Рішення

від 17.06.2020 по справі 640/11649/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року м. Київ № 640/11649/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАдвокатського об`єднання Фомін і Партнери доГоловного управління ДПС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокатське об`єднання Фомін і Партнери (далі - позивач, АО Фомін і Партнери ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Києві (далі -ГУ ДФС у Києві), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Києві від 13.03.2019 №95917-1712.04.2019 щодо податкового боргу АО Фомін і Партнери з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 429035,63 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Києві про опис майна у податкову заставу на майно АО Фомін і Партнери від 13.03.2019;

- зобов`язати ГУ ДФС у Києві зарахувати суму надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкова вимога від 13.03.2019 №95917-1712.04.2019 прийнята з порушенням статей 43, 75 та 87 Податкового кодексу України та права позивача як платника податків на зарахування надміру сплачених грошових зобов`язань платника податку з доходів фізичних осіб з дивідендів у сплату податку на прибуток на підставі поданої заяви від 26.10.2018. На думку позивача, контролюючим органом безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні суми надмірно сплаченого в 2017-2018 роках податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку з доходів АО Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000, у зв`язку з відсутністю в Інтегрованій картці платника (далі - ІКП) позивача даних щодо сплати ПДФО з дивідендів. Таким чином, податкова вимога ГУ ДФС у Києві від 13.03.2019 №95917-1712.04.2019 та рішення про опис майна у податкову заставу від 13.03.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки діючим законодавством не встановлено такого виду податку, як податок на дивіденди , а тому на думку контролюючого органу, АО Фомін і партнери не є платником такого податку, не може та не здійснював його сплату. Також, відповідач зазначив, що єдиною звітністю, яка містить дані, зокрема, щодо сум перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб, є податковий розрахунок, форму та порядок якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556. Таким чином, інформація щодо надміру або помилково сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в інтегрованій картці платника АО Фомін і партнери відсутня. Крім того, відповідач зазначив, що встановити наявність переплати при перерахуванні податку на доходи фізичних осіб до бюджету можливо тільки після проведення документальної перевірки підприємства, тому листом від 09.11.2018 №99730/10/26-15-13-01-12, відповідачем, запропоновано платнику податків звернутися до ГУ ДФС у м. Києві із заявою про проведення документальної перевірки із наданням усіх підтверджуючих документів щодо нарахування та перерахування належних сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску до бюджету. Крім того, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, контролюючим органом здійснено опис майна у податкову заставу на підставі рішення керівника контролюючого органу. Станом на 13.03.2019 згідно даних ІТС Податковий блок у АО Фомін і партнери обліковувався податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 429035,63 грн, який виник у результаті несплати у встановлені терміни податкового зобов`язання, нарахованого платником самостійно на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 20.02.2019 №9310636096. При цьому, відповідач звертає увагу, що платником визнається власна помилка та застосування вищої ставки. Але при цьому помилка не була виправлена платником самостійно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

За наслідками розгляду документів доданих до позовної заяви суд своєю ухвалою від 19.12.2019 призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 витребувано у Головного управління ДФС у Києві витяг з інтегрованої картки (картки особового рахунку) платника податку АО Фомін і Партнери з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 року по 13.03.2019 року; витяг з інтегрованої картки платника податку АО Фомін і Партнери з податку на прибуток за період з 01.01.2017 по 13.03.2019.

Копія вказаної ухвали отримана уповноваженим представником відповідача 08.02.2020 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, в призначене на 02.03.2020 судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, витребувані судом документи не направив. У зв`язку з наведеним хвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 повторно витребувано у Головного управління ДФС у Києві додаткові докази.

26.03.2020 на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 відповідачем надані витребувані судом документи.

Оскільки на день розгляду справи Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Питання Державної податкової служби , суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, а також на підставі додаткових пояснень відповідача, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первісного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (надалі - ГУ ДПС України).

На підставі положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності в матеріалах справи відповідної заяви позивача, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 25.05.2020 замінив первинного відповідача - Головне управління ДФС у місті Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, продовжив розгляд адміністративної справи №640/11649/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, та, з метою встановлення дійсних обставин для розгляду цієї справи, витребував від ГУ ДПС у м. Києві витяг з інтегрованих карток Адвокатського об`єднання Фомін і Партнери з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 13.03.2019 з усіма даними, що в ній містяться (в тому числі і щодо графи заборгованість , переплата та інше).

11.06.2020 від ГУ ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення, в яких зазначається про те, що інформація щодо ) надміру або помилково сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в ІКП платника Адвокатське об`єднання Фомін і партнери відсутня. Представник відповідача наголошує, що Податковим кодексом України не передбачено проведення в інтегрованих картках платників податків - юридичних осіб нарахування з податку на доходи фізичних осіб. Зазначений податок сплачується до бюджету в день проведення виплат найманим працівникам та зараховується на картку особового рахунку підприємства за Ф-15.

Також матеріали справи містять неодноразові звернення позивача про пришвидшення розгляду цієї справи у зв`язку з великим значенням спірного питання для платника податків.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, у податковій декларації з податку на прибуток за 2018 рік АО Фомін і Партнери визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток. Термін сплати податку на прибуток 11.03.2019.

Крім того, позивачем надано копії податкових розрахунків за формою №1ДФ.

26.10.2018 позивач звернувся до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з листом-заявою №29/10 про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік. Зазначений лист-заяву отримано ГУ ДФС у м. Києві 26.10.2018 згідно вхідного штампу на заяві.

Листом від ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2018 №99730/10/26-15-13-01-22 повідомила про те, що інформація щодо надміру або помилково сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в інтегрованій картці позивача відсутня. Крім того, контролюючий орган зазначив, що встановити наявність переплати при перерахуванні податку на доходи фізичних осіб до бюджету можливо тільки після проведення документальної перевірки підприємства. Також, контролюючий орган запропонував, звернутися до ГУ ДФС у м. Києві із заявою про проведення документальної перевірки із наданням усіх підтверджуючих документів щодо нарахування та перерахування належних сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску до бюджету.

Платіжним дорученням 25.02.2019 №22 позивачем перераховано частину податку на прибутку за 2018 рік в сумі 158365,37 грн.

Контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми Ю за №95917-17 від 13.03.2019, згідно якої станом на 12.03.2019 сума податкового боргу платника податків становить 429035,63 грн.

Також, контролюючим органом прийнято рішення від 13.03.2019 №95917-17 про опис майна у податкову заставу.

25.03.2019 контролюючий орган засобами електронної пошти повідомив позивача про існування податкового боргу.

09.04.2019 зазначену податкову вимогу, рішення про опис майна та лист від 18.03.2019 №49687/10/26-15-17-02-10 направлено позивачу рекомендованим листом.

Не погоджуючись із податковою вимогою та рішенням про опис майна 19.04.2019 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України про розгляд скарги від 26.04.2019 №20420/6/99-99-17-05-15 строк розгляду скарги платника податків продовжено по 07.06.2019 включно.

Рішенням ДФС України про розгляд скарги від 31.05.2019 №25272/6/99-99-17-05-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкову вимогу та рішення про опис майна без змін.

Зазначене рішення було направлено на адресу позивача 03.06.2019.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом при вирішення спору по суті вираховується таке.

Щодо зобов`язання ГУ ДФС у Києві зарахувати суму надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000, слід зазначити про таке.

Згідно із визначенням, наведеним в підпункті 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Отже, дивіденди у розумінні Податкового кодексу України - це платіж, що сплачується на користь засновників юридичної особи у зв`язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України).

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначено статтею 43 Податкового кодексу України, Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 №1146 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за №1679/28124; далі - Порядок №1146).

Так, у відповідності до пунктів 43.1 та 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно із підпунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України).

Порядок №1146 регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Аналогічні положення визначені пунктами 3, 5 Порядку №1146.

Разом з тим, за змістом пунктів 10, 11 Порядку висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішеннями, прийнятими державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є відсутність у платника податків податкового боргу, воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Враховуючи викладене вище, податковий агент має право врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб, який був перерахований до бюджету понад суму грошових зобов`язань, граничний строк сплати якої настав на таку дату.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2018 позивач звернувся до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з листом-заявою №29/10 про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік.

Як стверджує позивач у зазначеному листі-заяві та підтверджено матеріалами справи, зазначена переплата з ПДФО з дивідендів утворилась протягом 2017 року, в результаті помилкового застосування завищеної ставки податку на дивіденди у розмірі 18% замість ставки 9%: платіжним дорученням від 03.04.2017 №85 перераховано податок на дивіденди 18% за 1 квартал 2017 року в сумі 83934,00 грн; платіжним дорученням від 30.06.2017 № 192 перераховано податок на дивіденди 18% за 2 квартал 2017 року в сумі 139761,00 грн; платіжним дорученням від 29.09.2017 № 330 перераховано податок на дивіденди за 3 квартал 2017 року в сумі 425253,60 грн; платіжним дорученням від 27.12.2017 №477 перераховано податок на дивіденди за 4 квартал 2017 року в сумі 467118,00 грн; платіжним дорученням від 02.04.2018 № 161 перераховано податок на дивіденди за 1 квартал 2018 року в сумі 33,70 грн; платіжним дорученням від 27.06.2018 № 289 перераховано податок на дивіденди за 2 квартал 2018 року в сумі 18,13 грн.

Згідно пункту 15 Порядку №1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

З аналізу вказаної норми вбачається, що якщо зазначена у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 вказаного Порядку, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету.

Листом від 09.11.2018 №99730/10/26-15-13-01-22 ГУ ДФС у м. Києві повідомила про те, що інформація щодо надміру або помилково сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в інтегрованій картці позивача відсутня. Крім того, контролюючий орган зазначив, що встановити наявність переплати при перерахуванні податку на доходи фізичних осіб до бюджету можливо тільки після проведення документальної перевірки підприємства. Також, контролюючий орган запропонував, звернутися до ГУ ДФС у м. Києві із заявою про проведення документальної перевірки із наданням усіх підтверджуючих документів щодо нарахування та перерахування належних сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску до бюджету.

Разом з тим, вказане повідомлення контролюючого органу не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є інформативним листом.

Також слід зазначити, що річну декларацію платники податку на прибуток, незалежно від того, звітують вони раз на рік чи подавали декларації щокварталу, подають упродовж 60 днів за звітним роком. Таке правило прописано в підпункті 49.18.6 пункту 49.18 та пункті 49.19 Податкового кодексу України.

декларацію з податку на прибуток за 2018 рік має бути направлена не пізніше 1 березня 2019 року.

Позивач звернувся 26.10.2018 із листом-заявою до контролюючого органу про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік АО Фомін і Партнери подано 20.02.2019, тобто з дотриманням строку.

Термін сплати податку на прибуток 11.03.2019.

Платіжним дорученням 25.02.2019 №22 позивач перерахував частину податку на прибутку за 2018 рік в сумі 158365,37 грн.

Отже, на момент звернення позивача із заявою податкового боргу не існувало, оскільки в заяві було заначено про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок майбутніх платежів.

Про існування податкового боргу також не було заначено у відповіді відповідача, а лише зазначено про відсутність в інтегрованій картці позивача такої переплати та те, що встановити наявність переплати при перерахуванні податку на доходи фізичних осіб до бюджету можливо тільки після проведення документальної перевірки підприємства.

За приписами статті 19-3 Податкового органу України державні податкові інспекції здійснюють: сервісне обслуговування платників податків, реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Відповідно до підпункту 14.1.226-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Так, статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, крім того визначені і органи Державної фіскальної служби України, які здійснюють відповідні дії щодо повернення визначених статтею зобов`язань. Такими органами є контролюючі органи.

Згідно пунктів 41.1, 41.3 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган і його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що до функцій контролюючих органів віднесена, зокрема, функція зі здійснення адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Тобто, з 01.01.2017 державні податкові інспекції не можуть здійснювати контрольні функції, зокрема, адміністрування податків, що містить в собі і порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. З аналізу вказаних норм вбачається, що територіальні органи, крім державних податкових інспекцій, є контролюючими органами, в даному випадку таким органом є ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно вимог пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів на підставі відповідної заяви платника.

Поняття інтегрованої картки платника встановлено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881.

Згідно вказаного Порядку, інтегрована картка платника (ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються.

Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І Порядку №422).

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України.

Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ Порядку №422).

У розділі VII Порядку №422 визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Приписами пункту 3 розділу І Порядку №422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов`язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. А умовою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Доводи відповідача про те, що повернення коштів можливо після проведення відповідних розрахунків в інтегрованій картці платника податків, визначення фактичної суми переплати та здійснення контрольно-перевірочних заходів, є безпідставними, оскільки такі обставини не спростовують права платника податку на повернення надміру сплачених сум податків в порядку, визначеному статтею 43 Податкового кодексу України, та не звільняють контролюючий орган від обов`язку вчинити дії щодо належного розгляду питання наявності у позивача надміру сплачених сум, що можуть бути зараховані в рахунок погашення існуючих зобов`язань.

Наведене свідчить про допущення ГУ ДФС у м. Києві протиправної бездіяльності щодо не вчинення дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань на підставі відповідних заяв.

У зв`язку з цим та враховуючи, що позивач діяв згідно вимог законодавства, підстави для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів є вичерпними і в даному випадку відсутні, суд вважає, що оскільки відповідачем не було вжито передбачених законом дій щодо зарахування зайво (помилково) сплачених коштів в рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток, а лише надано письмову відповідь про відсутність підстав такого зарахування та запропоновано платнику податків вжити додаткові заходи, контролюючим органом до початку розгляду цієї справи не вчинено жодних дій, з метою з`ясування обставин, на які посилався позивач у заяві про зарахування надміру сплачених грошових зобов`язань, а тому, на думку суду, в даному випадку мала місце відповідна протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Крім того, судом неодноразово витребовувались докази, а саме: у Головного управління ДФС у Києві витяг з інтегрованої картки (картки особового рахунку) платника податку АО Фомін і Партнери з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2017 року по 13.03.2019 року; витяг з інтегрованої картки платника податку АО Фомін і Партнери з податку на прибуток за період з 01.01.2017 по 13.03.2019.

Проте, доказів існування такої заборгованості та на підставі чого вона виникла відповідачем суду не надано.

Таким чином, отримавши від позивача разом з заявою про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік, і встановивши відсутність у останнього за даними інтегрованих карток надміру сплаченої суми 429035,63 грн, відповідач, як контролюючий орган, до функцій якого за приписами статей 19-1, 41 Податкового кодексу України віднесено здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, ухилився від з`ясування обставин щодо встановлення об`єктивних причин відсутності в інтегрованих картках платника податків даних щодо надміру сплаченої суми 429035,63 грн, чим допустив протиправну бездіяльність.

Наведені обставини не змінюють фактичного статусу перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 429035,63 грн як надміру сплачених коштів і не позбавляють податковий орган, на обліку в якому на даний час знаходиться позивач як платник податків, від з`ясування причин неузгодженості даних такого платника з даними інтегрованих карток, ведення яких відноситься до сфери діяльності органів ДФС.

Щодо доводів відповідача про те, що лише в результаті проведення документальної перевірки у контролюючого органу буде можливість встановити достовірність даних, поданих платником податків податкових розрахунків за формою №1ДФ, суд зазначає, що норми Податкового кодексу України та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146 не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування помилково або надміру сплачених до бюджету коштів обов`язкового проведення документальної перевірки, про що наголошено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №805/2908/17-а (№К/9901/406/17).

Крім того, позивачем були надані такі розрахунки, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, відповідачем не було з`ясовано причин неузгодженості даних платника за його заявою, з даними інтегрованих, ведення яких відноситься до сфери діяльності органі в ДФС та не було прийнято кінцевого рішення щодо заяви позивача від 26.10.2018 про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та зобов`язання ГУ ДФС у Києві повторно розглянути заяву про зарахування суми надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №805/2908/17-а), від 11.03.2020 (справа № 812/614/17), від 19.03.2019 (справа №808/661/16), від 25.03.2020 (справа №826/9288/18).

Враховуючи висновки суду щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка спричинила порушення прав позивача і саме на відновлення яких позивачем була заявлена вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про доцільність у цьому судовому провадженні вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві щодо не розгляду, у порядку визначеному податковим законодавством, заяви АО Фомін і партнери від 26.10.2018 вих.№29/10 щодо зарахування суми надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000.

При цьому, зважаючи на викладене належним способом відновлення порушеного права позивача є саме покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 26.10.2018 вих.№29/10 для вирішення питання щодо можливості зарахування суми надмірно сплаченого податку в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік.

Стосовно визнання протиправними та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Києві від 13.03.2019 №95917-1712.04.2019 щодо податкового боргу АО Фомін і Партнери з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 429035,63 грн та рішення про опис майна у податкову заставу на майно від 13.03.2019, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов`язку та виникнення у нього податкового боргу.

Також, згідно із підпункту 89.1.1 та 89.1.2. пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення виконання обов`язку зі сплати грошових зобов`язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

При цьому, якщо платник податків самостійно узгодив суму податкового зобов`язання шляхом подання податкової декларації, але не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання у встановлений строк, контролюючий орган одразу направляє йому податкову вимогу, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми Ю за № 95917-17 від 13.03.2019, підставою для формування якої стало те, що станом на 13.03.2019 згідно даних ІТС Податковий блок у АО Фомін і партнери обліковувався податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 429035,63 грн, який виник у результаті несплати у встановлені терміни податкового зобов`язання, нарахованого платником самостійно на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 20.02.2019 №9310636096.

Разом з тим, позивач звернувся 26.10.2018 із заявою про зарахування зайво (помилково) сплачених коштів в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік, і, згідно наведеного вище висновку суду щодо допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності з належного розгляду такої заяви, висновок відповідача щодо наявності у АО Фомін і партнери заборгованості з податку на прибуток у визначеному в податковій вимозі розмірі визнається судом передчасним та безпідставним, а відтак, відсутні і правові підстави для винесення рішення про опис майна платника у податкову заставу.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, у визначений судом у цьому рішенні спосіб.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Адвокатського об`єднання Фомін і Партнери задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо неналежного розгляду заяви Адвокатського об`єднання Фомін і партнери від 26.10.2018 вих.№29/10 про зарахування суми надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток Адвокатського об`єднання Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у місті Києві №95917-1712.04.2019 від 13.03.2019.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві про опис майна у податкову заставу №95917-17 від 13.03.2019.

5. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві повторно розглянути заяву Адвокатського об`єднання Фомін і партнери від 26.10.2018 вих.№29/10 про зарахування суми надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток Адвокатського об`єднання Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Стягнути на користь Адвокатського об`єднання Фомін і Партнери (код ЄДРПОУ 26476533, адреса: 02095, м. Київ, вул. Трускавецька, 6-А, офіс. 3) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8356 (вісім тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 53 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська