Постанова

від 27.01.2021 по справі 460/525/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/525/20 пров. № А/857/9520/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, прийняте суддею Зозулею Д.П. о 15 годині 38 хвилин у місті Рівне, повний текст складений 18.06.2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" (далі - ТзОВ) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 00000780505.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстрованими платниками податку на додану вартість та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. В акті перевірки відсутня інформація про наявність обвинувального вироку відносно ТОВ "Родінн" та ТОВ "Борн-Стар". Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємовідносинах позивача з контрагентом, а також в акті перевірки відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій, інформація базується лише з аналітичної системи співставлень.

Також, відповідачем не долучено жодного доказу, який підтверджував інформацію вказану в акті перевірки щодо відсутності руху транспортних засобів із державними номерними знаками, які зазначені в товарно-транспортних накладних (ТТН), у відповідних напрямах, згідно інформації системи відео контролю Рубіж .

Містяться покликання на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не проаналізовано, що на час укладення господарських договорів позивача з контрагентами в останніх наймані особи та основні засоби відсутні в достатній кількості, відсутні дані про здійснення систематичної господарської діяльності, немає даних про земельні та трудові ресурси, відсутнє реальне джерело походження товарів і послуг з досліджень по ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Перевіркою встановлено ненадання всіх необхідних документів для підтвердження реальності операцій.

Таким чином, ТзОВ "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" здійснено безпідставне документування оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ "Родінн" та ТОВ "Борн-Стар", а первинні документи складені всупереч законодавству.

Містяться покликання на позицію Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.12.2019 № 925 та направлення від 16.12.2019 № 521/17-00-05-05, посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ІК "Техенерго-СВ" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Родінн" за лютий 2019 року та ТОВ "Борн-Стар" за червень 2019 року, за результатами проведення якої складено акт від 27.12.2019 № 662/17-00-05-05/39436120.

Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення ТзОВ "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ ПК України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту всього в сумі 210706,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 210706,00 грн., в тому числі: за лютий 2019 року на суму 110461 грн.; за червень 2019 року на суму 100245 грн.

Такі висновки обґрунтовані встановленою в ході перевірки нереальністю господарських операцій з поставки ТзОВ "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Родінн" та ТОВ "Борн-Стар" у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та, відповідно, встановлено нереальність їх одержання позивачем саме від вказаних постачальників.

На підставі результатів перевірки, 16.01.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 00000780505, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2019 року на суму 110461 грн. та за червень 2019 року на суму 100245 грн., всього на суму 210706 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Згідно пп.14.1.181п.14.1ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі Положення №88), за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимогст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.12.2019 року у справі №821/4564/14.

Відтак, як вбачається із матеріалів справи, податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Родінн" та ТОВ "Борн-Стар".

З приводу покликання апелянта на те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, колегія суддів проводить аналіз наявних у матеріалах справи документів та зазначає наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ "Родінн" та ТОВ "Борн Стар", ТзОВ "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" надано наступні документи: договір поставки № 21/01/2019 від 21.01.2019, видаткова накладна № 40 від 12.02.2019, видаткова накладна № 51 від 25.02.2019, видаткова накладна № 52 від 25.02.2019, виписка з рахунку позивача за 20.02.2019 та 28.02.2019, платіжне доручення № 1922 від 21.02.2019, платіжне доручення № 1965 від 28.02.2019, платіжне доручення № 1964 від 28.02.2019, оборотно-сальдова відомість позивача по рахунку 631 за лютий 2019, податкова накладна № 1 від 12.02.2019, податкова накладна № 2 від 25.02.2019, податкова накладна № 3 від 25.02.2019, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 6535, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 6588, товарно-транспортна накладна № Р40 від 12.02.2019, товарно-транспортна накладна № Р51 від 25.02.2019, товарно-транспортна накладна № Р52 від 25.02.2019, Договори-заявки № 20/02/01 від 12.02.2019 та № 26/02/01 від 26.02.2019, акти здачі-приймання робіт (послуг) №20/19 від 12.02.2019 та № 25/19 від 26.02.2019, платіжне доручення № 1861 від 11.02..2019, платіжне доручення № 2006 від 06.03.2019; договір поставки № 21/01/2019 від 21.01.2019, видаткова накладна №РН-0000165 від 06.06.2019, видаткова накладна № РН-0000179 від 14.06.2019, платіжне доручення № 157 від 11.06.2019, платіжне доручення № 197 від 25.06.2019, податкова накладна № 27 від 14.06.2019, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №7490, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 7609, товарно-транспортна накладна № Р165 від 06.06.2019, товарно-транспортна накладна № Р179 від 14.06.2019, договори-заявки № 06/06/01 від 06.06.2019 та № 14/06/01 від 14.06.2019, акти здачі-приймання робіт (послуг) № 78/19 від 07.06.2019 та № 79/19 від 14.06.2019, платіжне доручення № 270 від 09.07.2019, інвойси та сертифікати якості.

Факт та обставини оприбуткування та подальшого використання в господарській діяльності ТзОВ "Інноваційна компанія "Техенерго-СВ" придбаних товарно-матеріальних цінностей у контрагентів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та картками по рахунку 631 щодо стану розрахунків з контрагентами за лютий, червень та на момент проведення перевірки; оборотно-сальдовою відомістю та картками по рахунку 201 "Матеріали", копіями звітів виробництва за період, що перевірявся.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент складення податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості про які були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 22.05.2020 в справі № П/811/1384/16

З приводу покликання апелянта на наявність кримінального провадження по контрагенту позивача ТОВ "Родінн", колегія суддів зазначає, що сам по собі факт порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача, за відсутності обвинувального вироку, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом. При цьому, відсутні відомості, що в даному кримінальному провадженні фігурує позивач.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що господарські операції позивача, проведені з контрагентами, є реальними, оскільки відповідний товар було отримано та використано в господарській діяльності позивачем, що підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Апеляційний суд зазначає, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання з подання звітності чи сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге.

До того ж, як зазначено в пункті 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Натомість, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Отже, суд першої інстанції надав належну оцінку наведеним обставинам та зробив обґрунтований висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій з ТОВ "Родінн" та ТОВ "Борн Стар", натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 460/525/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 08.02.2021 року.