Рішення

від 28.05.2020 по справі 910/15480/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2020Справа № 910/15480/19

за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства Завод Керамік

до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес 21

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес 21

до Відкритого акціонерного товариства Завод Керамік

про визнання права власності

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача за п/п Євстіфєєв Ю.В., довіреність № б/н від 25.11.2019

від відповідача за п/п Кубрак О.О., ордер серії КС № 650718 від 28.12.2019

Бондаренко О.С., керівник

Суть спору :

04.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства Завод Керамік про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 наступного майна: під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 та належать ВАТ Завод Керамік .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір № 05/01-01/11 від 05.01.2001, відповідно до якого позивачем передано відповідачу у тимчасове володіння під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 та належать ВАТ Завод Керамік . У зв`язку з тим, що відповідачем систематично порушувалися умови договору, позивач звернувся до останнього з претензією про сплату боргу, вимогою про розірвання договору та повернення майна. У відповідь на вказані звернення, відповідачем повідомлено позивача, що майно, яке було передано в оренду перейшло у власність відповідача на підставі акту прийому-передачі залізничної колії, а отже у відповідача відсутнє будь-яке зобов`язання перед позивачем. Проте позивач стверджує, що останнім жодних документів на відчуження спірного майна не укладалося та не підписувалося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15480/19 від 11.11.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

18.11.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15480/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.12.2019.

13.12.2019 відповідачем подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 13.12.2019 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

13.12.2019 відповідачем подано клопотання, в якому просить здійснювати відправлення кореспонденції на адресу: 04080, м. Київ, вул. Корабельна, 8.

16.12.2019 відповідачем до суду подано клопотання про поновлення строків подання відзиву на позовну заяву, відкладення судового засідання.

17.12.2019 позивачем до суду подано клопотання про витребування у відповідача оригінали наступних документів: акту прийому-передачі залізничної колії до договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998; додаткову угоду від 25.03.2000 до договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998.

В підготовчому засіданні 17.12.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем подано клопотання про витребування доказів з пропущенням строку встановленого ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, без обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк, без клопотання про поновлення строку для його подачі, а тому підлягає залишенню без задоволення.

В підготовчому засіданні 17.12.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.01.2020.

02.01.2020 відповідачем подано заяву про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви.

02.01.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є власником спірного майна. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач посилається на те, що відповідач фактично ще в 2005 році неправомірно заволодів спірним майном.

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 надійшла зустрічна позовна заява (подана до поштового відділення зв`язку 28.12.2019) з вимогами до Відкритого акціонерного товариства Завод Керамік про визнання права власності на під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 та знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:78:063:0001 по вул. Корабельна, 8 в Оболонському районі м. Києва та яка знаходиться в оренді ТОВ Прогрес 21 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.1998 між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 50, відповідно до якого ТОВ Прогрес 21 придбало споруди (приміщення для обігріву робочих площею 476,3 кв. м) та закритого складу (майстерні техобслуговування площею 578,8 кв. м) за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8. В подальшому 25.03.2000 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, а 05.04.2000 ТОВ Прогрес 21 отримало реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації за № 633з. про що зроблено запис в реєстрову книгу № 6з-250. На підставі рішення Київської міської ради № 205/926 від 29.06.2000, у зв`язку з переходом права власності на будівлі і споруди, 20.02.2001 між ТОВ Прогрес 21 та КМР укладено договір оренди земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,9587 га. Спірні під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 метрів та розвантажувальна рампа знаходяться в межах перенесеної а натурі (на місцевість) і зазначеної на плані земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки. Нерухоме майно є єдиним комплексом із залізничними шляхами (коліями), оскільки вони ведуть безпосередньо до приміщень позивача. ВАТ Завод Керамік не надано жодних доказів в підтвердження права власності на спірне майно. Натомість у ТОВ Прогрес 21 наявний технічний паспорт на залізничний під`їзний шлях станом на 2005 рік, який є доказом в підтвердження права власності на спірне майно за ТОВ Прогрес 21 . Позивач зазначає, що він відкрито та добросовісно користувався спірним майном та є у відповідності до ст. 344 Цивільного кодексу України добросовісним користувачем, що є підставою для визнання за ним права власності на спірне майно.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.11.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103052338313 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 71, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.11.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 21.11.2019 (номер відправлення 0103052338313) було повернуто до суду 28.11.2019 поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 25.11.2019 з позначкою не знаходиться .

