Рішення

від 11.06.2020 по справі 520/2028/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 червня 2020 р. справа № 520/2028/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Бондар О.В.,

за участі:

представника позивача - Лисиченко С.М.,

представника відповідача - Зеленохатов І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "АМД 2014" (код ЄДРПОУ 35069883, вул. Квіткова, будинок 23, місто Сєвєродонецьк, селище міського типу Борівське, 96493, Луганська область) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "АМД 2014" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000650511 винесене 25.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Харківській області про донарахування ПП АМД 2014 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1251213 грн. та фінансових санкцій згідно ст.123 Податкового кодексу України в розмірі 21773,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.11.2019 року Головне управління ДПС у Харківській області на підставі Акту винесено податкове повідомлення - рішення № 00000650511 про донарахування суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Представник позивача вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень та підлягає скасуванню, оскільки ПП АМД 2014 дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по господарськім операціям з ТОВ АВТОРЕЙД ЮА за Договором №14/05/2019-А у травні 2019 року, ПП АМД 2014 надано контролюючому органу належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання товару, який призначений для використання у його господарській діяльності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

Через канцелярію суду 27.03.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржуване рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства. Перевіркою встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ПП АМД 2014 з постачальником ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА з урахуванням відсутності підприємства за податковою адресою, реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності. Виходячи з вищенаведеного, представник відповідача вказав, що позивачем в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 1251213,34 грн., в т.ч. за травень 2019 у сумі 1251213,34 грн. З огляду на викладене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року та 28.05.2020 року розгляд справи відкладався у зв`язку з введенням карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "АМД 2014" зареєстровано в якості юридичної особи 04.05.2007 року, станом на момент перевірки перебувало на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області, є платником податку на додану вартість з 03.12.2013 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що в період з 10.10.2019 року по 17.10.2019 року на підставі направлення на перевірку від 10.10.2019 №1278, виданого Головним управлінням ДПС у Харківські області, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, 61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75.1, ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управляння ДПС у Харківській області від 09.10.2019 року №1081, фахівцями контролюючого органу проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного Підприємства АМД 2014 з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА за травень 2019 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за травень 2019 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від зазначеного вище контрагента постачальника.

За результатами перевірки було складено акт від 24.10.2019 року за №480/20-40-05-11-10/35069883 (далі - акт перевірки), яким встановлені наступні порушення Приватного Підприємства АМД 2014 :

- вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п. 201.7 ст.201, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 1251213 грн., у тому числі за травень 2019 року у сумі 1251213 грн..

11.11.2019 року ПП АМД 2014 подало до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення на Акт, за наслідками розгляду яких 21.11. 2019 року на адресу ПП АМД 2014 , у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу України, надійшла відповідь Головного управління ДПС у Харківській області за №10075/10/20-40-05-11-16 від 20.11.2019 року на заперечення на Акт щодо правомірності висновків контролюючих органів та залишення їх без змін.

На підставі вказаних висновків акта перевірки від 24.10.2019 року за №480/20-40-05-11-10/35069883, Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено спірне податкове повідомлення - рішення від 25.11.2019 року №00000650511, яким визначена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 1251213,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 625606,50 грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДПС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період ПП АМД 2014 мало господарські взаємовідносини, зокрема, з підприємством ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА .

Судом встановлено, що 14.05.2019 року між ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА та ПП АМД 2014 укладено договір купівлі-продажу № 14/05/2019-А (далі-Договір 14/05/2019-А), відповідно до умов якого, ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА , як Продавець зобов`язався своєчасно поставити у власність ПП АМД 2014 , як Покупця товар - автомобілі, спецтехнику, міні навантажувачі (далі-Товар) на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору 14/05/2019-А загальна сума Договору складає суму вартості Товару, поставленого в рамках даного Договору, та складає орієнтовано 8000000 грн.

Засобами платежів є національна валюта України - гривня. Покупець здійснює оплату Товару наступним чином: 5% вартості поставленого згідно видаткової накладної - протягом 5 банківських днів з моменту поставки Товару; 10 % вартості Товару - протягом 150 банківських днів з моменту поставки товару; 85 % вартості товару - протягом 180 банківських днів з моменту поставки Товару (п. 5.1 Договору 14/05/2019-А).

В період з 17.05.2019 року по 29.05.2019 рік ТОВ АВТОРЕЙД ЮА поставив ПП АМД 2014 Товар: мінівантажувачі самохідні, фронтальні, на коленому ходу, марка ВОВСАТ, модель S 850, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, номер шасі: НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3769 с.м.3, тип дизельний, потужність 68.6 кВт., на загальну суму 7507208,01 грн., у тому числі суму ПДВ 1251213,00 грн.

Факт отримання ПП АМД 2014 від ТОВ АВТОРЕЙД ЮА Товару за Договором №14/05/2019-А та подальше його використання в господарській діяльності підтверджується наступними первинними документами: роздруківкою сертифіката походження Товару: мінівантажувачі самохідні, фронтальні, на коленому ходу, марка ВОВСАТ, модель S 850, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, номер шасі АСS711991, об`єм двигуна 3769 с.м.3, тип дизельний, потужність 68.6 кВт; рахунком-фактурою №135/5 від 17.05.2019 року; видатковою накладною №135 від 17.05.2019 року; рахунком-фактурою №136/5 від 20.05.2019 року; видатковою накладною №136 від 20.05.2019 року; рахунком-фактурою №137/5 від 22.05.2019 року; видатковою накладною №137 від 22.05.2019 року; рахунком-фактурою №138/5 від 23.05.2019 року; видатковою накладною №138 від 23.05.2019 року; рахунком-фактурою №139/5 від 24.05.2019 року; видатковою накладною №139 від 24.05.2019 року; рахунком-фактурою №140/5 від 27.05.2019 року; видатковою накладною №140 від 27.05.2019 року; рахунком-фактурою №141/5 від 28.05.2019 року; видатковою накладною №141 від 28.05.2019 року; рахунком-фактурою №142/5 від 29.05.2019 року; видатковою накладною №142 від 29.05.2019 року; рахунком-фактурою №143/5 від 29.05.2019 року; видатковою накладною №143 від 29.05.2019 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № НОМЕР_2 за травень 2019 року (контрагент: Авторейд ЮА); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №281 за 2 квартал 2019 року (контрагент: Авторейд ЮА без зазначення суми ПДВ);

- договором поставки №01\0619 від 03.06.2019 року (далі-Договір№ 01\0619), відповідно до умов якого ПП АМД 2014 зобов`язалося поставити ТОВ ЛИГЕЯ Товар, найменування якого зазначається в рахунках-фактурах Постачальника; первинними документами, які підтверджують факт поставки Товару: мінівантажувачів самохідних, фронтальних ВОВСАТ на загальну суму 7676422,40, грн.. відповідно до умов Договору №01\0619, а саме: рахунком-фактурою №СП-0001115 від 13.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000560 від 13.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001114 від 12.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000559 від 12.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001110 від 11.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000556 від 11.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001107 від 10.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000552 від 10.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001106 від 10.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000551 від 10.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001105 від 10.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000550 від 10.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001098 від 07.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000545 від 07.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001097 від 07.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000544 від 07.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001092 від 06.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000539 від 06.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001088 від 05.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000534 від 05.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001081 від 04.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000529 від 04.06.2019 року; рахунком-фактурою №СП-0001080 від 04.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000528 від 04.06.2019 року; рахунком-фактурою № СП-0001079 від 03.06.2019 року; видатковою накладною №РН-000528 від 03.06.2019 року; оборотно- сальдовою відомістю по рахунку № НОМЕР_3 за червень 2019 року (контрагент: ТОВ ЛИГЕЯ );

- договором № 020919-1 про відступлення права вимоги (переведення (боргу) від 02.09.2019 року, відповідно до умов якого ТОВ АВТОРЕЙД ЮА передає належне йому право вимоги на суму 181500, 00 грн., згідно з договором поставки №14/05/2019-А від 14.05.2019 року, укладений між ТОВ АВТОРЕЙД ЮА та ПП АМД 2014 (далі- Основний Договір), а ТОВ ЛИГЕЯ приймає право вимоги за Основним Договором;

- договором № 030919-1 про відступлення права вимоги (переведення (боргу) від 03.09.2019 року, відповідно до умов якого ТОВ АВТОРЕЙД ЮА передає належне йому право вимоги на суму 7325780,01 грн., згідно з договором поставки №14/05/2019-А від 14.05.2019 року, укладений між ТОВ АВТОРЕЙД ЮА та ПП АМД 2014 (далі- Основний Договір), а ТОВ ЛИГЕЯ приймає право вимоги за Основним Договором;

- договором №10919 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.09.2019 року, укладений між ТОВ ЛИГЕЯ та ПП АМД 2014 . Відповідно до умов якого, зобов`язання між ТОВ ЛИГЕЯ та ПП АМД 2014 за Договором № 14/05/2019-а на суму 7507208 грн. вважаються припиненими. Зобов`язання між ТОВ ЛИГЕЯ та ПП АМД 2014 за Договором № 01/0619 вважаються припиненими частково в сумі 7507208 грн. Заборгованість ТОВ ЛИГЕЯ перед ПП АМД 2014 за Договором № 01/0619 складає в розмірі 169214,39 грн.;

- актом №1-0919 про зарахування зустрічних однорідних вимог, підписаний 05.09.2019 року між ТОВ ЛИГЕЯ та ПП АМД 2014 .

Суд зазначає, що отримання прибутку та економічної доцільності вказаної вище господарської операції за Договором №14/05/2019-А підтверджується бухгалтерською довідкою від 11.11. 2019 року. Факт оприбуткування в бухгалтерському обліку придбаної послуги у ТОВ АВТОРЕЙД ЮА та подальше її використання в господарській діяльності підприємства підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахункам 361 в розрізі контрагента - покупця ТОВ ЛИГЕЯ .

Згідно з вимогами ст.201 ПК України, за результатами вчинення господарських операцій за Договором №14/05/2019-А, ТОВ АВТОРЕЙД ЮА виписано наступні податкові накладні: № 133 від 17.05.2019 року на суму 1210000 грн., у тому числі ПДВ 201666,67 грн.; №134 від 20.05.2019 року на суму 1116640 грн., у тому числі ПДВ 186106,67 грн.; №135 від 22.05.2019 року на суму 680000 грн., у тому числі ПДВ 113333,33 грн.; №136 від 23.05.2019 року на суму 1206640 грн.; №137 від 24.05.2019 року на суму 695000 грн., у тому числі ПДВ 113333,33 грн.; №138 від 27.05.2019 року на суму 984000 грн., у тому числі ПДВ 164000 грн.; №139 від 28.05.2019 року на суму 745000 грн., у тому числі ПДВ 124166,67 грн.; №140 від 29.05.2019 року на суму 560000 грн., у тому числі ПДВ 93333,33 грн.; №141 від 29.05.2019 року на суму 310000 грн., у тому числі ПДВ 51666,67 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за травень 2019 року у сумі 1251213,34 грн., відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2019 року.

Зазначені податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, що не заперечується контролюючим органом.

З огляду на викладене, ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА виконало свої зобов`язання за Договором 14/05/2019-А, а ПП АМД 2014 прийняло Товар за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку ПП АМД 2014 .

Зазначене дає підстави вважати, що ПП АМД 2014 дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по господарськім операціям з ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА за Договором №14/05/2019-А у травні 2019 року. ПП АМД 2014 надано контролюючому органу належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання Товару, який призначений для використання у його господарській діяльності.

Як вбачається з описової частини Акту та відзиву на адміністративний позов, фактично для висновку контролюючого органу про те, що у ПП АМД 2014 відсутні підстави для віднесення до складу витрат та формування податкового кредиту отримані послуги в перевіряємий період слугували наступні підстави:

- ненадання ПП АМД 2014 пояснень та документального підтвердження щодо транспортування, зберігання мінівантажувачів самохідних, фронтальних ВОВСАТ та їх реєстрація в Держтехнагляді та постановки на облік;

- відсутність у видаткових та податкових накладних, які зареєстровано в ЄРП інформації, яка може ідентифікувати мінівантажувачі самохідні, фронтальні ВОВСАТ, а саме: номера шасі (кузова, рами); маси, об`єму двигуна, типу пального; кольору; року випуску; транзитних номерів;

- відсутність акту-прийому передачі транспортних засобів;

- наявна інформація, яка находиться в базах даних ГУДПС у Харківській області, а також податкова інформація щодо ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА та ТОВ ЛИГЕЯ , відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для перевезення га зберігання мінівантажувачів самохідних, фронтальних ВОВСАТ в кількості 13 штук.

Відносно тверджень відповідача щодо неподання позивачем документів щодо реєстрація мінівантажувачів самохідних, фронтальних ВОВСАТ в Держтехнагляді та їх постановки на облік, суд зазначає наступне.

Процедуру відомчої реєстрації (далі - реєстрація) та ведення обліку технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично- дорожній мережі загального користування до яких відноситься мінівантажувач самохідний, фронтальний ВОВСАТ, регулюється Порядком відомчої реєстрації та ведення обліку великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. N 8 (далі- Порядок).

Відповідно до положень п. 6 Порядку юридичні і фізичні особи, іноземні фізичні і юридичні особи, особи без громадянства (що перебувають в Україні на законних підставах), які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (далі - власники) зобов`язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України.

Згідно з п.7 Порядку реєстрація, перереєстрація, тимчасова реєстрація, взяття на облік та зняття з обліку технологічного транспортного засобу здійснюється після перевірки територіальними органами Держпраці наявності обтяжень машини за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється, (п.8 Порядку)

Перед реєстрацією кожного технологічного транспортного засобу проводиться його державний технічний огляд (далі - технічний огляд), про що складається акт технічного огляду і видається талон, зразок якого затверджується Держпраці.

Технічний огляд технологічних транспортних засобів проводиться щороку відповідно до порядку проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, який встановлюється Держпраці.

На технічно несправні технологічні транспортні засоби талони про проходження технічного огляду не видаються. Видача талона про проходження технічного огляду може бути здійснена тільки після усунення несправностей і повторного проведення технічного огляду.(п.9 Порядку).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що метою реєстрації технологічних транспортних засобів та поставлений їх на облік, є контроль держави щодо дотримання власниками такого транспортного засобу охорони і а безпеки прані під час їх експлуатації. А отже, вимоги щодо реєстрації транспортного засобу протягом 10 днів з дня його придбання стосується лише юридичних і фізичних осіб, які с власниками технологічних транспортних засобів, які експлуатують їх.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ПП АМД 2014 придбав вищезазначені мінівантажувачі самохідні, фронтальні ВОВСАТ у ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА з метою їх перепродажу, а не експлуатації (використання у господарській діяльності), у останнього не виникло обов`язку щодо реєстрації їх в Держтехнагляді та постановки на облік. Доказів фактичної експлуатації позивачем придбаних мінівантажувачів матеріали справи не містять, відповідачем вказаний факт не доведено.

Стосовно неподання позивачем документів щодо транспортування, зберігання мінівантажувачів самохідних, фронтальних ВОВСАТ та акту-прийому передачі транспортних засобів, судом встановлено наступне.

Як вбачається з п.2 Загальні положення Акту, в ході проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА за травень 2019 року ПП АМД 2014 було надано, зокрема, договір оренди №А-182П від 31.12.2013 року, відповідно до умов якого вбачається, що ПП АМД 2014 орендує у ПАТ ЗАВОД ПРОМЗВ`ЯЗОК наступні приміщення: приміщення 7-го поверху корпусу Б-8 №157 площею 39 м.кв., а також частину приміщення загального використання площею 13.6 кв.м., всього 52.6 кв.м; частину складу металів площею 200,0 кв.м.; кран козловий, призначений для піднімання та переміщення вантажів, реєстраційний номер 16143, який знаходиться і функціонує на території складу металів орендодавця. Додатковою угодою від 07.12.2018 року дію договору продовжено до 31.12.2019 року.

Таким чином, висновки контролюючого органущодо відсутні підстав для віднесення до складу витрат та формування податкового кредиту за отримані послуги в перевіряємий період у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують факт наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні ПП АМД 2014 для зберігання придбаного Товару за Договором 14/05/2019-А, є безпідставними та спростовуються наявними матеріалами справи.

Крім того, суд зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є документами первинного бухгалтерського обліку та визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, зокрема, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною (Постанова ВС від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а та від 05.09.2019 року у справі № 520/10016/18).

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 11.09.2018 року у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18.

Таким чином враховуючи, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, суд приходить до висновку, що відсутність ТТН або наявність у них певних неточностей не може свідчити про відсутність реального характеру господарської операції.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що твердження контролюючого органу про не підтвердження факту поставки Товару за Договором 14/05/2019-А, у зв`язку з відсутністю ТТН, є необґрунтованими, оскільки набуття права власності на Товар підтверджуватись вищезазначеними видатковими накладними та документами первинного бухгалтерського обліку з яких вбачається фактичний рух активів та зміну у зобов`язаннях ПП АМД 2014 податків (Постанови ВС у справах: №2а-0870/12052/11 від 16.05.2018 року; 2а-10089/11/1370 від 05.06.2018 року; №816/1587/17 від 17.04.2018 року; 520/10016/18 від 05.09.2019 року).

Стосовно посилання контролюючого органу на відсутність у видаткових та податкових накладних, які зареєстровано в ЄРП, інформації, яки може ідентифікувати мінівантажувачі самохідні, фронтальні ВОВСАТ, а саме: номери шасі (кузова, рами); маси, об`єму двигуни, тину пального; кольору; року випуску; транзитних номерів, судом встановлено наступне.

Основними нормативними актами, які встановлюють вимоги до форми та змісту первинних документів в бухгалтерському обліку є: Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі - Закон № 996); Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Отже, первинний документ не підтверджує здійснення господарської операції, а лише містить відомості про неї.

Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено ч.2 ст.9 Закону № 996, а саме: назва документа (форми); дата складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені такі додаткові реквізити, які не є обов`язковими (гін. 2.4 Положення № 88): ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Наявність усіх реквізитів на документі надає йому юридичної сили та доказовості. Реквізити, які не відносяться до обов`язкових, можна не заповнювати. На цьому наголосило Міністерство фінансів України в листі від 15.01.2015 р. № 31- 11410-08-10/871.

Як вище зазначалося, первинні документи можуть бути складені в електронному вигляді або на папері.

Слід зазначити, що електронний документ, який складено відповідно до вимог чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити, має таку ж юридичну силу, як і документ, складений у паперовому вигляді (лист ДФС від 04.01.2017 р. № 30/6/99-99-15-02-02-15) та має бути підписаний електронним підписом (ЕП) уповноваженої особи.

Посилання контролюючого органу про обов`язковість зазначення у первинних документах (видатковій та податковій накладних): номера шасі (кузова, рами); маси, об`єму двигуна, типу пального; кольору; року випуску; транзитних номерів, є помилковим, оскільки законодавством на час вчинення ПП АМД 2014 та ТОВ АВТОРЕЙД ЮА господарський операцій не вимагало обов`язкового зазначення таких реквізитів.

Крім того, сукупність наданих ПП АМД 2014 під час проведення перевірки первинних документів, що стосуються поставки Товару в перевіряємий період за вказаними в Акті видатковими та податковими накладними та документи щодо подальшого використання вказаного Товару у власній господарській діяльності, свідчить про реальний характер правочину. Відсутність зазначених вище реквізитів не може бути самостійною підставою для твердження про відсутність здійснення поставки Товару в перевіряємий період.

Стосовно посипання контролюючого органу під час проведення перевірки на наявну інформацію, яка находиться в базах даних ГУДПС у Харківській області, а також податкову інформація щодо ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА та ТОВ ЛИГЕЯ , судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту описової частини Акту та відзиву на адміністративний позов, в базах даних ГУДПС у Харківській області наявна інформація, а також податкова інформація щодо ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА та ТОВ ЛИГЕЯ , відповідно до якої встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/послуг та сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для перевезення та зберігання мінівантажувачів самохідних, фронтальних ВОВСАТ в кількості 13 штук.

При цьому, будь - яких інших даних, в тому числі даних зустрічних звірок, перевірок, інших даних, добутих шляхом здійснення визначеного законом податкового контролю, контролюючим органом в підтвердження своїх суджень в Акті перевірки не наводиться та до суду не надано. У межах перевірки ПП АМД 2014 контролюючим органом не досліджено можливість залучення ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА та ТОВ ЛИГЕЯ матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період вчинення господарських операцій.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно його контрагентів по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час її складання будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, тобто не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже оформлення вказаного Акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості (постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а, постанова ВС від 27.03.2018 р. у справі №816/809/17, постанова ВС від 25.09.2019 року у справі №817/992/15).

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення. зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова ВС від 27.02.2018 р. у справі №811/2154/13-а, постанова ВС від 25.09.2019 року у справі № 817/992/15).

Внесена до ІС Податковий блок інформація використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структуріподаткових зобов`язань та податкового кредиту (Постанова ВС у від 24.10.2018 у справі №810/5487/13-а, постанова ВСУ від 17.11.2015 року у справі №826/17248/14 та у постанова ВС від 26.06.2018 року у справі №804/12413/13-а.)

Суд зазначає, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до проведення необхідних дій в процесі виконання господарської операції. Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит залежно від того, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) здійснюється господарська операція.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 р. у справі № 820/4648/13-а зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. У межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Без встановлення у судовому порядкуобставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій, носить лише характер припущень. При цьому відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами (постанова ВС від 05.09.2019 року у справі №520/10016/18).

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а.

З приводу доводів податкового органу про наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

У постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. № 2379/12/13-12 вказано, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Таким чином, в такого роду спорах, посилання фіскального органу на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де ще немає вироку по справі - не є належним доказом.

Суд вказує, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а вказав, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки вказаний факт не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірної операції.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.08.2018 року по справі №820/4428/17.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки було використано лише дані систем автоматизованого співставлення податкових даних та податкову інформацію, при цьому не надано належну оцінку первинній документації щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

З висновками акту перевірки суд не може погодитися, оскільки вони зроблені передчасно та на підставі припущень відповідача, а не на підставі доказів, які можуть бути використані у відповідності до чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні вироки судів за ст.205 та 205-1 Кримінального кодексу України, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА , ТОВ ЛИГЕЯ .

Разом з тим, надані позивачем первинні документи в сукупності із іншими дослідженими судом доказами є достатніми доказами реального виконання господарських операцій.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо фіктивності його контрагента не навів, отже не може стверджувати про наявність у позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) зазначив, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Отже висновки акту перевірки по взаємовідносинам ПП "АМД 2014" з ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА та ТОВ ЛИГЕЯ спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій, окрім фактів, встановлених вироком суду, що набрав законної сили.

Як зазначив ВАСУ у своїй ухвалі у справі № К/800/27236/13 від 8 лютого 2017 року, факт ненадання контрагентом підтверджуючих здійснення господарських операцій документів свідчить про порушення податкової дисципліни саме цим суб`єктом господарювання, за що позивач, в силу положень статті 61 Конституції України, не може нести відповідальності .

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов`язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентами їх зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентом є роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов`язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товари, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Вказане в повній мірі спростовує висновки акту перевірки та свідчить про правомірність дій позивача щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ АВТОТРЕЙД ЮА та ТОВ ЛИГЕЯ .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача по дослідженим правовідносинам, висновки акту перевірки не підтверджені належними та допустимими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому суд зазначає, що позивачем були заявлені позовні вимоги визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000650511 винесене 25.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Харківській області про донарахування ПП АМД 2014 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1251213 грн. та фінансових санкцій згідно ст.123 Податкового кодексу України в розмірі 21773,75 грн., тобто визначена вказаним податковим повідомленням - рішення сума штрафної (фінансової) санкції оскаржувалась не в повному обсязі - 625606,50 грн., а лише в частині - 21773,75 грн.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що в межах даної справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірності винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000650511 від 25.11.2019 року, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість визначення контролюючим органом у відношенні позивача суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, відповідно суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати вказане податкове повідомлення - рішення в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "АМД 2014" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "АМД 2014" (код ЄДРПОУ 35069883, вул. Квіткова, будинок 23, місто Сєвєродонецьк, селище міського типу Борівське, 96493, Луганська область) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000650511 винесене 25.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Приватного підприємства "АМД 2014" (код ЄДРПОУ 35069883, вул. Квіткова, будинок 23, місто Сєвєродонецьк, селище міського типу Борівське, 96493, Луганська область) судовий збір у сумі 19094 (дев`ятнадцять тисяч дев`яносто чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18.06.2020 року.

Суддя Біленський О.О.