Постанова

від 07.12.2020 по справі 910/3964/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. Справа№ 910/3964/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Поляк О.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020

у справі № 910/3964/20 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 4 845,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, прийнятого до перевезення згідно перевізних документів № 42569012, № 42569061, № 42569020, № 42569038 та № 42569046, у сумі 4 845,15 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 3 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2020, повний текст якого складений 09.06.2020, у справі № 910/3964/20 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- матеріалами справи доведено, що спірні вагони були доставлені відповідачем з порушенням встановленого законодавством строку їх перевезення;

- згідно із графою 53 перевізних документів одержувач розкредитував їх 15.09.2019 в 16:44, тобто впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу, проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в подальшому вагони № 95738621, № 95890851, № 95887634, № 95887642 та № 195887667 затримувалися на місцях загального користування до забирання з вини вантажовласника, про що складений 15.09.2019 відповідний акт загальної форм № 1698, з якого слідує, що час початку затримки вагонів 15.09.2019 13:35. При цьому затримка вказаних вагонів тривала до 16.09.2019 17:35, про що складений 16.09.2019 відповідний акт загальної форм № 1719;

- вагони № 95738621, № 95890851, № 95887634, № 95887642 та № 95887667 забрано зі станції Козова 16.09.2019 17:35, про що свідчить пам`ятка про подавання вагонів № 204, яка, у свою чергу, підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард Якубовським В.П.;

- вказані обставини свідчать про те, що спірні вагони вивезено зі станції пізніше ніж через добу з моменту повідомлення про їх прибуття, а відтак, виходячи зі змісту абз. 2 ст. 116 Статуту залізниць, згідно з яким штраф за несвоєчасну доставку вантажу не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув, штраф за несвоєчасну доставку вантажу не нараховується.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 05.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Грейнсвард звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 по справі № 910/3964/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.

У апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, містить висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального права.

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що за змістом ст. 116 Статуту залізниць, штраф за несвоєчасну доставку вантажу не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув, проте перевізні документи щодо спірних перевезень позивачем були розкредитовані впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу.

Крім того, у апеляційній скарзі апелянт повідомив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 2 000,00 грн., та заявив, що в порядку, встановленому абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, докази понесення вказаних витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 справа № 910/3964/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Кропивна Л.В.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником не додано доказів сплати судового збору, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали доказів про сплату судового збору в сумі 3 153,00 грн.;

07.09.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків, до якої додане платіжне доручення № 36 від 02.09.2020 про сплату судового збору в сумі 3 153,00 грн.

З огляду на вказані обставини, ухвалою від 10.09.2020:

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/3964/20;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.09.2020;

- сторонам роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- учасникам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Позивач у апеляційній скарзі просив розгляд справи здійснити за участі представника позивача, проте колегія суддів не знайшла підстав для задоволення вказаного клопотання, про що було вказано у вищезгаданій ухвалі від 10.09.2020.

28.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що за змістом ст. 116 Статуту залізниць штраф за несвоєчасну доставку вантажу не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не роз кредитує перевізні документи на вантаж, що прибув, тобто не вивезення вантажу зі станції є самостійною підставою для звільнення залізниці від штрафу і не залежить від часу роз кредитування перевізних документів, додатково - вказаний штраф не сплачується, якщо в цей же термін не розкредитовується перевізний документ, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

28.09.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розпорядженням № 09.1-08/3583/20 від 05.10.2020, у зв`язку перебуванням судді Кропивної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3964/20.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 справа № 910/3964/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою від 05.10.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/3964/20 прийнято до свого провадження.

Ухвалою від 05.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Станом на 07.12.2020 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Пунктом 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 210 200,00 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/3964/20 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Поляк О.І., Пономаренко Є.Ю. прийнято до свого провадження ухвалою від 05.10.2020, розгляд справи цією колегією суддів розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 21.10.2020, апеляційна скарга має бути розглянута по 04.12.2020 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

07.02.2018 позивач як замовник та відповідач як перевізник уклали договір про надання послуг № 07153/ПЗ- 2018 (далі Договір) (а.с. 12-18), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, і проведення розрахунків за ці послуги.

У п. 1.2 Договору сторони погодили, що перевезення - це послуга, в процесі якої відповідач зобов`язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Згідно з п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

Відповідно до п. 8.5.2 Договору, оформлений ЕПД (електронний перевізний документ) вважається оригіналом Договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС Месплан або АС Клієнт УЗ , або вчинення позивачем будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п.12.1 Договору). Якщо жодна з сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Матеріали справи не містять доказів звернення сторін з відповідною письмовою пропозицію про припинення дії Договору, а відтак, Договір є діючим.

