Ухвала

від 01.06.2020 по справі 755/3174/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/3174/20

1-кп/755/787/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "01" червня 2020 р.

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2020 року за №32020100000000062 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.205-1 КК України, -

встановив:

до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.205-1 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити судовий розгляд, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогамКПК України, підсудний Дніпровському районному суду м. Києва.

Обвинувачена у підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності у звичку із закінченням строків давності.

Під час обговорення клопотання обвинуваченої, її захисник повідомив, що погоджується з позицією його підзахисної, однак хоче зауважити, що така підстава для закриття кримінального провадження не є реабілітуючою.

Вивчивши обвинувальний акт з додатками, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченої не підлягає задоволенню, а обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогамКПК України, при цьому виходить з наступного.

Згідно ч. 4ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим устатті 291 цього Кодексу.

Відповідно дост. 291 КПК Україниобвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

У свою чергу, частина 2ст. 291 КПК Українивказує, які відомості мають міститися в обвинувальному акті. З передбаченого переліку вбачається, що обвинувальний акт має містити, в тому числі і виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

У підготовчому судовому засіданні встановлено, що в даному обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 наявна правова кваліфікація кримінальних правопорушеннь та формулювання обвинувачення, при цьому відсутні відомості щодо викладення усіх фактичних обставин кримінального правопорушення.

Так, виклад фактичних обставин справи - це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. При цьому конкретний опис не має зводитися до натуралістичного відтворення деяких деталей. Водночас воно не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання обвинувачення.

Отже, обвинувальний акт є спеціальним процесуальним рішенням, в якому відображаються підсумки досудового слідства, зроблені слідчим та прокурором, що в свою чергу обґрунтовуються належними та допустимими доказами, визначенням юридичної кваліфікації діянь підозрюваного та формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

Саме тому він повинен бути складений із суворим дотриманням процесуального законодавства, щоб не допустити порушення прав та свобод особи.

Слід наголосити на тому, що у кожному складі злочину виділяють його елементи, якими є об`єкт злочину, об`єктивна сторона злочину, суб`єкт злочину та суб`єктивна сторона злочину.

Формулювання обвинувачення являє собою узагальнений висновок на підставі фактичних обставин кримінального правопорушення з розкриттям змісту усіх складових об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину (для крадіжки з об`єктивної сторони: ознака таємності та незаконність дій - вилучення майна проти волі власника та завдання матеріальної шкоди власнику майна, інші кваліфікуючі ознаки; з суб`єктивної сторони: всі ознаки прямого умислу, мети та мотиву).

Важливість викладу в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, полягає в тому, що ці обставини підлягають перевірці судом, оскільки суд не веде судового слідства. Встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини та їх повнота прямо впливають на формулювання обвинувачення, яке прокурор також повинен викласти в обвинувальному акті, та на кваліфікацію дій обвинувачених.

Згідно приписів ст. ст.91,92 КПК України- до фактичних обставин кримінального правопорушення, які повинні обов`язково бути встановлені та, відповідно, сформульовані (викладені) органом досудового розслідування, прокурором в обвинувальному акті, відносяться обставини, що свідчать про наявність всіх елементів/ознак суб`єктивної сторони кримінального правопорушення (винуватості особи у вчиненні злочину - форма вини, мотив та мета вчинення злочину).

Суб`єктивна сторона злочину передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України характеризується прямим умислом.

Об`єктивна сторона цього злочину полягає у перекрученні істини в офіційному документі, що призначений для проведення державної реєстрації. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці злочинця і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачений дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає практичне включення до тексту інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Суб`єктом злочину може бути: 1) осудна особа, яка досягла 16-річного віку і виступає к засновник або набувач суб`єкта підприємництва юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє такий суб`єкт, або реєструється як фізична особа підприємець.

Та обставина, що ОСОБА_5 не повідомлено за які, конкретно вчинені нею дії, вона обвинувачується, розцінюється судом як порушення прав обвинуваченої на захист та є суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального Закону.

Так, згідно обвинувачення ОСОБА_5 інкримінується внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, за попередньою змовою групою осіб.

Проте зазначаючи в обвинувальному акті дії ОСОБА_5 , які утворюють об`єктивну сторону кримінального діяння, сторона обвинувачення стверджує, що вона тільки підписала договір купівлі-продажу, у які невстановленою слідством особою були внесені неправдиві відомості. А вже пізніше невстановлена слідством особа чоловічої статі здійснила реєстрацію підприємства.

Таким чином, обвинувальний акт взагалі не містить даних про наявність попередньої змови ОСОБА_5 з будь-якою особою на внесення завідомо неправдивих відомостей у документи та про внесення ним цих відомостей до документів.

Слід зауважити, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони інкримінованих злочин, є форма вини.

Як передбачено ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах пред`явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, та практику Європейського суду з прав людини - як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи вцілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 не відповідає вимогамст. 291 КПК України, оскільки сформульоване обвинувачення є неконкретизованим, чим порушено право на захист.

Статтею 314 КПК Українине передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акта чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акта чи реєстру на суттєві та не суттєві, чи такі, що перешкоджають або не перешкоджають розгляду справи по суті.

Статтею 291 КПК Україничітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт.

Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акта з недоліками є неприпустимим, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог, та може призвести до необ`єктивного та неповного встановлення всіх обставин у справі та позбавить можливості постановити справедливе судове рішення .

Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акта, передбаченимКПК України, є повернення обвинувального акта прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 не відповідає вимогамст. 291 КПК України, суд доходить висновку, що клопотання прокурора про повернення обвинувального акта слід задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору.

Наведені вище порушення вимогКПК України суд вважає істотними та такими, що перешкоджають для призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Так як судом прийнято рішення про повернення обвинувального акта прокурору, питання, пов`язані із підготовкою до судового розгляду, та інші подані до суду клопотання обвинуваченого судом не вирішуються.

Керуючись ст.ст.283,291,314,376, 395 КПК України, суд

постановив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 лютого 2020 року за № 32020100000000062 за обвинуваченням ОСОБА_5 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.205-1 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 29 травня 2020 року о 09 год 55 хв.

Суддя: