Постанова

від 18.06.2020 по справі 691/238/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/929/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 691/238/20 Категорія: на ухвалу Черненко В.О. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М., за участю секретаря Торопенко Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Черкаси апеляційну скаргу заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2020 року, постановленої під головуванням судді Чернетка В.О., у справі за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Городищенської районної ради до Фермерського господарства Ромашка Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Городищенської районної ради звернувся до суду із позовом до Фермерського господарства (ФГ) Ромашка Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру здійснює представництво інтересів держави в особі Городищенської районної ради та вказує, що вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України. Вирок вступив в законну силу 18 листопада 2019 року.

Вироком встановлено, що ОСОБА_1 , будучи працівником ФГ Ромашка Плюс 07 квітня 2016 року близько 20 :00 год., керуючи трактором Т-150К , що належить ФГ Ромашка Плюс з приєднаному дисковою бороною до нього, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 22.5 ПДР України та п.п. 4, 14, 15, 17, 21, 25, 28 Постанови КМ України № 30 від 18 січня 2001 року Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами , допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Caddі . Внаслідок ДТП пасажири автомобіля Volkswagen Caddі , а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до КНП Городищенське РТМО Городищенської районної ради.

Під час лікування зазначених осіб заклад КНП Городищенське РТМО Городищенської районної ради витратило на їхнє лікування кошти в сумі 5 907 грн. 49 коп., тобто внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з ФГ Ромашка Плюс , було завдано державі в особі Городищенської районної ради, як органу, який є засновником та за яким закріплено функції управління КНП Городищенське районне територіальне медичне об`єднання , шкоду на загальну суму 5 907 грн. 49 коп., яка в добровільному порядку не відшкодована.

На підставі наведеного заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Городищенської районної ради просив суд стягнути з ФГ Ромашка Плюс на користь держави в особі Городищенської районної ради , зарахувавши на розрахунковий рахунок КНП Городищенське районне територіальне медичне об`єднання кошти в сумі 5 907 грн. 49 коп.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2020 року позовну заяву заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Городищенської районної ради до ФГ Ромашка Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - повернуто.

Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

В апеляційній скарзі заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як незаконну, прийняту з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Городищенська районна рада заходів щодо стягнення коштів у розмірі 5 907 грн. 49 коп. не вживала і листом від 19 лютого 2020 повідомила Городищенський відділ Смілянської місцевої прокуратури, що з позовом не зверталась за відсутності інформації про затрати комунального закладу на лікування потерпілих від злочину, що свідчить про неналежне виконання покладених на Городищенське районну раду обов`язків в частині забезпечення відшкодування витрат на лікування.

Також зазначає, що інтереси держави порушуються у зв`язку з тим, що несплата відповідачем завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим його працівником при виконанні трудових обов`язків, шкоди приводить до ненадходження до районного бюджету на рахунок комунального підприємства коштів, що створює безпосередню загрозу економічним інтересам держави та є передумовою неможливості фінансування запланованих заходів органу місцевого самоврядування та комунального закладу охорони здоров`я , направлених на забезпечення виконання функцій по наданню медичної допомоги жителям Городищенського району.

Судом першої інстанції помилково зазначено, що прокурором не доведено нездійснення чи неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор доводить бездіяльність органу в інтересах якого він звертається до суду .

Бездіяльність вказаного органу доводиться відсутністю вчинення активних дій щодо стягнення коштів в судовому порядку, що підтверджується листом Городищенської районної ради, який надійшов на запит Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури.

Також у вказаних правовідносинах вбачається пасивна поведінка Городищенської районної ради, яка усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади та в держави в цілому, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але за захистом до суду не звернулась , що свідчить про неналежне здійснення ними своїх повноважень та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

У відзиві на апеляційну скаргу ФГ Ромашка Плюс просить апеляційну скаргу заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін, вважаючи, що апелянт в апеляційній скарзі не спростував висновків суду належними і допустимими доказами, а тому відсутні підстави для її задоволення, а ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, є переконливими і не спростовані прокурором в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме ним, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру . Також прокурором не обґрунтовано підстави представництва, в інтересах якого у порядку ст. 56 ЦПК України може виступати прокурор.

Проте колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України Про прокуратуру .

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення ЄСПЛ суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Із матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звертаючись до суду із позовом в інтересах держави в особі Городищенської районної ради відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру , частини четвертої статті 56 ЦПК України , обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав в чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган , уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так прокурор вказав , що Городищенське районна рада, як орган, який є засновником та за яким закріплені функції управління КНП Городищенське районне територіальне медичне об`єднання Городищенської районної ради та якій внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з ФГ Ромашка Плюс , завдано шкоду в розмірі 5 907 грн. 49 коп. Проте Городищенське районна рада заходів щодо стягнення вказаної суми шкоди не вживала, а спірні правовідносини пов`язані із місцевим бюджетом, тому прокурором може пред`являтись позов до суду в інтересах держави в особі Городищенської районної ради про стягнення шкоди в розмірі 5 907 грн. 49 коп., завданої державі в особі КНП Городищенське районне територіальне медичне об`єднання Городищенської районної ради у сфері державної власності.

Також прокурор вказав, що оскільки Городищенське районна рада впродовж тривалого часу заходів щодо стягнення вказаної суми шкоди не вживала це також є порушення інтереси держави внаслідок ненадходження таких коштів до міського бюджету, що є підставою для представництва прокурором цих інтересів у суді.

Проте суд першої інстанції не перевірив доводи прокурора і постановив передчасну ухвалу про повернення позовної заяви.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Враховуючи, що Городищенською районною радою протягом тривалого часу не здійснювався захист інтересів громади є підставою для здійснення представництва інтересів держави прокурором.

Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги , про те, що у даній справі прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Городищенської районної ради.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що позовна заява підписана заступником керівника Смілянської місцевої прокуратури, однак вказане суперечить вимогам статті 11 Закону України Про прокуратуру , виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України Про прокуратуру керівник обласної прокуратури представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Відповідно до частини 3 вказаної статті у разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури.

З огляду на викладене правом підпису позовної заяви наділений керівник Смілянської місцевої прокуратури, а не його заступник, крім випадків визначених законом.

Зазначене узгоджується правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі №819/478/17 від 27 травня 2020 року.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 10 березня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: