Постанова

від 18.06.2020 по справі 591/5990/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м.Суми

Справа №591/5990/18

Номер провадження 22-ц/816/1396/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

сторони:

позивач - Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль ,

відповідачі -Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ІНТЕР-АРМ ІНЖИНІРІНГ , ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Грищенко О.В., в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст ухвали виготовлено 08 травня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - АТ Райффайзен Банк Аваль ) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ІНТЕР-АРМ ІНЖИНІРІНГ (далі - Фірма ІАІ ), ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитом та відсотками.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23 жовтня 2014 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ Райффайзен Банк Аваль , та Фірмою ІАІ укладено договір про надання овердрафту № 015/30650/246238, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту. Максимальний ліміт за договором складає 125 000 грн 00 коп., у межах якого встановлюється поточний ліміт строком до 23 жовтня 2017 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 19 % річних, комісії та всі інші зобов`язання.

20 березня 2015 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 015/30650/246238/1.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23 жовтня 2014 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 015/30650/246238/1П, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язаннях боржника - Фірми ІАІ , які виникають з умов договору про надання овердрафту № 015/30650/246238 від 23 жовтня 2014 року.

20 березня 2015 року між банком та поручителем укладено додаткову угоду № 015/30650/246238/1П/1.

Позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 12 липня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 159 597 грн 26 коп.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути в солідарному порядку з Фірми ІАІ та ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла за договором про надання овердрафту № 015/30650/246238 від 23 жовтня 2014 року у сумі 159 597 грн 26 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 124 088 грн 55 коп.; заборгованості за відсотками - 35 508 грн 71 коп.; а також стягнути судові витрати.

Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 08 травня 2020 року закрив провадження в даній справі, роз`яснив позивачу право на звернення до Господарського суду Сумської області.

В апеляційній скарзі АТ Райффайзен Банк Аваль , не погоджуючись з рішенням суду в частині закриття провадження відносно ОСОБА_1 , просить ухвалу суду в цій частині скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що закриваючи провадження у справі в цілому, у тому числі і в частині позову до ОСОБА_1 при відсутності правових підстав для звернення із позовними вимогами до цього відповідача до Господарського суду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача доступу до правосуддя. Будь-яке обґрунтування ухвали щодо правових підстав звернення до Господарського суду Сумської області з вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 в ухвалі відсутнє. При цьому, на думку позивача, це суперечить вимогам ст. 20 ГПК України та такий висновок суду суперечить обставинам справи, а саме - участь ОСОБА_1 у справі саме як фізичної особи.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кузченко Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ Райффайзен Банк Аваль . Крім того, просить розгляд справи проводити без участі ОСОБА_1 та його представника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з договором від 23 жовтня 2014 року про надання овердрафту, Фірма ІАІ є позичальником, кредит надавався вказаному підприємству для здійснення підприємницької діяльності, а ОСОБА_1 як фізична особа виступив поручителем за вказаним кредитним договором. Тому суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі та роз`яснив позивачу право звернення до Господарського суду Сумської області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України.

Так, за змістом п.) 1 частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та, 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень ст.ст. 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ Райффайзен Банк Аваль як кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором овердрафту до позичальника Фірми ІАІ та до фізичної особи ОСОБА_1 як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, враховуючи викладене, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 904/2530/18.

Крім того, в даній постанові Велика Палата Верховного Суду додатково звернула увагу на те, що положення п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Виходячи з наведенного, оскільки в даній справі сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, то хоча вимоги пред`явлені, в тому числі, і до боржника у забезпечувальному зобов`язанні, який є фізичною особою, дана справа належить до юрисдикції господарських судів.

А тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль залишити без задоволення .

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 08 травня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: О.І. Собина

С.Г. Хвостик