Рішення

від 09.06.2020 по справі 910/3964/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2020Справа № 910/3964/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 4 845, 15 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 4 845, 15 грн за несвоєчасну доставку вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів надсилання (опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек) на адресу місцезнаходження відповідача копії позовної заяви № Г-41/20 від 11.03.2020 разом із доданими до неї документами.

03.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем додано доказів надсилання на адресу місцезнаходження відповідача копії позовної заяви № Г-41/20 від 11.03.2020 разом із доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

18.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" був укладений договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного загону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт/імпорт) у загонах перевізника, вагонах інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

В пункті 1.3. договору сторони погодили, що надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до п. 8.1. договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

За умовами п. 8.8. договору, у разі судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

04.09.2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" згідно накладних № 42569012, № 42569061, № 42569020, № 42569038 та № 42569046 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку.

Станція призначення - Козова Львівської залізниці.

Одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард".

Як про це зазначає позивач, відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, граничний термін доставки вантажу по вищевказаним перевізним документам - 09.09.2019.

Однак, позивач вказує, що відповідачем вантаж по перевізним документам (накладним) № 42569012, № 42569061, № 42569020, № 42569038 та № 42569046 доставлено лише 15.09.2019, чим допущено прострочення доставки на 5 діб.

Згідно графи 49 перевізних документів про прибуття вантажу позивача повідомлено 15.09.2019 о 13 год. 35 хв.

Позивачем 15.09.2019 в проміжок часу з 16 год. 44 хв. здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 відповідно.

Відтак, обґрунтовуючи необхідність звернення до суду, позивач вказує, що у зв`язку з тим, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" допущено прострочення доставки вантажу, відміток про причини затримки вантажу, які дають право останньої на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки в перевізних документах не міститься, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу, то за таких підстав, Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" було нараховано штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 4 845, 15 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що оскільки позивачем вагони за № 95738621, № 95890851, № 95887634, № 95887642 та № 95887667 вивезено зі станції пізніше ніж через добу з моменту повідомлення про їх прибуття, то за таких обставин, штраф згідно ст. 116 Статуту не нараховується.

Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами статті 307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України закріплено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Згідно приписів статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Відповідно до додатки 3 "Пояснення щодо заповнення накладної" до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, така відмітка проставляється в графі 49 електронної накладної.

Пунктом 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як про це уже зазначалося вище, позивач вказує про те, що вантаж відповідачем було доставлено позивачу несвоєчасно, тобто, з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Отже, за розрахунком позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу складає - 4 845, 15 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, протягом вересня 2019 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" до станції призначення - Козова Львівської залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" згідно вищевказаних залізничних накладних був доставлений вантаж.

Суд зазначає, що згідно приписів підпункту "в" п. 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці є накладна, в якій відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення.

Так, судом встановлено, що згідно накладних № 42569012, № 42569061, № 42569020, № 42569038 та № 42569046 вантаж прийнятий до перевезення 04.09.2019 року (графа 56); загальна відстань перевезення - 656 км (графа 30); перевезення здійснювалося вагонною відправкою (графа 29).

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що розрахунок терміну доставки вантажу має бути здійснено наступним чином: 656 км / 200 км/добу = 4 доби (округлюється до повної доби). 4 доби + 1 доба = 5 діб (відповідно до п. 2.4. Правил збільшується на 1 добу на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу).

Відтак, кінцевий термін доставки вантажу - 09.09.2019 року.

Однак, вантаж по вказаним вище перевізним документам доставлено 15.09.2019 року (графа 51), тобто, з прострочення доставки на 5 діб.

Разом з тим, суд погоджується з позивачем, що означені вище накладні не містять графі 49 відміток про причини, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки.

Водночас, як про це вказує відповідач, та що у свою чергу встановлено судом інформація про повідомлення одержувача про прибуття вагонів вказується у графі 49 залізничних накладних, із якої вбачається, що по вказаних відправках одержувача повідомлено про прибуття вагонів 15.09.2019 в 13 год. 35 хв.

Згідно із графою 53 перевізних документів одержувач розкредитував їх 15.09.2019 в 16:44, тобто, впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом в подальшому вагони № 95738621, № 95890851, № 95887634, № 95887642 та № 195887667 затримувалися на місцях загального користування до забирання з вини вантажовласника. Про що складений 15.09.2019 відповідний акт загальної форм № 1698. Час початку затримки вагонів 15.09.2019 13:35.

Затримка вказаних вагонів тривала до 16.09.2019 17:35. Про що також складений 16.09.2019 відповідний акт загальної форм № 1719.

Відповідач зазначає, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" не з`явився для підпису вказаних актів загальної форми, що зафіксовано актами загальної форми станції Козова № 297 від 15.09.2019 та № 301 від 16.09.2019.

Судом встановлено, що вагони № 95738621, № 95890851, № 95887634, № 95887642 та № 95887667 забрано зі станції Козова 16.09.2019 17:35 про що свідчить пам`ятка про подавання вагонів № 204, яка у свою чергу підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" Якубовським В.П.

Таким чином, означені вище обставини свідчать про те, що вагони № 95738621, № 95890851, № 95887634, № 95887642 та № 95887667 (за накладними № 42569012, № 42569061, № 42569020, № 42569038 та № 42569046) вивезено зі станції пізніше ніж через добу з моменту повідомлення про їх прибуття.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на те, що судом встановлено, що позивачем зі станції вивезено означені вище вагони пізніше ніж через добу з моменту повідомлення про їх прибуття, то за таких підстав, суд погоджується з твердженнями відповідача, що згідно абз. 2 ст. 116 Статуту штраф за несвоєчасну доставку вантажу не нараховується.

Тоді як твердження позивача стосовно того, що абз. 2 ст. 116 Статуту в частині звільнення від сплати штрафу на відповідача не поширюється, не беруться судом до уваги, оскільки, є такими, що не відповідають дійсності.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 845, 15 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи згідно ч. 1, 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 4 845, 15 грн - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн - позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 09.06.2020

Суддя Д.О. Баранов