Дану ухвалу суду відповідачем отримано 13.12.2019 під час ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача, а отже строк для подачі відзиву визначений до 28.12.2019 включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 подано відзив та заявлено зустрічний позов по справі № 910/15480/19 в межах встановленого законом строку для подання відзиву, оскільки подані до поштового відділення зв`язку 28.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15480/19 від 03.01.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

14.01.2020 позивачем за зустрічним позовом подано заяву про долучення доказів.

14.01.2020 на електронну пошту суду позивачем за зустрічним позовом подано заяву про приєднання доказів надіслання документів відповідачу.

Позивачем за зустрічним позовом в підготовчому засіданні 14.01.2020 заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подачі доказів.

В підготовчому засіданні 14.01.2020 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення позивачу за зустрічним позовом для подачі доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/15480/19 на 30 (тридцять) днів.

В підготовчому засіданні 14.01.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.01.2020.

14.01.2020 позивачем за первісним позовом подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 15.01.2020 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

20.01.2020 позивачем за зустрічним позовом подано заяву про усунення недоліків зустрічної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю прогрес 21 для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/15480/19 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

23.01.2020 відповідачем за зустрічним позовом подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач не зазначає підстави набуття свого права власності, а зазначає лише про технічний паспорт, який нібито підтверджує перебування майна у нього на балансі. Проте технічний паспорт є похідним документом, що деталізує об`єкт, а не підтверджує законність володіння. У технічному паспорті не зазначено жодних документів, що підтверджують законність прав позивача як власника колії для виготовлення цього технічного паспорта. У відповідача є сумніви щодо дійсності технічного паспорту. Стосовно договорів на підтвердження факту користування майном зазначає, що факт користування майном не є підставою стверджувати факт наявності права власності на це майно. Позивач зазначає, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1231/15 від 21.08.1978 Київському заводу Керамік відведено земельну ділянку для будівництва прирейкової бази. На підставі вказаного рішення були збудовані об`єкти нерухомості серед яких: споруда (приміщення для обігріву робочих), склад закритого типу (майстерня техобслуговування) та влаштовані під`їзні колії з розвантажувальною рампою для забезпечення діяльності позивача. Відповідно до Ведомости основних средств станом на 01.10.1999 під`їзні колії та рампа перебували на балансі позивача. Факт належності відповідачу об`єктів нерухомості до липня 1998 року не заперечується і позивачем, адже 10.07.98 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 50 зі змінами відповідно до додаткової угоди від 25.03.2000, згідно з яким відповідачем були продані позивачу вищевказані об`єкти нерухомості. Однак позивач помилково вважає, що об`єкти нерухомості придбані ним згідно договору № 50 є єдиним комплексом із залізничними під`їзними шляхами (коліями), адже під`їзні колії і розвантажувальна рампа є окремим майном право власності на яке не передавалося позивачу. На підтвердження цього в матеріалах справи наявний договір № 05/01-01/11 від 05.01.2001 відповідно до якого відповідач передав у строкове платне користування позивачу під`їзні колії та розвантажувальну рампу. При цьому позивач не заперечує факт існування договору оренди. Просить в задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

23.01.2020 позивачем за первісним позовом подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1231/15 від 21.08.1978 Київському заводу Керамік відведено земельну ділянку для будівництва прирейкової бази. На підставі вказаного рішення були збудовані об`єкти нерухомості серед яких: споруда (приміщення для обігріву робочих), склад закритого типу (майстерня техобслуговування) та влаштовані під`їзні колії з розвантажувальною рампою для забезпечення діяльності позивача. Відповідно до Ведомости основних средств станом на 01.10.1999 під`їзні колії та рампа перебували на балансі позивача. Факт належності відповідачу об`єктів нерухомості до липня 1998 року не заперечується і позивачем, адже 10.07.98 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 50 зі змінами відповідно до додаткової угоди від 25.03.2000, згідно з яким відповідачем були продані позивачу вищевказані об`єкти нерухомості. Однак позивач помилково вважає, що об`єкти нерухомості придбані ним згідно договору № 50 є єдиним комплексом із залізничними під`їзними шляхами (коліями), адже під`їзні колії і розвантажувальна рампа є окремим майном право власності на яке не передавалося позивачу. На підтвердження цього в матеріалах справи наявний договір № 05/01-01/11 від 05.01.2001 відповідно до якого відповідач передав у строкове платне користування позивачу під`їзні колії та розвантажувальну рампу. При цьому позивач не заперечує факт існування договору оренди. Заперечує проти пропуску ним строку позовної давності, адже позивач дізнався про те, що спірне майно вибуло з його володіння отримавши лист № 19/09-19 від 19.09.2019, що у відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України свідчить про те, що строк не пропущений. Твердження відповідача, що позивач посилається на те, що фактично ще в 2005 році відповідач заволодів майном і про цю обставину позивачу було відомо не відповідає дійсності виходячи із наявності листа № 19/09-19 від 19.09.2019.

В підготовчому засіданні 28.01.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.02.2020.

28.01.2020 на електрону пошту суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 29.01.2020 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

05.02.2020 відповідачем за первісним позовом подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких з приводу посилань на рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1231/15 від 21.08.1978 та перебування під`їзних шляхів (колі) на балансі зазначає, що позивачем не подано правовстановлюючих документів на підтвердження того, що позивач отримав право власності на спірне майно в процесі приватизації. Зокрема у свідоцтві про право власності на весь майновий комплекс відсутні будь-які відомості про право власності останнього на залізничні шляхи і рампу. Фактично позиція позивача зводиться до того, що оскільки залізничні колії були побудовані ним на орендованій ним земельній ділянці, то останні є його власністю. З такою позицією відповідач не погоджується. зазначає, що спірне майно знаходяться в межах перенесеної в натуру (на місцевість) і зазначеної на плані земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору оренди землі між ТОВ Прогрес 21 та Київською міською радою від 20.02.2001. Вказане майно, яке було придбано відповідачем є єдиним майновим комплексом із залізничними під`їзними шляхами (коліями), оскільки вони ведуть безпосередньо до приміщень позивача. а використання розвантажувальної рампи окремо від майнового комплексу є неможливим. Зазначає, що у вказаному договорі оренди землі жодних обмежень та застережень про те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться будь-яке рухоме чи нерухоме майно інших осіб відсутнє. Не погоджується з посиланням позивача про те, що йому стало відомо про порушення його прав з листа у 2019 році, оскільки позивачем 24.11.2005 було направлено відповідачу лист № 220 про те, що договір № 05/01-01/11 від 05.01.2001 розірвано з 01.01.2006. Одночасно в листі зазначено вимогу про повернення майна шляхом підписання акту приймання-передачі, а також погасити заборгованість. Вказує на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 24.06.2019 у справі № 910/10126/18 та від 25.07.2019 у справі № 923/609/17 технічний паспорт є належним доказом в підтвердження права власності відповідача на спірне майно.

06.02.2020 позивачем за зустрічним позовом подано до суду відповідь на відзив, яка за своїм змістом відповідає змісту вказаним вище запереченням на відповідь на відзив.є

11.02.2020 позивачем за первісним позовом до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 11.02.2020 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

В підготовчому засіданні 13.02.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.02.2020.

18.02.2020 позивачем за первісним позовом до суду подано пояснення на заперечення на відповідь на відзив та на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву. Відповідач помилково вважає, що згідно договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998 відповідачем було придбано цілісний майновий комплекс. Адже відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу чітко визначено, що продавець продає, а покупець купує не цілісний майновий комплекс, а окремі приміщення: споруда площею - 553,5 кв. м та закритий склад площею - 578,8 кв. м. Тобто посилання відповідача на правочин нібито вчинений щодо складної речі дія якого поширюється на всі її складові, в т.ч. на спірне майно, є безпідставними. Також незрозумілими є пояснення відповідача з приводу того, чи є залізнична колія та розвантажувальна рампа окремим майном чи ні. Адже спочатку відповідач стверджує, що за договором купівлі-продажу він придбав цілісний майновий комплекс, як складну річ до якої входить спірне майно. А потім відповідач приходить до думки, що це окремі речі, адже відповідач надає балансову довідку на підтвердження того, що залізнична колія та розвантажувальна рампа знаходяться на балансі відповідача як окреме майно, що має також і грошову оцінку. Крім того позиція відповідача щодо придбання ним цілісного майнового комплексу спростовується листом відповідача позивачу № 19/09-19 від 19.09.2019, відповідно до якого повідомляється, що залізнична колія перейшла у власність відповідача у вересні 2004 року, відповідно до акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу. Тобто відповідач підтвердив той факт, що спірне майно все ж таки є окремим майном, яке нібито перейшло до нього у власність у 2004 році. Посилання відповідача на лист № 220 від 24.11.2005 як на підставу для застосування строку позовної давності також є безпідставними, оскільки у даному листі мова йде лише про бажання відповідача розірвати договір оренди № 05/01-01/11 від 05.01.2001. Зазначає, що згідно п. 9 договору оренди № 05/01-01/11 від 05.01.2001 договір в односторонньому порядку не підлягає. Договір розірваний не був та відповідач продовжував користуватися спірним майно на умовах оренди. Твердження відповідача про безперешкодне, безперервне володіння спірним майном є підставою для визнання за ним права власності вважає безпідставними. Факт наявності орендних правовідносин підтверджується наявністю здійснених відповідачем оплат за договором оренди № 05/01-01/11 від 05.01.2001.

20.02.2020 відповідачем за первісним позовом до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання, який має приймати участь в іншому судовому процесі.

20.02.2020 відповідачем за зустрічним позовом подано клопотання про витребування у позивача доказів, а саме: 1) свідоцтво про право власності від 22.03.2000 серія МК № 010003021 та додатків до нього, що були видані ВАТ Завод Керамік в ході приватизації державного майна за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:063:0001; 2) правовстановлюючі документи на під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 та знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:063:0001.

В підготовчому засіданні 20.02.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.03.2020.

02.03.2020 позивачем за зустрічним позовом подано письмові заперечення на пояснення позивача від 18.02.2020. З приводу свідоцтва на право власності на майно по вул. Корабельна, 8 зазначив, що у зв`язку з відчуженням об`єктів нерухомості: приміщення для обігріву робочих та майстерні техобслуговування, згідно договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998, оригінал свідоцтва на право власності був вилучений у позивача. На думку позивача оригінал свідоцтва повинен зберігатися в архівній справі Київського міського бюро технічної інвентаризації, яке реєструвало даний договір купівлі-продажу. Щодо правовстановлюючих документів на залізничні шляхи (колії) та розвантажувальну рампу необхідно зазначив, що до матеріалів справи позивачем було додані документи, що підтверджують право власності позивача на це майно.

02.03.2020 позивачем за первісним позовом подано пояснення на клопотання відповідача про витребування доказів.

02.03.2020 позивачем за первісним позовом до суду подано клопотання про витребування у відповідача оригіналу акту прийому-передачі залізничної колії від вересня 2004 до договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998 та додаткової угоди до цього договору від 25.03.2000.

В підготовчому засіданні 03.03.2020 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про відмову в задоволенні клопотання відповідача за зустрічним позовом про витребування доказів, у зв`язку з недоцільністю, виходячи з наданих позивачем пояснень, а також з метою уникнення затягування судового процесу.

В підготовчому засіданні 03.03.2020 судом постановлено ухвалу на місці, у відповідності до ст.ст. 81, 183 Господарського процесуального кодексу України про витребування у ТОВ Прогрес 21 оригіналу акту прийому-передачі залізничної колії від вересня 2004 до договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998 та додаткової угоди до цього договору від 25.03.2000 та про оголошення перерви до 19.03.2020.

19.03.2020 на електрону пошту суду від відповідача за первісним позовом подано пояснення на клопотання про витребування доказів, в яких зазначив, що надати оригінали вказаних документів не вбачається можливим, у зв`язку з їх відсутністю у ТОВ Прогрес 21 .

В підготовчому засіданні 19.03.2020 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.04.2020.

07.04.2020 до суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява про проведення судового засідання по справі № 910/15480/19 призначеного на 14.04.2020 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.

09.04.2020 ВАТ Завод Керамік подано до суду подано додаткові пояснення щодо первісного та зустрічного позовів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/15480/19 від 10.04.2020 в задоволенні заяви ТОВ Прогрес 21 про забезпечення проведення судового засіданні 14.04.2020 в режимі відеоконференції відмовлено.

14.04.2020 на електрону пошту суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові заперечення на пояснення позивача від 18.02.2020.

В підготовчому засіданні 14.04.2020 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.04.2020.

29.04.2020 позивачем за первісним позовом подано до суду додаткові пояснення.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 30.04.2020 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 30.04.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 30.04.2020 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.05.2020.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 14.05.2020 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач зустрічним позовом в судовому засіданні 14.05.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 14.05.2020 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.05.2020.

В судовому засіданні 28.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1231/15 від 21.08.1978 Про відведення земельної ділянки тресту промисловості будівельних матеріалів під будівництво бази Київського заводу Керамік Київському заводу Керамік відведено земельну ділянку площею близько 1,4 га по вул. Корабельній в Мінському районі м. Києва для будівництва прирейкової бази.

На підставі вказаного рішення були збудовані об`єкти нерухомості серед яких: споруда (приміщення для обігріву робочих), склад закритого типу (майстерня техобслуговування) та влаштовані під`їзні колії з розвантажувальною рампою для забезпечення діяльності заводу Керамік .

10.07.1998 між Відкритим акціонерним товариством Завод Керамік (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 (покупець) укладено договір-купівлі-продажу № 50 (далі - договір № 50), відповідно до п. 1.1 якого продавець відчужує, а покупець приймає у власність приміщення ВАТ, розташовані по вул.. Корабельній, 8, а саме: споруда - площею 553,5 кв. м та закритий склад - площею 578,8 кв. м, разом загальною площею 1132,3 кв. м.

25.03.2000 між Відкритим акціонерним товариством Завод Керамік та Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 укладено додаткову угоду до договору № 50 про те, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність належне йому на праві власності майно, а саме:

споруду (приміщення для обігріву робочих) - площею 476,30 кв. м, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.2000 серія МК № 0100003021 та

закритого складу (майстерня техобслуговування) - площею 578,8 кв. м, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.2000 серія МК № 0100003021 (далі - майно).

05.04.2000 Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення яким посвідчено, що майно, а саме: споруда (приміщення для обігріву робочих) - площею 476,30 кв. м та закритий склад (майстерня техобслуговування) - площею 578,8 кв. м, розташовані в м. Києві по вул. Корабельна, 8 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.1998, додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 25.03.2000 та акту прийому-передачі від 25.03.2000 та записано в реєстраційну книгу № 6з-250 за реєстровим № 633з.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі до договору № 50 від 10.07.1998 та додаткової угоди від 25.03.2000, відповідно до якого ВАТ Завод Керамік (продавець) передає, а ТОВ Прогрес 21 (покупець) приймає у власність наступне майно: під`їзну залізничну колію довжиною 133,9 м згідно додатку до свідоцтва про право власності серія МК № 010003021 від 22.03.2000.

Судом не приймається до уваги вказаний акт, оскільки відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Про передачу будь-яких інших об`єктів рухомого чи нерухомого майна, зокрема під`їзну залізничну колію та розвантажувальну рампу умови договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998 та додаткової угоди від 25.03.2000 не містять.

Додатковою угодою від 25.03.2000 лише уточнено площу об`єктів, що були визначені предметом продажу за договором купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998.

Будь-яких інших правочинів на підставі яких відбулось відчуження спірного майна матеріали справи не містять.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Отже, вирішуючи даний спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, слід встановити, чи наявне у позивача право власності на спірне майно та встановити наявність підстав для його витребування у особи, яка володіє вказаним майном.

Згідно з п.п. 1, 3 Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів установлено, що об`єкти, які перебувають у державній власності та віднесені Державною програмою приватизації на 1994 рік до груп Б, В і Г, підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства.

Установлено, що засновниками з боку держави відкритих акціонерних товариств, які створюються відповідно до цього Указу, є Фонд державного майна України, регіональні відділення Фонду державного майна України і представництва Фонду державного майна України у районах та містах (далі - державні органи приватизації).

Відкрите акціонерне товариство Завод Керамік засновано відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києві № 1751 від 21.12.1995 шляхом перетворення Державного підприємства Завод Керамік у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України № 699/94 від 26.11.1994.

ВАТ Завод Керамік в підтвердження права власності посилається на те, що спірні під`їзна колія та рампа станом на 01.10.1999 перебували у нього на балансі згідно Ведомости основних средств .

При цьому доказів передачі спірного майна на баланс ВАТ Завод Керамік при його створенні або в подальшому не подано.

У Положенні (стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.06.1999, визначено, що баланс підприємства це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання та власний капітал.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Суд дійшов висновку, що із вищенаведених підстав не підтверджується прав власності ВАТ Завод Керамік на спірні колії.

Слід зазначити, що також не подано доказів оформлення права власності на спірне майно за ВАТ Завод Керамік як то свідоцтво про право власності на нього. Матеріали справи не містять доказів проведення державної реєстрації права власності на спірні залізничні колії та рампу за ВАТ Завод Керамік , як окремо, так і в складі будь-якого об`єкта нерухомого майна.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за первісним позовом не доведено належними засобами доказування його право власності на спірне майно та наявність підстав для його витребування у відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду із первісними позовними вимогами про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 наступного майна: під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 та належать ВАТ Завод Керамік .

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Завод Керамік необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки суд на підставі досліджених доказів установив, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не порушено, отже, приймається рішення про відмову у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

За зустрічним позовом

Рішенням Київської міської ради № 205/926 від 29.06.2000 Про оформлення права користування земельними ділянками надано дозвіл оформити Товариству з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 право оренди на 10 років на земельну ділянку площею 0,96 га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель та споруд на вул. Корабельній, 8 у Мінському районі у зв`язку з переходом права власності на будівлі і споруди (договір купівлі-продажу від 10.07.1998 № 50, додаткова угода (до договору купівлі-продажу) від 25.03.2000, акт прийому-передачі від 25.03.2000 та реєстраційне посвідчення БТІ від 05.04.2000 № 633з) за рахунок земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.08.1978 № 1231/15 Про відведення земельної ділянки тресту промисловості будівельних матеріалів під будівництво прирейкової бази Київського заводу Керамік .

20.02.2001 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 12.04.2001 за № 78-6-00023 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - договір № 78-6-00023).

Відповідно до п. 1 договору № 78-6-00023 орендодавець на підставі рішення Київради від 29.06.2000 за № 205/926 передає, а орендар приймає у оренду на 10 (десять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Корабельна, 8 у Мінському районі м. Києва, розміром 0.9587 га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

19.08.2013 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого поновлено на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів 12.04.2001 за № 78-6-00023 та викладено договір в новій редакції.

Позивач зазначає, що спірні під`їзні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальна рампа знаходяться в межах перенесеної в натуру (на місцевість) і зазначеної на плані земельної ділянки, що є невід1ємною частиною договору оренди земельної ділянки. Нерухоме майно позивача є єдиним комплексом із залізничними під`їзними шляхами (коліями), оскільки вони ведуть безпосередньо до приміщень позивача придбаних на підставі договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998. Позивач зазначає, що відповідачем не було заявлено жодних прав на будь-яке майно, що знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, а також за відсутності правовстановлюючих документів на нього не вважає, що спірне майно належить позивачу.

Позивачем поданий технічний паспорт під`їзної колії ТОВ Прогрес 21 175-ТЗ-2005р., складений ТОВ Експерт-Альянс , згідно якого загальна довжина рейкової колії становить 133,9 кв. м.

Позивач в обґрунтування підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно посилається на викладену нижче позицію Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 910/10126/18 та наданий ним технічний паспорт 2005 року.

Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності.

Під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно п. 1.1 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України № 44 від 21.11.2000, до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії.

На кожну залізничну під`їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Подача вагонів на залізничні під`їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під`їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

Аналогічні положення містяться і у пунктах 1.3, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, згідно з якими, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. Відповідність під`їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під`їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під`їзної колії в експлуатацію. На кожну під`їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Власник під`їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв`язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під`їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об`єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під`їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.

Верховний Суд з урахуванням викладеного у постанові від 24.06.2019 у справі № 910/10126/18 дійшов висновку, що доказами наявності у особи права власності на залізничну під`їзну колію є акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничних під`їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт, повздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд.

Натомість позивач вказує, що Верховним Судом у вказані постанові сформовано позицію, що документами, які можуть підтверджувати права на залізничні під`їзні колії можуть бути безпосередньо технічний паспорт, поздовжений та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд.

Вказані посилання позивача є помилковими, оскільки Верховним Судом наведено перелік документів за одночасної наявності яких може підтверджуватись право власності на колію.

Наявність укладених позивачем з іншими юридичними особами договорів про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом не можуть бути доказами, що підтверджує право власності позивача на спірне майно.

В обґрунтування набуття права власності на спірне майно за набувальною давністю позивач посилається на те, що з моменту придбання у ВАТ Завод Керамік нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 та укладення договору оренди земельної ділянки позивач відкрито та безперешкодно користується спірним майном.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що 05.01.2001 між Відкритим акціонерним товариством Завод Керамік (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 (орендар) був укладений договір № 05/01-01/11 (далі - договір № 05/01-01/11).

Відповідно до п. 1 договору № 05/01-01/11 орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння під`їзні шляхи та розвантажувальну рампу, у подальшому майно, яке знаходиться на балансі орендодавця.

Адреса за якою знаходиться майно, що орендується: м. Київ, вул. Корабельна, 8 (п. 1.1 договору № 05/01-01/11).

Згідно з п. 2.1 договору № 05/01-01/11 орендоване майно повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом одного місяця з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору № 05/01-01/11 передача майна здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу такого майна в оренду.

Згідно акту приймання-передачі від 05.01.2001 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування під`їзні шляхи та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8.

Відповідно до п. 3.1 договору № 05/01-01/11 строк оренди складає з 05.01.2001 по 31.12.2005.

Якщо жодна сторона в строк один місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на строк один рік (п. 3.2 договору № 05/01-01/11).

Пунктом 3.3 договору № 05/01-01/11 передбачено, що орендар має право відмовитись від договору, попередивши орендодавця в термін не пізніше ніж за один місяць в письмовій формі.

Листом № 220 від 24.11.2005 ВАТ Завод Керамік повідомило ТОВ Прогрес 21 у відповідності до п. 3.2 договору № 05/01-01/11 про те, що зазначений договір буде розірвано з 01.01.2006.

В подальшому ВАТ Завод Керамік звернувся до ТОВ Прогрес 21 з претензією-вимогою № 1-0309 від 03.09.2019, в якій посилаючись на систематичне не внесення орендарем орендної плати з 2004 року, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором № 05/01-01/11 в розмірі 41.750,00 грн орендодавець з посиланням на п. 9 договору та ст. 782 Цивільного кодексу України заявив про відмову від договору № 05/01-01/11 від 05.01.2001. У зв`язку з цим ВАТ Завод Керамік вимагало повернути орендоване майно протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання цієї вимоги.

Слід зазначити, що відсутня необхідність встановлення судом моменту припинення чинності договору № 05/01-01/11, оскільки дана обставина не впливає на суть вирішення даного спору, приймаючи до уваги визначений позивачем предмет спору.

У відповідь ТОВ Прогрес 21 листом № 19/09-19 від 09.09.2019 відмовив у задоволенні вимоги в частині сплати боргу, у зв`язку зі спливом позовної давності. Також зазначив, що у вересні 2004 року між ВАТ Завод Керамік та ТОВ Прогрес 21 укладено акт прийому-передачі залізничної колії розташованої у м. Києві по вул. Корабельній, 8 до договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998 і додаткової угоди від 25.03.2000, за яким колія перейшла у власність ТОВ Прогрес 21 .

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень № 41 від 19.04.2004, № 8 від 15.06.2004, № 8 від 28.09.2004, № 2 від 02.11.2004 з яких вбачається, що ТОВ Прогрес 21 здійснювало оплату наданих послуг оренди за договором № 05/01-01/11, а отже дана обставина серед іншого також підтверджує ту обставину, що ТОВ Прогрес 21 не отримувало у власність спірні залізничні шляхи та рампу.

Слід зазначити, що у справі відсутні будь-які докази на підтвердження того, що нерухоме майно позивача є єдиним комплексом із залізничними під`їзними шляхами (коліями). Той факт, що колії є окремим об`єктом підтверджується укладенням договору оренди № 05/01-01/11 та актом приймання-передачі від 05.01.2001.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Враховуючи те, що позивач отримав спірне майно від відповідача на підставі договору оренди, з урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду із зустрічними позовними вимогами про визнання права власності на під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна , 8 та знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:78:063:0001 по вул. Корабельна , 8 в Оболонському районі м . Києва та яка знаходиться в оренді ТОВ Прогрес 21 .

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову Відкритого акціонерного товариства Завод Керамік відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.06.2020.

СуддяВ.В. Сівакова