Постанова

від 11.06.2020 по справі 1.380.2019.004108

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004108 пров. № А/857/539/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Старунського Д.М., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (суддя першої інстанції Брильовський Р.М., м. Львів, повний текст складено 05.12.2019),

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування: податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 27.05.2019 № 0006321307, № 0006341307; податкової вимоги від 27.05.2019 №Ф-0006361307; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.05.2019 № 0006351307.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.05.2019 № 0006321307, № 0006341307, податкову вимогу від 27.05.2019 №Ф-0006361307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.05.2019 № 0006351307. Стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 934 грн 09 коп. судового збору.

Із таким судовим рішенням не погодилося Головне управління ДПС у Львівській області та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило скасувати рішення та постановити нове - про відмову в позові. Обгрунтовуючи незгоду, апелянт зазначив, що проведеною перевіркою щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 складено акт від 06.05.2019 № 673/13.7/ НОМЕР_1 . На підставі даних перевірки було встановлено завищення позивачем суми витрат, безпосередньо пов`язаних з одержаним доходом на 167850 грн, зокрема за 2017 рік на 167850 грн. Так до перевірки не було надано документів підтверджуючих всі враховані підприємцем витрати. Отже чистий оподатковуваний дохід, визначений у ході перевірки занижено на 167850 грн, чим порушено п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями). Тому позивачу було правомірно донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на 30213 грн, п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) за результатами донараховано єдиний внесок за 2017 рік 36927 грн, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.5, пп. 1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VII у результаті занизила військовий збір на суму 2517,75 грн. Спірні рішення, які прийняті відповідачем, відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції у зв`язку з реорганізацією було здійснено заміну відповідача на Головне управління ДПС у Львівській області.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 .І підтримала апеляційну скаргу та дала пояснення аналогічні викладеним доводам.

Представник позивача Яцук Г.М. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги. Пояснила, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець 14.03.2013 та взята на облік як платник податків 15.03.2013 та з 01.08.2015 зареєстрована платником ПДВ.

Основними напрямками господарської діяльності підприємця за період 01.01.2017-31.12.2018 була оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

На підставі направлень від 04.04.2019 №№ 3508, 3509, 3536 виданих Головним управлінням ДФС у Львівській області, згідно з підп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), ст. 13 та абз. 6 п. 7 розділу VII Прикінцевих та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області 06.05.2019 складено акт № 673/13.7/ НОМЕР_1 .

У розділі 3 висновків акту перевірки встановлено такі порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 :

- п. 177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за результатами донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності в 30213 грн, в т. ч. за 2017 рік у сумі 30213 грн.;

- п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) за результатами донараховано єдиний внесок за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 36927 грн., в т. ч. за 2017 рік у сумі 36927 грн;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VII у результаті чого донараховано військового збору за результатами звітного року на загальну суму 2517,75 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 2517,75 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 06.05.2019 ГУ ДФС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 03.01.2019:

№ 0006321307, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 45319,50 грн (в т.ч. основний платіж - 30213 грн, штрафна санкція - 15106,5 грн);

№ 0006341307 зобов`язання за платежем військовий збір на суму 3762,62 грн (в т.ч. -основний платіж, штрафна санкція - 1258,87 грн);

податкову вимогу єдиного внеску від 27.05.2019 №Ф-0006361307 на суму 36927 грн,

рішення від 27.05.2019 № 0006351307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 7385,40 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність вказаних рішень з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мала господарські відносини з такими контрагентами :

покупці: ТОВ Тантал (ЄДРПОУ 20792061); ТОВ АВР-Буд (ЄДРПОУ 37484497); ТОВ Обра Констракшн Груп (ЄДРПОУ 34875225); ФОП Шевців Р.С ОСОБА_5 ; ТОВ Будівельна компанія ВІП АЛЬЯНС (ЄДРПОУ 41049786); ТОВ Бальтазар (ЄДРПОУ 20804002); ТОВ Сакура (ЄДРПОУ 23890918) ТОВ Септик ЛТД (ЄДРПОУ 31957619) та інші;

постачальники: ТОВ Техноніколь-центр (ЄДРПОУ 320460030); ТОВ Тайл (ЄДРПОУ 36621796); ПАТ Івано-Франківськцемент (ЄДРПОУ 00292988); ТОВ Ферозіт (ЄДРПОУ 37961273); ТОВ Стобуд+ (ЄДРПОУ 39887701); ТОВ Інтерконтракт (ЄДРПОУ 22406336); ТОВ Ботак (ЄДРПОУ 20804137) та інші.

Згідно з даними перевірки фізична особа підприємець ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 отримувала доходи від оптової торгівлі будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Розрахунки з постачальниками та покупцями проводились у безготівковій формі шляхом зарахування (списання) коштів на банківські рахунки.

Станом на 31.12.2018 дебіторська заборгованість по розрахунках з контрагентами складала 690984,41 грн, кредиторська заборгованість - 7961,49 грн.

При перевірці достовірності відображених у деклараціях даних відповідачем використано відомості відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за період 2017-2018 роки; відомості з центральної бази даних з Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів; банківські документи, накладні, податкові накладні, договори постачальників та покупців, товарно-транспортні накладні та інші документи.

В акті перевірки відповідач зазначив, що до складу витрат підприємця, понесених за 2017 рік включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, (вартість придбаних товарів) на суму 10766430,36 грн, витрати на оплату праці та нарахування на зарплату в сумі 14002,31 грн, інші витрати, послуги банку, транспортні послуги, консультаційні послуги, оренда приміщення в сумі 106080,00 грн. Витрати в сумі 14002,31 грн та в сумі 106080,00 грн підтверджено відповідачем в акті перевірки від 06.05.2019. Проте, витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані підтверджуються відповідачем в сумі 10766430,36 грн, внаслідок чого відповідачем встановлено завищення на суму 167850 грн.

Зміст первинних документів та деталей бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій відображено в акті перевірки від 06.05.2019, а належні копії первинних документів, а саме: реєстр видаткових накладних за 2017 рік, банківські виписки про рух коштів на розрахунковому рахунку за 2017 рік, видаткові накладні за 2017 рік та податкові декларації за 2017 рік долучено позивачем до матеріалів судової справи та підтверджуються в сумі 108866512,67 грн.

Так, у період 2017 року, що був предметом перевірки, позивачем отримано ряд видаткових накладних з постачальниками, а саме: ТОВ Техноніколь-центр (ЄДРПОУ 320460030); ТОВ Тайл (ЄДРПОУ 36621796); ПАТ Івано-Франківськцемент (ЄДРПОУ 00292988); ТОВ Ферозіт (ЄДРПОУ 37961273); ТОВ Стобуд+ (ЄДРПОУ 39887701); ТОВ Інтерконтракт (ЄДРПОУ 22406336); ТОВ Ботак (ЄДРПОУ 20804137) та інші та здійснено реалізацію готової продукції/товарів і впродовж зазначеного періоду.

ФОП ОСОБА_1 при складанні податкової звітності відображено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період 2017 року та у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за період 2017-2018 роки.

Позивач також виписував на контрагентів-покупців податкові накладні з ПДВ та зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних. Контролюючий орган не приймав рішень про зупинення/відмову у реєстрації цих податкових накладних з мотивів не підтвердження чи сумнівності операцій. Позивач відніс ПДВ у сумі 2365113 грн до своїх податкових зобов`язань, ця сума відображена у податковій звітності та акті перевірки від 06.05.2019. Розбіжностей між даними податкової звітності позивача та його контрагентів з ПДВ контролюючий орган не встановив.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.05.2019 № 0006321307, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, суд зазначає таке.

Приписами ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (підпункт 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених відповідним розділом Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Пунктом 177.1 статті 177 ПК України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У підпунктах 177.4.1 та 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Положеннями підпункту 177.4.5 пункту 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Таким чином, наведеними вище нормами врегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

При цьому, при вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Оцінюючи надані до перевірки та суду первинні документи за операціями позивача, а також відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача, суд першої інстанції правильно врахував, що складені під час вчинення цих операцій первинні документи (видаткові накладні) в повному обсязі та відповідають за формою та змістом ознакам первинних документів, містять всі необхідні реквізити. При цьому, придбання та реалізація позивачем готової продукції/товару безпосередньо пов`язана з його основною статутною діяльністю. Придбання та реалізація проводилась безготівково, шляхом перераховування коштів на банківські рахунки позивача.

Позивач також виписав на контрагентів-покупців податкові накладні з ПДВ та зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних. Контролюючий орган не приймав рішень про зупинення/відмову у реєстрації цих податкових накладних з мотивів недостовірності чи сумнівності посвідчених ними операцій. Позивач відніс ПДВ до своїх податкових зобов`язань, ці суми відображена у податковій звітності підприємця в деклараціях з ПДВ за 2017 рік. Розбіжностей між даними податкової звітності позивача та його контрагентів з ПДВ контролюючий орган не встановив.

Отже, факт включення до складу витрат підприємця, понесених у 2017 році товарно матеріальних цінностей, що реалізовані (вартість придбаних товарів) підтверджується на суму 10886512,67 грн належно оформленими первинними документами. Відображення цих операцій у податковій звітності підприємця зумовило нарахування відповідних податкових зобов`язань з податку на податок на доходи фізичних осіб, військового збору.

Контролюючий орган не вказав, які саме операції не підтверджені документально, за який місяць та з якими контрагентами підприємцем ОСОБА_1 не подано первинної документації, у чому саме полягає відсутність зв`язку з отриманим доходом за 2017 рік.

Суд першої інстанції правильно врахував, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами у періоді, що перевірявся, та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність обставин, які б свідчили про безпідставність віднесення до складу витрат придбання товару на суму 167850 грн, є правильним.

Отже, позивачем правомірно включено до витрат вартість придбаних та оплачених товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю за 2017 рік на суму на суму 10886512,67 грн, оскільки понесені у межах господарської діяльності, та є документально підтвердженими.

Таким чином, висновки про заниження податку з доходів фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності є безпідставними.

З врахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 № 0006321307, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 30213 грн та застосовано штрафні санкції відповідно до приписів п. 123.1 ст. 123 ПК України у сумі 15106,5 грн є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.05.2019 № 0006341307 суд зазначає наступне.

Згідно з пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 161.1.1 пункту 161 ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Крім того, підпунктом 161.1.5 пункту 161 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 ПК України.

Оскільки у ході судового розгляду не встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2017 рік, вказане призвело до безпідставного донарахування військового збору у сумі 2517,75 грн та застосування на підставі ч. 123.1 ст. 123 ПК України штрафних санкцій у розмірі 1258,87 грн.

Відтак податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 № 0006341307 за платежем: військовий збір на загальну суму 3776,62 грн є протиправним.

Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2019 №Ф-0006361307 на суму 36927 грн, рішення від 27.05.2019 № 0006351307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 7385,40 грн, суд зазначає таке.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2019 №Ф-0006361307 на підставі ст. 25 Закону №2464-VI, даних інформаційної системи органу доходів і зборів, акту документальної перевірки від 06.05.2019, згідно з якими позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 36927 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 36927 грн.

Суд першої інстанції правильно врахував, що вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкового повідомлення-рішення від 27.05.2019 № 0006321307, а тому також є протиправними.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з врахуванням статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський М. П. Кушнерик Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року.