Постанова

від 18.06.2020 по справі 1.380.2019.002338

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002338 пров. № А/857/1194/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.

представника позивача Коцан М.В.

представника відповідача Дорош А.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, як правонаступника Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року (рішення ухвалене у м. Львові, судом під головуванням судді Костецького Н.В., дата складання повного тексту рішення - 19.08.2019) у справі № 1.380.2019.002338 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вельт Капітал до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю Вельт Капітал (далі - позивач, ТОВ Вельт Капітал ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними і скасування податкових повідомленнь-рішень від 01.04.2019 року № 0004331402, та №0004341402.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 рокупозов ТОВ "Вельт Капітал" задоволено повністю.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 01.04.2019 року № 0004331402, №0004341402.

Присуджено на користь ТОВ "Вельт Капітал" судовий збір в розмірі 19 210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПРОУ 39462700).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що за даними проведеної перевірки не підтверджено реальність господарських операцій позивача із контрагентами (ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , ТзОВ «Авангард - Експо» , ТзОВ «Трудові ресурси» , ТОВ «Елайтінг» ) у зв`язку з відсутністю у них достатніх трудових, основних та виробничих ресурсів робіт (складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби), за даними податкової звітності контрагенти позивача не придбавалипослуг з оренди складських приміщень, послуги зі зберігання ТМЦ, послуги з транспортування або оренди транспортних засобів для перевезення ТМЦ, а також не залучали до робіт третіх осіб. Відсутнє джерело походження ідентифікованого товару, наявна підміна товарних позицій задекларованих товарів. До перевірки не надано документів, які б підтверджували приймання ТМЦ по кількості та якості, звітів матеріально-відповідальної особи про рух товару (будівельних матеріалів) у місцях зберігання. Окрім того, відповідач зазначив, що контрагенти не являється виробником реалізованого позивачу товару для позивача. За даними податкової звітності та ЄДРПН відсутні дані щодо придбання названої номенклатури ТМЦ у третіх осіб.

Первинні документи, складені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не дають змогу ідентифікувати осіб які брали участь у здійсненні господарських операцій, відсутні детальні відомості про місце складання видаткових накладних на поставку товару.

Поряд із зазначеним відповідач вказав, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 282 519 грн за ряд інших порушень, за що оскаржуваними податковими повідомленнями -рішеннями, а зокрема:

за період листопад 2016 року позивачем подвійно відображено податкові накладні, отримані від Адмірал -АЛ у декларації з ПДВ за грудень 2016 року - № 16 від 16.11.2016року;

за період вересень 2017 року позивачем подвійно відображено податкові накладні, отримані від ТОВ Єпіцентр у декларації з ПДВ за січень 2018 року - №28704/5 від 27.09.2018 року, №26850/5 від 11.09.2017 року, №26735/5 від 06.09.2018 року, №26611/5 від 04.09.2017 року;

за період вересень 2017року у декларації з ПДВ за вересень 2017року позивачем не відображено розрахунки коригування, отримані від ТОВ Ром ЛТД - 3768/ від 29.09.2018 року, 3769 від 29.09.2017року, №3766 від 21.09.2017року, 3767 від 21.09.2018 року, №3765 від 19.09.2017року;

за період листопад 2017 року позивачем подвійно відображено податкові накладні, отримані від ТОВ Єпіцентр у декларації з ПДВ за січень 2018 року (за переліком, відображеним на а.с. 79 Т.1);

за період квітень 2017року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за операцією з ТОВ Аквілон Захід , що не підтверджено податковими накладними та включено до декларації за квітень 2017року на суму 1459,90 грн за квітень 2017рокута в сумі 666,72 грн за червень 2017р;

за період липень 2017року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за операцією з ТОВ ВКФ Ром ЛТД , що не підтверджено податковими накладними та включено до декларації за липень 2017 року на суму 39672,19 грн;

за період жовтень 2017року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за операцією з ТОВ ВКФ Ром ЛТД , що не підтверджено податковими накладними та включено до декларації за січень 2018 року на суму 6244,59 грн;

за період січень 2018року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за операцією з ТОВ ВКФ Ром ЛТД , що не підтверджено податковими накладними та включено до декларації за лютий 2018 року на суму 129763,42 грн;

за період липень 2017 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за операцією з ТОВ Ром Сервіс , що не підтверджено податковими накладними та включено до декларації за вересень 2018 року на суму 14918,34 грн.

Однак, при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення зазначені обставини не враховано.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Доводи відзиву на апеляційну скаргу по суті співпадають з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні. Зокрема позивач вказує, що твердження відповідача є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно.

Сторони, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись неодноразово в установленому порядку. Явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Судом неодноразово відкладався розгляд справи за клопотанням сторін обґрунтованим введенням карантинних заходів.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки,результати якої відображені в акті №381/14.2/40266233 від 12.03.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято податкові повідомлення рішення від 01.04.2019:

№ 0004331402, яким збільшено для позивача суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2959 441,50грн., (в тому числі за основним платежем в сумі 1972 961,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 986 480,0 грн.);

№ 0004341402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 4 488 827,5грн., (в тому числі за основним платежем в сумі 3591 062,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 897765,5 грн).

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу щодо формування сум податкового кредиту за відсутності податкових накладних, подвійного віднесення суми ПДВ за податковими накладними до податкового кредиту, не відображення розрахунків коригування внаслідок чого позивачем безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 282 519грн, а також щодо не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ Галицький промисловий альянс , ТзОВ Авангард - Експо , ТзОВ Трудові ресурси , ТОВ Елайтінг внаслідок чого завищено витрати та податковий кредит.

1. Обставини щодо виявленого відповідачем порушення з приводу безпідставного включення до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 282 519 грн внаслідок формування сум податкового кредиту за відсутності податкових накладних, подвійного віднесення суми ПДВ за податковими накладними до податкового кредиту, не відображення розрахунків коригування, відображені в акті перевірки №381/14.2/40266233 від 12.03.2019 (а.с. 103 -104 т.1) ґрунтуються виключно на підставі даних інформаційної бази АІС Податковий блок .

На пропозицію суду навести та надати суду апеляційної інстанції відповідні докази, які підтверджують викладені обставини щодо виявлених порушень із зазначенням первинних, податкових звітних, бухгалтерських документів відповідачем надано лише витяги із інформаційної бази АІС Податковий блок .

За даними приведеного розрахунку нарахувань основного зобов`язання та штрафної санкції до податкового повідомлення -рішення №0004331402 від 01.04.2019 за обумовлений вид порушення нараховано основного зобов`язання з ПДВ у розмірі 282 519 грн та 141259,50 грн - штрафної санкції.

2. По факту виявленого відповідачем порушення з приводуне підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , то судом встановлено наступне.

Відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ станом на 01.09.2016 місцезнаходженням ТзОВ Галицький промисловий альянс (КОД ЗКПО 30477070) є Львівська область, м.Пустомити, вул. Грушевського буд.8. Вид діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Керівник - ОСОБА_1 .

Відповідно до акта перевірки (а.с. 82 т.1): за даними інформаційної системи штатна чисельність працюючих осіб у ТзОВ «Галицький промисловий альянс» станом на 31.12.2017року складала - 1 особу (директор). За даними ЄДРПН (за період вересень 2016- лютий 2017року) реєстрації ПН по операціях які вказували на придбання послуг оренди складських приміщень або послуг зберігання ТМЦ за адресою: м. Пустомити не встановлено; з даними поданої звітності у ТзОВ «Галицький промисловий альянс» відсутні основні фонди, нерухоме майно, транспортні засоби та земельні ділянки необхідні для провадження вказаного виду діяльності; за даними аналізу податкової звітності названого контрагента, відсутні факти придбання послуг з транспортного переміщення, оренди майна або транспортних засобів.

Також в ході перевірки підтверджено обставини щодо проведення позивачем оплати за товар вказаному контрагенту в розмірі 1 151 999,69 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичного здійснення господарської операції позивача з ТзОВ «Галицький промисловий альянс» (постачальник) та підставності формування податкового кредиту та витрат позивачем надано:

договір поставки №30-09-П від 30.09.2016, предметом якого є поставка ТзОВ «Галицький промисловий альянс» для покупця ТзОВ «Вельт-Капітал» у товару. Доставка товару здійснюється за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця смт. Куликів або на об`єкт покупця. Вказаний договір підписаний зі сторони ТзОВ «Галицький промисловий альянс» керівником Стадницькою РоманоюЗеновіївною (а.с. 50-51 т.2). Місцезнаходженням ТзОВ «Галицький промисловий альянс» за договором зазначено: Львівська область, м.Пустомити, вул. Грушевського буд.8;

видаткові накладні(на поставку цементу, газобетонних блоків, плит перекриття, цегли, труб, листів, прокат, та інше) №366 від 28.12.2016, №116 від 30.09.2016, №117 від 30.09.2016, №118 від 30.09.2016, №68 від 28.02.2017, №63 від 28.02.2017, №62 від 28.02.2017, №56 від 23.02.2017, №59 від 24.02.2017, №60 від 27.02.2017 отримані від ТзОВ «Галицький промисловий альянс» на загальну суму 2 909 960,22грн., в т. ч. ПДВ 484 993,37грн.Видаткові накладні зі сторони ТзОВ «Галицький промисловий альянс» підписані керівником Стадницькою Романою Зеновіївною. Згідно пояснень представника позивача зі сторони позивача вказані накладні підписані керівником позивача (а.с. 52-61 т.2); податкові накладні, за переліком наведеним у акту перевірки (а.с. 86-87 т.1).

Вартість придбаних ТМЦ у ТзОВ «Галицький промисловий альянс» позивачем відображено у складі витрат, що входять до складу «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у рядку 2050 Звіту про фінансові результати за період 2016-2017 роки.

Сума податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включена до складу податкового кредиту за період вересень 2016 в сумі 10 684,8 грн., жовтень 2016 року в сумі 106 779,11грн., грудень 2016 року в сумі 37 889,05 грн., лютий 2017 в сумі 176 066,14 грн., березень 2017 року в сумі 153 574,27 грн., як вказано в акті перевірки, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

За даними приведеного розрахунку нарахувань основного зобов`язання та штрафної санкції за операціями позивача з контрагентом ТзОВ «Галицький промисловий альянс» до податкового повідомлення -рішення:

№0004331402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з ПДВ у розмірі 484 993 та штрафної санкції у розмірі 242496,50 грн.;

№0004341402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 139818 грн. та штрафної санкції у розмірі 34954,5 грн.

3.По факту виявленого відповідачем порушення з приводуне підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Авангард-Експо» , то судом встановлено наступне.

Відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ місцезнаходженням ЄДРПУО ТзОВ «Авангард-Експо» (41377358) є Львівська обл., місто Львів, вул. Ак.Сахарова, будинок 42. Вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний) в тому числі і будівельними матеріалами; вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів. Керівником є ОСОБА_2 .

Відповідно до акта перевірки (а.с. 88 т.1) за даними інформаційної системи штатна чисельність працюючих осіб у ТзОВ «Авангард-Експо» станом на 31.12.2017 та 30.09.2018 складала - 1 особа (директор). За даними аналізу податкової звітності названого контрагента, відсутні факти придбання послуг з транспортного переміщення, оренди майна або транспортних засобів та здійснення виплат за цивільно-правовими угодами. Звітність за якою можливе встановлення наявності у вказаного контрагента власних основних фондів не подана. Також в ході перевірки підтверджено обставини щодо проведення позивачем оплати за товар та послуги вказаному контрагенту в розмірі 13 175 659 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичного здійснення господарської операції позивача з ТзОВ «Авангард-Експо» (постачальник) та підставності формування податкового кредиту та витрат позивачем надано:

договір купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2017, предметом якого є продаж ТОВ «Авангард Експо» (продавець) для позивача (ТОВ «Вельт Капітал ) сумішей асфальтобетонних. Відповідно до п. 3.2 даного договору перехід права-власності відбувається в момент передачі товару /оплати/ що оформляється актом прийому передачі на об`єкті (Ремонт автомобільної дороги державного значення Н-18 Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль). Продавець зобов`язаний доставити Покупцеві товар, на об`єкт визначений п.3.2 цього договору (а.с. 13-14 т.2);

видаткові накладні за листопад-грудень 2017року на поставку ТзОВ «Авангард-Експо» для позивача суміші асфальтобетонної за переліком відображеним в акті перевірки (а.с. 88 т.1), на загальну суму 13175658,47 грн., в т. ч. ПДВ 2195943,22грн. Надані до перевірки та суду видаткові накладні (копії яких залучено до матеріалів справи) не містять відомостей про осіб відповідальних за здійснення господарської операції з поставки суміші асфальтобетонної (а.с. 32-47 т.2);

договір надання послуг перевезення №7-0 від 01.11.2017 до договору №01/11 від 01.11.2017, предметом якого є надання ТзОВ «Авангард-Експо» для позивача послуг перевезення сумішей асфальтобетонних на об`єкт (Ремонт автомобільної дороги державного значення Н-18 Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль), (а.с. 15-18 т.2);

договір №01/10 від 30.10.2017, предметом якого є надання в оренду ТзОВ «Авангард-Експо» для позивача будівельних машин та механізмів для використання у власній господарській діяльності в тому числі по об`єкту (Ремонт автомобільної дороги державного значення Н-18 Івано-Франківськ- Бучач -Тернопіль), (а.с. 19-24 т.2);

акт прийому-передачі будівельних машин та механізмів та акт наданих послуг (а.с. 25 т.2);

акти наданих послуг з перевезення сумішей асфальтобетонних та послуг оренди спецтехніки. Надані акти та договори містять відомості про осіб відповідальних за здійснення вказаних операцій та скріплені печатками підприємства. (а.с. 48-49 т.2);

податкові накладні за переліком відображеним в акті перевірки (а.с. 92-93 т.1).

У податковому обліку вартість придбаного товару, послуг (у ТзОВ «Авангард-Експо» відображено у складі витрат, що входять до складу «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у рядку 2050 Звіту про фінансові результати за період 2017 рік та 1кв.2018 року. За даними акту перевірки предметом перевірки були первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Авангард-Експо» за період листопад та грудень 2017року за переліком видаткових накладних та актів прийому передачі відображеним на сторінках 17-19 названого акту перевірки (а.с. 41-43 т.2) та за переліком податкових накладних за період листопад-грудень 2017 року, зазначеним на 69-70 акту (а.с. 88-89 т.1).

Сума податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту за період листопад 2017 в сумі 756 184,46 грн., грудень 2017 в сумі 1 064 999 грн., лютий 2018 в сумі 374 759,85грн., як зазначено в акті відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Податок на додану вартість в сумі 1 064 999 грн., по взаєморозрахунках із ТзОВ «Авангард-Експо» (ЄДРПОУ 41377358) за період грудень 2017 року донараховано податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 12.10.2018 №0016931413, за наслідками акту позапланової виїзної перевірки позивача №2345/13-01-14-13/40266233 від 21.09.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №1340/5063/18, що набрало законної сили визнано протиправним та скасовано обумовлене податкове повідомлення-рішення.

У вказаній справі суд встановив, що фактичні обставини стосовно виконання позивачем та ТзОВ «Авангард-Експо» названою господарської операції, відображеної у договорі купівлі - продажу №01/11 від 01.11.2017, договорі надання послуг перевезення №7-0 від 01.11.2017 та у видаткових накладних за грудень 2017року.

За даними приведеного розрахунку нарахувань основного зобов`язання та штрафної санкції за операціями позивача з контрагентом ТзОВ «Авангард-Експо»до податкового повідомлення -рішення:

№0004331402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з ПДВ за листопад 2017року та лютий 2018 року у розмірі 1130944 грн. та штрафної санкції у розмірі 565472 грн.;

№0004341402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1976349 грн. та штрафної санкції у розмірі 494087,30 грн.

Акт перевірки містить відомості стосовно того, що надані до перевірки видаткові накладні (за переліком відображеним) (а.с. 41-43 т.1) підписано особами, яких не можна ідентифікувати та не зазначено адресу їх складання.

4. По факту виявленого відповідачем порушення з приводу не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Трудові ресурси» , то судом встановлено наступне.

Відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ місцезнаходженням ТзОВ АК «Трудові ресурси» (КОД ЗКПО 38992487) є Львівська обл., місто Дрогобич, вул. Бориславська, будинок 8. Вид діяльності (основний) - штукатурні роботи, додаткові: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Відповідно до акта перевірки (а.с. 62 т.1) за даними інформаційної системи штатна чисельність працюючих осіб у ТзОВ АК «Трудові ресурси»станом на 31.12.2017 складала - 11 осіб. За даними аналізу податкової звітності названого контрагента, відсутні факти придбання послуг з транспортного переміщення, оренди майна або транспортних засобів та здійснення виплат за цивільно-правовими угодами. За даними поданої звітності у ТзОВ «Галицький промисловий альянс» відсутні основні фонди, нерухоме майно, транспортні засоби та земельні ділянки необхідні для провадження вказаного виду діяльності.ТзОВ АК «Трудові ресурси» не є виробником товару, який поставлявся позивачу, не задекларовано реальне джерело походження постачаємого для позивача товару.

Також в ході перевірки підтверджено обставини щодо проведення позивачем оплати за товар вказаному контрагенту в розмірі 7407 767,09 грн. в т.ч. ПДВ 1234 627,85грн.

На підтвердження обставин щодо фактичного здійснення господарської операції позивача з ТзОВ АК «Трудові ресурси» (постачальник) та підставності формування податкового кредиту та витрат позивачем надано:

договір купівлі-продажу №10-10-17 від 10.10.2017, предмет якого є продаж ТзОВ «Трудові ресурси» для позивача будівельних матеріалів. Умовами вказаного договору порядок транспортного переміщення ТМЦ від продавця до покупця не визначено. Зазначено, що ТМЦ передаються на складі покупця або об`єктах покупця, без зазначення певної адреси доставки. Договір зі сторони ТзОВ АК«Трудові ресурси» підписано директором Окрепним А.М. (а.с. 192-193 т.1);

видаткові накладні від грудня 2017 року на поставку для позивача цементу, профілю, профнастилу, щебню, піску, блоків газобетонних, дроту, панелів, ПВХ, арматури та інших будівельних матеріалів (за переліком наведеним в акті перевірки а.с. 63-69) на загальну суму 7407 767,09 грн. в т.ч. ПДВ 1234 627,85грн., які зі сторони ТзОВ АК «Трудові ресурси» підписано директором Окрепним А.М. Згідно пояснень представника позивача зі сторони позивача вказані накладні підписані керівником позивача (копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 194-250 т.1, а.с. 1 -12 т.2.);

податкові накладні, за переліком наведеним в акті перевірки (а.с. 67-71 т.1)

Суму ПДВ в розмірі 1234 627,85 грн. з придбаних у ТзОВ АК Трудові ресурси ТМЦ віднесено позивачем до складу податкового кредиту ряд.17 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року та відповідно, відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за період грудень 2017 р.

Вартість придбаних ТМЦ у ТзОВ АК Трудові ресурси відображено позивачем у складі витрат, що входять до складу Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у рядку 2050 звіту про фінансові результати за період 2018 року. ПДВ в сумі 1 234 628 грн., по взаєморозрахунках із ТзОВ «АК «Трудові ресурси» (ЄДРПОУ 38992487) за період грудень 2017 року донараховано податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 12.10.2018 №0016931413 за результатами позапланової виїзної перевірки, результати якої відображені в акті від 21.09.2018 №2345/13-01-14-13/40266233.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №1340/5063/18, що набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 12.10.2018 №0016931413, прийняте за наслідками порушень встановлених актом перевірки від 21.09.2018 №2345/13-01-14-13/40266233.

У вказаній справі суд встановив, що фактичні обставини стосовно виконання позивачем та ТзОВ АК Трудові ресурси названою господарської операції, відображеної у договорі купівлі-продажу №10-10-17 від 10.10.2017 та у видаткових накладних, які є предметом дослідження у даній справі.

За даними приведеного розрахунку нарахувань основного зобов`язання та штрафної санкції за операціями позивача з контрагентом ТзОВ АК Трудові ресурси`до податкового повідомлення-рішення:

№0004331402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з ПДВ та штрафної санкції не нараховано;

№0004341402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1111165 грн. та штрафної санкції у розмірі 277791,30 грн.

5. По факту виявленого відповідачем порушення з приводуне підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Елайтінг» , то судом встановлено наступне.

Відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ місцезнаходженням ТОВ «Елайтінг» (КОД ЗКПО 40255279) станом на 01.04.2016 є смт. Куликів, вулиця Пушкінська, буд 76, Жовківського району, Львівської області. Вид діяльності Неспеціалізована оптова торгівля. Керівник - ОСОБА_3 .

Відповідно до акта перевірки (а.с. 94 т.1) за даними інформаційної системи штатна чисельність працюючих осіб у ТОВ «Елайтінг» , станом на 31.12.2017 та 30.09.2018 складала - 1 особа (директор). За даними аналізу податкової звітності названого контрагента, відсутні факти придбання послуг з транспортного переміщення, оренди майна або транспортних засобів та здійснення виплат за цивільно-правовими угодами. Звітність за період 2016-2017 рр. за якою можливе встановлення наявності у вказаного контрагента власних основних фондів не подана. Також в ході перевірки підтверджено обставини щодо проведення позивачем оплати за товар та послуги вказаному контрагенту в розмірі 447027,96 грн., в т. ч. ПДВ 74 504,66 грн.

На підтвердження обставин щодо фактичного здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Елайтінг» , (постачальник) та підставності формування податкового кредиту та витрат позивачем надано:

договір поставки № 01-04 від 01.04.2016, предмет якого є поставка ТМЦ ТзОВ «Елайтінг» для позивача. Доставка товару здійснюється за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця смт. Куликів або на об`єкт покупця. Зі сторони ТзОВ «Елайтінг» підписані директором ОСОБА_3 (а.с. 62-63 т.2);

видаткові накладні за квітень 2016року на поставку газобетонних блоків, цементу, труб, плитки, бетону, вікон, гіпсокартону та іншеза переліком відображеним в акті перевірки (а.с. 94-95 т. 1) на загальну суму 447 027,96 грн., в т. ч. ПДВ 74 504,66 грн., які зі сторони ТзОВ «Елайтінг підписані директором ОСОБА_3 . Згідно пояснень представника позивача зі сторони позивача вказані накладні підписані керівником позивача. (Копії вказаних накладних містяться в матеріалах справи (а.с. 64-69 т.2);

податкові накладні,за переліком відображеним в акті перевірки (а.с. 97 -98 т.1) на суму ПДВ 74 504,66 грн.

Вартість придбаних ТМЦ у ТзОВ «Елайтінг» відображено у складі витрат, що входять до складу «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у рядку 2050 Звіту про фінансові результати за період 2016 року.

Сума податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включена до складу податкового кредиту за період в квітні 2016 в сумі 58 210,07 грн., червень 2016 в сумі 16 294,59 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

За даними приведеного розрахунку нарахувань основного зобов`язання та штрафної санкції за операціями позивача з контрагентом ТзОВ «Елайтінг» до податкового повідомлення-рішення:

№0004331402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з ПДВ за квітень та червень 2016 у розмірі 74505 грн та штрафної санкції у розмірі 37252,50 грн. З якої основного зобов`язання з ПДВ за червень 2016 року нараховано у розмірі 16925 грн та штрафної санкції у розмірі 8147,5грн;

№0004341402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 67054 грн. та штрафної санкції у розмірі 16763,5 грн.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача таТзОВ «Галицький промисловий альянс» , ТзОВ «Авангард-Експо» , ТзОВ «Трудові ресурси» , ТОВ «Елайтінг» .

Щодо подвійного та непідтвердженого податковими накладними включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, судом встановлено наступне:

Податковим органом не досліджено дане питання, документально і нормативно не підтверджено, а лише зроблено висновки на основі даних бази АС «Податковий аудит» в підсистемі «Співставлення податкового кредиту та зобов`язання в розрізі контрагентів» , де відображено відхилення, а саме податковий кредит ТзОВ «Вельт-Капітал» більший за податкове зобов`язання по взаєморозрахунках з наступними контрагентами - постачальниками

Виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться в податкових деклараціях платника податків, і даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, оскільки самим контрагентом-постачальником могло б бути не відображено сум ПДВ у Деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Податковим органом не досліджено факт подвійного включення вказаних в акті перевірки податкових накладних, а саме, не вказано у яких ще податкових періодах було включено до складу податкового кредиту сум ПДВ та в Декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди по взаєморозрахунках із вищенаведеними контрагентами. Крім того, не досліджено факт відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, оскільки податковим органом в акті чітко зазначено період виписки податкових накладних, та період включення в Декларації з податку на додану вартість.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до абзацу дев`ятого цієї ж частини, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, містити всі обов`язкові реквізити та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять обов`язкові реквізити та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною частина 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