З матеріалів справи слідує, що:

- 04.09.2019 відповідачем прийнято до перевезення зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці (відправник: позивач) до станції призначення Козова Львівської залізниці (одержувач: позивач) вагон залізничний, який перевозиться на власних осях, не поіменований в алфавіті (порожний власний вагон з-під зерна кукурудзи, власник: ЧП Астатрта Груп , направляється до пункту навантаження), що підтверджується залізничною накладною № 42569012 (а.с. 21);

- 04.09.2019 відповідачем прийнято до перевезення зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці (відправник: позивач) до станції призначення Козова Львівської залізниці (одержувач: позивач) вагон залізничний, який перевозиться на власних осях, не поіменований в алфавіті (порожний власний вагон з-під зерна кукурудзи, власник: ПАТ Дніпровагонмаш , направляється до пункту навантаження), що підтверджується залізничною накладною № 42569061 (а.с. 22);

- 04.09.2019 відповідачем прийнято до перевезення зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці (відправник: позивач) до станції призначення Козова Львівської залізниці (одержувач: позивач) вагон залізничний, який перевозиться на власних осях, не поіменований в алфавіті (порожний власний вагон з-під зерна кукурудзи, власник: ТОВ Перспектива розвитку ДП , направляється до пункту навантаження), що підтверджується залізничною накладною № 42569020 (а.с. 23);

- 04.09.2019 відповідачем прийнято до перевезення зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці (відправник: позивач) до станції призначення Козова Львівської залізниці (одержувач: позивач) вагон залізничний, який перевозиться на власних осях, не поіменований в алфавіті (порожний власний вагон з-під зерна кукурудзи, власник: ТОВ Перспектива розвитку ДП , направляється до пункту навантаження), що підтверджується залізничною накладною № 42569038 (а.с. 24);

- 04.09.2019 відповідачем прийнято до перевезення зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці (відправник: позивач) до станції призначення Козова Львівської залізниці (одержувач: позивач) вагон залізничний, який перевозиться на власних осях, не поіменований в алфавіті (порожний власний вагон з-під зерна кукурудзи, власник: ЧП Перспектива розвитку ДП , направляється до пункту навантаження), що підтверджується залізничною накладною № 42569046 (а.с. 25).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки доставки спірних вагонів, які встановлені п. 41 Статуту залізниці України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлений законом штраф.

Відповідач зазначає про те, що повинен був бути звільнений від сплати спірної неустойки, оскільки з вини позивача спірні вагони вивезені зі станції пізніше, ніж через добу з моменту повідомлення про їх прибуття, що в силу приписів ст. 116 Статуту залізниць звільняє відповідача від сплати заявленого до стягнення штрафу. Вказані обставини підтверджуються долученими до відзиву на позов актами загальної форми.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, визнавши обґрунтованими доводи відповідача, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з п. 41 Статуту залізниць:

- залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення;

- вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки;

- у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Правилами обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що в разі перевезення вантажною швидкістю термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата, зокрема:

- маршрутними відправками - термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км;

- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км,

і обчислення таких термінів доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Згідно з п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна , у відповідному місці проставляється позначка х і заповнюється ця графа відправником.

Як слідує зі змісту спірних накладних, у графі 29 накладних відповідачем відмічено тип відправки вагонна .

Відповідно, термін доставки вагонів за вказаними накладними має обчислюватись виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 200 км.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 Відправка ), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 Підпис даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення та укладення договору перевезення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажив.

Пунктами 2.4 та 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються:

- на одну добу: на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів;

- на дві доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.

У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

- виконання митних та інших адміністративних правил;

- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;

- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;

- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

При цьому, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Однак передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки порожніх вагонів у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача як перевізника, який не забезпечив виконання умов Договору.

Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт , у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з доставки вантажів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції як про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажу, так і про правильність розрахунку позивача вказаних позовних вимог.

Водночас колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки спірні вагони вивезено зі станції пізніше ніж через добу з моменту повідомлення про їх прибуття, то, виходячи зі змісту абз. 2 ст. 116 Статуту залізниць штраф за несвоєчасну доставку вантажу не нараховується.

З системного аналізу вказаної норми випливає, що у разі, якщо одержувач вивіз вантаж впродовж доби або якщо в цей же термін розкредитував перевізні документи, штраф підлягає сплаті залізницею.

Зі змісту спірних накладних слідує що розкредитування перевізних документів на вантаж, що прибув, здійснено позивачем 15.09.2019 о 16 год. 44 хв. (гр. 52, 53 залізничних накладних), тобто, в межах строку, встановленого приписами ст. 116 Статуту залізниць.

При цьому, відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 52 залізничної накладної Календарний штемпель видачі вантажу заповнюється залізницею самостійно, а зі змісту спірних накладених слідує, що самим відповідачем в них зазначено дату видачі вантажу - 15.09.2019.

Отже, надані відповідачем акти загальної форми № 1719, № 301, № 1698 та № 297 (а.с. 86-89) не спростовують факту порушення терміну доставки вантажу та не є підставою для звільнення відповідача від сплати штрафу.

За таких обставин, законними та обґрунтованим є позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажів в сумі 4 845,15 грн. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаних вимог підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/3964/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає штраф за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 4 845,15 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, слід зазначити таке.

Суд першої інстанції в оспорюваному рішенні ухвали, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. відповідачу не відшкодовуються.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З матеріалів справи слідує, що у позовній заяві (а.с. 1-9) позивач, серед іншого, просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення таких витрат позивачем до матеріалів справи додані копію укладеного позивачем як клієнтом з адвокатом Накоп`юк Ярославом Володимировичем Договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 01-02-42 від 11.03.2020, рахунок на оплату № 01-02/42 від 11.03.2020 та платіжне доручення № 408 від 11.03.2020 (а.с. 36-41).

За змістом п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 Договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020 вартість послуг, наданих адвокатом, складає 1 000,00 грн. за одну годину роботи, а за участь у кожному судовому засіданні - 2 000,00 грн., але не повинна перевищувати суму у розмірі 30 000,00 грн. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін.

Зі змісту доданого позивачем до позову акту виконаних робіт (наданих послуг) № 01-02-42 від 11.03.2020 слідує, що надана правова допомога складається з:

- правового аналізу претензії від 17.09.2019 вих. № 1709-440 - 20 хвилин;

- консультації щодо порядку стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 4 845,15 грн. - 20 хвилин;

- підготовчої роботи для складення позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та судової практики - 100 хвилин;

- складання позовної заяви про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 4 845,15 грн. - 120 хвилин.

У акті виконаних робіт (наданих послуг) № 01-02-42 від 11.03.2020 до Договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020 його сторони погодили, що вартість послуг адвоката складає 3 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Накоп`юк Ярославом Володимировичем послуг.

Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів зазначає таке.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позов відповідач зазначає про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу та просить відмовити в їх стягненні або зменшити їх до 500,00 грн.

У обґрунтуванні своїх заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач послався на те, що:

- заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу суперечить принципу співмірності з ціною позову, оскільки становить більше 61 % від суми заявлених позовних вимог;

- на адресу відповідача надійшло декілька однотипних позовних заяв позивача, по яких Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справах, зокрема: № 910/1502/20 на суму 7 205,03 грн., № 910/2079/20 на суму 5 163,00 грн., № 910/2082/20 на суму 5 043,62 грн., № 910/2083/20 на суму 5 028,32 грн., № 910/2103/20 на суму 4 199,13 грн., № 910/2234/20 на суму 1 810,08 грн., № 910/2236/20 на суму 5 136,00 грн. та інші, які підготовлені представниками позивача Накоп`юк Ярославом Володимировичем та Драченко Владиславом Вікторовичем, місце здійснення адвокатської діяльності в яких є однаковим (м. Черкаси, вул. Святороїцька, 73), а подані позовні заяви є ідентичними за змістом.

Щодо вказаних обставин слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як слідує з матеріалів справи:

- справа сторін не є складною, оскільки стосується стягнення штрафних санкцій за п`ятьма накладними та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити при здійсненні підготовчої роботи;

- до розміру судових витрат позивачем, серед іншого, включено копіювання документів, проте такі витрати не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст.ст. 1, 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19);

- справа сторін є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України, а відтак, вивчення судової практики у даній категорії спору не є необхідним;

- з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, слідує, що у період з 01.01.2020 було ухвалено більше 50 судових рішень за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, у кожній з яких позивачем було заявлено до стягнення і витрати на професійну правничу допомогу, надану двома адвокатами, - Накоп`юк Ярославом Володимировичем та Драченко Владиславом Вікторовичем .

Враховуючи досліджені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у цій справі не потребував консультації щодо порядку стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, оскільки такий порядок, вочевидь, є йому відомий, а вказані адвокати при наданні юридичних послуг у цій справі не потребували багато часу для підготовчої роботи для складення позовної заяви, зокрема аналізу законодавства та судової практики, а також для складання позовної заяви.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції має бути зменшений до 1 500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги апеляційної скарги та те, що судом зменшено розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/3964/20 задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Вимоги щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2 000,00 грн., про які позивач зазначив у поданій ним апеляційній скарзі, будуть розглянуті у випадку подання позивачем доказів понесення таких витрат у встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України строки.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/3964/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі № 910/3964/20 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (0315, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) штраф за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 4 845 (чотири тисячі вісімсот сорок п`ять) грн. 15 коп., витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп.).

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3964/20.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.І. Поляк