Постанова

від 06.04.2021 по справі 440/1478/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 р.Справа № 440/1478/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.

представників сторін: позивача - Мосієнко В.Б.; відповідача - Предибайло А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року (суддя Кукоба О.О.; м. Полтава) по справі № 440/1478/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" (далі також - позивач, ТОВ "Укрзерноінвест-2013") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2019 № 000373501 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств загалом у розмірі 470822,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення прав та законних інтересів позивача з огляду на безпідставне донарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Укрзерноінвест-2013".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на безпідставність доводів відповідача проте, що обов`язки комерційного агента (повіреного) за договорами співпадають з правами та обов`язками менеджера зі збуту, адже згідно з посадовою інструкцією менеджера зі збуту, до завдань і обов`язків останнього входить організація і координація збутової діяльності, що полягає в укладанні договорів на постачання та робота з покупцями, а не питання придбання продукції. Крім того, наголошує, що посередницькі послуги ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 надавались як фізичними особами-підприємцями, у вільний від роботи (за трудовим договором) час і при цьому не були працівниками підприємства, саме в межах такої підприємницької діяльності. Зауважує, що згідно агентського договору та договору на посередницькі послуги, комерційний агент (повірений) надає звіти повіреного (комерційного агента), в яких відповідно і розкривається зміст наданих послуг. Зазначає, що відображення суми коштів за посередницькі послуги (агентські послуги) на балансовому рахунку 93 "Витрати на збут", а не на балансовому рахунку 90 "Собівартість реалізації" не впливає на фінансовий результат підприємства, тобто на показник який підлягає оподаткуванню.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Укрзерноінвест-2013" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38719136 /а.с. 102-107/.

У періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток.

У період з 24.09.2019 по 7.10.2019, на підставі направлень на перевірку, посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Укрзерноінвест-2013" (код ЄДРПОУ 38719136).

Результати перевірки оформлені актом від 22.10.2019 №1289/16-31-05-01-10/38719136, у якому вказано на порушення платником податку вимог п. 44.2 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункт 3 розділу ІІІ П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пункт 7, 10, 19 П(с)БО 16 "Витрати", наказу №318 від 31.12.19 Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"", п. 4, 5, 6, 8, 9 П(с)БО 9 "Запаси", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 3.5 наказу Міністерства фінансів №433 від 28.02.13 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 №73 /а.с. 148/.

6.11.2019 позивачем подано до Головного управління ДПС у Полтавській області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Укрзерноінвест-2013" від 22.10.2019 №1289/16-31-05-01-10/38719136 /а.с. 57-61/.

15.11.2019 відповідач листом №9797/10/16-31-05-01-18 надав відповідь, у якій зазначив, що висновки акта перевірки від 22.10.2019 №1289/16-31-05-01-10/38719136 залишені без змін /а.с. 62-65/.

20.11.2019 відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення №000373501 про збільшення ТОВ "Укрзерноінвест-2013" грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" загалом у розмірі 470822,50 грн (у т.ч., 376658,00 грн - основний платіж, 94164,50 грн - штрафна (фінансова) санкція) а.с. 152/.

3.12.2019 позивачем подано до ДПС України скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2019 №000373501 /а.с. 66-70/.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 24.01.2020 №3109/6/99-00-08-05-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №000373501 від 20.11.2019, а скаргу - без задоволення /а.с. 72-75/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ТОВ "Укрзерноінвест-2013" та ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 наявних розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання послуг, адже такі правочини суперечать меті та змісту господарської діяльності контрагентів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (надалі - П(С)БО 16 "Витрати").

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частиною другої статті 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 згаданого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Спір у цій справі стосується донарахування відповідачем суми грошового зобов`язання ТОВ "Укрзерноінвест-2013" з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 470822,50 грн.

Фактичною підставою для висновків податкового органу слугувало твердження податкового органу про те, що ФО-П ОСОБА_1 , ФО-П ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_3 одночасно перебували з позивачем у трудових відносинах та надавали останньому агентські послуги, що суперечить положенням п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ "Укрзерноінвест-2013" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21) /а.с. 102, зворот/.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 колегією суддів встановлені такі обставини.

1.04.2014 та 1.04.2017 між ТОВ "Укрзерноінвест-2013" в особі директора ОСОБА_3 (довіритель) та ФОП ОСОБА_3 (повірений) укладено договір №01/04/5, №01/04/7 відповідно, за умовами яких довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання укласти від імені та за рахунок довірителя договори поставки (надалі - угоди) з третьою особою /а.с. 82-85/.

03.01.2018 між ТОВ "Укрзерноінвест-2013" в особі директора Оніщенко В.М. (довіритель) та ФОП ОСОБА_3 (комерційний агент) укладено агентський договір №03/01/18, умовами якого комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язується надати довірителю посередницькі послуги щодо укладення правочинів - договорів поставки сільськогосподарської продукції із третіми особами від імені Довірителя і за його рахунок /а.с. 86-88/.

Як вбачається з акту перевірки від 22.10.2019 №1289/16-31-05-01-10/38719136, на виконання укладених договорів ФОП ОСОБА_3 надано звіти по укладених договорах поставки в яких зазначено назви господарств, вид продукції, кількість тон, ціну винагороди за 1 т., суму винагороди та дату здійснення послуги.

На підставі звітів складено акти про надання посередницьких послуг на придбання с/г продукції на суму 28000,00 грн, в тому числі за 2016 р. - на суму 2000,00 грн, за 2017 р. - на суму 11400,00 грн, 2018 р. - на суму 7800,00 грн, за 1 півріччя 2019 р. - на суму 6800,00 грн.

Детальний перелік складених звітів ФОП ОСОБА_3 по укладених договорах поставки а також відповідних актів надання послуг наведено в Додатку № 12 до акту перевірки.

Обсяг наданих ФОП ОСОБА_3 посередницьких послуг становить 28000,00 грн. Оплата за отримані послуги здійснена в безготівковій формі на суму 28000,00 грн, перелік банківський виписок наведений в акті перевірки.

Отже, вказані документи свідчать про те господарські операції вчинялися від імені як довірителя так і повіреного однією й тією самою особою - ОСОБА_3 .

За визначенням п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Колегією суддів в ході розгляду справи підтверджено, що директор позивача ОСОБА_3 не мав об`єктивної необхідності для залучення себе самого як комерційного агента, тому витрати на виплату винагороди самому собі як комерційному агенту не можуть бути визнані як такі, що здійснені для отримання доходу від придбання товарів ТОВ "Укрзерноінвест-2013" у третіх осіб.

З огляду на зазначене, висновок відповідача про завищення позивачем витрат на збут в частині включення до них сум винагороди комерційному агенту ОСОБА_3 , та що є порушенням п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, є обґрунтованим.

Таким чином спірне податкове повідомлення-рішення № 000373501 від 20.11.2019 в частині донарахування грошових зобов`язань у розмірі 6300 грн, в тому числі за основним платежем - 5040,00 грн та за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 1260 грн є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

10.04.2017 між позивачем (довіритель) та ФОП ОСОБА_4 (комерційний агент) укладено договір № 10/04/1, за умовами якого комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, зобов`язується надати довірителю посередницькі послуги щодо укладення правочинів - договорів поставки сільськогосподарської продукції із третіми особами від імені Довірителя і за його рахунок /а.с. 78-80/.

Як вбачається з акту перевірки від 22.10.2019 № 1289/16-31-05-01-10/38719136, на виконання укладених договорів ФОП ОСОБА_2 надано звіти по укладених договорах поставки в яких зазначено назви господарств, вид продукції, кількість тон, ціну винагороди за 1 т., суму винагороди та дату здійснення послуги.

На підставі звітів складено акти про надання посередницьких послуг на придбання с/г продукції на суму 556600,00 грн.

Детальний перелік складених звітів ФОП ОСОБА_2 по укладених договорах поставки, а також відповідних актів надання послуг наведено в Додатку № 12 до акту перевірки.

Обсяг наданих ФОП ОСОБА_2 посередницьких (агентських) послуг становить 556600,00 грн, оплата за отримані послуги здійснена в безготівковій формі на суму 556600,00 грн на підставі банківських виписок, перелік яких наведений на стор. 10 акту перевірки.

Також, 05.07.2017 між позивачем (довіритель) та ФОП ОСОБА_1 (повірений) укладено договір №05/07/17 на посередницькі послуги по придбанню сільськогосподарської продукції, за умовами якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання укласти від імені та за рахунок довірителя договори поставки (надалі - угоди) з третьою особою /а.с. 76-77/.

Як вбачається з акту перевірки від 22.10.2019 №1289/16-31-05-01-10/38719136, на виконання укладених договорів ФОП ОСОБА_1 надано звіти по укладених договорах поставки в яких зазначено назви господарств, вид продукції, кількість тон, ціну винагороди за 1 т., суму винагороди та дату здійснення послуги.

На підставі звітів складено акти про надання посередницьких послуг на придбання с/г продукції на суму 1507948,00 грн.

Детальний перелік складених звітів ФОП ОСОБА_1 по укладених договорах поставки, а також відповідних актів надання послуг наведено в Додатку № 12 до акту перевірки.

Обсяг наданих ФОП ОСОБА_1 посередницьких (агентських) послуг становить 1507948,00 грн. Оплата за отримані послуги здійснена в безготівковій формі на суму 1507948,00 грн. на підставі банківських виписок перелік яких наведено на стор. 10 Акту перевірки. Заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_1 станом на 30.06.2019 відсутня.

Також з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ФОП ОСОБА_2 працювала на підприємстві позивача та була звільнена 12.04.2017, а ФОП ОСОБА_1 працював на підприємстві позивача та була звільнений 17.07.2017.

Отже, договори між позивачем та вказаними фізичними особами-підприємцями були укладені в той час, коли вони ще працювали в ТОВ "Укрзерноінвест-2013", проте, відомості викладені в акті перевірки не засвідчують факту надання агентських послуг вказаними особами саме під час їх роботи у позивача, тобто, до їх звільнення з роботи у ТОВ "Укрзерноінвест-2013", а підтверджують факт сплати за такі послуги вже після їх звільнення. Вказані обставини не можуть бути підтвердженням того, що вони надавали агентські послуги позивачеві одночасно перебуваючи з ним у трудових відносинах.

Таким чином, висновок податкового органу про недотримання позивачем п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України при укладанні агентських договорів позивачем з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованим.

При цьому, колегія суддів зазначає, що віднесення позивачем вказаних витрат на баланс рахунку 93 "Витрати на збут", а не на баланс рахунку 90 "Собівартість реалізації" не впливає на об`єкт оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, а тому не є належним обґрунтуванням наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

У зв`язку з вказаними обставинами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств по операціям позивача з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 ..

За таких обставин спірне податкове повідомлення-рішення від 20.11.2019 № 000373501 підлягає скасуванню в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 464522,50 грн, з яких: 371618 грн сума податкового зобов`язання та 92904,50 грн сума штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.11.2019 № 000373501 на суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 464522,50 грн. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про задоволення позову.

В іншій частині рішення доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року по справі № 440/1478/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.11.2019 № 000373501 на суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 464522,50 грн., з яких: 371618 грн. сума податкового зобов`язання; 92904,50 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняти в цій частині постанову, якою зазначені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзерноінвест-2013" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.11.2019 № 000373501 на суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 464522,50 грн., з яких: 371618 грн. сума податкового зобов`язання; 92904,50 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 по справі № 440/1478/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 13.04.2021 року