Рішення

від 17.06.2020 по справі 440/1478/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/1478/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2019 №000373501 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств загалом у розмірі 470822,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення прав та законних інтересів позивача з огляду на безпідставне донарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Укрзерноінвест-2013".

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 119-122/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірного рішення. Зауважив, що позивачем занижено податок на прибуток на суму 376658,00 грн, чим порушено вимоги п. 44.2 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункт 3 розділу ІІІ П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пункт 7, 10, 19 П(С)БО 16 "Витрати", наказу №318 від 31.12.2019 Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"", п. 4, 5, 6, 8, 9 П(С)БО 9 "Запаси", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 3.5 наказу Міністерства фінансів №433 від 28.02.2013 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 №73. Вказував, що зважаючи на характер наданих послуг згідно договорів між ТОВ "Укрзерноінвест-2013" та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 на посередницькі (агентські) послуги, агентські договори, відсутня розумна економічна мета під час здійснення господарської діяльності ТОВ "Укрзерноінвест-2013". Крім цього, позивачем відображено суми коштів за посередницькі послуги (агентські послуги) на балансовому рахунку 93 "Витрати на збут", а не на балансовому рахунку 90 "Собівартість реалізації".

3. Інші заяви учасників по суті справи.

27.04.2020 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 152-164/, у якій представник позивача посилався на безпідставність доводів відповідача проте, що обов`язки комерційного агента (повіреного) за договорами співпадають з правами та обов`язками менеджера зі збуту, адже згідно з посадовою інструкцією менеджера зі збуту, до завдань і обов`язків останнього входить організація і координація збутової діяльності, що полягає в укладанні договорів на постачання та робота з покупцями, а не питання придбання продукції. Крім того, наголошує, що посередницькі послуги ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 надавались як фізичними особами-підприємцями, у вільний від роботи (за трудовим договором) час і при цьому не були працівниками підприємства, саме в межах такої підприємницької діяльності. Зауважує, що згідно агентського договору та договору на посередницькі послуги, комерційний агент (повірений) надає звіти повіреного (комерційного агента), в яких відповідно і розкривається зміст наданих послуг. Зазначає, що відображення суми коштів за посередницькі послуги (агентські послуги) на балансовому рахунку 93 "Витрати на збут", а не на балансовому рахунку 90 "Собівартість реалізації" не впливає на фінансовий результат підприємства, тобто на показник який підлягає оподаткуванню.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, як визначено пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 дію карантину продовжено до 22.06.2020.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ТОВ "Укрзерноінвест-2013" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38719136 /а.с. 102-107/.

У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток.

У період з 24.09.2019 по 7.10.2019, на підставі направлень на перевірку, посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Укрзерноінвест-2013" (код ЄДРПОУ 38719136).

Результати перевірки оформлені актом від 22.10.2019 №1289/16-31-05-01-10/38719136, у якому вказано на порушення платником податку вимог п. 44.2 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункт 3 розділу ІІІ П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пункт 7, 10, 19 П(с)БО 16 "Витрати", наказу №318 від 31.12.19 Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"", п. 4, 5, 6, 8, 9 П(с)БО 9 "Запаси", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 3.5 наказу Міністерства фінансів №433 від 28.02.13 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 №73 /а.с. 148/.

6.11.2019 позивачем подано до Головного управління ДПС у Полтавській області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Укрзерноінвест-2013" від 22.10.2019 №1289/16-31-05-01-10/38719136 /а.с. 57-61/.

15.11.2019 відповідач листом №9797/10/16-31-05-01-18 надав відповідь, у якій зазначив, що висновки акта перевірки від 22.10.2019 №1289/16-31-05-01-10/38719136 залишені без змін /а.с. 62-65/.

20.11.2019 відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення №000373501 про збільшення ТОВ "Укрзерноінвест-2013" грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" загалом у розмірі 470822,50 грн (у т.ч., 376658,00 грн - основний платіж, 94164,50 грн - штрафна (фінансова) санкція) а.с. 152/.

3.12.2019 позивачем подано до ДПС України скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2019 №000373501 /а.с. 66-70/.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 24.01.2020 №3109/6/99-00-08-05-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №000373501 від 20.11.2019, а скаргу - без задоволення /а.с. 72-75/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (надалі - П(С)БО 16 "Витрати").

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частиною другої статті 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 згаданого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Спір у цій справі стосується донарахування відповідачем суми грошового зобов`язання ТОВ "Укрзерноінвест-2013" з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 470822,50 грн.

Доводи позивача щодо неправомірності визначення грошових зобов`язань спірним податковим повідомленням-рішенням зводяться до того, що контролюючим органом безпідставно розраховано грошове зобов`язання, виходячи з аналізу наданих договорів на посередницькі послуги, агентських договорів та висновків про відсутність розумної економічної мети таких господарських операцій, а також завищення витрат на збут за рахунок не вірного формування первісної вартості запасів, а саме включення до їх складу витрат на придбання товару (посередницькі (агентські) послуги), які за визначенням п. 9 П(с)БО 9 підлягають включенню до первісної вартості запасів /а.с. 131-139/.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ "Укрзерноінвест-2013" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21) /а.с. 102, зворот/.

Так, 1.04.2014 та 1.04.2017 між позивачем (довіритель) та ФОП ОСОБА_3 (повірений) укладено договір №01/04/5, №01/04/7 відповідно, за умовами яких довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання укласти від імені та за рахунок довірителя договори поставки (надалі - угоди) з третьою особою /а.с. 82-85/.

3.01.2018 між позивачем (довіритель) та ФОП ОСОБА_3 (комерційний агент) укладено агентський договір №03/01/18, умовами якого комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язується надати довірителю посередницькі послуги щодо укладення правочинів - договорів поставки сільськогосподарської продукції із третіми особами від імені Довірителя і за його рахунок /а.с. 86-88/.

10.04.2017 між позивачем (довіритель) та ФОП ОСОБА_4 (комерційний агент) укладено договір №10/04/1, за умовами якого комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язується надати довірителю посередницькі послуги щодо укладення правочинів - договорів поставки сільськогосподарської продукції із третіми особами від імені Довірителя і за його рахунок /а.с. 78-80/.

5.07.2017 між позивачем (довіритель) та ФОП ОСОБА_1 (повірений) укладено договір №05/07/17 на посередницькі послуги по придбанню сільськогосподарської продукції, за умовами якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання укласти від імені та за рахунок довірителя договори поставки (надалі - угоди) з третьою особою /а.с. 76-77/.

Разом з цим, на момент укладання вказаних договорів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 перебували у трудових відносинах з ТОВ "Укрзерноінвест-2013" на посаді менеджера зі збуту, а ОСОБА_3 на посаді директора, що позивачем не заперечується.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що на підставі агентського договору та договорів на посередницькі послуги, комерційний агент (повірений) надає звіти, в яких відповідно і розкривається зміст і обсяг наданих послуг, адже позивачем вказані документи не були надані до суду. А тому суд не має можливості дослідити такі звіти повіреного (комерційного агента), складені ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 , за договорами від 5.07.2017 №05/07/17, від 10.04.2017 №10/04/1, від 1.04.2017 №01/04/7, 3.01.2018 №03/01/18, визначити зміст та обсяг господарських операцій, пов`язати такі документи з конкретною господарською операцією.

Позивачем не заперечується той факт, що для забезпечення господарської діяльності ТОВ "Укрзерноінвест-2013" затверджено штатний розпис, зокрема, на:

- 2016 рік: 6 штатних одиниць (директор, 2 бухгалтера, 3 менеджера) з посадовими окладами директора 1400 грн, працівників 1300 грн.;

- 2017 рік: 6 штатних одиниць (директор, 2 бухгалтера, 3 менеджера) з посадовими окладами директора 1800 грн, працівників 1700 грн.;

- 2018 рік: 6 штатних одиниць (директор, 2 бухгалтера, 3 менеджера) з посадовими окладами директора 3770,00 грн, у працівника - 3740 грн;

- 2019 рік: 6 штатних одиниць (директор, 2 бухгалтера, 3 менеджера) з посадовими окладами директора 4210,00 грн, у бухгалтера - 4200; у менеджерів - 4190 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ "Укрзерноінвест-2013" посередницькі послуги ФОП ОСОБА_1 оплачені на загальну суму 1507948,00 грн, ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 556600,00 грн, ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 28000,00 грн.

Суд зауважує, що оплата вказаних послуг загалом щонайменше у 1000 разів перевищує оплату праці директора та менеджера ТОВ "Укрзерноінвест-2013" у 2016, 2017, 2018, 2019 роках.

Окрім того, аналізуючи зміст вищезазначених договорів на посередницькі послуги по придбанню сільськогосподарської продукції, агентських договорів та посадових інструкцій менеджера зі збуту, суд дійшов висновку, що обов`язки комерційного агента (повіреного) співпадають за змістом завдань та обов`язків менеджера зі збуту. Так, до посадових обов`язків менеджера зі збуту входить діяльність з роботи з постачальниками та покупцями щодо забезпечення обсягів поставки та реалізації сільськогосподарської продукції (робота з базою постачальників та покупців, узгодження умов поставок, пошук нових постачальників та покупців).

Таким чином, ТОВ "Укрзерноінвест-2013" не було позбавлене у спірний період можливості здійснювати свою господарську діяльність шляхом укладання договорів поставки власними силами, а саме із залученням осіб, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

До того ж, позивач ані у позові, ані у відповіді на відзив не вказав, якого саме фінансового результату ТОВ "Укрзерноінвест-2013" хотіло досягти, отримавши вказані посередницькі послуги від ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 .

Так само, позивач не надав суду доказів того, що посередницькі послуги слугували у подальшому укладенню ТОВ "Укрзерноінвест-2013" договорів поставки сільськогосподарської продукції з покупцями, як і не зазначив, яким чином зазначені послуги вплинули на збільшення обсягів об`ємів продажу, що виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства позивача.

Поряд з цим слід зазначити, що кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є розумна економічна причина (ділова мета), тобто причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу). Господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.07.2019 у справі №802/2618/14-а, постанові Верховного Суду України від 15.05.2019 у справі №820/6553/16.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у діях ТОВ "Укрзерноінвест-2013" та ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 наявних розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання послуг, адже такі правочини суперечать меті та змісту господарської діяльності контрагентів.

Таким чином, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов`язує можливість віднесення до витрат за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв`язку витрат позивача за вказаними договорами з його господарською діяльністю, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями.

При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на оплату послуг, оскільки сам лише факт перерахування коштів з розрахункового рахунку "Укрзерноінвест-2013" на рахунки його контрагентів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов`язань.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи наведені вище приписи процесуального закону відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20.11.2019 №000373501. Разом з тим, позивачем не надано доказів, що свідчили б про реальність здійснення спірних господарських операцій між ТОВ "Укрзерноівест-2013" та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , як і не спростовано доводів ГУ ДПС у Полтавській області щодо завищення витрат на збут за рахунок невірного формування первісної вартості запасів.

Вищевикладене в своїй сукупності свідчить про правомірність висновків контролюючого органу щодо порушення платником податків вимог п. 44.2 статті 44, пп. 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як визначено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно донараховано податкові зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 376658,00 грн та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 94164,50 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За змістом пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.О. Кукоба