Рішення

від 17.06.2020 по справі 640/7903/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року м. Київ № 640/7903/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Інвестбуд до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ВК-Інвестбуд (надалі по тексту також - позивач, ТОВ ІК-Інвестбуд ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС в м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 № 0301741212 про донарахування штрафних санкцій в сумі 216 469,64 грн та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 № 0301751212 про донарахування штрафних санкцій в сумі 54 117,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при сплаті податкових зобов`язань було вказано помилковий рахунок призначення платежу, згодом така помилка була виявлена та вжито всіх необхідних заходів для її усунення. Таким чином, штрафні санкції за таких обставин не можуть застосовуватись, оскільки позивачем вчасно сплачувався спірний податок.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначив, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення третьої особи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та п.75.1 ст.75 в порядку п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VI із змінами та доповненнями, проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю ТОВ ВК-Інвестбуд , за результатами якої було складено акт від 25.03.2019 за №1676/26-15-12-12-12.

Камеральною перевіркою встановлено, що платником податку несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України. Відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Кодексом, передбачена статтею 126 Кодексу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення - рішення від 09.04.2019 № 0301741212 про донарахування штрафної санкції за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 216 469,64 грн у розмірі 20% за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 1 082 348,20 грн та № 0301751212 про донарахування штрафної санкції за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 54 117,42 грн у розмірі 10% за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 541 174,20 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України : контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст.31 ПК України).

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 країни).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст. 287 ПК України).

У той час, в разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 по справі № 810/700/17 (К/9901/1561/17) сформовано з цього приводу правову позицію та зазначено, що на платника податків покладено обов`язок здійснити встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Не сплачене у встановлений строк грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п. 126.1 ст.126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Відповідач в акті перевірки зазначив про порушення позивачем норм пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. З розрахунку штрафних санкцій убачається, що відповідачем розрахована штрафна санкція у розмірі 10% на суму 54 117,42 грн за затримку сплати платежу за документом від 26.01.2018 № 9006627819 на 28, 2 та 1 календарний день та у розмірі 20% на суму 216 469,64 грн за затримку сплати платежу за документом від 26.01.2018 № 9006627819 на 59 та 32 календарних дні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно з платіжних доручень від 30.07.2018 № 225 сплачено орендну плату за землю за червень 2018 року у розмірі 541 174,17 грн, від 29.08.2018 № 261 сплачено орендну плату за землю за липень 2018 року у розмірі 541 174,17 грн та від 27.09.2018 № 305 сплачено орендну плату за землю за липень 2018 року у розмірі 541 174,17 грн.

Проте, сплату орендної плати за землю згідно з платіжних доручень від 30.07.2018 № 225 та від 29.08.2018 № 261 відповідачем враховано не було.

Разом з тим, дослідивши наявні матеріали справи, суд звертає увагу на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, у строк встановлений пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, позивачем подано платіжні доручення від 30.07.2018 № 225 та від 29.08.2018 № 261. Отримувачем коштів за даним платіжним дорученням визначено УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298, банк отримувача: Казначейство України, код банку: 899998, р/р 33215811026008 .

Вказані платіжні документи позивача прийнято банком відповідно 30.07.2018 та 29.08.2018 до виконання та платежі проведено в той же день, що підтверджується відмітками банку на таких платіжних дорученнях.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся із заявою до контролюючого органу від 04.09.2018 вих. №04-09/2018, у якому повідомив про те, що товариством помилково сплачено кошти у розмірі 541 174,17 грн згідно з платіжного доручення від 30.07.2018 № 225 та у розмірі 541 174,17 грн згідно з платіжного доручення від 29.08.2018 № 261, просив зарахувати вказані кошти на вірний рахунок № 332148120226008 .

Тобто, позивачем вжито належних заходів щодо здійснення добровільного виконання обов`язку щодо сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за червень та липень 2018 року.

На переконання суду, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання.

Оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк.

Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на рахунок податкового органу не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, та ним самостійно нараховано зобов`язання за зазначеним платежем, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.11.2018 № 805/3665/16-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16), від 20.02.2018 у справі №816/591/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 у справі №816/1254/17, 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18) та у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 №21-377а15.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету спірного податку у встановлений законодавством строк, а відтак і відсутність підстав для нарахування відповідачем штрафу.

При цьому, відповідачем жодним чином не спростовано зазначені обставини позивачем та не надано жодних доказів щодо несплати чи несвоєчасної сплати платником зазначеного податку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 09.04.2019 № 0301741212 та від 09.04.2019 № 0301751212 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 244, 246, 250, 255, 257, 262, 293, 295-297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Інвестбуд задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 № 0301741212 про донарахування штрафних санкцій в сумі 216 469,64 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 № 0301751212 про донарахування штрафних санкцій в сумі 54 117,42 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВК-Інвестбуд судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві у розмірі 4 058,81 грн (чотири тисячі п`ятдесят вісім гривень 81 коп.)

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ВК-Інвестбуд (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф.1, код ЄДРПОУ 32000954)

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко