Ухвала

від 17.06.2020 по справі 686/15185/14-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/15185/14-а

Провадження № 6-а/686/32/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

при секретарі Антосєві В.П.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника відповідача

Давидковецької сільської ради

Хмельницького району

Воронцової В.Г.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення,

встановив:

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року (справа № 686/15185/14-а) скасовано розпорядження сільського голови села Давидківці Хмельницького району Хмельницької області Ланкевича О.І. № 99-р від 20 червня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради на підставі ст. 40 ч. 1 КЗпП України; скасовано розпорядження сільського голови села Давидківці Хмельницького району Хмельницької області Ланкевича О.І. № 125-р від 20 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради за ст. 40 п.1 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області з 20 червня 2014 року; зобов`язано Давидковецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення його на посаді; стягнути з Давидковецької сільської ради Хмельницького району на користь ОСОБА_1 3 000 грн. моральної шкоди.

Вінницький апеляційний адміністративний суд від 16 червня 2015 року постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року залишив без змін.

Виший адміністративний суд України від 07 серпня 2015 року відмовив Давидковецькій сільській раді Хмельницького району Хмельницької області у відкритті касаційного впровадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 КАС за касаційною скаргою Давидковецької сільської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 25 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року про часткове задоволення позову.

Хмельницький міськрайонний суд ухвалою від 21 березня 2016 року відмовив Давидковецькій сільській раді у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання, відстрочення виконання рішення суду від 25 лютого 2015 року. Суд вказав, що постанова набрала чинності 16 червня 2015 року.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 21 березня 2016 року Вінницький апеляційний суд від 28 квітня 2016 року залишив без змін.

Верховний суд від 13.09.2016 року відмовив у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Давидковецької сільської ради Хмельницького району, сільського голови села Давидківці Ланкевича О.І., третя особа: Хмельницька районна державна адміністрація про скасування розпоряджень та зобов`язання вчинити дії за заявою Давидковецької сільської ради про перегляд Верховним Судом України Ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2015 року.

22 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить суд зобов`язати Давидковецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області подати звіт про виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2015 року по справі № 686/15185/14-а; за результатами розгляду поданого звіту винести ухвалу про накладання штрафу на Давидковецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; стягнути з Давидковецької сільської ради на його користь половину суми накладеного штрафу та зобов`язати відповідачів виконати постанову суду нарахувати та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування поданої заяви, позивач ОСОБА_1 зазначив, що Давидковецька сільська рада злочинно не виконала рішення суду в частині нарахування та виплати йому середньої заробітної плати за вимушений прогул, не провела нарахування та виплату середньої заробітної плати за вимушений прогул до теперішнього часу, а поновлення його на посаді Давидковецька сільська рада проводила в примусовому порядку відповідно до виконавчого впровадження ВП № 485587174 та з порушеннями. Таке поновлення ОСОБА_1 на посаді проведено лише розпорядженням сільського голови № 57-р від 28.07.2018 року - без внесення відповідачами змін до штатного розпису сільської ради та відповідно без відкриття фінансування заробітної плати заступнику сільського голови, поновленого на посаді за рішенням суду.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї заяви, просив їх задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача Давидковецької сільської ради Воронцова В.Г. та відповідач Ланкевич О ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили проти задоволення заяви.

Положення ст. 382 КАС України не передбачають строку та порядку вирішення судом питань, визначених цією нормою.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі Горнсбі проти Греції вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції , пункт 68).

В рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).

Отже, контроль за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказана норма передбачає подання окремої заяви, у строки та у порядку, визначеному нею (ст.383 КАС України).

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) дійшов висновку, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №820/4261/18.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 25 лютого 2015 року (набрала законної сили 16 червня 2015 року) в трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено запис № 28 про поновлення його на посаді заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу Давидковецької сільської ради. Проте, згідно листа Управління держпраці у Хмельницькій області Державної служби України з питань праці від 21.11.2016 року № 6863/16, рішенням № 3 дев`ятнадцятої чергової сесії Давидковецької сільської ради від 08.02.2013 року внесено зміни до штатного розпису сільської ради, знято з посади заступника сільського голови, в подальшому в 2014-2016 роках Давидковецькою сільською радою не було внесено змін до штатного розпису із зазначенням посади заступника сільського голови, що унеможливило фактичне поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника сільського голови.

Разом з тим, суду не надано доказів того, що вказана постанова суду в частині зобов`язання Давидковецької сільської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення його на посаді та стягнення з Давидковецької сільської ради на користь ОСОБА_1 3 000 грн. моральної шкоди належним чином виконана.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі шляхом зобов`язання відповідачів - Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та сільського голови с. Давидківці Хмельницького району Хмельницької області Ланкевича Олександра Івановича подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року по справі № 686/15185/14-а.

Разом з тим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про винесення ухвалу про накладання штрафу на Давидковецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та стягнення з Давидковецької сільської ради на його користь половину суми накладеного штрафу, оскільки такі вимоги є передчасними, питання про накладення штрафу вирішується після подання (неподання) відповідачами звіту про виконання судового рішення.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідачів виконати постанову суду нарахувати та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, то така вимога фактично повторює вимоги позивача, що задоволенні постановою суду від 25 лютого 2015 року по справі № 686/15185/14-а, а тому не може бути предметом повторного розгляду в межах даного провадження.

Керуючись ст. ст. 243, 256, 295, 372, 382 КАС України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволити частково.

Зобов`язати Давидковецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області надати до суду звіт про виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року по справі № 686/15185/14-а у п`ятнадцятиденний строк з дня набрання закрої сили даною ухвалою суду.

Зобов`язати сільського голову с. Давидківці Хмельницького району Хмельницької області Ланкевича Олександра Івановича надати до суду звіт про виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2015 року по справі № 686/15185/14-а у п`ятнадцятиденний строк з дня набрання закрої сили даною ухвалою суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Повний текст ухвали суду складено 18 червня 2020 року.

Суддя О.М. Палінчак