Рішення
від 02.06.2020 по справі 917/1746/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020 Справа № 917/1746/19

за позовною заявою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1 Код ЄДРПОУ: 37243279

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", Код ЄДРПОУ: 00952166, 36022, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Небесної сотні, буд.69

про стягнення 77174270,34 грн.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (Код ЄДРПОУ 37508596, 01008, м.Київ, вул.Михайла Грушевського, б. 12/2)

2. Державна аудиторська служба України (Код ЄДРПОУ 40165856 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 4 )

та за зустрічним позовом ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", 36022 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69 код ЄДРПОУ 00952166

до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО- ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ", 01033, м, Київ, вул,Саксаганського,1 Код ЄДРПОУ 37243279

про визнання договору недійсним

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом:

1. ТОВ "Агро Тенденції" (код ЄДРПОУ 40873456, нова назва: ТОВ "Габелія"), юридична адреса: 74905, Херсонська обл., місто Нова Каховка, просп. Дніпровський, будинок 71;

2. ТОВ "ФРОС ЛТД" (код ЄДРПОУ 39339549), юридична адреса: 54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, будинок 13/5, офіс 46/3;

3. ТОВ "БОСТ-ЛОСТ" (код ЄДРПОУ 40890602), юридична адреса: 54000, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Артилерійська, будинок 18;

4. ТОВ "Злато Нива" (код ЄДРПОУ 40517684), юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, будинок 6/2 літ. А;

5. ТОВ "Агро Груп" (код ЄДРПОУ 42287790), юридична адреса: 65009, Одеська обл., місто Одеса, вул. Генуезська, будинок 24 Б, офіс 526;

6. ТОВ "Зерно Агротрейдинг" ( код ЄДРПОУ 40552996), юридична адреса: 03134, м. Київ, вул. Якутська, будинок 8, кімната 316.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Михайлик Л .Г., Бітюкова І.В.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Гетьман А.А.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Представник третьої особи 1: не з"явився

Представник третьої особи 2: Боцва М. О. , Оріхович М.І.

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом:

Представник третьої особи 1: не з"явився

Представник третьої особи 2: не з"явився

Представник третьої особи 3: не з"явився

Представник третьої особи 4: не з"явився

Представник третьої особи 5: не з"явився

Представник третьої особи 6: Довганич О.О.

Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів про стягнення 77174270,34 грн. заборгованості за договором складського зберігання № 1/18-хб від 04.07.2018, у тому числі: 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції, 3 606 274,32 грн штрафу за порушення строків відвантаження зерна, 1 442 509,73 грн штрафу за втрату зерна.

Ухвалою від 30.10.19 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 21.11.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - відповідь на відзив; третім особам - пояснення щодо позову, оформлені згідно з вимогами ч.3 ст. 168 ГПК України.

01.11.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою від 01.11.19 суд постановив прийняти до розгляду заяву Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про забезпечення позову у справі № 917/1746/19, судове засідання призначити на 21.11.19, повідомити учасників справи про розгляд заяви про забезпечення позову у справі № 917/1746/19, викликати учасників справи у підготовче засідання.

18.11.19 від третьої особи - Державної аудиторської служби України - надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа просить задовольнити позов.

Ухвалою від 21.11.19 суд постановив відкласти підготовче засідання на 10.12.19, витребувати у сторін оригінали наданих ними в матеріали справи копій письмових доказів, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.

22.11.19 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов. Разом з відзивом надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору недійсним та інших правочинів, яка зареєстрована 04.12.19 (службова записка від 04.12.19).

09.12.19 від відповідача надійшли клопотання про призначення судово-технічної експертизи, про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви та залучення третіх осіб, про витребування у позивача доказів.

Від позивача 09.12.19 надійшли заперечення щодо об"єднання в одне провадження зустрічної позовної заяви з первісним позовом.

10.12.19 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 10.12.19 суд постановив відкласти підготовче засідання на 17.12.19, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.

Від позивача 17.12.19 надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, заперечення на клопотання про витребування доказів, заперечення на клопотання про залучення доказів та призначення експертизи.

Судом у підготовчому засіданні 17.12.2019 розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та вирішено відмовити в його задоволенні (обгрунтування наведене в ухвалі від 17.12.19).

Ухвалою від 17.12.19 суд постановив прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом, запропонувати відповідачу за зустрічним позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом, сторонам направити завчасно на адресу третіх осіб документи, які надавалися суду і відсутні у третіх осіб (докази направлення надати суду в підготовчому засіданні 14.01.2020), запропонувати третім особам надати з урахуванням отриманих від сторін документів, до закінчення підготовчого провадження документально підтверджені письмові пояснення, завчасно направивши їх копії позивачу та відповідачу, відкласти підготовче засідання на 14.01.20, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.

13.01.19 від Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 310).

14.01.19 від Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України надійшло клопотання про приєднання доказів у справі (вх. № 395).

27.01.19 від Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 896 від 27.01.20р.).

Від Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України надійшли додаткові пояснення з додатками (вх. № 1272 від 03.02.20 р.).

Ухвалою від 04.02.20 суд постановив відкласти підготовче засідання на 13.02.20, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

В підготовчому засіданні 13.02.20 представником Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів надане клопотання про поновлення строку для подання доказів та приєднання документів до матеріалів справи.

Судом задоволене надане представником Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів клопотання про поновлення строку для подання доказів та приєднання документів до матеріалів справи з огляду на посилання щодо втрати первинних документів та неможливість їх подання в установлений строк з об`єктивних причин.

Ухвалою від 13.02.20 суд постановив відкласти підготовче засідання на 20.02.20, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

14.02.19 від Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи (вх. № 1845).

17.02.2020 р. до господарського суду Полтавської області через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 1854 від 17.02.2020 р.) про відвід судді Киричука О.А. по справі № 917/1746/19.

Ухвалою від 17.02.20 суд постановив матеріали справи № 917/1746/19 передати уповноваженій особі на здійснення визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 18.02.20 суд постановив відмовити ТОВ Зерно Агротрейдинг у задоволенні заяви про відвід судді Киричука О.А. від розгляду справи № 917/1746/19.

20.02.19 від Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 2132), про проведення огляду доказів (вх. № 2131), додаткові пояснення (вх. № 2133).

Від Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів 20.02.20 надійшла заява про забезпечення доказів (вх. № 2162).

В підготовчому засіданні 20.02.20 суд розглянув подані учасниками справи клопотання та заяви.

Щодо клопотання Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про витребування доказів суд залишив його без задоволення з огляду на недотримання положень ст.80, ст.81 ГПК України (обгрунтування наведене в ухвалі від 20.02.20).

Щодо клопотання Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про проведення огляду доказів суд його не задовольнив, про що зазначено в ухвалі від 20.02.20).

У підготовчому судовому засіданні 20.02.2020 судом також вирішено відмовити у задоволенні заяви ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів про забезпечення доказів (обгрунтування наведене в ухвалі від 20.02.20).

Присутні в засіданні 20.02.2020р. представники сторін повідомили суд про те, що заяв і клопотань немає, ними вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 20.02.20 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

21.02.2020 р. через канцелярію суду від ТОВ Зерно Агротрейдинг надійшли письмові пояснення на зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами (вх.. № 2164 від 212.02.20 р.).

В судовому засіданні 03.03.2020 р. розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 03.03.20 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого первісного позову, вступне слово представника відповідача стосовно заперечень проти заявленого первісного позову, вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого зустрічного позову, вступне слово представника відповідача стосовно заперечень проти заявленого зустрічного позову, перейшов до з`ясування обставин, на які посилаються учасники справи, дослідження доказів, якими вони обгрунтовуються.

Ухвалою від 03.03.20 р. розгляд справи по суті відкладено на 19.03.20.

Через канцелярію суду від ТОВ Зерно Агротрейдинг надійшли клопотання про визнання доказу неналежним, недопустимим, недостатнім та про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 19.03.20 р. розгляд справи по суті відкладено на 09.04.20.

08.04.20 від ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі до закінчення перебігу карантинних заходів, пов`язаних з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (вх. № 4026).

Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, про що зазначено в ухвалі від 09.04.20.

Ухвалою від 09.04.20 р. розгляд справи по суті відкладено на 05.05.20.

28.04.2020 р. через канцелярію суду від ТОВ Зерно Агротрейдинг надійшло клопотання про долучення письмових доказів (вх. № 4739).

Ще одне клопотання про долучення письмових доказів від ТОВ Зерно Агротрейдинг до суду надійшло 04.05.20 (вх. № 4930).

Дослідивши матеріали справи та наведені у клопотаннях про долучення письмових доказів доводи та агрументи, суд дійшов висновку про визнання поважними причин неподання документів ТОВ Зерно Агротрейдинг у підготовчому провадженні та прийняття для долучення до матеріалів справи письмових пояснень ТОВ Зерно Агротрейдинг з доданими до них документами (обгрунтування наведене в ухвалі від 05.05.20)

Ухвалою від 05.05.20 р. розгляд справи по суті відкладено на 02.06.20.

В судовому засіданні 02.06.20 суд продовжив з`ясування обставин, на які посилаються учасники справи, дослідження доказів, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 02.06.20 представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, а також заперечив проти зустрічного позову.

Присутній в засіданні 02.06.20 представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечив, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 02.06.20 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (по тексту договору Поклажодавець) та Філією Хлібна база N 88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів (по тексту договору Зерновий склад) був укладений договір складського зберігання зерна N 1/18-x6 від 04.07.2018 р.

Умовами договору сторони визначили зокрема, наступне:

Відповідно до пункту 1.1. цього Договору Поклажодавець, за власний рахунок, поставляє на Зерновий склад зерно культур, що вказані у даному договорі, а Зерновий склад зобов`язується надати послугу, пов`язану з його діяльністю, а саме: прийняти, розташувати по сховищам у відповідності з якістю, при необхідності доводити до потрібних кондицій, зберігати i відвантажувати сільськогосподарську продукцію (надалі - зерно) на протязі терміну дії цього договору.

Згідно вказаного пункту Договору Поклажодавець передає, а Зерновий склад приймає та розміщує на Скороходівській (за адресою Полтавська область, Чутівський район, смт. Скороходове, вул.Першотравнева, буд.9а) та Кочубеївській (за адресою Полтавська область, Чутівський район, село Петрівка, провулок Хлібний будинок, 25) дільницях зерно орієнтовною кількістю, в тому числі окремими партіями, пшениця - 15 000 т, ячмінь 1000 т, жито, соя, соняшник, кукурудза та ріпак - згідно складських квитанцій. Зерно Поклажодавця зберігається знеособлено відповідно до показників якості.

Відповідно до п.2.1.1 Договору складська квитанція видається не пізніше наступного робочого дня з моменту приймання зерна.

В силу п.1 Додаткової угоди №1 від 04.07.2018 до Договору складського зберігання зерна №1/18-хб від 04 липня 2018 року (надалі - Додаткова угода №1) Зерновий склад зобов`язався прийняти на зберігання зерно в об`ємі згідно складських квитанцій. На підтвердження прийняття зерна на зберігання, склад зобов`язався видати Поклажодавцю складську квитанцію не пізніше однієї доби, після прийняття зерна на зберігання, із зазначенням фізичної ваги та фактичних показників якості зерна, а також залікової ваги.

Згідно п.2.1.2 Договору Зерновий склад зобов`язався забезпечити збереження, сушіння, очищення та інші технологічні заходи в терміни, які забезпечать належний кількісно-якісний стан та облік прийнятого зерна відповідно до Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , інших нормативно правових актів, у тому числі міжнародних, згода на застосування яких надані Верховною радою України, шляхом зниження сміттєвої домішки та зменшення вологості до показників, що забезпечують зберігання зерна відповідно до вищезазначених інструкцій.

Згідно п.3 Додаткової угоди №1 Зерновий склад гарантував забезпечення кількісного та якісного збереження зерна та проведення заходів щодо його схоронності на протязі всього терміну зберігання.

Зерновий склад не має права розпоряджатись зерном (його частиною) Поклажодавця на протязі всього терміну зберігання зерна (п.5 Додаткової угоди №1).

В силу п.4 Додаткової угоди №1 Зерновий склад зобов`язався нести повну відповідальність за збереження зерна, прийнятого на зберігання незалежно від встановлених внутрішніми документами правил та умов зберігання.

Відповідно до п.2.1.6 Договору Зерновий склад зобов`язався зберігати зерно протягом строку, визначеного в Договорі. За розпорядженням Поклажодавця здійснювати переоформлення та відвантаження зерна.

Згідно п.2.1.9 Договору Зерновий склад зобов`язався забезпечити доступ Поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

Згідно п.7 Додаткової угоди №1 на письмову вимогу Поклажодавця Зерновий склад зобов`язаний не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту пред`явлення такої вимоги забезпечити доступ представників Поклажодавця безпосередньо на Зерновий склад, де зберігається зерно Поклажодавця, з метою перевірки умов зберігання зерна, його наявності, якості, а також відбору проб, за умови пред`явлення документів, що підтверджують їх повноваження.

Згідно п.25 Додаткової угоди №1 термін зберігання зерна становить до 01 липня 2019 року.

Відповідно до п.2.1.10 Договору Зерновий склад зобов`язався відвантажити зерно в порядку черговості отриманих заявок від інших Поклажодавців відповідно поданої заявки.

Згідно п.16 Додаткової угоди №1 за 7 (сім) календарних днів до передбачуваної дати відвантаження зерна, Поклажодавець подає письмову Заяву в якій повинно зазначатись найменування культури, її кількість за класом, група згідно зі стандартами, вид транспорту, одержувач та дата відвантаження. З моменту отримання заяви про відвантаження зерна від Поклажодавця, Зерновий склад зобов`язаний розпочати відвантаження зерна не пізніше 7 (семи) календарних днів (або в інший строк за узгодженням Сторін).

Згідно п.2.4.7 Договору Поклажодавець має право в будь-який час, у передбаченому договором порядку, до закінчення строку зберігання, переоформити здане зерно на інше підприємство або одержати його (за винятком періоду зупинки елеватора для проведення ремонтних робіт з 20 травня по 01 липня).

Зерновий склад відпускає зерно Поклажодавцю або уповноваженій особі Поклажодавця після отримання: письмової заяви Поклажодавця, підписаної керівником Поклажодавця (або його представником) та скріпленої його печаткою; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; та одного з таких документів: оригіналу складської квитанції; оригіналу простого або нерозділеного подвійного складського свідоцтва; одночасно представлені оригінали розділених частин подвійного складського свідоцтва; складське свідоцтво (частина А) подвійного складського свідоцтва і оригінал документа про сплату всієї суми кредиту і відсотків за ним, отриманого за заставним свідоцтвом (частина Б); акту приймання-передачі простого складського свідоцтва (у разі передачі простого складського свідоцтва новому власнику) або трьохстороннього акта- передачі при переоформленні.

Позивач за первісним позовом вказує, що на виконання умов Договору згідно складських квитанцій: №399 від 17.10.2018, №662 від 08.11.2018, №666 від 09.11.2018, №865 від 10.01.2019, №881 від 31.01.2019, №888 від 04.02.2019, №887 від 04.02.2019, №886 від 04.02.2019, №896 від 05.02.2019, №893 від 05.02.2019, №902 від 07.02.2019, №898 від 07.02.2019, №903 від 08.02.2019, №910 від 12.02.2019, №914 від 12.02.2019, №915 від 12.02.2019, №922 від 11.03.3019, №921 від 11.03.2019 Поклажодавець передав, а Зерновий склад прийняв на зберігання зерно кукурудзи З кл врожаю 2018 року у кількості 18 700, 987 т.

Факт приймання зерна, за твердженням AT Державна продовольчо-зернова корпорація України , також підтверджуеться копіями тристоронніх актів приймання- передачі: № ХБ-00000013 від 17.10.2018 р., № ХБ-00000041 від 08.11.2018 р., N- ХБ- 00000042 від 09.11.2018 р., N. ХБ-0000005 1 від 10.01.20 19 р., N ХБ-00000060 від 31.01 .2019 р., N. ХБ-00000064 від 04.02.2019 р., N ХБ-00000063 від 04.02.2019 р., N. ХБ-00000062 від 04.02.2019 р., № ХБ-00000068 від 05.02.2019 р., № ХБ-00000066 від 05.02.2019 р., N ХБ-00000071 від 07.02.2019 р., N ХБ-00000070 вiд 07.02.2019 р., N ХБ-00000072 від 08.02.2019 р., N. ХБ-00000075 від 12.02.2019 р., № ХБ-00000078 від 12.02.2019 р., N 00000079 від 12.02.2019 р., N. ХБ-00000088 від 11.03.2019 р., N° ХБ-00000087 від 11.03.2019 р., згідно яких відбулась передача зерна AT Державна продовольчо-зернова корпорація України від постачальників на Зерновому складі. Вказані акти підписані позивачем, відповідачем та постачальниками.

За даними AT Державна продовольчо-зернова корпорація України , станом на 04.10.2019 на зберіганні у Зернового складу має перебувати 14 719,487 т зерна кукурудзи 3 кл. врожаю 2018 року, що підтверджується актом звірки від 24.09.2019 та витягами з Реєстру складських документів на зерно від 06.05.2019 № 14297, № 14296, № 14295, № 14294, № 14293, № 14292, № 14291, № 14290, № 14289, № 14288, № 14287, № 14286, № 14285, № 14284, № 14283, № 14282, № 14281, № 14280.

Згідно п.6.2 Договору зберігання зерна понад термін, встановлений договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити Поклажодавця і визначити строк його витребування, або укласти угоду про продовження терміну зберігання (п.6.3 Договору №1).

Однак, Зерновий склад в порушення ст.31 вищезазначеного Закону та умов Договору не повідомив Поклажодавця про строк повернення зерна.

Згідно п.8 Додаткової угоди №1 Зерновий склад зобов`язався щомісячно до 5 числа надавати Поклажодавцю довідку станом на 1 число про кількісну наявність зерна, яке знаходиться на зберіганні (скановану копію надсилати на адресу Y.khekalo@pzcu.gov.ua).

Згідно п.21 Додаткової угоди №1 Зерновий склад зобов`язаний щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця, направляти оригінал (и) акту (ів) приймання-передачі виконаних робіт Поклажодавцю

Однак, Зерновий склад згідно твердження AT Державна продовольчо-зернова корпорація України протягом останніх 6 місяців не направляє Позивачу довідку щодо кількісної наявності зерна та не направляє акти приймання-передачі наданих послуг.

AT Державна продовольчо-зернова корпорація України як Поклажодавець неодноразово звертався до Зернового складу з заявами про відвантаження зерна, зокрема:

09.08.2019 AT Державна продовольчо-зернова корпорація України зверталося до Відповідача з вимогою (копія вимоги та докази її направлення (квитанція та опис поштової установи від 15.08.2019) Відповідачу надані), в якій просив повернути зерно кукурудзи 3 класу в кількості 14 719, 487 тонн, а у випадку неможливості повернути зерно відшкодувати його вартість в розмірі 72 125 486,30 грн з ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нашого підприємства..

AT Державна продовольчо-зернова корпорація України звертався із заявою від 23.08.2019 N. 130-4-19/5341 про відвантаження зерна кукурудзи 3 Кл. в кількості 14 719,487 тонн (направлена цінним листом з ідентифікатором № 0101908953780, що підтверджується вiдпoвіднoю квитанцією, поштовою накладною та описом вкладення).

AT Державна продовольчо-зернова корпорація України звертався із заявою від 19.09.2019 № 130-4-19/5414 про відвантаження зерна кукурудзи 3 кл. в кількості 14 719,487 тонн (отримана Зерновим складом 26.09.2019 вх. № 148).

Однак, як стверджує AT Державна продовольчо-зернова корпорація України , станом на дату звернення з позовом його вимога залишилася без задоволення.

При цьому, станом на дату звернення з вказаною вимогою строк зберігання зерна кукурудзи закінчився (п.25 Додаткової угоди №1), а тому Відповідач зобов`язаний був на першу вимогу Позивача відвантажити передане на зберігання зерно кукурудзи.

За фактом розтрати посадовими особами Відповідача чужого майна (зерна кукурудзи З класу орієнтовною вартістю 66 023 000 грн) Позивачем подано повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке приєднане до кримінального провадження №42019171010000088 від 05.04.2019 за ч.З ст.191 КК України.

06.08.2019 Позивача визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, що підтверджується повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення від 22.05.2019 вих.№130-12-19/3194 та постановою Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області про залучення представника потерпілого -юридичної особи від 06.08.2019.

В ухвалі від 04.06.2019 у справі № 554/4227/19 слідчим суддею Октябрського районного суду міста Полтави зазначено встановлено, що службові особи ДП "Полтавський КХП" (код ЄДРПОУ 00952166), діючи за попередньою змовою зі службовими особами філії "Хлібна база №88", зловживаючи службовим становищем, шляхом підробки договорів складського зберігання, протиправно заволоділи майном ДП "Полтавський КХП".

Відповідно до листа в.о. директора філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський КХП" від 19.04.2019, відповідно до Державного реєстру обсяги зерна, що знаходяться на зберіганні у вказаній філії в розрізі власників і договорів становить 24 084 239 кг. Зокрема, власниками зерна вказано ПАТ ДПЗКУ , кукурудза 3 класу, залікова вага 17 495 617 кг, СПД ФО Кулинич О.П., кукурудза 3 класу, залікова вага 29 003 кг, ТОВ ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ , кукурудза 3 класу, залікова вага 1 636 095 кг, TOB КАІС АГРО , кукурудза З класу, залікова вага 3 575 420 кг, ТОВ ФОРЕСТ САНРАЙС , кукурудза 3 класу, залікова вага 1 351 104 кг.

Згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей філії "Хлібна база №88" від 11.04,2019, фактично на базі зберігається 7 611 900 кг кукурудзи З класу.

Згідно листа Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 03.10.2019 № 5859/115/103/02-2019 місцезнаходження зерна АТ ДПЗКУ , не відвантаженого ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів, на даний час встановити не можливо.

На підставі наказу голови правління АТ ДПЗКУ від 23.09.2019 № 472 комісією з уповноважених працівників Позивача 26.09.2019 було проведено перевірку наявності та стану зерна, переданого на зберігання Відповідачу за Договором.

За результатами здійснення перевірки комісією 26.09.2019 було складено акт, який також був підписаний представником Відповідача. Вказаним актом було встановлено нестачу 14 719,487 тонн зерна кукурудзи 3 кл., що належить Позивачу та було передане на зберігання Відповідачу за Договором.

У зв"язку з наведеним, позивач стверджує, що Відповідачем втрачено передане Позивачем на зберігання за Договором зерно кукурудзи в кількості 14 719,487 тонн.

При втраті, нестачі чи погіршенні якості зерна, Зерновий склад зобов`язаний замінити неякісне зерно на таку саму кількість зерна належної якості. При неможливості Зернового складу відшкодувати зерном належної якості, Сторони можуть погодити відшкодування збитків шляхом компенсації ринкової вартості зерна (п.23 Додаткової угоди №1).

Враховуючи вищенаведене, АТ ДПЗКУ вказуючи, що Відповідач порушив свої зобов`язання за Договором щодо збереження зерна, зазначає про спричинення йому збитків у розмірі 72 125 486,30 грн з ПДВ вартості втраченого зерна .

Вважаючи свої права порушеними, АТ ДПЗКУ звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції за договором складського зберігання № 1/18-хб від 04.07.2018.

Крім того, АТ ДПЗКУ вказує, що згідно п.19 Додаткової угоди у випадку прострочення Зерновим складом строку відвантаження зерна більш ніж на 7 (сім) календарних днів не звини Поклажодавця, останній має право застосувати до Зернового складу штраф в розмірі 5% від вартості невідвантаженого зерна. При нестачі зерна, втраті чи погіршенні якості Зерновий склад зобов`язаний відшкодувати всі фактично понесені додаткові витрати Поклажодавця (якщо такі були), які пов`язані із нестачею зерна, втратою чи погіршенням якості зерна, та які підтверджені документально. Додатково Поклажодавець має право застосувати до Зернового складу штраф в розмірі 2% від ринкової вартості втраченого чи пошкодженого зерна, (п.23 Додаткової угоди №1).

Отже, окрім суми збитків, спричинених втратою зерна, АТ ДПЗКУ заявив до стягнення штраф за порушення строків відвантаження зерна у розмірі 5 % від вартості невідвантаженого зерна, що становить - 3 606 274,32 грн, а також штраф за втрату зерна у розмірі 2 % від ринкової вартості втраченого зерна, що становить 1 442 509,73 грн

Заперечуючи проти позову та подаючи зустрічний позов, ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів вказав на наступні обставини:

- зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року на територію філія Хлібна база № 88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів , AT ДПЗКУ не завозилося (не поставлялося), а було переоформлено з постачальника на позивача, шляхом укладання трьохсторонніх актів.

- відповідач заперечує факт наявності зерна на момент укладання вказаних актів, заперечує факт поставки (передачі) постачальниками вказаного зерна на зберігання зерновому складу.

- попереднім керівництвом ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів були підроблені всі первинні документи, включаючи договори складського зберігання, складські квитанції, трьохсторонні акти.

- за даним фактом, правоохоронними органами в Полтавській області було порушено кримінальне провадження № 42019171010000088 від 05.04.2019 р. за ч. З сі. 191 Кримінального кодексу України. На теперішній час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

- вищезазначені копії складських квитанцій та трьохсторонніх актів підписані від імені Філії Хлібна база № 88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів Карпенко С. В. Однак, вказана особа не була уповноважена на здійснення вказаних дій, не є підписантом від імені Філії Хлібна база № 88 Дії Полтавський комбінат хлібопродуктів .

- Карпенко С. В. був не уповноважений на підписання складських квитанцій, трьохсторонніх актів приймання-передачі та будь-яких інших документів як виконуючий обов`язки директора філії Хлібна база № 88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів , що вказує на підроблення таких документів, наслідком чого є їх фіктивність.

- укладення господарських договорів товариства покладається на директора товариства, який представляє товариство у відносинах з третіми особами. Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що керівник який відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язаний діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, укладених цим керівником від імені юридичної особи з третіми особами.

ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів вказав, що вважає, що при укладенні оспорюваного Договору складського зберігання № 1/18-хб від 04.07.2018р. відповідачем було введено позивача в оману відносно істотних умов Договору, а саме щодо факту існування предмету Договору, а саме: зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року, якого фактично не існувало на момент укладення Договору.

За даних обставин, ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів заперечив у повному обсязі проти вимог АТ ДПЗКУ та у зустрічному позові просить суд:

1. Визнати недійсним договір складського зберігання № 1/18-хб від 04.07.2018 р. укладений між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів в особі Філії Хлібна база № 88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів ,

2. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 399 від 17.10.2018 р,

3. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 662 від 08.11.2018 р,

4. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 666 від 09.11.2018 р,

5. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 865 від 10.01.2019р

6. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 881 від 31.01.2019 р,

7. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 888 від 04.02.2019 р,

8. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 887 від 04.02.2019 р,

9. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 886 від 04.02.2019 р,

10. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 896 від 05.02.2019 р,

11. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 893 від 05.02.2019 р,

12. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 902 від 07.02.2019 р,

13. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 898 від 07.02.2019 р,

14. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 903 від 08.02.2019 р,

15. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 910 від 12.02.2019 р,

16. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 914 від 12.02.2019 р,

17. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 915 від 12.02.2019 р,

18. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 922 від 11.03.2019 р,

19. Визнати недійсною складську квитанцію, яка була видана на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 921 від 11.03.2019 р,

20. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000013 від 17.10.2018 р,

21. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000041 від 08.11.2018 р,

22. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000042 від 09.11.2018 р,

23. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000051 від 10.01.2019 р,

24. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000060 від 31.01.2019 р,

25. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ- 00000064 від 04.02.2019 р,

26. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000063 від 04.02.2019 р,

27. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000062 від 04.02.2019 р,

28. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000068 від 05.02.2019 р,

29. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000066 від 05.02.2019 р,

30. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000071 від 07.02.2019 р,

31. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000070 від 07.02.2019 р,

32. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ- 00000072 від 08.02.2019 р,

33. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000075 від 12.02.2019 р,

34. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000078 від 12.02.2019 р,

Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № 00000079 від 12.02.2019 р.,

35. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000088 від 11.03.2019 р,

36. Визнати недійсним правочин, який оформлений трьохстороннім актом приймання-передачі, який був укладений на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., а саме: № ХБ-00000087 від 11.03.2019 р.

Обгрунтовуючи позовні вимоги за первісним позовом з врахуванням наведених у відзиві заперечень та заперечуючи проти зустрічного позову AT ДПЗКУ надало відповідні пояснення.

Так, AT ДПЗКУ зазначило, що його підприємство придбало у постачальників зерно, яке вже знаходилося на зберіганні на зерновому складі Відповідача.

Факт приймання зерна на зберігання також підтверджується підписаними предстаниками Позивача, філії Хлібна база №88 ДП Полтавський КХП та постачальниками зерна, тристоронніми актами приймання-передачі: №ХБ-00000013 від 17.10.2018, №ХБ-00000041 від 08.11.2018, №ХБ-00000042 від 09.11.2018, №ХБ-00000051 від 10.01.2019, №ХБ-00000060 від 31.01.2019, №ХБ-00000064 від 04.02.2019, №ХБ-00000063 від 04.02.2019, №ХБ-00000062 від 04.02.2019, №ХБ-00000068 від 05.02.2019, №ХБ-00000066 від 05.02.2019, №ХБ-00000071 від 07.02.2019, №ХБ-00000070 від 07.02.2019, №ХБ-00000072 від 08.02.2019, №ХБ-00000075 від 12.02.2019, №ХБ-00000078 від 12.02.2019, №ХБ-00000079 від 12.02.2019, №ХБ-00000088 від 11.03.2019, №ХБ-00000087 від 11.03.2019, згідно яких відбулася передача зерна від постачальників на Зерновому складі. Вказані акти підписані Позивачем, Відповідачем та постачальниками.

Лабораторією Зернового складу під час переоформлення зерна Позивача було видано картки аналізу зерна: №832 від 17.10.2018, №95 від 08.11.2018, №96 від 09.11.2018, №48 від 10.01.2019, №160 від 31.01.2019, №59 від 04.02.2019, №164 від 04.02.2019, №163 від 04.02.2019, №61 від 05.02.2019, №168 від 05.02.2019, №172 від 07.02.2019, №63 від 07.02.2019, №64 від 08.02.2019, №179 від 12.02.2019, №67 від 12.02.2019, №68 від 12.02.2019, №73 від 11.03.2019, №72 від 11.03.2019 (копії в матеріалах справи).

Окрім того, додатково для підтвердження прийняття зерновим складом на зберігання зерна AT "ДПЗКУ" Позивач надав в матеріали справи копію листа від 01.03.2019, яким філія "Хлібна база №88" повідомила, що станом на 01.03.2019 на філії зберігається кукурудза власника ПАТ "ДПЗКУ" 3 класу, врожаю 2018 року в кількості 16700 тонн 987 кг. Вказаний лист було направлено на електронну пошту працівника AT "ДПЗКУ" ІНФОРМАЦІЯ_1 05.03.2019 з електронної адреси НОМЕР_1

Також на підтвердження факту передачі AT "ДПЗКУ" на Філію "Хлібна база №88" ДП "Полтавський КХП" зерна кукурудзи AT "ДПЗКУ", а також надання Відповідачем послуг зі зберігання зерна та оплати їх AT "ДПЗКУ", надано наступні документи:

- банківські виписки від 27.11, 2018, 25.01.2019, 25.01.2019, 07.03.2019 (2 шт), 19.03.2019,

- рахунки: №95 від 31.10.2018, №242 від 31.12.2018, №199 від 30.11.2018, №42 від 31.01.2019, №64 від 28.02.2019, №71 від 13.03.2019.

-акти наданих послуг: №309 від 31.10.2018, №389 від 30.11.2018, №433 від 31.12.2018, №50 від 31.01.2019, №75 від 28.02.2019, №82 від 13.03.2019.

Також додатково для підтвердження прийняття зерновим складом на зберігання зерна AT "ДПЗКУ" Позивач надав копії видаткових накладних, що підтверджують придбання AT "ДПЗКУ" переданого на зберігання на Зерновому складі Відповідача зерна Позивача в обсязі 18 700, 987 тонн у постачальників.

Крім того, AT "ДПЗКУ" надало витяг з журналу складських квитанцій та повідомило, що частина складських квитанцій відповідачем погашена, у зв"язку з відвантаженням зерна. Відвантаження зерна за іншими квитанціями не відбулося через втрату зерна відповідачем.

При цьому, AT "ДПЗКУ" зазначило, що вказані докази не подавалися Позивачем під час подання позовної заяви, оскільки Позивач не міг припустити, що Відповідач може заперечувати факт наявності у нього зерна на момент його переоформлення від Постачальників на AT "ДПЗКУ", а також що останній може стверджувати про підробку первинних документів та відсутність повноважень у виконуючого обов`язки керівника Філії "Хлібна база №88" на підписання складських квитанцій та первинних документів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Предметом первісного позову у справі, яка розглядається, є стягнення суми збитків, спричинених втратою зерна, а також штрафу за порушення строків відвантаження зерна, штрафу за втрату зерна.

До регулювання спірних правовідносин, що випливають зі зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України).

У частині 1 статті 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

За приписами статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За приписами ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Аналогічна норма міститься в ст. 953 Цивільного кодексу України, згідно якої зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

У ст. 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (надалі - Позивач, ПАТ ДПЗКУ або Поклажодавець ) та Філією Хлібна база №88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів (надалі - Відповідач або Зерновий склад ) було укладено договір складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.18(надалі - Договір ).

При цьому, при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що AT ДПЗКУ наведені належні обгрунтування та додані достатні докази, що підтверджують існування з Відповідачем договірних відносин складського зберігання, а також докази передачі Позивачем зерна на зберігання, з огляду на такі обставини.

Так, за змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

На виконання умов Договору згідно складських квитанцій: №399 від 17.10.2018, №662 від 08.11.2018, №666 від 09.11.2018, №865 від 10.01.2019, №881 від 31.01.2019, №888 від 04.02.2019, №887 від 04.02.2019, №886 від 04.02.2019, №896 від 05.02.2019, №893 від 05.02.2019, №902 від 07.02.2019, №898 від 07.02.2019, №903 від 08.02.2019, №910 від 12.02.2019, №914 від 12.02.2019, №915 від 12.02.2019, №922 від 11.03.3019, №921 від 11.03.2019 Поклажодавець передав, а Зерновий склад прийняв на зберігання зерно кукурудзи З кл врожаю 2018 року у кількості 18 700, 987 т.

Згідно п.2, 3 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно, та зерна, прийнятого на зберігання (надалі - Порядок ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1569 Основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - основний реєстр), є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах (далі - реєстр зернового складу), через електронну мережу. Забезпечення ведення основного реєстру здійснює його держатель - Мінагрополітики.

Відповідно до п.5 вищезазначеного Порядку Реєстратором є зерновий склад, який виконує функції відповідно до договору з адміністратором основного реєстру і передає інформацію для внесення до основного реєстру, а також видає власникам зерна витяги з реєстру зернового складу.

Згідно п.6 Порядку до реєстру зернового складу вноситься за порядковим номером інформація про складський документ. Такий же порядковий номер зазначається у відповідній графі першого і другого примірників документа. Перший примірник передається особі, що здала зерно на зберігання, а другий примірник підшивається у книзі реєстрації.

Реєстратор зобов`язаний передати до основного реєстру інформацію, внесену до реєстру зернового складу, який ведеться у порядку, визначеному адміністратором основного реєстру (п.8 Порядку).

Отже, зерновий склад передає до реєстру складських документів на зерно інформацію про складські документи. Власник зерна має право отримати витяги з реєстру щодо власного зерна.

AT ДПЗКУ , як власником зерна, було отримано витяги з реєстру складських документів на зерно: №14555 - 14571 від 08.10.2019, які підтверджують факт прийняття зерновим складом Позивача на зберігання зерна AT ДПЗКУ (копії витягів в матеріалах справи).

Отже, ДП Полтавський КХП прийняв від AT ДПЗКУ на зберігання зерно, яке вже знаходилося на зерновому складі, та видав AT ДПЗКУ і вніс відповідні відомості про складські квитанції до Реєстру складських документів на зерно.

Окрім того, підтвердженням прийняття зерновим складом на зберігання зерна AT ДПЗКУ є підписані представниками Позивача, філії Хлібна база №88 ДП Полтавський КХП та постачальниками зерна, тристоронніми актами приймання-передачі: №ХБ-00000013 від 17.10.2018, №ХБ-00000041 від 08.11.2018, №ХБ-00000042 від 09.11.2018, №ХБ-00000051 від 10.01.2019, №ХБ-00000060 від 31.01.2019, №ХБ-00000064 від 04.02.2019, №ХБ-00000063 від 04.02.2019,№ХБ-00000062 від 04.02.2019, №ХБ-00000068 від 05.02.2019, №ХБ-00000066 від 05.02.2019, №ХБ-00000071 від 07.02.2019, №ХБ-00000070 від 07.02.2019, №ХБ-00000072 від 08.02.2019, №ХБ-00000075 від 12.02.2019, №ХБ-00000078 від 12.02.2019, №ХБ-00000079 від 12.02.2019, №ХБ-00000088 від 11.03.2019, №ХБ-00000087 від 11.03.2019, згідно яких відбулася передача зерна від постачальників на Зерновому складі. Вказані акти підписані Позивачем, Відповідачем та постачальниками, а підтвердженням придбання AT ДПЗКУ переданого на зберігання на Зерновому складі Відповідача зерна Позивача в обсязі 18 700, 987 тонн у постачальників є видаткові накладні, що додані позивачем за первісним позовом в матеріали справи.

Згідно п.1.2 Договору зерно, що надходить до Зернового складу, повинно відповідати показникам державних стандартів з якості. Зерновий склад видає посвідчення про відповідність якості зерна державним стандартам.

Лабораторією Зернового складу під час переоформлення зерна Позивача було видано картки аналізу зерна: №832 від 17.10.2018, №95 від 08.11.2018, №96 від 09.11.2018, №48 від 10.01.2019, №160 від 31.01.2019, №59 від 04.02.2019, №164 від 04.02.2019, №163 від 04.02.2019, №61 від 05.02.2019, №168 від 05.02.2019, №172 від 07.02.2019, №63 від 07.02.2019, №64 від 08.02.2019, №179 від 12.02.2019, №67 від 12.02.2019, №68 від 12.02.2019, №73 від 11.03.2019, №72 від 11.03.2019 (копії в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що AT ДПЗКУ додано достатньо доказів, що підтверджують існування з Відповідачем договірних відносин складського зберігання, а також докази передачі Позивачем зерна на зберігання.

В той же час, належних доказів протилежного Відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів у зустрічному позові та у наданих в матеріали справи заявах із запереченнями просить суд визнати недійсним договір складського зберігання зерна №1/18-хб від 04.07.2018 (надалі - Договір складського зберігання ) на підставі ч.1,2 ст.234, ч.І ст.230 ЦК України, оскільки останній вважає його фіктивним та укладеним під впливом обману відповідачем за зустрічним позовом відносно факту існування зерна кукурудзи на момент укладення Договору складського зберігання.

Так, ДП Полтавський КХП заперечує факт наявності зерна на його зерновому складі на момент укладення тристоронніх актів приймання-передачі зерна та заперечує факт поставки (передачі ) постачальниками вказаного зерна йому на зберігання. Також зазначає, що попереднім керівництвом ДП Полтавський КХП було підроблено вищезазначений договір складського зберігання та всі первинні документи за даним договором. Окрім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_3 не був уповноваженою особою на підписання первинних документів від імені Філія Хлібна база №88 ДП Полтавський КХП .

У зв`язку із чим ДП Полтавський КХП вважає договір складського зберігання фіктивним та таким, що укладений під впливом обману та просить визнати недійсним договір складського зберігання № 1/18-хб від 04.07.2018 р. укладений між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України та ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів в особі Філії Хлібна база № 88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів , а також складські квитанції, які були видані на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р., правочини, які оформлені трьохсторонніми актами приймання-передачі, які були укладені на підставі договору складського зберігання зерна № 1/18-хб від 04.07.2018 р.

Суд зазначає, що факт наявності зерна на зерновому складі ДП Полтавський КХП на момент укладення тристоронніх актів приймання-передачі зерна та факт поставки (передачі ) постачальниками вказаного зерна йому на зберігання підтверджено, за висновком суду, належними доказами, які досліджені судом і перелік яких наведено вище (зокрема, складськими квитанціями, реєстром складських документів на зерно, тристоронніми актами приймання-передачі, видатковими накладними, картками аналізу зерна).

Щодо доводів ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів , що договір, а також складські квитанції та трьохсторонні акти підписані від імені Філії Хлібна база №88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів ОСОБА_3, який, начебто, не був підписантом від імені Філії Хлібна база №88 ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів , суд зазначає наступне.

Дійсно, зі сторони Філії Хлібна база № 88 ДП Полтавський КХП спірний договір, а також складські квитанції та трьохсторонні акти уклав і підписав в.о. директора філії ОСОБА_3

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) станом на 10.07.2018 виконуючим обов`язки директора філії з 09.07.2018 був ОСОБА_3 . Обмеження щодо повноважень останнього в ЄДР відсутні.

Вищезазначене підтверджує наявність повноважень у ОСОБА_3 на видачу складських квитанцій та на підписання первинних документів.

Вказане підтверджується практикою Верховного суду з розгляду справ, що виникають з аналогічних правовідносин. Так, в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року у справі №923/157/19 судом зроблений наступний висновок: Крім того, ОСОБА 1, як керівник відповідача внесений до ЄДРЮОФОПГФ 18.04.2015 і до цього часу є керівником, що підтверджує достовірність його призначення на посаду керівника та наявність повноважень представляти ПГІ "Імперія-Агро" як сервітуарія без довіреності. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів обох інстанцій про відхилення доводів позивача, що договір підписано особою, яка не мала повноважень його підписувати .

Повноваження ОСОБА_3 , як виконуючого обов`язки керівника філії, також підтверджуються наказом в.о. генерального директора ДП Полтавський КХП ОСОБА_4 від 09.07.2018 №72-к згідно якого виконання обов`язків директора Філії Хлібна база №88 покладено на інженера з ремонту 1-ої категорії ОСОБА_3 з 09.07.2018.

Повноваження ОСОБА_3 на підписання складських квитанцій та трьохсторонніх актів приймання-передачі зерна також підтверджуються довіреністю від 16.07.2018 виданою в.о. Генерального директора ДП Полтавський КХП ОСОБА_4. Так, п.12 вказаної довіреності передбачено повноваження ОСОБА_3 підписувати складські документи на зерно, акти та інші документи, які пов`язані з господарською діяльністю філії. Вказана довіреність дійсна по 15.07.2019 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 16.07.2018 ОСОБА_4 є виконуючим обов`язки генерального директора з 30.05.2018.

Отже, ОСОБА_3, як виконуючий обов`язки керівника філії, мав законні повноваження на підписання правочинів, складських квитанцій та трьохсторонніх актів.

Доказів протилежного ДП Полтавський КХП не надано, як не надано і доказів підроблення вищезазначених документів. Факт втрати ДП Полтавський КХП вищезгаданих документів не свідчить про їх підроблення та про відсутність на зерновому складі ДП Полтавський КХП зерна на момент видачі AT ДПЗКУ складських квитанцій на зерно.

Щодо посилання ДП Полтавський КХП , що його попереднім керівництвом були підроблені всі первинні документи, включаючи договори складського зберігання, складські квитанції, трьохсторонні акти судом враховано, що дана обставина не підтверджена належними доказами, вироку вироку суду па теперішній час немає.

За даних обставин, суд зазначає, що договір складського зберігання зерна підписаний уповноваженими представниками сторін, містить відтиски печаток сторін, містить усі істотні умови та реально виконувався сторонами.

Статтею 230 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі коли одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частина перша статті 229 Цивільного кодексу України передбачає, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 20 своєї постанови від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснив, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на положення ст. 234 ЦК України фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину, у зв`язку з чим для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

У даному випадку судом не встановлено обставин, які б у сукупності давали підстави для висновку про фіктивність спірного договору чи вчиненим під впливом обману, а також складських квитанцій та трьохсторонніх актів, тобто ДП Полтавський КХП у межах цього провадження не доведено належними та допустимими доказами стверджувану ним в заявленому зустрічному позові обставину щодо того, що відповідачем було введено позивача в оману відносно істотних умов Договору, а саме щодо факту існування предмету Договору, а саме: зерна кукурудзи З класу врожаю 2018 року, якого фактично не існувало на момент укладення Договору.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить такі норми: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у пункті 8 своєї постанови від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Усі, вказані ДП Полтавський КХП в обґрунтування зустрічного позову, обставини не можуть означати про недодержання сторонами спірного договору, складських квитанцій, трьохсторонніх актів в момент його укладення вимог частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу України і відповідно не можуть бути підставою для визнання цього договору, складських квитанцій, трьохсторонніх актів недійсними.

За таких обставин зустрічний позов ДП Полтавський КХП з вказаних у ньому підстав задоволенню не підлягає.

Щодо вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції за договором складського зберігання № 1/18-хб від 04.07.2018 суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Державною аудиторською службою України було проведено перевірку фінансово- господарської діяльності ПАТ ДПЗКУ за період з 01.10.2017 по 31.03.2019 та у висновку від 17.07.2019 № 07-14/378-2019 (додається) за результатами перевірки встановлено (далі цитата):

Ревізією фактичної наявності зернових у зберігачів, власником яких є Корпорація, виявлено факт неналежного виконання умов договору зберігання філією ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів Хлібна база № 88 . Як наслідок, зазначена філія допустила втрату зерна кукурудзи ПАТ ДПЗКУ на суму 69,5 млн. гривень.

За даними AT Державна продовольчо-зернова корпорація України , станом на 04.10.2019 на зберіганні у Зернового складу має перебувати 14 719,487 т зерна кукурудзи 3 кл. врожаю 2018 року, що підтверджується актом звірки від 24.09.2019 та витягами з Реєстру складських документів на зерно від 06.05.2019 № 14297, № 14296, № 14295, № 14294, № 14293, № 14292, № 14291, № 14290, № 14289, № 14288, № 14287, № 14286, № 14285, № 14284, № 14283, № 14282, № 14281, № 14280.

Згідно п.6.2 Договору зберігання зерна понад термін, встановлений договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити Поклажодавця і визначити строк його витребування, або укласти угоду про продовження терміну зберігання (п.6.3 Договору №1).

Твердження AT Державна продовольчо-зернова корпорація України про те, що Зерновий склад в порушення умов Договору не повідомив Поклажодавця про строк повернення зерна матеріалами справи не стростовано.

Судом встановлено, що AT Державна продовольчо-зернова корпорація України як Поклажодавець неодноразово звертався до Зернового складу з заявами про відвантаження зерна, зокрема:

09.08.2019 AT Державна продовольчо-зернова корпорація України зверталося до Відповідача з вимогою (копія вимоги та докази її направлення (квитанція та опис поштової установи від 15.08.2019) Відповідачу надані), в якій просив повернути зерно кукурудзи 3 класу в кількості 14 719, 487 тонн, а у випадку неможливості повернути зерно відшкодувати його вартість в розмірі 72 125 486,30 грн з ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нашого підприємства.

AT Державна продовольчо-зернова корпорація України звертався із заявою від 23.08.2019 N. 130-4-19/5341 про відвантаження зерна кукурудзи 3 Кл. в кількості 14 719,487 тонн (направлена цінним листом з ідентифікатором № 0101908953780, що підтверджується вiдпoвіднoю квитанцією, поштовою накладною та описом вкладення).

AT Державна продовольчо-зернова корпорація України звертався із заявою від 19.09.2019 № 130-4-19/5414 про відвантаження зерна кукурудзи 3 кл. в кількості 14 719,487 тонн (отримана Зерновим складом 26.09.2019 вх. № 148).

Однак, станом на дату звернення з позовом та на момент прийняття даного судового рішення у справі ДП Полтавський КХП не повернуло зерно кукурудзи 3 кл. в кількості 14 719,487 тонн AT Державна продовольчо-зернова корпорація України .

На підставі наказу голови правління АТ ДПЗКУ від 23.09.2019 № 472 комісією з уповноважених працівників Позивача 26.09.2019 було проведено перевірку наявності та стану зерна, переданого на зберігання Відповідачу за Договором.

За результатами здійснення перевірки комісією 26.09.2019 було складено акт, який також був підписаний представником Відповідача. Вказаним актом було встановлено нестачу 14 719,487 тонн зерна кукурудзи 3 кл., що належить Позивачу та було передане на зберігання Відповідачу за Договором.

У зв"язку з наведеним, твердження AT Державна продовольчо-зернова корпорація України , що ДП Полтавський КХП втрачено передане на зберігання за Договором зерно кукурудзи в кількості 14 719,487 тонн. є обгрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання ДП Полтавський КХП своїх зобов`язань за договором складського зберігання договору складського зберігання № 1/18-хб від 04.07.2018 AT Державна продовольчо-зернова корпорація України було спричинено збитки.

При втраті, нестачі чи погіршенні якості зерна, Зерновий склад зобов`язаний замінити неякісне зерно на таку саму кількість зерна належної якості. При неможливості Зернового складу відшкодувати зерном належної якості, Сторони можуть погодити відшкодування збитків шляхом компенсації ринкової вартості зерна (п.23 Додаткової угоди №1).

Середньоринкова вартість 1 т зерна кукурудзи 3 класу в Полтавській області станом на дату звернення з позовом становить 4900,00 грн з ПДВ, що підтверджується інформацією, розміщеною на сайті Аграрної біржі за посиланням https://a2rex.gov.ua/cini-na-zerno/ (роздруківка з сайту наявна в матеріалах справи).

Право Аграрної біржі формувати ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію передбачене пп.2 п.14 статуту Аграрної біржі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 № 1285.

Суд встановив, що вартість зерна кукурудзи 3 кл. в кількості 14 719,487 тонн, яка підлягає відшкодуванню АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за договором складського зберігання, складає 72 125 486,30 грн Така вартість була обґрунтовано визначена на підставі середньоринкової вартості 1 т зерна кукурудзи 3 класу в Полтавській області та ваги втраченого зерна (14 719,487 х 4900 = 72 125 486,30 грн).

ДП Полтавський КХП не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у незбереженні зерна і невиконанні обов`язку з відвантаження такого зерна.

З огляду на вищевикладене, оскільки АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" належними та допустимими доказами доведено порушення ДП Полтавський КХП зобов`язання за договором, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями ДП Полтавський КХП , суд висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім суми збитків, спричинених втратою зерна, АТ ДПЗКУ заявив до стягнення штраф за порушення строків відвантаження зерна у розмірі 5 % від вартості невідвантаженого зерна, що становить - 3 606 274,32 грн, а також штраф за втрату зерна у розмірі 2 % від ринкової вартості втраченого зерна, що становить 1 442 509,73 грн.

Судом враховано, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Сторони у договорі передбачили, що згідно п.19 Додаткової угоди у випадку прострочення Зерновим складом строку відвантаження зерна більш ніж на 7 (сім) календарних днів не звини Поклажодавця, останній має право застосувати до Зернового складу штраф в розмірі 5% від вартості невідвантаженого зерна. При нестачі зерна, втраті чи погіршенні якості Зерновий склад зобов`язаний відшкодувати всі фактично понесені додаткові витрати Поклажодавця (якщо такі були), які пов`язані із нестачею зерна, втратою чи погіршенням якості зерна, та які підтверджені документально. Додатково Поклажодавець має право застосувати до Зернового складу штраф в розмірі 2% від ринкової вартості втраченого чи пошкодженого зерна, (п.23 Додаткової угоди №1).

Оскільки судом встановлено, що дії ДП Полтавський КХП є порушенням умов договору, вказане є підставою для застосування відповідальності (стягнення штрафу) відповідно до умов пунктів 19 та 23 Додаткової угоди до договору та захисту майнових прав та інтересів позивача.

Перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом щодо стягнення штрафу суд дійшов висновку, що вони є правильними, заявлені розміри штрафу відповідають вимогам ЦК України та ГК України, вимоги про їх стягнення є правомірними та обґрунтованими.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи з того, що позовні вимоги за первісним позовом доведені позивачем і обґрунтовані матеріалами справи та відповідачем не спростовані належними доказами, суд доходить висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції, 3 606 274,32 грн штрафу за порушення строків відвантаження зерна, 1 442 509,73 грн штрафу за втрату зерна підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищезазначене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції, 3 606 274,32 грн штрафу за порушення строків відвантаження зерна, 1 442 509,73 грн штрафу за втрату зерна - повністю, зустрічний позов - задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем за первісним позовом до суду покладається на відповідача за первісним позовом повністю, судовий збір, сплачений позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з даним позовом у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (Код ЄДРПОУ: 00952166, 36022, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Небесної сотні, буд.69) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1 Код ЄДРПОУ: 37243279) 72 125 486,30 грн вартості втраченої продукції, 3 606 274,32 грн штрафу за порушення строків відвантаження зерна, 1 442 509,73 грн штрафу за втрату зерна, 672350,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.06.2020р.

Суддя Киричук О.А.

Дата ухвалення рішення02.06.2020
Оприлюднено19.06.2020

Судовий реєстр по справі —917/1746/19

Ухвала від 06.12.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бакуліна С. В.

Ухвала від 04.11.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бакуліна С. В.

Ухвала від 21.09.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бакуліна С. В.

Ухвала від 31.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бакуліна С. В.

Ухвала від 21.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бакуліна С. В.

Постанова від 18.02.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Мартюхіна Наталя Олександрівна

Ухвала від 10.02.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Мартюхіна Наталя Олександрівна

Ухвала від 09.02.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Мартюхіна Наталя Олександрівна

Ухвала від 26.01.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Мартюхіна Наталя Олександрівна

Ухвала від 25.01.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Мартюхіна Наталя Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні