Рішення

від 18.06.2020 по справі 826/6598/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року м. Київ № 826/6598/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

25.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Портінвест" (ТОВ "Портінвест") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2018 №0001891404 та №0001901404.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 14.12.2017 №900/26-15-14-04-01/37200001 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ "Портінвест" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) шляхом включення податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні придбаного позивачем у січні-червні та вересні 2017 року дизельного палива, яке на думку відповідача не використане у господарській діяльності ТОВ "Портінвест".

Позивач зазначив, що придбання та витрачання палива безпосередньо пов`язане із виконанням господарських (управлінських та адміністративних) функцій ТОВ "Портінвест" і спрямоване на забезпечення його власної господарської діяльності. Не здійснюючи такі функції, ТОВ "Портінвест" фактично позбавляє себе можливості отримувати будь-який дохід, пов`язаний з виробництвом (виготовленням) та/ або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Позивачем розроблені накази, згідно яких, за кожним керівником ТОВ "Портінвест" закріплюється автомобіль для виконання ними своїх службових обов`язків. На підтвердження вищевказаного відповідачу надані подорожні листи за кожен робочий день вересня 2017 року, у яких був зазначений маршрут, на який було використане пальне, і до яких не було жадного зауваження у відповідача.

Положення ПК України не ставлять у залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходів по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності в майбутніх періодах. Отже, відсутність доходів саме в перевіряємому періоді не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, не отримати економічного ефекту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 відкрито провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ "Портінвест" посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 14.12.2017 №900/26-15-14-04-01/37200001.

Зауважив, що фактичним видом діяльності ТОВ "Портінвест" є діяльність головних офісів (хед-офісів). Причиною виникнення у ТОВ "Портінвест" від`ємного значення ПДВ у вересні 2017 року слугувало перевищення обсягів постачання над обсягами реалізації. Так, у 2017 році ТОВ "Портінвест" задокументовано придбання послуг оренди нежитлового приміщення та дооцінки вартості автомобілів, паливно-мастильних матеріалів (ПММ), а також реалізація ТОВ "Портінвест" послуг з оренди автомобілів та приміщень. Оскільки, у січні-червні та вересні 2017 року ТОВ "Портінвест" не виконувало робіт та не надавало послуг, спрямованих на отримання доходу від свого основного виду діяльності, відповідач вважає, що відсутня можливість встановити факт використання придбаних позивачем у цей період ПММ у господарській діяльності ТОВ "Портінвест".

Також, відповідач звернув увагу, що ТОВ "Портінвест" не надано доказів на підтвердження наявності власних або орендованих місця для стоянки транспортних засобів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

В період з 24.11.2017 по 07.12.2017 головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Портінвест" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2017 №900/26-15-14-04-01/37200001.

У ході перевірки встановлено, що у 2017 році ТОВ "Портінвест" задокументовано придбання послуг оренди нежитлового приміщення та дооцінки вартості автомобілів. Крім того, у січні-червні та вересні 2017 року ТОВ "Портінвест" придбано дизельне паливо у ТОВ Нафтотрейд Ресурс згідно податкової накладної від 13.06.2017 №36585 на суму 52 643,55 грн, у тому числі ПДВ 8 773,93 грн, та у ТОВ ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ згідно податкових накладних від 01.02.2017 №78237 на суму 119 872,32 грн, у тому числі ПДВ 19 978,72 грн, від 285.03.2017 №192570 на суму 120 000 грн, у тому числі ПДВ 20 000 грн, від 26.05.2017 №366290 на суму 120 000 грн, у тому числі ПДВ 20 000 грн.

Суми ПДВ сплачені у вартості вказаного дизельного палива у загальному розмірі 68 753 грн віднесені ТОВ "Портінвест" до складу податкового кредиту та до бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку у податковій декларації з ПДВ за вересень 2017 року.

Вказане дизельне паливо згідно наданих позивачем документів використовувалось для поїздок по м. Києву та за його межі.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 Транспортні засоби за липень 2017 року - серпень 2017 року ТОВ "Портінвест" має на балансі легкові автомобілі загальною кількістю 11 транспортних засобів, а саме: Audi А6 2.8 FSI (150 kWt) державний номер НОМЕР_1 , Audi А6 2.8 FSI (150 kWt) державний номер НОМЕР_2 , Audi А6 2.8 FSI (150 kWt) державний номер НОМЕР_3 , Audi A6 2.8 FSI (150 kWt) державний номер НОМЕР_4 , Audi A6 3.0 TFSI державний номер НОМЕР_5 , Audi A6 3.0 TFSI державний номер НОМЕР_6 , Audi A6 3.0 TFSI державний номер НОМЕР_7 , Audi A8 Long 3.0 TDI державний номер НОМЕР_8 , Audi А8 Long 4.0 TFSI державний номер НОМЕР_9 , Toyota Land Cruiser 150 GRJ150L-GKAEKW, Lanos НОМЕР_10 .

У січні-червні та вересні 2017 року ТОВ "Портінвест" реалізовувало послуги з оренди приміщення, за користування меблями, офісним обладнанням та побутовими приладами, оренди автомобілів, автошини.

В акті перевірки зазначено, що оскільки фактичним видом діяльності ТОВ "Портінвест" є діяльність головних офісів (хед-офісів), а у січні-червні та вересні 2017 року ТОВ "Портінвест" не виконувало робіт та не надавало послуг, спрямованих на отримання доходу від свого основного виду діяльності, надані в ході перевірки документи не дають можливості встановити факт використання дизельного палива в господарській діяльності ТОВ "Портінвест". Відтак, відсутній зв`язок між наданими послугами та реалізованими товарами з використанням паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, що знаходяться на балансі підприємства. Крім того, ТОВ ПОРТІНВЕСТ не надало документів про наявність власних чи орендованих місць для стоянки транспортних засобів.

З огляду на наведене у акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, а саме:

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за: лютий 2017 року на суму ПДВ 19 979 грн, березень 2017 року на суму ПДВ 20 000 грн, травень 2017 року на суму ПДВ 20 000 грн, червень 2017 року на суму ПДВ 8 774 грн;

- завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у податковій декларації з ПДВ за вересень 2017 року на суму 68 753 грн.

Позивач подав заперечення на акт від 14.12.2017 №900/26-15-14-04-01/37200001, які залишені без задоволення рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2018.

16.01.2018, на підставі вказаних висновків перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001891404, яким ТОВ "Портінвест" зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 68 753 грн, та нарахований штраф у розмірі 34 377 грн;

- №0001901404, яким ТОВ "Портінвест" зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 68 753 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення від 16.01.2018 у адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України. Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 28.03.2018 №11044/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Не погоджуючи із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.01.2018 №0001891404 та №0001901404, вважаючи висновки акту перевірки помилковими, а вказані рішення - протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закону №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку, зокрема і формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що фактично підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок відповідача про те, що суми ПДВ сплачені у вартості придбаного позивачем у січні-червні та вересні 2017 року дизельного палива у загальному розмірі 68 753 грн безпідставно віднесені ТОВ "Портінвест" до складу податкового кредиту та до бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку у податковій декларації з ПДВ за вересень 2017 року, адже надані до перевірки документи не дають можливості встановити факт використання дизельного палива у господарській діяльності ТОВ "Портінвест" з огляду на відсутність доказів здійснення такої діяльності та отримання від неї прибутку у вказані періоди. Крім того, ТОВ "Портінвест" не надало документів про наявність власних чи орендованих місць для стоянки транспортних засобів. Отже, відсутній зв`язок між наданими послугами та реалізованими товарами з використанням паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, що знаходяться на балансі підприємства.

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/ або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.

При цьому не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Більш того, положення ПК України не ставлять у залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ від наявності чи відсутності доходів у звітному періоді від окремих господарських операцій, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу від усієї господарської діяльності в майбутніх періодах.

Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Портінвест" є діяльність головних управлінь (хед-офісів). Відповідно до пояснень за класом 70.10 КВЕЦ-2010 така діяльність включає:

- спостереження й управління різними підрозділами компанії або підприємства;

- здійснення стратегічного й організаційного планування та прийняття рішень щодо ролі компанії або підприємства;

- встановлення оперативного контролю й управління щоденними операціями відповідних підрозділів.

Цей клас включає діяльність: головних управлінь (хед-офісів); централізованих адміністративних офісів; корпоративних офісів; районних і регіональних офісів; допоміжних офісів з управління.

Суд зауважує, що факт придбання позивачем дизельного палива у січні-червні та вересні 2017 року та використання вказаного пального відповідач не заперечує. Разом з цим, відповідач не зазначає, у яких саме операціях, не пов`язаних із господарською діяльністю використане дизельне паливо.

Позивач пояснив, що витрати пального в перевіреному періоді прямо пов`язані з обслуговуванням та управлінням підприємством, що беззаперечно є одним із важливих елементів господарської діяльності платника податку, оскільки не здійснюючи такі функції позивач фактично позбавить себе можливості отримувати будь-який дохід, пов`язаний з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У акті перевірки зафіксовано, що ТОВ "Портінвест" у перевіряємому періоді отримував доходи від реалізації матеріальних цінностей та від надання послуг з оренди майна. Відповідно, дизельне паливо витрачене позивачем для виконання функцій управління та обслуговування власної господарської діяльності у цілому, зокрема, для можливості отримання як вищезгаданих доходів звітних періодів, так і для забезпечення можливості отримувати доходи від господарської діяльності у майбутніх звітних періодах.

Під час проведенні перевірки позивач підтвердив, що використовував автотранспорт в межах міста Київ для забезпечення здійснення власної господарської діяльності: розвозу кореспонденції, поїздок до податкової, банків, поїздок для контролю за діяльністю орендарів та інших загальногосподарських потреб. Крім того, на підприємстві є накази, згідно яких, за кожним керівником закріплюється автомобіль для виконання ними своїх службових обов`язків. На підтвердження вищевказаного, перевіряючому надані належно оформлені оригінали подорожних листів за кожен робочий день перевіряємого періоду, у яких був зазначений маршрут, на який було використане пальне.

Поїздки управлінського персоналу ТОВ "Портінвест" за межі Києва також забезпечували власну господарську діяльність підприємства: пов`язані з проведенням переговорів щодо нових бізнес-направлень, необхідних для розширення напрямів господарської діяльності нашого підприємства. У періоді, що перевірявся, також відбувалися поїздки до м. Одеса, де у ТОВ "Портінвест" є відокремлений підрозділ, тобто ці поїздки пов`язані з поточною господарською діяльністю та вирішенням виробничих питань підприємства. Таким чином, придбання та витрачання палива безпосередньо пов`язане із виконанням господарських (управлінських та адміністративних) функцій підприємства і спрямоване за забезпечення його власної господарської діяльності.

Дані витрати палива класифікувались ТОВ "Портінвест" у бухгалтерському обліку як адміністративні витрати згідно з пунктом 18 П(с)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, за змістом якого до адміністративних витрат, серед іншого, належать витрати загальногосподарського призначення, спрямовані на обслуговування та управління підприємством. Витрати відображено у складі витрат перевіреного періоду на підставі абзацу 2 пункту 7 П(с)БО 16, оскільки такі витрати (як і будь-які інші адміністративні витрати) неможливо прямо пов`язати з конкретними доходами певного звітного періоду.

Разом з цим, факт не отримання позивачем доходу у січні-червні та вересні 2017 року за основним видом діяльності вказує на збитковість такої діяльності, однак безумовно не свідчить про те, що така діяльність не здійснювалась, та не можу слугувати для визнання такої діяльності як негосподарської.

Суд зазначає, що на підтвердження використання придбаного дизельного палива у власній господарській діяльності позивач надав:

- докази наявності на балансі ТОВ "Портінвест" транспортних засобів щодо яких задокументовано використання придбаного дизельного палива;

- накази та акти про проведення контрольних замірів витрат палива службових автомобілів ТОВ "Портінвест", розрахунки нормативних витрат пального, які відповідають вимогам Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті ;

- накази про використання службового автотранспорту, згідно яких службові автомобілі ТОВ "Портінвест" закріплені за певними працівниками ТОВ "Портінвест";

- накази про відрядження, які підтверджують наявність конкретних виробничих цілей використання службових автомобілів, а отже й необхідність понесення витрат на заправку таких автомобілів для здійснення господарської діяльності ТОВ "Портінвест";

- подорожні листи, які підтверджують фактичне здійснення службових поїздок автомобілями ТОВ "Портінвест" та свідчать про фактичне використання дизельного палива для таких поїздок.

Крім того, позивач подав до суду копії договору оренди частини нежитлового приміщення від 01.09.2015 №01/09/15 та акту приймання-передачі паркувальних місць від 01.09.2015, які підтверджують, що ТОВ "Портінвест" користується на правах оренди паркувальними місцями. Позивач зазначає, що також подавав ці документи до перевірки. Також, у подорожніх листах зазначено маршрути, які починаються зі стоянки та закінчується стоянкою.

Отже, є безпідставними доводи відповідача про те, що позивач не має місця для стоянки автомобілів, що підтверджує використання автомобіля не у господарській діяльності.

Аналіз наявних у матеріалах справи документів у сукупності та з урахуванням специфіки господарської діяльності ТОВ "Портінвест", принципу правомірності рішень платника податків та відсутності належних доказів нездійснення позивачем господарської діяльності у вказані періоди, дає суду достатні підстави вважати необґрунтованими висновки відповідача про те, що вказані витрати позивача на дизельне паливо не пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "Портінвест".

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 23.04.2018 №228, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 3 524 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 16.01.2018 №0001891404 та №0001901404.

Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Портінвест" (місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 77а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37200001).

Відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Суддя О.М. Чудак