Постанова

від 15.06.2020 по справі 198/926/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5652/20 Справа № 198/926/19 Суддя у 1-й інстанції - Маренич С. О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП № 037073 від 27.08.2001 року він є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,338 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0337.

02.09.2014 року між ним та ТОВ Лан Юр`ївського району було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років.

Пунктом 7 Договору оренди земельної ділянки було визначено, що орендар, кожні п`ять років, дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів.

Отже, пунктом 7 укладеного між сторонами договору оренди землі на відповідача покладений обов`язок надання згоди на розірвання договору кожні п`ять років, без будь - яких додаткових підстав, окрім виниклої у позивача потреби чи бажання щодо розірвання договору.

Відповідно до пункту 7 Договору оренди землі він звернувся до відповідача з письмовою заявою, попередивши останнього про те, що має намір припинити дію договору оренди земельної ділянки, оскільки бажає самостійно обробляти належну йому земельну ділянку та просив повернути таку до 15.10.2019 року.

Проте, відповідач відмовив йому у розірванні договору оренди землі, посилаючись на відсутність вагомих підстав для надання згоди на розірвання укладеного договору, оскільки ним були виконані всі обов`язки за договором, окрім того відповідач посилався на те, що умови договору не передбачають можливості розірвання договору в односторонньому порядку.

На підставі викладеного, просив розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 7, 338 га, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0337, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області 02.09.2014 року.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення у справі не дослідив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки змісту п.7 договору оренди землі, який містить декілька узгоджених між сторонами умов, перша стосується поновлення дії договору після закінчення його строку 15 років, друга стосується кожних п`яти років дії договору оренди, як в цілому, так і у випадках його поновлення на новий строк, цей пункт договору зобов`язує орендаря надавати згоду на розірвання договору кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП № 037073, виданого Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району 27.08.2001 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,338 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (ас.8).

Відповідно до умов Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Лан (орендар) 02.09.2014 року, позивач передав відповідачу в оренду строком на 15 років належну йому земельну ділянку площею 7,338 га, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0337 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за орендарем ТОВ Лан Юр`ївського району на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 16601815 від 20.10.2014 року (а.с.12-13).

Згідно з п. 32 Договору останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Жодна із сторін не оспорювала укладення вказаного договору та його чинність.

Разом з тим, у позовній заяві позивач наполягає на достроковому розірванні укладеного між сторонами договору кожні п`ять років, якщо у нього виникне така потреба або бажання, відповідно до положень п. 7 договору оренди землі, на що відповідач зобов`язаний надати згоду.

Водночас, відповідач дотримується позиції того, що п.7 договору оренди землі не передбачає можливості розірвання договору в односторонньому порядку, при цьому стосується не можливості розірвання договору кожні п`ять років за бажанням позивача, а можливості перегляду кожних п`ять років умов укладеного договору оренди землі, з метою ймовірного їх покращення.

Так, зі змісту пункту 7 Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Лан 02 вересня 2014 року вбачається, що останній складається з двох абзаців наступного змісту: Договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично (а.с. 9).

Таким чином, встановлено, що сторони по різному розуміють та тлумачать, кожен на свою користь, речення третє абзацу другого п.7 договору оренди землі, а відтак між останніми при укладенні договору не досягнуто згоди відносно положень абз. 2 п.7 Договору оренди землі.

Разом з тим, жодною зі сторін не надано належних доказів про звернення до суду з позовом про тлумачення змісту правочину. Позовні вимоги позивачем не уточнювалися.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, умови, за наявності яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, мають бути чітко визначені договором про оренду земельної ділянки.

Слід зазначити, що абз. 2 п.7 договору оренди земельної ділянки, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання.

Натомість, зі змісту вказаного пункту очевидно, що для розірвання договору все ж таки потрібна згода відповідача, яку останній має надати, що, відповідно, виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов. Крім того, п. 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, при цьому в п.27 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладений між сторонами договір оренди землі не містить чітко визначених та погоджених сторонами умов, за наявності яких можливе його розірвання в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання. При цьому, п.28 договору однозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Наявність інших підстав, передбачених законом, необхідних та достатніх для розірвання договору оренди землі позивачем не наведено. Бажання позивача самостійно обробляти земельну ділянку, не є окремою підставою, визначною законом, для дострокового розірвання договору оренди землі.

Встановивши вищезазначені обставини, керуючись положеннями ст.ст. 629, 638, 651 ЦК України, ст.125 ЗК України, Законом України Про оренду землі , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, оскільки не дослідив усі обставини справи, а саме те, що п.7 договору містить декілька узгоджених між сторонами умов, перша стосується поновлення дії договору після закінчення його строку 15 років, друга стосується кожних п`яти років дії договору оренди, як в цілому, так і у випадках його поновлення на новий строк, цей пункт договору зобов`язує орендаря надавати згоду на розірвання договору кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, умови, за наявності яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, мають бути чітко визначені договором про оренду земельної ділянки.

Наявність в договорі умови про можливість його розірвання в односторонньому порядку є вирішальною для розгляду справи.

Сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо).

Проте абз. 2 п.7 укладеного договору оренди землі, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання.

Водночас, зі змісту вказаного пункту вбачається, що для розірвання договору потрібна згода відповідача, що виключає можливість розірвання договору в односторонньому порядку без будь-яких додаткових умов.

Окрім того, п. 28 договору оренди містить чітке зазначення, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається, при цьому в п. 27 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Тому посилання позивача на своє право у будь-який час, зі спливом п`яти років в односторонньому порядку розірвати договір за потребою чи бажанням, не знаходить свого підтвердження, оскільки ніяким із пунктів укладеного Договору сторони не погоджували умови, порядок та механізм його одностороннього розірвання.

Доказів про наявність інших підстав для розірвання договору в односторонньому порядку позивачем не надано.

Доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що він належним чином дотримувався та виконував умови договору оренди землі, в тому числі вимоги п.7 договору щодо вчасного повідомлення відповідача про свій намір розірвати договір зі спливом 5 років, натомість відповідач, відмовляючись від припинення договірних відносин, порушив умови такого договору, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України Про оренду землі , строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Отже, Закон не допускає строк дії договору менший ніж 7 років.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з абз. другим частини 3 статті 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи зазначене, свобода договору не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Інші доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2020

року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова