Рішення

від 17.06.2020 по справі 460/525/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2020 року м. Рівне №460/525/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Федитник Анатолій Володимирович,

відповідача: представник Форет Майя Сергіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційна компанія Техенрго-СВ (далі - ТОВ ІК Техенрго-СВ , позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 00000780505.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, винесене безпідставно, оскільки до перевірки були надані всі первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ Родінн та ТОВ Борн-Стар , і зауважень щодо змісту таких документів податковим органом не зазначено, а тому такі документи є обов`язковими для врахування у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ ІК Техенерго-СВ . Позивач зазначає, що відповідачем не було взято до уваги ту обставину, що всі товарно-матеріальні цінності були отримані від контрагентів та використані у власній господарській діяльності позивача, про що зазначено в акті перевірки. Крім того, позивач вказав, що акт перевірки не містить доказів неможливості реального здійснення ТОВ ІК Техенерго-СВ господарських операцій з контрагентами з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.02.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний судом строк позивач допущені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 19.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідачем - Головним управлінням ДПС у Рівненській області, у строк встановлений судом, подано відзив на позовну заяву з додатками (т. 1 а.с. 228-250). В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що його посадовими особами було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ІК Техенерго-СВ з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результати проведених взаєморозрахунків з ТОВ Родінн за лютий 2019 року та ТОВ Борн стар за червень 2019 року. За наслідками такої перевірки було встановлено, що фактично ТОВ ІК Техенерго-СВ здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) отримання товарів у ТОВ Родінн та ТОВ Борн стар і складено бухгалтерські документи всупереч норм ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, оскільки відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу. У зв`язку із такими обставинами відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення у повній мірі відповідає вимогам законодавства і підстави для його скасування в судовому порядку відсутні, тому просив суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Ухвалою суду від 18.03.2020, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді, підготовче засідання відкладено до 08.04.2020.

Ухвалою суду від 08.04.2020 підготовче провадження у справі закрито. Розгляд справи по суті призначено на 18.05.2020.

Ухвалою суду від 18.05.2020, за обґрунтованим клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено до 17.06.2020.

У ході розгляду справи представники сторін підтримали свої позиції зазначені у заявах по суті.

В судовому засіданні 17.06.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Так, у період з 17.12.2019 по 21.12.2019 на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.12.2019 № 925 та направлення від 16.12.2019 № 521/17-00-05-05, на підставі ст. 20 розділу 1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, ст. 86 глави 8 розділу II ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ІК Техенерго-СВ з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Родінн за лютий 2019 року та ТОВ Борн-Стар за червень 2019 року (т. 1 а.с. 23, 24).

За наслідками проведення такої перевірки відповідачем складено акт позапланової виїзної документальної перевірки № 662/17-00-05-05/39436120 від 27.12.2019 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 25-42).

У відповідності до висновків акту, перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ ПК України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту всього в сумі 210706,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 210706,00 грн., в тому числі:

- за лютий 2019 року на суму 110461 грн.;

- за червень 2019 року на суму 100245 грн.

Позивач не погодився з висновками даного акту та листом № 1 від 11.01.2020 подав заперечення (т. 1 а.с. 43-44).

Листом Головного управління ДПС у Рівненській області № 453/10/17-00-05-05-05 від 15.01.2020 заперечення до акту перевірки позивача були відхилені, а висновки акту перевірки залишено без змін (т. 1 а.с. 45-50).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 00000780505, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2019 року на суму 110461 грн. та за червень 2019 року на суму 100245 грн., всього на суму 210706 грн. (т. 1 а.с. 51).

Як встановлено судом із змісту акту перевірки, підставами для зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість позивачу слугували обставини щодо нереальності господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Родінн та ТОВ Борн Стар .

Так судом встановлено, що до перевірки та до матеріалів справи позивачем надано документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ Родінн та ТОВ Борн Стар , а саме: договір поставки № 21/01/2019 від 21.01.2019, видаткова накладна № 40 від 12.02.2019, видаткова накладна № 51 від 25.02.2019, видаткова накладна № 52 від 25.02.2019, виписка з рахунку позивача за 20.02.2019 та 28.02.2019, платіжне доручення № 1922 від 21.02.2019, платіжне доручення № 1965 від 28.02.2019, платіжне доручення № 1964 від 28.02.2019, оборотно-сальдова відомість позивача по рахунку 631 за лютий 2019, податкова накладна № 1 від 12.02.2019, податкова накладна № 2 від 25.02.2019, податкова накладна № 3 від 25.02.2019, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 6535, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 6588, товарно-транспортна накладна № Р40 від 12.02.2019, товарно-транспортна накладна № Р51 від 25.02.2019, товарно-транспортна накладна № Р52 від 25.02.2019, Договорами-заявками № 20/02/01 від 12.02.2019 та № 26/02/01 від 26.02.2019, Актами здачі-приймання робіт (послуг) № 20/19 від 12.02.2019 та № 25/19 від 26.02.2019, платіжне доручення № 1861 від 11.02..2019, платіжне доручення № 2006 від 06.03.2019, оборотно-сальдова відомість позивача щодо даних бухгалтерського обліку по контрагенту ФОП ОСОБА_1 по рахунку 631 за лютий 2019 року, оборотно-сальдова відомість позивача щодо даних бухгалтерського обліку по контрагенту ФОП ОСОБА_1 по рахунку 631 за червень 2019 року (т. 1 а.с. 54-83), договір поставки № 21/01/2019 від 21.01.2019, видаткова накладна №РН-0000165 від 06.06.2019, видаткова накладна № РН-0000179 від 14.06.2019, платіжне доручення № 157 від 11.06.2019, платіжне доручення № 197 від 25.06.2019, оборотно-сальдова відомість позивача по рахунку 631 за червень 2019, податкова накладна № 6 від 06.06.2019, податкова накладна № 27 від 14.06.2019, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 7490, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 7609, товарно-транспортна накладна № Р165 від 06.06.2019, товарно-транспортна накладна № Р179 від 14.06.2019, Договорами-заявками № 06/06/01 від 06.06.2019 та № 14/06/01 від 14.06.2019, Актами здачі-приймання робіт (послуг) № 78/19 від 07.06.2019 та № 79/19 від 14.06.2019, платіжне доручення № 270 від 09.07.2019 (т. 1 а.с. 104-124), інвойсами та сертифікатами якості (т. 1 а.с. 139-158), оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 за лютий - листопад 2019 року щодо оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей, які надійшли від ТОВ Родінн та ТОВ Борн Стар (т. 1 а.с. 159-172), звіти з виробництва за зміну щодо використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ Родінн та ТОВ Борн Стар (т. 1 а.с. 173-199).

Як встановлено судом зі змісту з акту перевірки, зауважень щодо форми таких документів відповідачем не зазначено, тому суд погоджується з позивачем, що такі документи є обов`язковими для врахування у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ ІК Техенерго-СВ .

Недоліки в змісті первинних бухгалтерських документів, на яких наголошує контролюючий орган в акті перевірки та відзиві на адміністративний позов, з урахуванням ст. 1 та абзацу 9 ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є істотними. Тобто документи містять необхідні відомості про господарську операцію, а тому такі недоліки не можуть бути підставою для невизнання господарської операції, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім того, суду слід зазначити, що всі товарно-матеріальні цінності згідно вищезазначених документів були отримані та використані в господарській діяльності позивача, про що також зазначено в запереченнях до акту перевірки платника податків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 розділу І ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (із наступними змінами та доповненнями) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (із наступними змінами та доповненнями), одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми (документального оформлення).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (із наступними змінами та доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, п. 185.1 ст. 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З системного аналізу наведених вище положень ПК України судом встановлено, що інших документів які б підтверджували право платника податків на податковий кредит законодавством не вимагається.

Надані до перевірки документи свідчать про те, що продавцями товарів були виписані податкові накладні, які містять всі, передбачені ст. 201 розділу V ПК України обов`язкові реквізити.

Згідно п. 201.8 ст. 201 розділу V ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на момент виписування податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що підтверджують відповідні витяги з реєстру (т. 1 а.с. 103, 134).

Також суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-ІV (із наступними змінами та доповненнями), якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. У відповідності до ч. 2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Контрагенти позивача набули прав юридичної особи з дня їх державної реєстрації і відомості щодо них були внесені до Єдиного державного реєстру (т. 1 а.с. 95-102, 125-133).

Стосовно встановленої перевіркою нереальності виконання господарських операцій між ТОВ ІК Техенерго-СВ та ТОВ Родінн , ТОВ Борн-Стар , то, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездітності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів, а тому, таке твердження відповідача є необґрунтованими належними засобами доказування, припущеннями.

Відхиляючи доводи контролюючого органу суд виходить з того, що ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні за № 996-XIV від 16.07.1999 (із наступними змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Разом з тим, ні наявність чи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів контрагентів не є належним доказом відсутності реальної можливості здійснення саме спірних господарських операцій щодо поставки товарів TOB ІК Техенерго - СВ .

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, суд оцінює відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), :індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996).

Також, як зазначає Верховний Суд в постанові від 07.03.2018 по справі № 804/3420/16, посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов`язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом. Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов`язок доказування, не підтверджені документально.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

В акті перевірки відсутня інформація про наявність обвинувального вироку відносно ТОВ Родінн та ТОВ Борн-Стар . Інформація вказана в акті перевірки щодо ТОВ Родінн , який є фігурантом кримінального провадження, внесеного 28.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32018100060000023, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, не підтверджена відповідачем жодним письмовим доказом та відхиляється судом, як неогрунтована.

Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємовідносинах позивача з контрагентом, а також в акті перевірки відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України, порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Одночасно, наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745) затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі по тексту - Порядок №727), згідно п. 5 Розділу ІІ якого зазначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, абз. 2 п. 4 Розділу ІІІ Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як свідчать обставини справи, висновки перевірки стосовно нереальності здійснення операцій ґрунтуються на інформації з аналітичної системи співставлень.

Проте, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних звірок ТОВ Родінн та ТОВ Борн-Стар .

Також до матеріалів перевірки та матеріалів справи відповідачем не долучено жодного доказу, який підтверджував інформацію вказану в акті перевірки щодо відсутності руху транспортних засобів із державними номерними знаками, які зазначені в ТТН, у відповідних напрямах, згідно інформації системи відео контролю Рубіж .

Отже, аналіз акту перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частини вимогам, встановленим у Порядку №727, оскільки вони не відображають фактичних обставин справи та не містять чіткого обґрунтування і доказів порушення ТОВ ІК Техенерго-СВ податкового законодавства.

Крім того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 , заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 , заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 , заява №6689/03), які відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IV (із наступними змінами та доповненнями) ураховуються судом при застосуванні принципу верховенства права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на зазначене, висновок перевірки про безпідставність віднесення ТОВ ІК Техенерго-СВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям придбання товарів у ТОВ Родінн та ТОВ Борн-Стар не забезпечено належною доказовою базою, а отже спірні рішення підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 00000780505.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судового збору в сумі 3160 грн. 59 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1316 від 28.01.2020 (т. 1 а.с. 200).

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі 3160,59 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" (35331, вул. Барона Штейнгеля, 4 А, с. Городок, Рівненського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 39436120) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 00000780505 від 16.01.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" (35331, вул. Барона Штейнгеля, 4 А, с. Городок, Рівненського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 39436120) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, код ЄДРПОУ 43142449) судові витрати на суму 3160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 59 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 червня 2020 року.

Суддя Зозуля Д.П.