1.Досліджуючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ у розмірі 282 519 грн внаслідок формування сум податкового кредиту за відсутності податкових накладних, подвійного віднесення суми ПДВ за податковими накладними до податкового кредиту, не відображення розрахунків коригування, за переліком фактичних порушень, які знайшли відображення в акті перевірки №381/14.2/40266233 від 12.03.2019р (а.с. 103 -104 т.1) колегією суддів враховано таке.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом іністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (зі змінами і доповненнями), факти виявлених порушень законодавства з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Водночас, викладені відповідачем висновки в акті перевірки та доводи апеляційної скарги щодо безпідставного включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 282 519грн внаслідок формування сум податкового кредиту за відсутності податкових накладних, подвійного віднесення суми ПДВ за податковими накладними до податкового кредиту, не відображення розрахунків коригування, за переліком порушень, які знайшли відображення в акті перевірки №381/14.2/40266233 від 12.03.2019 (а.с. 103-104 т.1) складені в порушення вимог названого Порядку №727 від 20.08.2015, оскільки ґрунтуються виключно да основі даних бази АС «Податковий аудит» інформаційної бази АІС Податковий блок .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не досліджено дане питання, документально первинними документами та даними бухгалтерського обліку і податкової звітності не підтверджено, а зроблені висновки щодо порушення законодавства при формуванні податкового кредиту ґрунтуються лише на основі даних бази АС «Податковий аудит» в підсистемі «Співставлення податкового кредиту та зобов`язання в розрізі контрагентів» , де відображено відхилення, а саме податковий кредит ТзОВ «Вельт-Капітал» більший за податкове зобов`язання по взаєморозрахунках з наступними контрагентами - постачальниками.

Виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться в податкових деклараціях платника податків, і даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку та податкової звітності, оскільки самим контрагентом-постачальником могло б бути не відображено сум ПДВ у Деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Податковим органом не досліджено факт подвійного включення вказаних в акті перевірки податкових накладних, а саме, не вказано у яких ще податкових періодах було включено до складу податкового кредиту сум ПДВ та в декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди по взаєморозрахунках із вищенаведеними контрагентами та не підтверджені вказані обставини відповідними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Отож, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність інформації відповідача стосовно відображених порушень щодо безпідставного включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 282 519грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у названій частині. Відтак, судом першої інстанції підставно винесено судове рішення про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення №0004331402 від 01.04.2019 в частині нарахування основного зобов`язання з ПДВ у розмірі 282 519грн та 141259,50грн - штрафної санкції, позаяк зібраними у справі доказами не підтверджено правомірності такого нарахування.

2.Досліджуючи питання щодо підставності формування податкового кредиту та витрат за операціями позивача з ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , ТзОВ АК «Трудові ресурси» , ТОВ «Елайтінг» (постачальники), колегією суддів враховано, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ видом діяльності вказаних контрагентів є відповідно діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля.

Предметом договірних правовідносин відносин позивача та ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , ТзОВ АК «Трудові ресурси» , ТОВ «Елайтінг»є поставка товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, з огляду на зареєстровані види діяльності названих контрагентів, судом апеляційної інстанції враховано, що провадження названими контрагентами видів діяльності на умовах посередництва та оптового продажу не вимагає обов`язкової наявності великої чисельності трудових ресурсів, виробничих активів та основних фондів для даного виду діяльності, оскільки діяльність вказаного контрагента зводиться до фактичного перепродажу ТМЦ, придбаних в одних платників податків для інших платників податків.

Відповідно до даних акту перевірки, штатна чисельність працюючих осіб у вказаних контрагентів є достатньою для провадження зазначеного видів діяльності на умовах посередництва.

Окрім того, з наданих суду доказів вбачається обставини щодо територіальної наближеності вказаних контрагентів до підприємства позивача.

Також судом враховано, що в силу договірних правовідносин позивач не здійснював транспортного переміщення товару. Такий обов`язок з приводу забезпечення транспортного переміщення ТМЦ на адресу позивача чи належних йому складських приміщень покладено на постачальників - ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , ТзОВ АК «Трудові ресурси» , ТОВ «Елайтінг» .

За наведених обставин, суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача первинних документів на транспортне переміщення товару, в якості доказу не здійснення операції з поставки товару, позаяк в силу договірних відносин у позивача відсутній обов`язок з приводу необхідності володіння названими первинними документами.

Водночас, на підставі зібраних у справі доказів та пояснень представників сторін,судом встановленощо надані до перевірки документи за операціями з переліченими контрагентами містять всі обов`язкові реквізити, містять ідентифікаційні дані керівників юридичних осіб які їх підписали. Зі сторони покупця вказані документи підписані керівником позивача, що підтверджено в ході розгляду справи та не спростовано відповідачем. Вказані документи розкривають зміст господарської операції та підтверджують обставини щодо фактичної передачі (поставки) позивачу ТМЦ, а відтак є первинними документами в розумінні вимог названого Закону № 996-ХIV та пунктів 2.4, 2.5, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

3.Досліджуючи питання щодо підставності формування податкового кредиту та витрат за операціями позивача з ТзОВ «Авангард - Експо» , колегією суддів враховано, що відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gov.ua/ видом діяльності вказаного контрагента є неспеціалізована оптова торгівля (основний) в тому числі і будівельними матеріалами; вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів.

Предметом договірних правовідносин є поставка та транспортне переміщення ТМЦ ТзОВ «Авангард-Експо» до позивача, що відповідає зареєстрованому виду діяльності вказаного контрагента.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги відносно того, що надані до перевірки документи, які не містять вказаного обов`язкового реквізиту з приводу відповідальних осіб за здійснення господарської операції, то колегія суддів зазначає, що між позивачем та обумовленим конрагентом підписано ряд документів, а зокрема: договір купівлі-продажу №01/11 від 01.11.2017, предметом якого є продаж ТОВ «Авангард Експо» (продавець) для позивача (ТОВ «Вельт Капітал ) сумішей асфальтобетонних; договір надання послуг перевезення сумішей асфальтобетонних на об`єкт№7-0 від 01.11.2017 до договору №01/11 від 01.11.2017; договір №01/10 від 30.10.2017, предметом якого є надання в оренду ТзОВ «Авангард-Експо» для позивача будівельних машин та механізмів;акт прийому-передачі будівельних машин та механізмів та акт наданих послуг (а.с. 25 т.2); акти наданих послуг з перевезення сумішей асфальтобетонних та послуг оренди спецтехніки. Надані акти та договори містять відомості про осіб відповідальних за здійснення вказаних операцій та скріплені печатками підприємства. (а.с. 48-49 т.2); податкові накладні за переліком відображеним в акті перевірки (а.с. 92-93 т.1). Всі перелічені документи містять необхідні обов`язкові реквізити передбачені статтею 9 Закону № 996-ХIV, а відтак є первинними документами в розумінні вимог названого закону.

Водночас, матеріалами справи підтверджуються доводи приведені відповідачем стосовно відсутності на видаткових накладних (за листопад - грудень 2017 року на поставку ТзОВ «Авангард-Експо» для позивача суміші асфальтобетонної за переліком відображеним в акті перевірки (а.с. 88 т.1)) поряд з підписом особи відомостей стосовно прізвища та ініціалів такої уповноваженої особи, яка підписала вказані видаткові накладні від іменіТзОВ «Авангард-Експо» .

Вирішуючи питання стосовно того чи могли бути прийняті вказані видаткові накладні в якості первинного документу, колегією суддів враховано наступне.

Операція з поставки позивачу сумішей асфальтобетонних ТзОВ «Авангард-Експо» , окрім складанням названих видаткових накладних супроводжувалась складанням ряду інших документів, а зокрема перелічених договорів та актів наданих послуг з фактичної поставки вказаних сумішей, податкових накладних які в свою чергу містять відомості стосовно відповідальної особи яка їх склала та підписала від імені ТзОВ «Авангард-Експо» .

Відтак, вказані акти які містять відомості стосовно уповноваженої особи ТзОВ «Авангард-Експо» та податкові накладні, які в свою чергу підписані електронним цифровим підписом цієї уповноваженої особи та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних в цілому підтверджують обставини стосовно факту поставки сумішей асфальтобетонних за переліченими видатковими накладними відповідальною та уповноваженою особою ТзОВ «Авангард-Експо» - керівником відомості про якого внесено до Єдиного державного реєстру.

Окрім того, відповідачем не доведено належними та беззаперечними доказами обставин, стосовно того, що вчинений на зазначених видаткових накладних підпис відповідальної особи, яка поставила позивачу названі суміші не належить керівнику ТзОВ «Авангард-Експо» який підписав всі інші первинні документи, які є предметом дослідження у спірних правовідносинах.

За приведених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані до перевірки видаткові накладні в сукупності з іншими переліченими документами дають змогу ідентифікувати відповідальну особу яка вчинила правочин з поставки сумішей асфальтобетонних від імені ТзОВ «Авангард-Експо» для позивача, а відтак є первинними документами в розумінні статтею 9 Закону № 996-ХIV.

Отож, надані до перевірки та суду копії первинних документів по операціям позивача ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , ТзОВ АК «Трудові ресурси» , ТОВ «Елайтінг» та ТзОВ «Авангард-Експо» в повній мірі містять відомості які відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом. Досліджені судом первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні неістотні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Сторонами не заперечуються обставини щодо фактичного оприбуткування по бухгалтерському та складському обліку позивача ТМЦ, перелічених у видаткових накладних в установленому порядку. Також даними акту перевірки підтверджено обставини щодо фактичних безготівкових розрахунків позивачем з переліченими контрагентами за придбані у них ТМЦ.

Окрім того, обставини щодо фактичної поставки позивачу ТМЦ та супутніх послуг що супроводжували таку поставку за переліченими операціями підтверджено також копіями договорів та актів прийому-передачі виконаних робіт Службі автомобільних доріг у Тернопільській області та довідкою Західного офісу Держаудитслужби від 24.04.2018року, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.13-240 т.4).

Стосовно ж доводів апеляційної скарги на предмет відсутності трудових ресурсів та виробничих потужностей, то як слідує із змісту акту перевірки такі доводи податкового органу ґрунтуються виключно на податковійінформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах. При цьому, на підтвердження таких доводів, відповідачем не надано суду жодного доказу в розумінні ст. 72 КАС України. Контролюючим органом перевірки названих контрагентів на предмет наявних у них трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для виконання господарських операцій, як власних так і орендованих та інших залучених на підставі цивільно-правових чи господарсько -правових договорів не проводилось. Документів та пояснень по вказаному факту від перелічених контрагентів та від їх уповноважених осіб не витребовувалось.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на обумовлені положення законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору та специфіку придбаного товару/послуг, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарської операції, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Аналогічна позиція, викладена в постанові ВС від 17 лютого 2020 року у справі №826/2926/14.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції було надано відповідачу достатній час для подання: відповідних доказів, якими підтверджуються викладені в акті перевірки відомості стосовно недостатності у контрагента трудових ресурсів, відсутності необхідних виробничих ресурсів, транспортних засобів та придбання відповідних послуг для провадження зазначеного виду діяльності.

Натомість, відповідач в супереч приписів ч. 2 ст. 77 КАС України таких доказів не надав, а як наслідок не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень рішень по взаємовідносинах позивача та ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , ТзОВ АК «Трудові ресурси» , ТОВ «Елайтінг» , ТзОВ «Авангард-Експо» .

При цьому, колегією суддів враховано, що приведені вище норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від наявності чи відсутності у контрагентів основних фондів чи дотримання податкової дисципліни контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності (в тому випадку і по ланцюгу постачання) не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат чи сум податкового кредиту за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отож, за відсутності відповідних доказів які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання названої операції або про її не виконання названими контрагентами, позивач не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в своєму податковому обліку та як наслідок зазначене не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав неналежного ведення або формування платником податків даних свого податкового обліку або наявності зловживань по ланцюгу постачання.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Можливі порушення по ланцюгу постачання податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на валові витрати та на податковий кредит.

Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, які могли б свідчити про опосередковану чи пряму обізнаність позивача стосовно ймовірного порушення вимог податкового законодавства названими контрагентами. Неналежне виконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність позивача із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Водночас, колегією суддів враховано, що наявний у позивача доступ до відкритих відомостей стосовно господарської діяльності названих контрагентів не давав йому змогу передбачити обставини стосовно ймовірних порушень названих постачальників таких, як неподання звітності за певний період, або відсутності у контролюючого органу за даними звітності платника податків відомостей щодо походження товару по ланцюгу постачання, наявності або відсутності у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, як власних так і таких які залучені на підставі інших цивільно-правових договорів (таких, як : оренда, відповідальне зберігання, транспортне перевезення).

Окрім того, колегією суддів враховано, що Державою не забезпечено ведення певних реєстрів, або розкриття відомостей суб`єктами господарювання, за наявності яких добросовісний платник міг завчасно перевірити та передбачити перелічені обставини стосовно не доброчесності його постачальників в тому рахунку і по ланцюгу поставок та ряд інших факторів на які покликається відповідач.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №820/3279/13-а, а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами не підтверджуються доводи апеляційної скарги стосовно того, що вказані господарські операція позивача з ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , ТзОВ АК «Трудові ресурси» , ТОВ «Елайтінг» , ТзОВ «Авангард-Експо» не мали реального характеру.

Водночас, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу за період грудня 2017 року по таких же правовідносинах, про що відображено акті перевірки від 21.09.2018 був предметом судового розгляду справи №1340/5063/18, за наслідками якого винесено судове рішення від 11.12.2018 , яке набрало законної сили про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення щодо визначення грошового зобов`язання.

Зважаючи на приведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень:

1) за операціями позивача з контрагентом ТзОВ «Галицький промисловий альянс» , а саме:

№0004331402 від 01.04.2019 в частині нарахованого основного зобов`язання з ПДВ у розмірі 484 993 та штрафної санкції у розмірі 242496,50 грн.;

№0004341402 від 01.04.2019р в частині нараховано основного зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 139818 грн. та штрафної санкції у розмірі 34954,5грн.;

2) за операціями позивача з контрагентом ТзОВ АК «Трудові ресурси» , а саме:

№0004341402 від 01.04.2019 в частині нарахованого основного зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1111165 грн. та штрафної санкції у розмірі 277791,30грн;

3) за операціями позивача з контрагентом ТОВ «Елайтінг» , а саме:

№0004331402 від 01.04.2019 в частині нараховано основного зобов`язання з ПДВ за квітень та червень 2016 у розмірі 74505 грн та штрафної санкції у розмірі 37252,50 грн;

№0004341402 від 01.04.2019 в частині нарахованого основного зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 67054 грн. та штрафної санкції у розмірі 16763,5 грн. ;

4) за операціями позивача з контрагентом ТзОВ «Авангард-Експо» , а саме:

№0004331402 від 01.04.2019року нараховано основного зобов`язання з ПДВ за листопад 2017року та лютий 2018 у розмірі 1130944 грн та штрафної санкції у розмірі 565472 грн.

№0004341402 від 01.04.2019 нараховано основного зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1976349 грн. та штрафної санкції у розмірі 494087,30грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, 310, ст. 315, ст.317, ст. 321, ст. 322 ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі №1.380.2019.002338 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 18.06.2020.