Постанова

від 01.09.2020 по справі 910/15480/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. Справа№ 910/15480/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Калатай Н.Ф.

З участю секретаря судового засідання: Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Євтіфєєв Ю.В. (довір. від 25.11.19);

від відповідача (за первісним позовом): Кубрак О.О. (орер серії КС №785420 від 22.07.20);

Бондаренко О.С. - керівник

розглянувши апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Завод "Керамік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020

у справі № 910/15480/19 (суддя Сівакова В.В.)

за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Керамік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21"

до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Керамік"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/15480/19 в задоволенні первісного позову Відкритого акціонерного товариства Завод Керамік відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес 21 відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:

- правочинів, на підставі яких відбулось відчуження спірного майна матеріали справи не містять;

- доказів передачі спірного майна на баланс ВАТ Завод Керамік при його створенні або в подальшому не подано, при цьому, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства;

- заява про застосування строків позовної давності не прийнято судом до уваги, оскільки на підставі досліджених доказів судом установлено, що право позивача за захистом якого він звернувся відповідачем не порушено;

- позивач (за зустрічним позовом) отримав спірне майно від відповідача на підставі договору оренди, позивач здійснював оплату послуг за договором оренди.

Не погоджуючись з рішенням, позивач (за первісним позовом) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 в частині відмови в задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволенні первісного позову. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 залишити без змін.

В апеляційній скарзі позивач (за первісним позовом) зазначає про те, що:

- відповідач повинен повернути позивачу чітко визначене майно, яке він отримав за договором оренди, оскільки правова підстава для користування цим майном відпала після відмови позивача від договору оренди та його дострокового розірвання;

- однак суд першої інстанції виніс рішення, яке полягає у тому, що позивач передав в оренду певне майно, проте відповідач не повинен це майно повертати після припинення договору оренди, оскільки позивач це майно не зареєстрував за собою в Реєстрі;

- посилання ТОВ Прогрес 21 на норми ЦК України про набувальну давність є не тільки проявом його правового нігілізму, але й свідчить про цілковиту відсутність у нього реальних правових підстав для набуття права власності на майно, повернення якого є предметом первісного позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 у колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., судді Калатай Н.Ф.,Буравльов С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВАТ Завод Керамік , розгляд справи призначено до розгляду на 04.08.2020.

Від відповідача (за первісним позовом) (24.07.2020) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач (за первісним позовом) зазначає про те, що:

- нерухоме майно відповідача є єдиним комплексом із залізничними під`їздними шляхами (коліями), оскільки вони ведуть безпосередньо до приміщень позивача, а саме: споруди (приміщення для обігріву робочих площею 476,3 кв.м., закритого складу (майстерні техобслуговування) площею 578,8 кв.м., розташованих за адресою: м.Київ, по вул. Корабельній,8, а тому використання спірного майна окремо від вказаних нежитлових приміщень є неможливим;

- підприємство відповідача відкрито користувалось спірними коліями та розвантажувальною рампою, і це було очевидним для всіх третіх осіб, воно обслуговувало та несло витрати на утримання цих колій, тобто здійснювало правомочності власника відносно спірного майна, а тому є всі законні підстави для визнання за ТОВ Прогрес 21 права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Від позивача (за первісним позовом) надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає про те, що:

- позиція відповідача, що спірні рейки та рампа є складовою майнового комплексу, який він придбав у позивача за договором купівлі-продажу №50 від 10.07.98 суперечить змісту самого договору та матеріалам справи. Те, куди ведуть колії, жодним чином не впливає на те, хто є їх власником, адже право власності на колії виникає не за фактом того, до чого вони ведуть, а за фактом їх придбання. Колії не можуть бути складовою приміщення, оскільки є окремим об`єктом права власності.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач (за первісним позовом) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі відповідач (за первісним позовом) зазначає про те, що:

- нерухоме майно відповідача є єдиним комплексом із залізничними під`їздними шляхами (коліями), оскільки вони ведуть безпосередньо до приміщень позивача, а саме: споруди (приміщення для обігріву робочих площею 476,3 кв.м., закритого складу (майстерні техобслуговування) площею 578,8 кв.м., розташованих за адресою: м.Київ, по вул. Корабельній,8, а тому використання спірного майна окремо від вказаних нежитлових приміщень є неможливим;

- як вбачається з умов договору оренди земельної ділянки та договору про поновлення договору оренди земельної ділянки за адресою: вул. Корабельна, 8 у Мінському районі м. Києва, жодних обмежень та застережень про те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться будь-яке рухоме та нерухоме майно інших фізичних чи юридичних осіб відсутнє;

- належних і допустимих доказів того, що спірне майно передавалося саме на виконання договору оренди відсутні в матеріалах справи, сам факт укладення договору відповідачем ніколи не визнавався;

- підприємство відповідача відкрито користувалось спірними коліями та розвантажувальною рампою, і це було очевидним для всіх третіх осіб, воно обслуговувало та несло витрати на утримання цих колій, тобто здійснювало правомочності власника відносно спірного майна, а тому є всі законні підстави для визнання за ТОВ Прогрес 21 права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Прогрес 21 , справу призначено до розгляду на 04.08.2020. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ Прогрес та ВАТ Завод Керамік у справі №910/15480/19 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 в одне провадження.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 04.08.2020 оголошено перерву до 25.08.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, у справі № 910/15480/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.08.2020 у справі № 910/15480/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А. судді Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф. прийнято до свого провадження апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Завод "Керамік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 910/15480/19.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 25.08.2020 оголошено переву до 01.09.2020.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судовою колегією встановлено.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1231/15 від 21.08.1978 "Про відведення земельної ділянки тресту промисловості будівельних матеріалів під будівництво бази Київського заводу "Керамік" Київському заводу "Керамік" відведено земельну ділянку площею близько 1,4 га по вул. Корабельній в Мінському районі м. Києва для будівництва прирейкової бази та на підставі вказаного рішення були збудовані об`єкти нерухомості серед яких: споруда (приміщення для обігріву робочих), склад закритого типу (майстерня техобслуговування) та влаштовані під`їзні колії з розвантажувальною рампою для забезпечення діяльності заводу "Керамік".

10.07.1998 між Відкритим акціонерним товариством "Завод "Керамік", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21", як покупцем, укладено договір-купівлі-продажу № 50, відповідно до п. 1.1 якого продавець відчужує, а покупець приймає у власність приміщення ВАТ, розташовані по вул.. Корабельній, 8, а саме: споруда - площею 553,5 кв. м та закритий склад - площею 578,8 кв. м, разом загальною площею 1132,3 кв. м.

25.03.2000 між Відкритим акціонерним товариством "Завод "Керамік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" укладено додаткову угоду до договору № 50 про те, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність належне йому на праві власності майно, а саме: споруду (приміщення для обігріву робочих) - площею 476,30кв. м, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.2000 серія МК № 0100003021 та закритого складу (майстерня техобслуговування) - площею 578,8кв.м, що належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.2000 серія МК № 0100003021 (далі - майно).

05.04.2000 Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" видано реєстраційне посвідчення яким посвідчено, що майно, а саме: споруда (приміщення для обігріву робочих) - площею 476,30кв.м та закритий склад (майстерня техобслуговування) - площею 578,8кв.м, розташовані в м. Києві по вул. Корабельна, 8 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.1998, додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 25.03.2000 та акту прийому-передачі від 25.03.2000 та записано в реєстраційну книгу № 6з-250 за реєстровим № 633з.

Про передачу будь-яких інших об`єктів рухомого чи нерухомого майна, зокрема під`їзну залізничну колію та розвантажувальну рампу умови договору купівлі-продажу №50 від 10.07.1998 та додаткової угоди від 25.03.2000 не містять.

Додатковою угодою від 25.03.2000 лише уточнено площу об`єктів, що були визначені предметом продажу за договором купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998.

Будь-яких інших правочинів на підставі яких відбулось відчуження спірного майна матеріали справи не містять, а тому судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги акт приймання-передачі до договору № 50 від 10.07.1998 та додаткової угоди від 25.03.2000, відповідно до якого ВАТ "Завод "Керамік", як продавець передає, а ТОВ "Прогрес 21", як покупець приймає у власність наступне майно: під`їзну залізничну колію довжиною 133,9м згідно додатку до свідоцтва про право власності серія МК № 010003021 від 22.03.2000.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішуючи даний спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, слід встановити, чи наявне у позивача право власності на спірне майно та встановити наявність підстав для його витребування у особи, яка володіє вказаним майном.

Згідно з п.п. 1, 3 Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" установлено, що об`єкти, які перебувають у державній власності та віднесені Державною програмою приватизації на 1994 рік до груп Б, В і Г, підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства.

Установлено, що засновниками з боку держави відкритих акціонерних товариств, які створюються відповідно до цього Указу, є Фонд державного майна України, регіональні відділення Фонду державного майна України і представництва Фонду державного майна України у районах та містах (далі - державні органи приватизації).

Відкрите акціонерне товариство "Завод "Керамік" засновано відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києві № 1751 від 21.12.1995 шляхом перетворення Державного підприємства "Завод "Керамік" у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України № 699/94 від 26.11.1994.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що відповідач повинен повернути позивачу чітко визначене майно, яке він отримав за договором оренди, оскільки правова підстава для користування цим майном відпала після відмови позивача від договору оренди та його дострокового розірвання.

ВАТ "Завод "Керамік" в підтвердження права власності посилається на те, що спірні під`їзна колія та рампа станом на 01.10.1999 перебували у нього на балансі згідно "Ведомости основних средств".

При цьому, доказів передачі спірного майна на баланс ВАТ "Завод "Керамік" при його створенні або в подальшому не подано.

У Положенні (стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.06.1999, визначено, що баланс підприємства це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання та власний капітал.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вищенаведеними доказами та твердженнями позивача право власності ВАТ "Завод "Керамік" на спірні колії не підтверджується.

Крім того, не подано доказів оформлення права власності на спірне майно за ВАТ "Завод "Керамік", а саме - свідоцтва про право власності на нього. Матеріали справи не містять доказів проведення державної реєстрації права власності на спірні залізничні колії та рампу за ВАТ "Завод "Керамік", як окремо, так і в складі будь-якого об`єкта нерухомого майна.

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем за первісним позовом не доведено належними засобами доказування його право власності на спірне майно та наявність підстав для його витребування у відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду із первісними позовними вимогами про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" наступного майна: під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 та належать ВАТ "Завод "Керамік".

З огляду на вищевикладене, господарський суд м.Києва дійшов висновку, з яким поргоджується судова колегія, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Завод "Керамік" необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням встановлених обставин, які вказують на те, що право позивача, за захистом якого він звернвуся до суду відповідачем не порушено, місцевим господарським судом обгрунтовано відхилено заяву відповідача про застосування строків позовної давності та прийнято обгрунтоване рішення щодо первісного позову про відмову в його задоволенні.

Щодо зустрічного позову колегією суддів встановлено.

Рішенням Київської міської ради № 205/926 від 29.06.2000 "Про оформлення права користування земельними ділянками" надано дозвіл оформити Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" право оренди на 10 років на земельну ділянку площею 0,96 га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель та споруд на вул. Корабельній, 8 у Мінському районі у зв`язку з переходом права власності на будівлі і споруди (договір купівлі-продажу від 10.07.1998 № 50, додаткова угода (до договору купівлі-продажу) від 25.03.2000, акт прийому-передачі від 25.03.2000 та реєстраційне посвідчення БТІ від 05.04.2000 № 633з) за рахунок земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.08.1978 № 1231/15 "Про відведення земельної ділянки тресту промисловості будівельних матеріалів під будівництво прирейкової бази Київського заводу "Керамік".

20.02.2001 між Київською міською радою, як орендодавецем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21", як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 12.04.2001 за № 78-6-00023 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - договір № 78-6-00023).

Відповідно до п. 1 договору № 78-6-00023 орендодавець на підставі рішення Київради від 29.06.2000 за № 205/926 передає, а орендар приймає у оренду на 10 (десять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Корабельна, 8 у Мінському районі м. Києва, розміром 0.9587 га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

19.08.2013 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідно до якого поновлено на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів 12.04.2001 за № 78-6-00023 та викладено договір в новій редакції.

Позивач (за зустрічним позовом) в апеляційній скарзі зазначає про те, що спірні під`їзні шляхи (колії) довжиною 133,9м та розвантажувальна рампа знаходяться в межах перенесеної в натуру (на місцевість) і зазначеної на плані земельної ділянки, що є невідємною частиною договору оренди земельної ділянки. Нерухоме майно позивача є єдиним комплексом із залізничними під`їзними шляхами (коліями), оскільки вони ведуть безпосередньо до приміщень позивача придбаних на підставі договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998. При цьому позивач зазначає, що відповідачем (за зустрічним позовом) не було заявлено жодних прав на будь-яке майно, що знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, а також за відсутності правовстановлюючих документів на нього позивач (за зустрічним позовом) не вважає, що спірне майно належить відповідачу (за зустрічним позовом).

Позивачем до матеріалів справи надано технічний паспорт під`їзної колії ТОВ "Прогрес 21" 175-ТЗ-2005р., складений ТОВ "Експерт-Альянс", згідно якого загальна довжина рейкової колії становить 133,9кв.м., та в обгрунтування підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно посилається на позицію Верховного Суду від 24.06.2019 у справі №910/10126/18 та наданий ним технічний паспорт.

Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності.

Під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно п.1.1 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України № 44 від 21.11.2000, до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії.

На кожну залізничну під`їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Аналогічні положення містяться і у пунктах 1.3, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, згідно з якими, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. Відповідність під`їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під`їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під`їзної колії в експлуатацію. На кожну під`їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Власник під`їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв`язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під`їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об`єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під`їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.

Верховний Суд з урахуванням викладеного у постанові від 24.06.2019 у справі № 910/10126/18 дійшов висновку, що доказами наявності у особи права власності на залізничну під`їзну колію є акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничних під`їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт, повздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд.

Позивач посилаючись на цю ж постанову дійшов хибного висновку, що Верховним Судом у вказані постанові сформовано позицію, що документами, які можуть підтверджувати права на залізничні під`їзні колії можуть бути безпосередньо технічний паспорт, поздовжений та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд.

Вказані посилання позивача є помилковими, оскільки Верховним Судом наведено перелік документів за одночасної наявності яких може підтверджуватись право власності на колію.

Наявність укладених позивачем з іншими юридичними особами договорів про надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом не можуть бути доказами, що підтверджує право власності позивача на спірне майно.

В апеляційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" вказує про те, що воно відкрито користувався спірними коліями та розвантажувальною рампою, і це було очевидним для всіх третіх осіб, воно обслуговувало та несло витрати на утримання цих колій, тобто здійснювало правомочності власника відносно спірного майна, а тому є всі законні підстави для визнання за ТОВ Прогрес 21 права власності на спірне майно за набувальною давністю

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що 05.01.2001 між Відкритим акціонерним товариством "Завод "Керамік", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21", як орендарем, укладено договір № 05/01-01/11, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння під`їзні шляхи та розвантажувальну рампу, у подальшому майно, яке знаходиться на балансі орендодавця.

Адреса за якою знаходиться майно, що орендується: м. Київ, вул. Корабельна, 8 (п.1.1 договору № 05/01-01/11).

Згідно з п.2.1 договору № 05/01-01/11 орендоване майно повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом одного місяця з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору № 05/01-01/11 передача майна здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу такого майна в оренду.

Згідно акту приймання-передачі від 05.01.2001 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування під`їзні шляхи та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8.

Відповідно до п.3.1 договору № 05/01-01/11 строк оренди складає з 05.01.2001 по 31.12.2005.

Якщо жодна сторона в строк один місяць до закінчення договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на строк один рік (п. 3.2 договору № 05/01-01/11).

Пунктом 3.3 договору № 05/01-01/11 передбачено, що орендар має право відмовитись від договору, попередивши орендодавця в термін не пізніше ніж за один місяць в письмовій формі.

Листом № 220 від 24.11.2005 ВАТ "Завод "Керамік" повідомило ТОВ "Прогрес 21" у відповідності до п. 3.2 договору № 05/01-01/11 про те, що зазначений договір буде розірвано з 01.01.2006.

03.09.2019р. ВАТ "Завод "Керамік" звернувся до ТОВ "Прогрес 21" з претензією-вимогою № 1-0309, в якій посилаючись на систематичне не внесення орендарем орендної плати з 2004 року, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором № 05/01-01/11 в розмірі 41750,00грн орендодавець з посиланням на п. 9 договору та ст. 782 Цивільного кодексу України заявив про відмову від договору № 05/01-01/11 від 05.01.2001 та вимагав повернути орендоване майно протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання цієї вимоги.

У відповідь ТОВ "Прогрес 21" листом № 19/09-19 від 09.09.2019 відмовив у задоволенні вимоги в частині сплати боргу, у зв`язку зі спливом позовної давності. Також зазначив, що у вересні 2004 року між ВАТ "Завод "Керамік" та ТОВ "Прогрес 21" укладено акт прийому-передачі залізничної колії розташованої у м. Києві по вул. Корабельній, 8 до договору купівлі-продажу № 50 від 10.07.1998 і додаткової угоди від 25.03.2000, за яким колія перейшла у власність ТОВ "Прогрес 21".

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутня необхідність встановлення судом моменту припинення чинності договору № 05/01-01/11, оскільки дана обставина не впливає на суть вирішення даного спору, приймаючи до уваги визначений позивачем предмет спору.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень № 41 від 19.04.2004, № 8 від 15.06.2004, № 8 від 28.09.2004, № 2 від 02.11.2004 з яких вбачається здійснення оплати ТОВ "Прогрес 21" орендованого спірного майна за договором № 05/01-01/11, що підтверджує орендні відносини між сторонами, а також те, що ТОВ "Прогрес 21" не отримувало у власність спірні залізничні шляхи та рампу.

Слід зазначити, що у справі відсутні будь-які докази на підтвердження того, що нерухоме майно ТОВ "Прогрес 21" є єдиним комплексом із залізничними під`їзними шляхами (коліями). Той факт, що колії є окремим об`єктом підтверджується укладенням договору оренди № 05/01-01/11 та актом приймання-передачі від 05.01.2001.

Відповідно до ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Враховуючи те, ТОВ "Прогрес 21" отримало спірне майно від ВАТ "Завод "Керамік" на підставі що договору оренди та з урахуванням викладеного вище місцевий господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що вимоги ТОВ "Прогрес 21" про визнання за ним права власності на під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

ТОВ "Прогрес 21" мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду із зустрічними позовними вимогами про визнання права власності на під`їзні залізничні шляхи (колії) довжиною 133,9 м та розвантажувальну рампу, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 8 та знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:78:063:0001 по вул. Корабельна, 8 в Оболонському районі м. Києва та яка знаходиться в оренді ТОВ "Прогрес 21".

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод "Керамік" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес 21" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №910/15480/19 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/15480/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2020

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Кропивна

Н.Ф. Калатай