на суму 2 000,00 грн.

Таким чином, оскільки відповідно до пункту 7.1. додаткової угоди від 04.12.2019 року сторонами було погоджено, що правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплений печатками (за наявності), а позивачем не було надано суду акт приймання-передачі наданої правової допомоги на суму 2 000,00 грн., то витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за представництво інтересів позивача в суді першої інстанції є обгрунтованими в розмірі 13 500,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 13 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Щодо покладення на відповідача витрат позивача, пов`язаних із оплатою судового збору за подання позову апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольнивши позовні вимоги частково місцевий господарський суд судові витрати поклав на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було стягнуто у більшому розмірі судові витрати не може бути взято до уваги апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 838,58 грн. згідно платіжного доручення № 440 від 22.01.2020 року, що відповідає встановленому підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3 838,56 грн. судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній частині рішення.

3.3.2. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення місцевого господарського суду в частині стягнення адвокатських послуг в сумі 15 499,95 грн., прийняття в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 року у справі № 904/541/20 в частині стягнення адвокатських послуг в сумі 15 499,95 грн. - змінити.

Прийняти в цій частині нове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 18.06.2020 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков