Постанова

від 25.09.2020 по справі 640/7903/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7903/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року

у справі № 640/7903/19 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВК-Інвестбуд

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (правонаступник Головне управління Державної податкової служби у місті Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВК-Інвестбуд (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 року № 0301741212 про донарахування штрафних санкцій в сумі 216469,64 грн та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 року № 0301751212 про донарахування штрафних санкцій в сумі 54117,42 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що при сплаті податкових зобов`язань було вказано помилковий рахунок призначення платежу до державного бюджету, згодом така помилка була виявлена та вжито всіх необхідних заходів для її усунення. Таким чином, штрафні санкції за таких обставин не можуть застосовуватись, оскільки позивачем вчасно сплачувався спірний податок.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ВК-Інвестбуд - у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 № 0301741212 про донарахування штрафних санкцій в сумі 216469,64 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2019 року № 0301751212 про донарахування штрафних санкцій в сумі 54117,42 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головним управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що позивачем не спростовувалось ту обставину, що останнім помилково був сплачений не той рахунок, а отже, податкові повідомлення-рішення є правомірним та винесеним відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, представником Головного управління Державної податкової служби у місті Києві заявлене клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів в судовому засідання задовольнила клопотання представника ГУ ДПС у м. Києві, здійснивши процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Позивач заперечував проти задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиву на апеляційну скаргу та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та п.75.1 ст.75 в порядку п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VI із змінами та доповненнями, проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю ТОВ ВК-Інвестбуд , за результатами якої було складено акт від 25.03.2019 року за №1676/26-15-12-12-12.

Камеральною перевіркою встановлено, що платником податку несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України. Відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Кодексом, передбачена статтею 126 Кодексу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення - рішення від 09.04.2019 року №0301741212 про донарахування штрафної санкції за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 216469,64 грн у розмірі 20% за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 1082348,20 грн та № 0301751212 про донарахування штрафної санкції за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 54117,42 грн у розмірі 10% за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 541174,20 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що не відповідають податковому законодавству та підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету, проте було встановлено протилежне та те, що позивач у визначений законодавством строк вчиняв дії, спрямовані на перерахування коштів на рахунок відповідача. Відповідачем належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення суду не надано, факт не вчинення позивачем дії по сплаті земельного податку не спростовано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно із частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У той час, в разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як становлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що контролюючим органом встановлено під час перевірки порушення позивачем норм пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме, з розрахунку штрафних санкцій убачається, що відповідачем розрахована штрафна санкція у розмірі 10% на суму 54117,42 грн за затримку сплати платежу за документом від 26.01.2018 № 9006627819 на 28,2 та 1 календарний день та у розмірі 20% на суму 216469,64 грн за затримку сплати платежу за документом від 26.01.2018 № 9006627819 на 59 та 32 календарних дні.

Однак, відповідач вважає, що позивачем помилково зараховані кошти не на той казначейський рахунок.

Позивачем згідно з платіжних доручень від 30.07.2018 року № 225 своєчасно сплачено орендну плату за землю за червень 2018 року в розмірі 541174,17 грн, від 29.08.2018 року №261 сплачено орендну плату за землю за липень 2018 року в розмірі 541174,17 грн та від 27.09.2018 року №305 сплачено орендну плату за землю за липень 2018 року у розмірі 541174,17 грн.

Проте, сплату орендної плати за землю згідно з платіжних доручень від 30.07.2018 року №225 та від 29.08.2018 року №261 відповідачем враховано не було.

Судом першої інстанції встановлено, що у строк встановлений пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, позивачем подано платіжні доручення від 30.07.2018 року № 225 та від 29.08.2018 року№ 261. Отримувачем коштів за даним платіжним дорученням визначено УДКСУ у Подільському районі м. Києва, код 37975298, банк отримувача: Казначейство України, код банку: 899998, р/р 33215811026008.

Вказані платіжні документи позивача прийнято банком відповідно 30.07.2018 року та 29.08.2018 року до виконання та платежі проведено в той же день, що підтверджується відмітками банку на таких платіжних дорученнях та перераховані на один казначейський рахунок, що не заперечується сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Частиною 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

З наведених норм вбачається, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Тобто, будь-який податок чи збір, що надійшов до бюджету, відображається на відповідному балансовому рахунку і враховується (обліковується) на єдиному казначейському рахунку, незалежно від того, на який аналітичний рахунок він надійшов.

З аналізу норм права, можна зробити висновок, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання.

Оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на рахунок податкового органу не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати земельного податку та ним самостійно нараховано зобов`язання за зазначеним платежем, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 року по справі № 813/1860/16, від 25.03.2019 року по справі № 823/567/17, від 11.04.2019 року по справі № 822/3323/17, від 14.11.2018 року по справі № 805/3665/16-а. від 14.11.2018 № 805/3665/16-а.

Крім того, як свідчать матеріали справи та не спростовується апелянтом, що позивач звернувся із заявою до контролюючого органу від 04.09.2018 року вих. №04-09/2018, у якому повідомив про те, що товариством помилково сплачено кошти у розмірі 541174,17 грн згідно з платіжного доручення від 30.07.2018 року №225 та у розмірі 541174,17 грн згідно з платіжного доручення від 29.08.2018 року №261, просив зарахувати вказані кошти на вірний рахунок № НОМЕР_1 .

Отже, позивачем вжито належних заходів щодо здійснення добровільного виконання обов`язку щодо сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за червень та липень 2018 року.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (запереченню) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Допустити заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк