Постанова

від 08.12.2020 по справі 640/11649/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11649/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Сорочка Є.О. та Коротких А.Ю.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року за позовом адвокатського об`єднання Фомін і Партнери до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об`єднання Фомін і Партнери звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Києві від 13.03.2019 №95917-1712.04.2019 щодо податкового боргу АО Фомін і Партнери з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 429035,63 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Києві про опис майна у податкову заставу на майно АО Фомін і Партнери від 13.03.2019;

- зобов`язати ГУ ДФС у Києві зарахувати суму надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року позов адвокатського об`єднання Фомін і Партнери задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо неналежного розгляду заяви адвокатського об`єднання Фомін і партнери від 26.10.2018 вих. №29/10 про зарахування суми надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток адвокатського об`єднання Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000. Визнано протиправною та скасованою податкову вимогу Головного управління ДФС у місті Києві №95917-1712.04.2019 від 13.03.2019. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у місті Києві про опис майна у податкову заставу №95917-17 від 13.03.2019. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві повторно розглянути заяву адвокатського об`єднання Фомін і партнери від 26.10.2018 вих.№29/10 про зарахування суми надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток Адвокатського об`єднання Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 17 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми ст. 242 КАС України.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у податковій декларації з податку на прибуток за 2018 рік АО Фомін і Партнери визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток. Термін сплати податку на прибуток 11.03.2019.

Крім того, позивачем надано копії податкових розрахунків за формою №1ДФ.

26.10.2018 позивач звернувся до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з листом-заявою №29/10 про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік. Зазначений лист-заяву отримано ГУ ДФС у м. Києві 26.10.2018 згідно вхідного штампу на заяві.

Листом від ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2018 №99730/10/26-15-13-01-22 повідомила про те, що інформація щодо надміру або помилково сплачених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в інтегрованій картці позивача відсутня. Крім того, контролюючий орган зазначив, що встановити наявність переплати при перерахуванні податку на доходи фізичних осіб до бюджету можливо тільки після проведення документальної перевірки підприємства. Також, контролюючий орган запропонував, звернутися до ГУ ДФС у м. Києві із заявою про проведення документальної перевірки із наданням усіх підтверджуючих документів щодо нарахування та перерахування належних сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску до бюджету.

Платіжним дорученням 25.02.2019 №22 позивачем перераховано частину податку на прибутку за 2018 рік в сумі 158365,37 грн.

Контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми Ю за №95917-17 від 13.03.2019, згідно якої станом на 12.03.2019 сума податкового боргу платника податків становить 429035,63 грн.

Також, контролюючим органом прийнято рішення від 13.03.2019 №95917-17 про опис майна у податкову заставу.

25.03.2019 контролюючий орган засобами електронної пошти повідомив позивача про існування податкового боргу.

09.04.2019 зазначену податкову вимогу, рішення про опис майна та лист від 18.03.2019 №49687/10/26-15-17-02-10 направлено позивачу рекомендованим листом.

Не погоджуючись із податковою вимогою та рішенням про опис майна 19.04.2019 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України про розгляд скарги від 26.04.2019 №20420/6/99-99-17-05-15 строк розгляду скарги платника податків продовжено по 07.06.2019 включно.

Рішенням ДФС України про розгляд скарги від 31.05.2019 №25272/6/99-99-17-05-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкову вимогу та рішення про опис майна без змін.

Зазначене рішення було направлено на адресу позивача 03.06.2019.

Не погоджуючись із податковою вимогою та рішенням про опис майна 19.04.2019 позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи адміністративний позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не з`ясовано причин неузгодженості даних платника за його заявою, з даними інтегрованих, ведення яких відноситься до сфери діяльності органі в ДФС та не було прийнято кінцевого рішення щодо заяви позивача від 26.10.2018 про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та зобов`язання ГУ ДФС у Києві повторно розглянути заяву про зарахування суми надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000.

З таким висновком апеляційний суд погоджується, враховуючи таке.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, апеляційний суд зазначає, що законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Імперативними положеннями пунктів 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Положеннями пункту 5 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Згідно пункту 7 Порядку № 1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань (крім грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Пунктами 9 та 11 вказаного Порядку передбачено, що орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

На підставі отриманих висновків, відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.

В контексті викладеного колегія суддів вказує, що для отримання надміру сплачених коштів платнику податків слід дотриматись відповідної послідовності дій та умов, а саме:

1) подати заяви у довільній формі з обов`язковим зазначенням суми і виду помилково та/або надміру сплаченого платежу, напряму або напрямів перерахування коштів, що повертаються;

2) подати таку заяву протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми;

3) не мати податкового боргу;

4) мати переплати з відповідного платежу.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 26.10.2018 позивач звернувся до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з листом-заявою №29/10 про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік.

На момент звернення позивача із заявою податкового боргу не існувало, оскільки в заяві було заначено про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок майбутніх платежів.

Про існування податкового боргу також не було заначено у відповіді відповідача, а лише зазначено про відсутність в інтегрованій картці позивача такої переплати та те, що встановити наявність переплати при перерахуванні податку на доходи фізичних осіб до бюджету можливо тільки після проведення документальної перевірки підприємства.

Таким чином, отримавши від позивача разом з заявою про зарахування надміру сплаченого податку на дивіденди за 2017-2018 роки у сумі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік, і встановивши відсутність у останнього за даними інтегрованих карток надміру сплаченої суми 429035,63 грн, відповідач, як контролюючий орган, до функцій якого за приписами статей 19-1, 41 Податкового кодексу України віднесено здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, ухилився від з`ясування обставин щодо встановлення об`єктивних причин відсутності в інтегрованих картках платника податків даних щодо надміру сплаченої суми 429035,63 грн, чим допустив протиправну бездіяльність.

Наведені обставини не змінюють фактичного статусу перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 429035,63 грн як надміру сплачених коштів і не позбавляють податковий орган, на обліку в якому на даний час знаходиться позивач як платник податків, від з`ясування причин неузгодженості даних такого платника з даними інтегрованих карток, ведення яких відноситься до сфери діяльності органів ДФС.

Щодо доводів апелянта про те, що лише в результаті проведення документальної перевірки у контролюючого органу буде можливість встановити достовірність даних, поданих платником податків податкових розрахунків за формою №1ДФ, апеляційний суд вважає такі необґрунтованими, оскільки норми чинного податкового законодавства не ставлять передумовою для надання відповідного висновку про перерахування коштів обов`язкове проведення документальної перевірки, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 червня 2018 року у справі №805/2908/17-а.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність у цьому випадку вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві щодо не розгляду, у порядку визначеному податковим законодавством, заяви АО Фомін і партнери від 26.10.2018 вих.№29/10 щодо зарахування суми надмірно сплаченого в 2017 році податку на доходи фізичних осіб з дивідендів за кодом платежу 11010400 у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік за кодом платежу 11021000 та покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 26.10.2018 вих.№29/10 для вирішення питання щодо можливості зарахування суми надмірно сплаченого податку в рахунок сплати податку на прибуток АО Фомін і Партнери за 2018 рік.

Враховуючи допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності з належного розгляду заяви позивача від 26.10.2018 про зарахування зайво (помилково) сплачених коштів в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік, судом першої інстанції обґрунтовано визнано висновок відповідача щодо наявності у АО Фомін і партнери заборгованості з податку на прибуток, у визначеному в податковій вимозі розмірі, передчасним та безпідставним, а відтак, відсутні і правові підстави для винесення рішення про опис майна платника у податкову заставу.

Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Щодо клопотання представника позивача, отриманого судом апеляційної інстанції 26.11.2020, про здійснення розгляду справи №640/11649/19 з урахуванням Акту камеральної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2020№007378/26-15-04-16/2476533 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток та скріншотів з інтегрованої картки платника , колегія суддів зазначає таке.

В клопотанні представник позивача зазначає, що Акт перевірки від 21.10.2020 підтверджує, що відповідачем розглянута заява адвокатського об`єднання від 26.10.2018 до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про зарахування надмірно сплаченого податку на доходи фізичних осіб з дивідендів у розмірі 429035,63 грн в рахунок сплати податку на прибуток за 2018 рік, податковим органом надано відповідний висновок органу казначейства, яке, в свою чергу, здійснило відповідні фінансові операції по заяві позивача по зарахуванню 429035,63 грн на рахунок казначейства для сплати податку на прибуток. Крім того, представник позивача зазначає, що Актом перевірки від 21.10.2020 та даними ІКП позивача підтверджується, що відповідачем виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 у справі №11649/19 в частині зобов`язання розглянути заяву позивача від 26.10.2018 про зарахування надміру сплаченого ПДФО з дивідендів в рахунок сплати податку на прибуток та надано відповідний висновок до казначейства.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

З аналізу наведеної норми вбачається, що вона підлягає застосуванню у випадку, коли суб`єкт владних повноважень погодився з допущеними ним порушеннями та такі порушення були виправлені ним самостійно за власною ініціативою, що призвело до повного відновлення законних прав та інтересів позивача без необхідності визнавати протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку виправлення відповідачем порушення щодо розгляду заяви позивача від 26.10.2018 про зарахування надміру сплаченого ПДФО з дивідендів в рахунок сплати податку на прибуток та надання відповідного висновку до казначейства не може бути підставою для висновку про повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Варто акцентувати увагу, що відповідачем підтримано апеляційну скаргу та клопотання про закриття провадження у справі не заявлено.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для закриття провадження у справі, а тому клопотання представника позивача щодо розгляду справи з урахуванням Акту камеральної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2020№007378/26-15-04-16/2476533 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток та скріншотів з інтегрованої картки платника, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2020 року.